Вступ Чорногорії до Європейського Союзу

Чорногорська заявка на вступ до ЄС
Статус
Кандидат
Заявку подано	15 грудня 2008
Заявку схвалено	17 грудня 2010
Початок перемовин	26 червня 2012
Відкликання заявки	color: white
Прогрес
Перемовини
Хід скринінгу	100% виконано
Закриті розділи	9,1% виконано
Хід ратифікації	0% виконано
Статистичне порівняння  Європейський Союз Чорногорія Населення ▼ 447,007,596[1] 1,836,713 Площа 4,233,262 км2 1,634,472 sq mi 13,812 км² ВВП (ПКС) ▲ $21,5 трлн.[2] Повний ▲ $48,304[2] На душу населення ▲ $4.77 млрд ▲ $6,522.65 ВВП (номінал) на душу населення $17,0 трлн.[2] Повний $40,995[2] На душу населення ▲ $18,278.73 млрд ▲ $12.763 ІЛР ▲ 0,911 ▲ 0.829[3] Джині 30.2 34.1[4] Відмінності після вступу до ЄС Увесь ЄС Населення ЄС 447,629,469 ▲0.14 % Площа ЄС 4,237,074 ▲0.085 % Нова офіційна мова 25 + 1 (чорногорська) ІЛР 0.925 ▲3.3 % Джині 31.34 ▼3.3 % Середній член ЄС Сер. населення членів 15,986,767 ▼3.6 Сер. площа членів ВВП ВВП на душу населення
Вебсайт
Міністерство європейських справ Чорногорії Представництво ЄС в Чорногорії Європейська Комісія

Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.

Вступ Чорногорії до Європейського Союзу є на поточному порядку денному майбутнього розширення ЄС. Це одна з восьми нинішніх країн-кандидатів на вступ до ЄС разом з Албанією, Молдовою, Сербією, Північною Македонією, Туреччиною, Грузією та Україною.

Державний Союз Сербії та Чорногорії розпочав процес вступу до Європейського Союзу в листопаді 2005 року, коли почалися переговори щодо Угоди про стабілізацію та асоціацію. У травні 2006 року Чорногорія на референдумі проголосувала за незалежність, а Державний союз Сербії та Чорногорії було розпущено. Сербія продовжила існуючі переговори, а у вересні 2006 року розпочалися окремі переговори з Чорногорією.^[5] Угода була парафована 15 березня 2007 року та офіційно підписана 15 жовтня 2007 року. У 2010 році Комісія видала позитивний висновок щодо заявки Чорногорії, визначивши сім ключових пріоритетів, які необхідно було б вирішити для початку переговорів, і Рада надала їй статус кандидата. У грудні 2011 року Рада розпочала процес приєднання з метою відкриття переговорів у червні 2012 року. Згодом 29 червня 2012 року почалися переговори з Чорногорією про вступ. Після відкриття всіх розділів переговорів країна користується широкою підтримкою серед офіційних осіб членів ЄС, а вступ країни до ЄС вважається можливим до 2025 року.^[6] У своїй оцінці прогресу приєднання за 2016 рік Європейська комісія визначила Чорногорію як країну, що має найвищий рівень підготовки до членства серед держав, що ведуть переговори. До 2020 року Чорногорія отримала 507 мільйонів євро допомоги на розвиток від Інструменту передвступної допомоги, механізму фінансування країн-кандидатів до ЄС.

Чорногорія офіційно подала заявку на вступ до ЄС 15 грудня 2008 року. 23 квітня 2009 року Рада запропонувала Європейській комісії подати свій висновок щодо заявки. 22 липня 2009 року Комісія представила Чорногорії анкету для оцінки її застосування.^[7] 9 грудня 2009 року Чорногорія надала відповіді на анкету ЄС.^[8]

У вересні 2006 року розпочалися переговори щодо Угоди про стабілізацію та асоціацію (SAA) між Чорногорією та Європейським Союзом.^[9] Угода була офіційно підписана 15 жовтня 2007 року, а 1 травня 2010 року вона набула чинности після того, як усі 27 держав-членів ЄС ратифікували ССА.^[10][11]

Європейська комісія 9 листопада 2010 року рекомендувала Чорногорію як країну-кандидатку. Цей статус кандидата було офіційно надано 17 грудня 2010 року.^[12]

Чорногорія має екологічні, судові та кримінальні проблеми, які можуть перешкодити її заявці.^[13] Чорногорія підписала угоду з урядом Болгарії в грудні 2007 року, згідно з якою Болгарія надавала допомогу Чорногорії в євроатлантичній та ЄС інтеграції протягом наступних трьох років.^[14] Для роботи над цими питаннями Міністерство закордонних справ та європейської інтеграції Чорногорії має спеціальне агентство, присвячене вступу до ЄС, Офіс допомоги Головному переговорщику. Метою офісу є підтримка завдання головного переговорника щодо вступу Чорногорії до ЄС Зорки Кордіч. 27 липня 2010 року парламент ухвалив закон про недискримінацію, який включає сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як заборонені ознаки дискримінації. Це була одна з вимог, які країна мала виконати для членства в ЄС.^[15]

Населення Чорногорії в переважній більшості прихильне до ЄС, згідно з опитуваннями 76,2 % висловилися за, і лише 9,8 % проти, у жовтні 2009 року.

1 січня 2008 року угоди про спрощення візового режиму та реадмісію між Чорногорією та ЄС набрали чинности.^[19] Чорногорія була додана до списку безвізових громадян 19 грудня 2009 року, що дозволило їхнім громадянам в'їжджати до Шенгенської зони, Болгарії, Кіпру та Румунії без візи, якщо подорожувати за біометричними паспортами.^[20] Процес лібералізації візового режиму не включає поїздки до Ірландії, оскільки ця країна має власний візовий режим за межами Шенгенської угоди.

Чорногорія не має власної валюти. Як складова республіка Соціалістична Федеративна Республіка Югославія після Другої світової війни, а пізніше Союзна Республіка Югославія, Чорногорія використовувала югославський динар як офіційну валюту. У листопаді 1999 року уряд Чорногорії в односторонньому порядку визначив німецьку марку як свою офіційну валюту з динаром, а 1 січня 2001 року динар офіційно перестав бути законним платіжним засобом у Чорногорії.^[21][22] Коли в 2002 році було введено євро, а німецька марка знизилася, Чорногорія наслідувала його приклад і також почала використовувати євро, без жодних заперечень з боку Європейського центрального банку (ЄЦБ).^[23][24] Відтоді Європейська комісія та ЄЦБ кілька разів висловлювали своє невдоволення з приводу одностороннього використання євро Чорногорією.^[25] У заяві, доданій до їхньої Угоди про стабілізацію та асоціацію з ЄС, говорилося: «Одностороннє введення євро не сумісне з Договором».^[26] ЄС наполягає на суворому дотриманні критеріїв конвергенції (наприклад, проведення принаймні 2 років у системі ERMII), які не підлягають обговоренню до прийняття євро, але не втрутилися, щоб зупинити одностороннє прийняття євро Чорногорією в 2002 році.^[25][27] Очікується, що це питання буде вирішено шляхом переговорів.^[25] ЄЦБ заявив, що наслідки одностороннього введення євро «будуть прописані не пізніше в разі можливих переговорів про вступ до ЄС».^[26] Дипломати припускають, що навряд чи Чорногорія буде змушена вилучити євро з обігу в їхній країні.^[23][26] Радое Жугіч, міністр фінансів Чорногорії, заявив, що «було б надзвичайно економічно нераціонально повернутися до нашої власної валюти, а потім знову повернутися до євро».^[28] Натомість він сподівається, що Чорногорії буде дозволено зберегти євро, і пообіцяв, що «уряд Чорногорії прийме деякі певні елементи, які повинні відповідати умовам подальшого використання євро; наприклад, прийняття фіскальних правил».^[28]

Наразі відкрито тридцять розділів, три розділи, які були тимчасово закриті, і два розділи, в яких немає чого прийняти.

• Відносини Чорногорія — НАТО
• Пан'європеїзм
  • Єврославізм