Гримуча ртуть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гримуча ртуть
Хімічна структура
Зображення
Молекулярна модель
Маса 4,7E−25 кг[1]
Хімічна формула C₂HgN₂O₂[1]
Канонічна формула SMILES C(#[N+][O-])[Hg]C#[N+][O-][1]
Густина 4,39 г/см³
Температура спалаху 180 °C
Температура самозаймання 140 ± 10 °C
CMNS: Гримуча ртуть у Вікісховищі

Гриму́ча ртуть, або фульміна́т рту́ті (англ. mercury fulminate; нім. Quecksilberfulminat n), — сполука ряду фульмінатів складу Hg(ONC)2, ртутна сіль гримучої (фульмінатної) кислоти.

Безбарвні, білі або сірі кристали. Отруйна, у поводженні небезпечна. Надзвичайно чутлива до іскор, механічних впливів, особливо в сухому вигляді. Гримуча ртуть — найчутливіша з усіх ініціювальних вибухових речовин. Застосовується як ініціювальна вибухова речовина у капсулях-детонаторах і капсулях-запальниках.

При зволожуванні гримучої ртуті її вибухові властивості і чутливість знижуються. За відсутності вологи не взаємодіє хімічно з міддю та її сполуками. З алюмінієм взаємодіє з виділенням тепла та утворенням невибухових сполук (проходить розкладання алюмінію). Через це гільзи гримучортутних капсулів виготовляють з інших металів (мідь, мельхіор).[2]

Властивості
Густина 4307 кг/м³
Температура спалахування 170–180 °С
Температура вибуху 4450 °С
Швидкість детонації 4500–4850 м/с
Тротиловий еквівалент 0,43

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Knallquecksilber
  2. Інженерна підготовка: навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 356. — 552 с.

Джерела

[ред. | ред. код]