Очікує на перевірку

Анітья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У перекладі на:
Палі:anicca
Санскрит:अनित्य
anitya
Китайську:無
wúcháng
Японську:無常
mujō
В'єтнамську:vô thường
Тибетську:མི་རྟག་པ་
mi rtag pa
Портал Буддизм

Анітья, що в перекладі значить непостійність — одна із найсуттєвіших доктрин буддизму, складова трьох ознак існування, ідея мінливості, нетривалості, несталості всього у світі[1][2][3]. Усі тимчасові сутності, як матеріальні, так і духовні за постійної зміни умов їхнього існування, приречені на розпад і загибель[1][4]. Концепція непостійності зустрічається також у різних школах індуїзму та джайнізму[5][6].

Дві інші ознаки існування в буддизмі суть страждання (дукха) та відсутність вічної нетлінної субстанції, зокрема індивідуальної душі (анатман).[3][2][7]

Буддизм стверджує, що все у світі, фізичне і духовне, виникає і зникає[8]. Людина, зокрема, народжується, старіє і помирає, потім знову народжується з новим обертом колеса життя (сансари), ніщо не вічне, все щезає. Це стосується усіх істот, включно з істотами, що народилися знову в царствах дев (богів) чи нарак (злих демонів)[9][10]. Постійність існує тільки в нірвані, тобто в світі поза зміною, занепадом і смертю[1].

Непостійність нерозривно зв'язана з доктриною анатмана, за якою ніщо не має вічної нетлінної сутності або ж незмінної душі[11][12]. Оскільки усі фізичні чи психічні явища позбавлені постійності, прагнути їх чи бути прив'язаними до них означає страждання. Розуміння анітьї та анатмана є кроком на шляху до пробудження[13][14][15].

Термін анітья в сенсі непостійності явищ, речей та життя зустрічається також в індуїстських священних текстах, зокрема в «Катха-упанішаді»[16][17] та «Бгагавадгіті»[18]. Однак індуїзм відрізняється від буддизму щодо анатмана, тобто існування нетлінної душі[14]. Інша різниця в тому, що в буддизмі анітья асоціюється зі стражданнями (дукха), а індуїзм вважає, що не всі зміни й прив'язаності ведуть до страждань — деякі, наприклад, пізнання себе, ведуть до щастя, а тому необхідні для досягнення звільнення (мокші)[19].

Ідея непостійності, мінливості світу висловлювалася також і в грецькій натурфілософії, зокрема Гераклітом. У сучасній фізиці теж нема постійних субатомних частинок. Час життя таких частинок як електрон та протон відносно гіпотетичного спонтанного розпаду на інші частинки дуже великий, відома тільки нижня межа, що набагато перевищує час існування Всесвіту, однак електрони й протони можуть виникати й зникати в реакціях, наприклад при утворенні електрон-позитронних пар та анігіляції. Сучасна фізика, однак, не переймається ідеєю існування нетлінної душі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Thomas William Rhys Davids; William Stede (1921). Pali-English Dictionary. Motilal Banarsidass. с. 355, Article on Nicca. ISBN 978-81-208-1144-7. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 12 березня 2018.
  2. ↑ а б Richard Gombrich (2006). Theravada Buddhism. Routledge. с. 47. ISBN 978-1-134-90352-8. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 12 березня 2018., Цитата: "Будь-яке феноменальне існування в буддизмі, як кажуть, має три фундаментальні властивості: непостійність, страждання та відсутність душі або суті."
  3. ↑ а б Robert E. Buswell Jr.; Donald S. Lopez Jr. (2013). The Princeton Dictionary of Buddhism. Princeton University Press. с. 42—43, 47, 581. ISBN 978-1-4008-4805-8. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 12 березня 2018.
  4. ↑ Robert E. Buswell Jr.; Donald S. Lopez Jr. (2013). The Princeton Dictionary of Buddhism. Princeton University Press. с. 47—48, Article on Anitya. ISBN 978-1-4008-4805-8. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 12 березня 2018.
  5. ↑ A. C. Paranjpe (2006). Self and Identity in Modern Psychology and Indian Thought. Springer Science & Business Media. с. 172. ISBN 978-0-306-47151-3. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 12 березня 2018.
  6. ↑ Martin G. Wiltshire (1990). Ascetic Figures Before and in Early Buddhism: The Emergence of Gautama as the Buddha. Walter de Gruyter. с. 136 note 14. ISBN 978-3-11-009896-9. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 12 березня 2018.
  7. ↑ Anicca Buddhism [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.], Encyclopædia Britannica (2013);
    Anatta Buddhism [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.], Encyclopædia Britannica (2013);
    Grant Olson (Translator); Phra Payutto (1995). Buddhadhamma: Natural Laws and Values for Life. State University of New York Press. с. 62—63. ISBN 978-0-7914-2631-9. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 12 березня 2018.
  8. ↑ Anicca Buddhism [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.], Encyclopædia Britannica (2013)
  9. ↑ Damien Keown (2013). Buddhism: A Very Short Introduction. Oxford University Press. с. 32—38. ISBN 978-0-19-966383-5. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 12 березня 2018.
  10. ↑ Peter Harvey (2012). An Introduction to Buddhism: Teachings, History and Practices. Cambridge University Press. с. 32—33, 38—39, 46—49. ISBN 978-0-521-85942-4. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 12 березня 2018.
  11. ↑ Anatta Buddhism [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.], Encyclopædia Britannica (2013)
  12. ↑ [a] Christmas Humphreys (2012). Exploring Buddhism. Routledge. с. 42—43. ISBN 978-1-136-22877-3. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 12 березня 2018.
    [b] Brian Morris (2006). Religion and Anthropology: A Critical Introduction. Cambridge University Press. с. 51. ISBN 978-0-521-85241-8. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 12 березня 2018., Цитата: "(...) анатман — доктрина заперечення себе, це до крайності емпірична доктрина, за якою уявлення про незмінне Я — фікція без жодної реальності. Згідно з буддистською доктриною людина складається з п'яти скандг, нагромаджень (тіла, почуттів, відчуттів, імпульсів та свідомості). Віра в існування Я чи душі понад ці п'ять скандг, ілюзорна й є причиною страждання"
    [c] Richard Gombrich (2006). Theravada Buddhism. Routledge. с. 47. ISBN 978-1-134-90352-8. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 12 березня 2018., Цитата: "(...) Будда вчив, що душі, тобто нетлінної суті немає. Цю доктрину відсутності душі (анатавада) він проголосив у другій проповіді"
  13. ↑ Brian Morris (2006). Religion and Anthropology: A Critical Introduction. Cambridge University Press. с. 51—53. ISBN 978-0-521-85241-8. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 12 березня 2018.
  14. ↑ а б Ray Billington (2002). Understanding Eastern Philosophy. Routledge. с. 56—59. ISBN 978-1-134-79348-8. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 12 березня 2018.
  15. ↑ John Whalen-Bridge (2011). Writing as Enlightenment: Buddhist American Literature into the Twenty-first Century. State University of New York Press. с. 154—155. ISBN 978-1-4384-3921-1. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 12 березня 2018.
  16. ↑ Katha Upanishad 1.2.10 [Архівовано 9 листопада 2021 у Wayback Machine.], Wikisource; Quote: जानाम्यहं शेवधिरित्यनित्यं न ह्यध्रुवैः प्राप्यते हि ध्रुवं तत् । ततो मया नाचिकेतश्चितोऽग्निः अनित्यैर्द्रव्यैः प्राप्तवानस्मि नित्यम् ॥ १०॥
  17. ↑ Paul Deussen, Sixty Upanishads of the Veda, Volume 1, Motilal Banarsidass, ISBN 978-8120814684, page 283 with footnote 1
  18. ↑ Richard Francis Gombrich; Cristina Anna Scherrer-Schaub (2008). Buddhist Studies. Motilal Banarsidass. с. 209—210. ISBN 978-81-208-3248-0. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 13 березня 2018.
  19. ↑ Frank Hoffman; Deegalle Mahinda (2013). Pali Buddhism. Routledge. с. 162—165. ISBN 978-1-136-78553-5. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 13 березня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Три знаки існування від Ньянапоніки Тера(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анітья&oldid=42719228