Очікує на перевірку

Вулиця Полтавський Шлях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полтавський Шлях
Харків
Вид на Полтавський Шлях з Університетської гірки
Вид на Полтавський Шлях з Університетської гірки
Вид на Полтавський Шлях з Університетської гірки
МісцевістьЗалопань, Залізничний вокзал, Холодна Гора, центр
РайонНовобаварський
Холодногірський
Назва на честьПолтави
Колишні назви
Катеринославська
(рос. дореф. Екатеринославская)
радянського періоду (українською)Якова Свердлова
радянського періоду (російською)Якова Свердлова
Загальні відомості
Протяжність~7650 м
Координати початку49°59′19″ пн. ш. 36°13′35″ сх. д. / 49.98861° пн. ш. 36.22639° сх. д. / 49.98861; 36.22639
Координати кінця49°57′49″ пн. ш. 36°07′48″ сх. д. / 49.96361° пн. ш. 36.13000° сх. д. / 49.96361; 36.13000
поштові індекси61034, 61052, 61064, 61093, 61098, 61177 [1]
Транспорт
Найближчі станції метроХолодна гора
АвтобусиАвтостанція «Холодна гора»
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлівід № 1 до № 198
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2392273
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Полтавський Шлях у Вікісховищі

Полта́вський Шлях — одна з найстаріших вулиць Харкова. З'єднує центр міста з вокзалом, Холодною Горою, Залютиним. Вулиця йде по межі між адміністративними районами міста. Парна сторона відноситься до Холодногірського району, непарна — до Новобаварського.

Виникла наприкінці XVII століття як дорога з харківської фортеці до Полтави — звідси і назва. На вулицю в сучасному розумінні цього слова Полтавський Шлях перетворився лише в другій половині XVIII століття, коли було прийнято план забудови міста. У 1804 році, коли всі харківські вулиці дістали сталі назви, Полтавський Шлях, забудований тоді дерев'яними будинками до Холодної гори, було названо Катеринославська вулиця.

Наприкінці XIX століття Катеринославська вулиця стала однією з найважливіших артерій міста, на ній було розміщено будинки губернатора та заможних міщан, насаджено сквер, збудовано перший у Харкові оперний театр (будівля не збереглася) та в 1905 році відкрито перший у Російській імперії кінотеатр «Боммер» (зберігся). У 1882 році вулицею було прокладено першій у Харкові маршрут кінного трамваю («конки»).

На шляху розташована автостанція «Холодна гора».

Назва

[ред. | ред. код]

Оскільки вулиця виникла в останній чверті XVII століття як дорога на Полтаву, то довгий час носила назву Полтавської. З XVIII ст. додалась ще дорога на Новоросію, і, ще пізніше, на Катеринослав. Відповідно, вулицю називали водночас Полтавською і Новоросійською, а врешті решт за нею надовго закріпилась назва Катеринославської (рос. дореф. Екатеринославская).

В березні 1919 р. вулиці присвоєне ім'я Якова Свердлова. Вже після здобуття Україною незалежності, 27 червня 1995 року вулиці фактично була повернена первісна назва — Полтавський Шлях.

Будинки

[ред. | ред. код]

На вулиці Полтавський Шлях розташовано більше 20 будинків-пам'яток архітектури Харкова.

Буд. № 1
Буд. № 13
Буд. № 46
Буд. № 53/55
  • Будинок № 1 — прибутковий будинок гірничого інженера П. І. Іванова і кінотеатр «Міньйон». Арх. Ф. А. Томсон, О. Я. Шилє, 1888 р.[2]
  • Будинок № 3 — будинок колишньої садиби Кузіних. Арх. імов. Є. О. Васильєв, А. А. Тон, 1826 р. Житловий будинок.
  • Будинки № 7, 9, 11 — житлові будинки XIX — початку XX ст. Архітектори невідомі.
  • Будинок № 13 — садибний будинок Єгора Павлова. Арх. А. А. Тон, 1832 р. У цьому будинку в 1919 р. розміщався Харківський штаб Частин особливого призначення, які призначалися для боротьби з антибільшовицькими виступами населення. В ніч на 6 липня 2022 зруйнований російським обстрілом[3].
  • Будинок № 17 — відомо, що у 1869 р. тут розташовувалася Харківська міська дума.
  • Будинок № 19 — житловий будинок. Арх. І. П. Гінш, 1889 р.
  • Будинки № 21, 23/25 — музичне училище в ансамблі 4-х будинків. Арх. невідомий, с. XIX ст. Побудовано затак званими «зразковими проектами». Нині установа і житлові будинки.
  • Будинок № 22 — житловий будинок. Арх. В. А. Естрович, 1914 р.
  • Будинок № 22-а — прибутковий будинок. Арх. Б. М. Корнєєнко, 1910 р.
  • Будинок № 26 — прибутковий будинок. Арх. І. І. Загоскін, 1911 р.
  • Будинок № 29 — житловий будинок. Арх. невідомий, 1893 р.
  • Будинок № 31 — житловий будинок. Арх. Б. І. Гершкович, 1916 р. Колишній прибутковий будинок «Динамо».
  • Будинок № 35 — житловий будинок. Арх. З. Ю. Харманський, 1901 р. Належав Російсько-американській гумовій мануфактурі «Трикутник».
  • Будинок № 46 — житловий будинок. Арх. С. П. Тимошенко, 1912 р. Установа.
  • Будинок № 47/49 — житловий будинок і приватна клініка. Арх. В. А. Естрович, 1914 р.
  • Будинок № 50 — будівля найстаршої на території України Залопанської пожежної частини. Арх. А. М. Алфьоров, 1857 р. Реконструкція арх. Б. М. Корнєєнка у 1906 — 08 рр. Пожежна частина № 3.
  • Будинок № 51 — житловий будинок. Арх. С. П. Тимошенко, 1913 р.
  • Будинок № 52 — мебльовані кімнати. Арх. Г. Я. Стрижевський, 1883 р. Реконструкція М. І. Дашкевича.
  • Будинок № 53/55 — житловий будинок. Арх. З. Ю. Харманський, 1912 р.
  • Будинок № 57 — торговий дім. Арх. Ю. С. Цауне, 1906 р.
  • Будинок № 67 — житловий будинок. Арх. О. В. Гамаженко, Є. Н. Сердюк, 1912 р.
  • Будинок № 124 — Свято-Озерянська Церква. Арх. В. Х. Нємкін, 1901 р.

Державні та комунальні установи

[ред. | ред. код]
Буд. № 11
Буд. № 50. Пожежна частина
  • № 11 — Громадська приймальня Харківського міського голови у Новобаварському районі;[4]

Управління житловно-коммунального господарства та ін. комунальні установи й служби.

  • № 13/15 — Новобаварський об'єднаний районний військовий комісаріат.
  • № 19 — Фінансове управління.
  • № 20 — Холодногірський районний суд м. Харкова.[5]
  • № 45 — Новобаварський районний суд м. Харкова.[6] Будівля була зведена у XIX ст. як Головна Харківська складочна митниця. Арх. невідомий.
  • № 46 — Підрозділ державної виконавчої служби, Холодногірський район;

Санітарно-епідеміологічна станція Холодногірського району м. Харкова.[7]

  • № 50 — Харківське районне управління МНС;[8]

Підрозділ МНС ПДПЧ-3.

Навчальні заклади

[ред. | ред. код]

Заклади культури

[ред. | ред. код]
Буд. № 184. Будинок офіцерів
Буд. № 18. Харківський театр для дітей та юнацтва
  • № 6 — кінотеатр «Боммер».[10] Перший у Харкові «сінематограф», був побудований у 1906 р. за проектом Б. М. Корнєєнка, у дворі цього будинку. Також тут працював фотограф А. К. Федецький.
  • № 18 — Харківський театр для дітей та юнацтва (колишня назва «Харківський театр юного глядача»).[11] На початку XX ст. у цій будівлі розташовувався театр «Машель».
  • № 118 — в цьому будинку розташовані 2 бібліотеки — Центральна дитяча бібліотека Холодногірського р-ну і бібліотека-філія № 11 для дорослих ЦБС Холодногірського району м. Харкова.[12]
  • № 184 — 9-й гарнізонний будинок офіцерів.[13]

Храми

[ред. | ред. код]
Буд. № 124. Свято-Озерянський храм
Буд. № 44. Свято-Димитрівський храм
Свято-Димитрівський храм після реконструкції Ловцова М. І. (не пізніше 1900 року)
  • № 44 — Свято-Димитрівський храм УГКЦ. Кам'яний храм побудовано у 1808 році на місці дерев'яної церкви яка згоріла у 1804 році. Храм на початку 1840-х років було розширено, та добудовано дзвіницю. У 1885–1896 роках храм було перебудовано за проектом Ловцова М. І.. У 1929 році храм було закрито, а у 1935 році його будівлю було перебудовано і частково зруйновано (знищені бані й дзвіниця). З 1992 року у будинку (на той час кінотеатр «Спорт») відновилися богослужіння УАПЦ (о). У 2020 році Свято-Дмитрівська парафія увійшла під юрисдикцію УГКЦ. Храм поступово відбудовується силами парафіян.
  • № 124 — Свято-Озерянська церква.

Парки і сквери

[ред. | ред. код]
Пам'ятник пожежникам
  • Між вулицями Різдвяна і Ярославська забудова Полтавського Шляху утворює невелику площу шестикутної форми, на якій влаштовано сквер. Така форма забудови вулиці спричинена заболоченим озерцем, яке колись існувало на цьому місці. У середині XIX ст. при будівництві мостової озеро засипали й насадили сквер. У 1958 р. у сквері було поставлено пам'ятник Я. Свердлову (ск. Я. І. Рик, арх. А. П. Павлов). У ніч на 11 квітня 2015 р. невідомі особи зруйнували пам'ятник.[14]
  • Біля будинку № 22 розташований Сквер мислителів, де розташовано скульптурну композицію з трьох фігур мислітелів: Г. С. Сковороди, М. Ф. Ахундова, А. Кунанбаєва /скульптор С. Гурбанов, 2021 р./.[15]
  • Поруч із Пожежною частиною № 3 (буд. № 50) розташований Сквер Пожежників з пам'ятником, присвяченим пожежникам, які загинули при виконанні службового обов'язку (ск. М. Ф. Овсянкін, арх. Ю. М. Шкодовський).
  • Поруч зі ст. м. «Холодна Гора», відрізаний від вулиці торговельним центром, розташований сквер ім. О. І. Мещанінова, професора, доктора медичних наук. У 2006 р. у сквері було відкрито пам'ятник-погруддя лікареві, який у роки окупації Харкова під час ІІ Світової війни, спромігся відкрити на базі 9-ї міської лікарні відділення Червоного Хреста. Багато поранених військовополонених червоноармійців були врятовані Мещаніновим від концтабору.[16]
  • Біля Будинку офіцерів (буд. № 184) розташований невеликий сквер.
  • Перед поворотом на Залютинську вулицю розташований парк «Юність», відкритий у 1978 р. (арх. Ю. Г. Шуліка, А. І. Зобенко, С. Д. Мискова і студенти художньо-промислового інституту).
  • Там, де Полтавський Шлях перетинає річку Уди, розташований Новобаварський гідропарк, започаткований у 1967 р. (арх. Г. С. Маяк). Русло річки було розширено і, таким чином, створене Новобаварське водосховище.

Інженерні споруди

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка в пам'ять подвига Магомета Караєва

Транспорт

[ред. | ред. код]

Полтавський Шлях зв'язує центр міста з Залізничним вокзалом, Холодною Горою і далі прямує до розв'язки на перетині з Харківською окружною дорогою. Вулицею проходить автошлях міжнародного значення М03, який веде на Полтаву та Київ.

Сьогодні вулицею Полтавський шлях проходять трамвайні маршрути :

  • 3 — Залютине — Полтавський Шлях — вул. Греківська — вул. Москалівська — Новожанове. Неподалік на Залютинській вулиці розташована кінцева зупинка «Залютине» з трамвайним кільцем;
  • 5 — Вокзал «Харків-Пасажирський» — вул. Одеська;
  • 6 — Вокзал «Харків-Пасажирський» — Полтавський Шлях — просп. Героїв Харкова — Салтівське шосе — 602-й м/р;
  • 7 — Новоселівка — Вокзальна — Просп. Перемоги.

Автобусні маршрути:

  • 11е — Григорівське шосе (вул. Цементна) — 602-й м/р (Медкомплекс);
  • 34е — Ст. м. «Холодна Гора» — Григорівське шосе — просп. Любові Малої — ст. м. «Холодна Гора»;
  • 43е — Ст. м. «Холодна Гора» — Залютине (Пансіонат)
  • 67е — Ст. м. «Центральний ринок» — вул. Валерія Романовського — Новоселівка (вул. Баварська);
  • 75е — Ст. м. «Холодна Гора» — просп. Любові Малої — Завод «Надія»;
  • 112е — Ст. м. «Центральний ринок» — б-р Гончарівський — Новоселівка;
  • 209е — Ст. м. «Холодна Гора» — Лідне;
  • 220е — Ст. м. «Холодна Гора» — Сел. «Перемога» (Пилипівка)
  • 237е — Ст. м. «Холодна Гора» — Липовий Гай;
  • 238е — М-н Конституції — Просп. Дзюби;
  • 244е — Ст. м. «Холодна Гора» — наб. Гімназійна — Станція Основа;
  • 254е — Залютине (Пансіонат) — Благовіщенський собор (Центральний ринок);
  • 258е — вул. Академіка Богомольця — Просп. Слави (вул. Золочівська);
  • 282е — Ст. м. «Холодна Гора» — Новоіванівський міст — вул. Європейська — ТРК «Караван» (Олексіївка);
  • 299е — Ст. м. «Холодна Гора» — Медучилище № 2;
  • 302е — Ст. м. «Холодна Гора» — Сел. Жуковського;
  • 303е — Ст. м. «Наукова» — Просп. Дзюби;
  • б/н — Ст. м. «Холодна Гора» — Полтавський Шлях — Авторинок «Лоск».[17]

Поруч зі ст. м. «Холодна Гора» розташована автостанція №8 «Холодна Гора».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Поштові індекси України. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
  2. ↑ Прогулки с Андреем Парамоновым. Дом Карла Буркевича по Екатеринославской улице. 2day.kh.ua (рос.). Процитовано 7 червня 2023.
  3. ↑ Ворожа ракета знищила ще одну памʼятку архітектури Харкова. KharkivToday. 6 липня 2022.
  4. ↑ Єдина соціальна мережа міста Харкова. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
  5. ↑ Судова влада України. Ленінський районний суд м. Харкова. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
  6. ↑ Судова влада України. Новобаварський районний суд м. Харкова. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  7. ↑ medinform.in.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  8. ↑ Головне управління ДСНС України у Харківській області. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  9. ↑ Управління Державної пенітенциарної служби в Харківській області. Архів оригіналу за 14 червня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  10. ↑ Боммер Кинотеатр. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
  11. ↑ Харьковский театр для детей и юношества. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
  12. ↑ Центральна бібліотека ім. Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
  13. ↑ Золотые страницы. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 листопада 2015.
  14. ↑ В Харькове снесли памятники Орджоникидзе, Рудневу и Свердлову. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 2 грудня 2015.
  15. ↑ Скульптурная композиция делает оборот на 360°: в Харькове открыли Сквер Мыслителей (фото). РЕДПОСТ (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  16. ↑ Памятник А. И. Мещанинову в г. Харьков. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 2 грудня 2015.
  17. ↑ Харьков транспортный. Улица Полтавский Шлях. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]
Полтавський Шлях
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Харків»
П: Проєкт «Харків»
CMNS: Полтавський Шлях у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Полтавський_Шлях&oldid=43162211