Каленики (Полтавський район)
село Каленики | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Полтавський район |
Тер. громада | Решетилівська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA53080390210087876 |
Облікова картка | Каленики |
Основні дані | |
Засноване | 1666 року |
Населення | 617 |
Поштовий індекс | 38431 |
Телефонний код | +380 5363 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°31′30″ пн. ш. 33°51′18″ сх. д. / 49.52500° пн. ш. 33.85500° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
80 м[1] |
Водойми | р. Псел |
Місцева влада | |
Адреса ради | 38400, Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14 |
Карта | |
Мапа | |
Кале́ники — село в Україні, у Решетилівській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 617 осіб.
Село Каленики знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Шилівка, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Сухорабівка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
За переказами село Каленики засноване козаком Калеником наприкінці XVI — на початку XVII століття.
Вперше Каленики у писемних джерелах згадується під 1666 роком у Малоросійських Переписних книгах 1666 року як село у складі Остап'євської сотні Миргородського полку.
За даними на 1859 рік у козацькому селі Хорольського повіту Полтавської губернії мешкало 1114 осіб (565 чоловічої статі та 549 — жіночої), налічувалось 173 дворових господарства, існувала православна дерев. церква[2].
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Калениківської волості, мешкало 1750 осіб, налічувалось 210 дворових господарств, існували православна церква, 2 постоялих будинки, кузня, 47 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1144 осіб (556 чоловічої статі та 588 — жіночої), з яких 1137 — православної віри[4].
1900 - 148 дворів та 1473 житель.[5]
1910 - 187 дворів та 1041 житель, орної землі 752 десятин та 2 парові млини.[5]
Радянський режим проголошено в січні 1918 року. В 1921 створено перший комнезам (18 чоловік). Першим колективним господарством в селі був ТСОЗ, 1930 організовано с. г. артіль.[5]
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 220 жителів села[6].
Під час німецько-фашиської окупації (17.ІХ.1941 - 24.ІХ.1943) вивезено до німеччини на примусові роботи 5 чоловік, село було спалено.[5]
До серпня 1959 були центом одноіменної сільради.[5]
29.VIII.1959 року Калениківська і Сухорабівська сільради об'єднані в одну сільраду.[5]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Решетилівської міської громади[7].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Решетилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області[8].
- «Агрос-Полтава», ТОВ.
- Сільська рада.
- Будинок культури.
- Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
- Дитячий садок.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
- 4 магазини.
- База відпочинку (на березі річки Псел).
На околиці села розташований гідрологічний заказник місцевого значення «Калениківський»[9].
В селі народилися:
Гнений Петро Демидович — технолог обтискного цеху комбінату «Азовсталь», Герой Соціалістичної Праці.
Гальченко Іван Васильович — директор Кременчуцького педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка, заслужений працівник освіти України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
- ↑ Погода в селі Каленики. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 13 червня 2008.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 4383)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-173. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б в г д е Kudryt︠s︡ʹkyĭ, A., ред. (1992). Poltavshchyna--ent︠s︡yklopedychnyĭ dovidnyk. Kyïv: "Ukr. ent︠s︡yklopedii︠a︡" im. M.P. Baz︠h︡ana. ISBN 978-5-88500-033-8.
- ↑ Каленики. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення п'ятнадцятої сесії [[Полтавська обласна рада|Полтавської обласної ради народних депутатів]] шостого скликання від [[28 лютого]] [[2013]] року «Про організацію та оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду Полтавської області» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 23 березня 2015.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |