Авраменко Василь Кирилович

Василь Авраменко
Ім'я при народженні	Василь Кирилович Авраменко
Народився	22 березня 1895(1895-03-22)[2] Стеблів, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	1981[1] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Поховання	Корсунь-Шевченківський район
Громадянство	Російська імперія  УНР  США
Національність	українець
Діяльність	балетмейстер, хореограф, актор, режисер, педагог
Галузь	балет[3], танцювальний ансамбльd[3] і хореографія[3]
Знання мов	українська[3]
IMDb	ID 0043314
Медіафайли у Вікісховищі

Васи́ль Кири́лович Авра́менко (нар. 22 березня 1895, Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область — пом. 6 травня 1981, Нью-Йорк) — український балетмейстер, хореограф, актор, кінорежисер, педагог. Один із тих, хто втілив українські народні танці у форму професійного мистецтва. В українській діаспорі відомий як «батько українського танцю».

Став сиротою ще в ранньому дитинстві, з дев'яти років почав працювати. Працював на шахті на Луганщині, згодом із братами виїхав на заробітки до Владивостока на Зелений Клин, працював на заводі. 1913 року у Владивостоці закінчив трирічні вечірні учительські курси, здобув звання народного вчителя.

Під час Першої світової війни закінчив Іркутське військове училище, отримав чин прапорщика. Служив у Тюмені, згодом на Західному фронті, командир сотні. Під час наступу на річці Березині в Білорусі отримав поранення в ногу. Отримав звання поручника, служив у Мінську, де 1917 вперше зустрівся з Симоном Петлюрою.

1918 — закінчив драматичну школу в Києві.

Із театром М.Садовського навесні 1919 року виступав у Тернополі та інших містах краю. Учасник визвольних змагань 1917—1921 років^[4].

Від 1921 року жив у Галичині.

1922—1923 — вів танцювальні гуртки в Кременці, Луцьку, Дубно. 8 вересня 1924 виступав у Тернополі.

1926 — емігрував до Канади, де викладав український танок (спершу в Канаді, потім — у США). Організував при Товаристві «Просвіта» школу народного українського танку. Мандрував, навчаючи танцю, по Сполучених Штатах, Аргентині, Бразилії та Австралії.

1929 — заснував школу українського танцю в Нью-Йорку та танцювальні колективи в США і Канаді. Виступав на сценах США та Канади разом із хором О.Кошиця. Гастролював у Бразилії, Аргентині, Австралії, Ізраїлі.

1930—1936 — створив близько 50 танцювальних груп по всій Америці, давши поштовх плідній і довгій традиції народного танцю в діаспорі. Його танцювальні гуртки і групи надавали можливість самовияву і самоствердження молодим американським українцям. Крім досконало схореографованих гопаків, козачків та арканів, він ставив ідеологізовані «живі картини».

Авраменко також створив (як сценарист, режисер і продюсер) у США декілька українських фільмів, зокрема «Наталка Полтавка» і «Запорожець за Дунаєм». Обидва ці фільми вийшли на екран майже синхронно з однойменними кінострічками І. Кавалерідзе в УРСР. Є підстави стверджувати, що активна кінодіяльність Авраменка підштовхнула цей процес в радянській Україні (щоби та не відставала від еміграції у сучасних формах показу національної спадщини). Це творче змагання (спочатку заочне) відбулося, зрештою, в США, де за підтримки уряду Рузвельта демонструвались обидва фільми Кавалерідзе у 1936 та 1938 роках.

Змагальний характер паралельного показу кіноопер, випущених в радянській Україні та США, їх ідеологічне протистояння знаходить підтвердження у нотатках Миколи Новака, одного з найактивніших членів фільмової корпорації Авраменка: «Нам треба бути гордими, що показали нашим незрячим людям, що українська еміґрація здібна також таку справу здвинути. Ми проломили грубі верстви льодів і заставили навіть червону Москву змагатися з нами, бо коли б не наша „Наталка Полтавка“, то не було б і сталінської»^[5].

• Наталка-Полтавка (1937), автор сценарію, режисер^[6]
• Запорожець за Дунаєм (Cossacks in Exile, 1939), автор сценарію, продюсер^[7]
• Маруся (1939), екранізація драми «Ой, не ходи Грицю» М. Старицького, в головній ролі Марія Гребінецька^[8]
• Трагедія Карпатської України (The Tragedy of Carpatho-Ukraine, 1940), режисер, продюсер
• Тріумф українського танку

Відповідно до заповіту його тлін 4 травня 1993 року перевезено до Стеблева, поховано на місцевому кладовищі.

У містах Коломия та Рівне є вулиця Василя Авраменка.

Автор підручника «Українські національні танки, музика і стрій» (1947).^[9]

• Авраменко В. Українські Національні Танки Музика і Стрій: (короткий нарис про укр. танок та опис вісімнадцяти найкращих нар. танків власного укладу). Кн. 1 і 2 / Василь Авраменко. — Голівуд та ін. : б. в., 1947. — 80 с. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]

• Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• В. К. Борисенко. Авраменко Василь Кирилович [Архівовано 15 липня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
• П. Гуцал, Г. Чернихівський. Авраменко Василь Кирилович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 20–21. — ISBN 966-528-197-6.
• Ковальчук О. О. Авраменко Василь Кирилович [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 16. — ISBN 966-00-0734-5.
• Панчук Ігор. Тернопільщина в іменах. Довідник. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.
• Зелений Клин [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. Енциклопедичний довідник / Укл. В. А. Чорномаз. Владивосток: Вид-во Далекосх. федерал. ун-ту, 2011. — 288 с. ISBN 978-5-7444-2636-1
• Святослав Липовецький. Батько українського танцю // Український тиждень. № 12 (125), березень-квітень 2010. С. 52-54. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Леся Косаківська. Василь Авраменко — Іван Кавалерідзе: «кінодуель» через океан // Кіно-Театр, ч. 4, 2003 [Архівовано 17 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Антін Рудницький. Як повстала фільма «Запорожець за Дунаєм» // Діло, ч. 189, 28 серпня 1938 [Архівовано 1 вересня 2013 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.