Збройні сили М'янми
Збройні сили М'янми | |
---|---|
Tatmadaw တပ်မတော် | |
Засновані | 27 березня 1945 |
Види збройних сил | |
Сухопутні війська Військово-морські сили | |
Штаб | Найп'їдо, М'янма |
Командування | |
Міністр оборони | Генерал М'я Тун У |
Головнокомандувач Збройних сил | Генерал Мін Аун Хлайн |
Людські ресурси | |
Вік | від 15 до 48 рік |
Призов | з 18 років |
Активні службовці | 406 000 чол. [1] (9-е місце) |
Резерв | 72000 (військовий резерв) |
Витрати | |
Бюджет | 2.4 мільярдів доларів (2014 |
Відсоток у ВВП | 4% (2014) |
Збройні сили М'янми у Вікісховищі |
Збройні сили М'янми (бірм. တပ်မတော်, трансліт. tap ma. taw IPA: taʔmədɔ̀, букв. "Збройні сили") — сукупність військ М'янми, призначених для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави.
Складаються з сухопутних військ, військово-морських і військово-повітряних сил.
Основна мета військової політики — оборона.
Армія існує вже сотні років, починаючи з сімнадцятого століття. У ХІХ ст. контроль над Бірмою хотіли здобути португальці і французи. Після воєн з Британською імперією інститут армії перестав існувати, і Бірма увійшла до складу Британської Індії.
У 1948 році Бірма здобула незалежність, а після перевороту у 1962 році, армія захопила владу (офіційно, країна керувалася не за допомогою військової хунти, а з допомогою соціалістичної партії), і залишалася з нею до 1988 року, коли відбулось повстання. Замість введення демократії в країні, армія здійснила ще один переворот і влада перейшла до Партії Розвитку і Відбудови. У 2011 року введено інститут президента М'янми та проведено перші вибори.
У 2011 році армія відновила боротьбу з повстанцями регіону Качин, а наприкінці 2012 року вона перейшла в наступ із застосуванням авіації.[2]
Чисельність сухопутних військ — близько 406 тис. чол.
Склад:
- 12 регіональних командувань,
- 10 легких піхотних дивізій,
- 34 тактичних оперативних командування,
- 14 військових оперативних командувань,
- 4 регіональних оперативних командування.
Всього:
- 437 піхотних батальйонів;
- 10 танкових батальйонів;
- 7 зенітних артилерійських дивізіонів;
- 7 артилерійських дивізіонів;
- 34 окремих артилерійських батарей.
Озброєння:
Основні танки | Транспортери | Артилерія | Зенітні системи | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Марка | Кількість (шт) |
Марка |
Кількість (шт) |
Марка |
Кількість (шт) |
Марка |
Кількість (шт) |
Т-72 | 14 (екс-українські) | Тип-85 | 200 | NORINCO SH-1 155 mm | 150 | Bristol Bloodhound | 60 (з Сінгапуру) |
Т-55 | 10 (подарунки з Індії) | Тип-90 | 50 | Nora B-52 155 mm | 30 | 2K12 Kub | 24 |
Тип-80 | 200 | MTLBM | 26 (екс-українські) | M2A1 105 mm | 172 (екс-американські та екс-югославські) | S-125 | 24 |
Тип-69-II | 80 | БТР-3 | 12 | D-30 122 mm | 100 (екс-російські) | S-75 | 48 |
Тип-62 | 105 | KH-179 155mm | 100 | 2K22 Тунгуска | 24 | ||
Тип-59D | 160 | M-46 130 mm | 160 | 9K38 Ігла | 400 | ||
Soltam M-68 155mm | 16 | 9K310 Igła-1 | 100 (з Болгарії) | ||||
BM-21 Grad | 320 | HN-5 (Strzała-2) | 200 | ||||
Всього: | 569 | Всього: | 288 | Всього: | 1048 | Всього: | 880 |
Протитанкові гранатомети Carl Gustaf — 1000 шт.
Чисельність ВМС — близько 16 тис. чол. Склад:
- Десантний вертолітний корабель-док (UMS «Moattama» (1501))
- корвети — 3 од.;
- ракетні катери «Хусін» пр. 037 / 1G — 6 од.;
- патрульні кораблі (10 «Хайнань» пр.037, 2 «Оспрі», 6 «М'янма») — 18 од.;
- малі десантні кораблі — 5 од.;
- десантні катери — 13 од.;
- патрульні катери — 18 од.;
- річкові патрульні катери — 39 од.;
- гідрографічні судна — 3 од.;
- допоміжні судна, в тому числі, 6 транспортних, танкер, водолазне судно, урядова яхта.
Чисельність і склад ПС: 15 тис. чол., 125 бойових літаків.
Парк літаків та вертольотів:
- F-7 — 50 од.;
- МіГ-29 — 10 од.;
- А-5М — 22 од.;
- FT-7 — 10 од.;
- РС-7 — 12 од.;
- РС-9 — 9 од.;
- G4 «Супер Галеб» — 10 од.;
- FH-227 — 4 од.;
- F.27 — 3 од.;
- РС-6А і В — 5 од.;
- Y-8D — 2 од.;
- Сессна-180 — 4 од.;
- Сессна-550 «Сайт-2» — 1 од.;
- К-8 — 12 од.;
- Y-8D — 2 од.;
- Белл 205 — 12 од.;
- Белл 206 — 6 од.;
- SA-316 — 9 од.;
- Мі-17 — 11 од.;
- Мі-2 — 18 од.;
- PZL W3 «Сокіл» — 10 од.
- Dun, Smith (1980). Memoirs of the Four-Foot Colonel, Volumes 113–116. Ithaca, New York: Cornell University SEAP Publications. ISBN 978-0-87727-113-0.
- Hack, Karl; Tobias Rettig (2006). Colonial armies in Southeast Asia (вид. illustrated). Psychology Press. ISBN 9780415334136.
- Seekins, Donald M. (2006). Historical dictionary of Burma (Myanmar), vol. 59 of Asian/Oceanian historical dictionaries. Т. 59 (вид. Illustrated). Sacredcrow Press. ISBN 978-0-8108-5476-5.
- Steinberg, David I. (2009). Burma/Myanmar: what everyone needs to know. Oxford University Press. ISBN 9780195390681.
- Myanmar army
- Online Burma/Maynmar Library [Архівовано 20 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Планы модернизации ВВС Мьянмы предусматривают дальнейшее обновление авиационного парка [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Список країн за чисельністю збройних сил
- ↑ Katastrofa Mi-35 w Mjanmie. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
Це незавершена стаття про М'янму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |