Бандурка Іван Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бандурка Іван Петрович
Народився16 січня 1954(1954-01-16) (70 років)
Яблунів
ГромадянствоУкраїна
Діяльністьпедагог, журналіст,
публіцист, літературознавець, прозаїк, громадський діяч
Знання мовУкраїнська

Іва́н Петро́вич Банду́рка (нар. 16 січня 1954(19540116), с. Яблунів Гусятинського району Тернопільської області) — український педагог, публіцист, літератор, громадський діяч. Член НСЖУ (1995). Член Всесвітньої громадської організації Українського козацтва (1997), член редакції газети «Українське козацтво» (1998), член НСПУ (2012). Козацький Хрест. і нагорода українських козаків Франції «Відзнака Наливайка».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту (1975).

Очолював Яблунівську сільраду (1980–1994). Ініціював відкриття в селі музею Івана Франка (1976), першого в Україні пам'ятника солдатським вдовам (1984), пам'ятника і меморіальної дошки Іванові Франку (1991), пам'ятника Тарасові Шевченку (1992).

Доробок

[ред. | ред. код]

Редактор і упорядник мемуарів М. Палія «Полон гіркіший від полину» (2003), статей «Аннали української історії».

Автор виданих у Тернополі книг

  • «Через терня до волі» (2000),
  • «Праця на вівтар нації, або Доля Михайла Палія» (2001),
  • «Зернятка життя» (2001),
  • «Чотири вежі Богдана Мельничука» (2002),
  • «Барвінковий словосвіт Євгена Зозуляка» (2003),
  • «Тернопільщина туристична» (2003, співавтор),
  • «Словосповідь, або Вільні вірші Володимира Барни»,
  • «Орест Савка і його театр»,
  • «Син Подільської землі»,
  • «Трилисник Іларії Корчемної».

Джерела

[ред. | ред. код]