Гельге
| Гельге | |
|---|---|
 | |
| 55°51′30″ пн. ш. 14°14′10″ сх. д. / 55.858333333333° пн. ш. 14.236111111111° сх. д. | |
| Витік | на півдні комуни Вернаму лену Єнчепінг,[1][2] за іншими даними — в лені Крунуберг[3] |
| • висота, м | 200 м[2] |
| Гирло | бухта Ганебуктен Балтійського моря |
| • координати | 55°51′29.2″ пн. ш. 14°14′16.1″ сх. д. / 55.858111° пн. ш. 14.237806° сх. д. |
| Басейн | Q124568327? |
| Країни: |  Швеція[4] |
| Прирічкові країни: | Швеція |
| Регіон | комуна Крістіанстад Естра-Йоїнге (комуна) Усбю |
| Довжина | 190 км,[1][5] за іншими даними — 202 км[3] |
| Площа басейну: | 4748,9 км²,[6] за іншими даними — 4840 км²,[1] 4775 км²,[5] 4724,5 км²[3] |
| Середньорічний стік | 46,4 м³/с[3] |
| Притоки: | Альмаон, Врамсон[sv], Біваредсон (швед. Bivarödsån)[3] |
| Водойми в руслі | Möckelnd і Osbysjönd |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Гельге , також Гельгеон (швед. Helge å, також Helgeån [hεljə- або hεlgə-][5]) — річка на півдні Швеції. Довжина річки становить 190 км[1][5] (202 км[3]), площа басейну — 4748,9 км²[6] (4840 км²,[1] 4775 км²,[5] 4724,5 км²[3]). Середня річна витрата води — 46,4 м³/с, мінімальна витрата води на день — 3,3 м³/с.[3] На річці побудовано 17 малих ГЕС, на одній з її приток — 2 ГЕС.[7]
Річка Гельге за одними даними бере початок на півдні комуни Вернаму лену Єнчепінг (територія парафії Рюдагольм[sv]) на висоті 200 м над рівнем моря,[1][2] за іншими даними — з низки невеличких озер на півдні лену Крунуберг, а річка, що бере початок у лені Єнчепінг, за цими даними, є лише притокою річки Гельге.[3] Річка впадає у бухту Ганебуктен Балтійського моря.
Більшу частину басейну річки — 56 % — займають ліси, сільськогосподарські угіддя займають 21 %, болота й озера займають відповідно 7 % та 9 % площі басейну.[3]
У річку на нерест на відстань до 27 км заходить лосось і пструг. Рибопропкскних споруд на ГЕС та інших гідротехнічних спорудах, що побудовані на річці, немає.[3]
На річці побудовано 17 малих ГЕС з загальною встановленою потужністю 33,01 МВт й з загальним середнім річним виробництвом 128,34 млн кВт·год. Крім того, на притоці річки побудовано ще 2 малих ГЕС з загальною встановленою потужністю 0,09 МВт й з загальним середнім річним виробництвом 0,36 млн кВт·год.[7]
-
Міст через річку у місті Крістіанстад.
-
Гирло річки.
-
Вид на гирло річки з літака.
- Helgeå [Архівовано 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]. // Nordisk familjebok. — 11 bandet. — Redaktör: Th. Westrin. — Stockholm: Nordisk familjeboks förlags aktiebolag, Nordisk familjeboks tryckeri. — 1909. — S. 299—300. (швед.)
- Helgeån. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 13. 1949. — S. 102. (швед.)
- 88. Helgeån. Mellan Muckel och Mynningen [Архівовано 9 червня 2015 у Wayback Machine.]. — 1931. на сайті SMHI [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.] Шведського інституту метеорології та гідрології. (швед.)
- HELGEÅN 2011 [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.]. — 2012. на сайті Länsstyrelserna [Архівовано 14 лютого 2015 у Wayback Machine.]. (швед.)
- ↑ а б в г д е Helgeån. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 13. 1949. — S. 102. (швед.)
- ↑ а б в Helgeå. // Nordisk familjebok. — 11 bandet. — Redaktör: Th. Westrin. — Stockholm: Nordisk familjeboks förlags aktiebolag, Nordisk familjeboks tryckeri. — 1909. — S. 299—300. (швед.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м The River Helgeån. // Erik Degerman, Mikael Andersson, Håkan Häggström and Jens Persson. HELCOM, 2011 Salmon and Sea Trout Populations and Rivers in Sweden — HELCOM assessment of salmon (Salmo salar) and sea trout (Salmo trutta) populations and habitats in rivers flowing to the Baltic Sea. Balt. Sea Environ. Proc. No. 126B. — Helsinki: HELCOM — Baltic Marine Environment Protection Commission — Helsinki Commission. — 2011. P. 24 — 26. ISSN 0357-2994 (англ.)
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б в г д Helge å на сайті Nationalencyklopedin шведської «Національної енциклопедії». (швед.)
- ↑ а б Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.]. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
- ↑ а б Helge å на сайті vattenkraft.info — Info om Svensk vattenkraft [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. (швед.)
