Бертрандит
| Бертрандит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Btd[2] |
| Хімічна формула | Be4(OH)2[Si2O7]. |
| Nickel-Strunz 10 | 9.BD.05 |
| Dana 8 | 56.1.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | Безбарвний, білий, рідше рожевий, жовтий; прозорий |
| Сингонія | ромбічна |
| Просторова група | space group Cmc2₁d |
| Твердість | 6—6,5 |
| Густина | 2,59—2,6 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Émile Bertrandd[3] |
 Бертрандит у Вікісховищі | |
Бертранди́т (рос. бертрандит; англ. bertrandite; нім. Bertrandit) — мінерал, діортосилікат берилію острівної будови. Бертрандит — один з головних берилієвих мінералів.
Був вперше знайдений в 1883 році біля Нанта у Франції і названий на честь французького мінералога Еміля Бертрана (E. Bertrand, 1844—1909).
Формула: Be4(OH)2[Si2O7]. Вміст ВеО 34,5-41,6 %; SiO2 — 50,3. Сингонія ромбічна. Структура представлена пов'язаними один з одним шарами здвоєних тетраедрів.
Утворює дрібні пластинчасті кристали, радіально-променисті і снопоподібні агрегати, зерна. Характерні двійники. Безбарвний, білий, рідше рожевий, жовтий; прозорий. Спайність довершена. Крихкий. Твердість 6—6,5. Густина 2,59—2,6.
Поширений в гідротермальних берилієвих родовищах (в асоціації з флюоритом, фенакітом, кварцом, польовим шпатом та інш.) і берилійвмісних гранітних пегматитах як продукт зміни берилу. Зустрічається в кварц-вольфраміт-молібденітових жилах, ґрейзенах і пегматитах нефелінових сієнітів. Зустрічається також у пегматитових жилах разом з берилом, турмаліном, гердеритом та інш., іноді в порожнинах у вигляді псевдоморфоз по берилу. Промисловий компонент чорних пісків.
Знайдений у Франції, Італії, Чехії, США (у ряді штатів: Коннектикут, Вірджинія, Колорадо, Юта, Каліфорнія) Мексиці, Бразилії, Південній Кореї, Казахстані[4].
Основний метод збагачення — флотація при pH 8,3, а також комбінована переробка, що передбачає отримання з бідних руд флотоконцентрату, змішування його з багатою рудою, содою, фтористим натрієм та вилуговування берилію з отриманням гідроксиду та інш. сполук Be. Від берилу бертрандит відділяється магнітною сепарацією.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Damour A. Note et analyse sur le nouveau miné des environs de Nantes // Bulletin de la Société minéralogique de France — 1883. — Vol. 6. — P. 252–254. — ISSN 0150-9640; 2419-686X
- ↑ Handbook of Mineralogy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2012. Процитовано 12 вересня 2021.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бертрандит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Бертрандит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 545—546.
- Vernon, R.H. and K.L. Williams (1960) Bertrandite from Mica Creek, Queensland. Amer. Mineral., 45, 1300{1303.
- Vlasov, K.A., Ed. (1966) Mineralogy of rare elements, v. II, 89-93.
- Henderson, W.A. (1975) The bertrandites of Connecticut. Mineral. Record, 6, 114—123.
- Downs, J.W. and F.K. Ross (1987) Neutron-di®raction study of bertrandite. Amer. Mineral., 72, 979—983.
- Возняк Д. К., Калюжный В. А., Сорокин Ю. Г. Акцессорный бертрандит из занорышевых пегматитов Волыни. — Минерал. сб. Львов. ун-та. — 1969. — Вып. 1, № 23. — С. 81-85.
- Бертрандит. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
- Bertrandite [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]
