Бандіагара

Нагір'я Бандіагара (земля догонів)
Cliff of Bandiagara (Land of the Dogons) [1]
Світова спадщина
14°25′1.012001066807e-07″ пн. ш. 3°19′1.0012065015653e-07″ зх. д. / 14.416666666695° пн. ш. 3.316666666694° зх. д. / 14.416666666695; -3.316666666694
Країна	Малі
Тип	Змішаний
Критерії	v, vi
Об'єкт №	516
Регіон	Африка
Зареєстровано:	1989 (13 сесія)
Розташування на карті Малі
Бандіагара у Вікісховищі

Нагір'я Бандіагара — пам'ятка природи, розташована в області Мопті Малі. Бандіагара — це стрімчасте пісковикове плато з унікальною скельною архітектурою, що включає житла, зерносховища, вівтарі, святилища та місця для суспільних зібрань (тогу на). Унікальний ландшафт в сукупності з етнографічної та археологічною цінністю роблять нагір'я Бандіагара одним з найзначущіших місць у всій Західній Африці^[2]. З 1989 року — об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

Пісковикові скелі мають висоту близько 500 м і протяжність приблизно 150 км. Останнім часом ця територія населена догонами, до яких тут мешкали племена Теллем та Толой, що залишили після себе деякі споруди.

Абсолютна висота Бандіагари варіюється від 518 м поблизу села Санга до 777 м (Маунт-Бамба) на північному сході. Територія, що перебуває під охороною, складається з трьох основних геоморфологічних об'єктів: плато Бандіагара, скелі (нагір'я) Бандіагара та рівнина Сено. Скелі та плато простягаються за межами території, що охороняється, до гір Моссі-Массіф, які відділяють рівнину Сено від нижніх болотистих територій внутрішньої дельти Нігера. Скелі складаються переважно з пісковика кембрійського та ордовицького періодів та вирізняються різноманітністю форм. Плато Бандіагара має велику кількість печер та западин, з'єднаних між собою тунелями.

Скелі протягаются на відстань 150 км у напрямку з південного заходу на північний схід від Дуентзи на півдні до Уо на півночі. Їхня висота варіюється від 100 м на півдні до 500 м на півночі.

Регіон є одним з основних центрів культури догонів, що багата на давні традиції, ритуали, мистецтво та фольклор. Арехеологічні артефакти свідчать про присутність у цьому районі людини принаймні протягом останньої тисячі років, хоча догони заселяють територію лише з XIV-XV століть.

Раніше на території проживали племена Теллем, які пізніше були витіснені догонами. Від племен Теллем залишилися чимало залишків їхніх поселень, вирізаних у скелях. У XIV столітті на територію Бандіагари прийшли племена догонів, які поширилися на плато, нагір'ю та рівнинах Сено і Гондо. Існує версія, що під час французької експансії догони могли уникати колонізаторів завдяки системі тунелів Бандіагара, про яку крім них нікому не було відомо.

1989 року нагір'я Бандіагара (земля догонів) було занесене до списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО.

• WCMC-UNEP
• Бандіагара на сайті UNESCO [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.]