Дорін Матеуц

Дорін Матеуц
Дорін Матеуц у 1993 році
Особисті дані
Народження	5 серпня 1965(1965-08-05) (59 років)
	Вад, Румунія
Зріст	168 см
Вага	65 кг
Громадянство	Румунія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1979—1980 1980—1981	«Хунедоара» «Корвінул»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1980–1987 «Корвінул» 132 (36) 1987–1990 «Динамо» (Бухарест) 109 (80) 1990–1992 «Реал Сарагоса» 64 (10) 1992–1993 «Брешія» 4 (0) 1993–1994 «Реджяна» 25 (3) 1994–1995 «Динамо» (Бухарест) 37 (8) 1995–1996 «Спортул» 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1984–1991 Румунія 56 (10)
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «Meritul Sportiv»d
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дорін Матеуц (рум. Dorin Mateuț, нар. 5 серпня 1965, Вад) — румунський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Володар європейської «Золотого бутсу» 1989 року.

Виступав, зокрема, за клуби «Корвінул», «Динамо» (Бухарест) та «Реал Сарагоса», а також національну збірну Румунії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1990 року.

Народився 5 серпня 1965 року в місті Вад. Дорін Матеуц почав футбольну кар'єру в молодіжній спортивній команді «Хунедоара» 1979 року і незабаром перейшов у найсильніший клуб міста — «Корвінул»^[1]. 14 жовтня 1981 року він вперше вийшов на поле в матчі чемпіонату Румунії проти «Олта», зустріч завершилася перемогою «Корвінула» з рахунком 3:1^[2]. За підсумками сезону 1981/82 «Корвінул» зайняв 3-е місце в чемпіонаті і отримав путівку в Кубок УЄФА 1982/83. Матеуц в трьох матчах розіграшу забив один гол^[2]. Надалі кар'єра Матеуца проходила без особливих успіхів: відносно вдалим став сезон 1985/86, в якому «Корвінул» посів 5-ту сходинку в турнірній таблиці, а Матеуц забив 16 м'ячів у 31 матчі^[2].

Прагнучи надати своїй кар'єрі новий імпульс, Матеуц в січні 1987 року перейшов у бухарестське «Динамо». Саме період виступів Матеуца за «Динамо» можна назвати найвдалішим. «Динамо» тричі вигравало срібло румунського чемпіонату, причому в сезоні 1987/88 Матеуц був названий найкращим футболістом Румунії, а в сезоні 1988/89 він забив 43 голи і став найкращим бомбардиром не тільки чемпіонату, але і всього європейського сезону, за підсумками якого йому був вручений «Золотий бутс»^[3]. В сезоні 1989/90 Матеуц зі своєю командою нарешті став чемпіоном і володарем Кубка Румунії, а також дійшов до півфіналу Кубка кубків.

Після чемпіонату світу 1990 року Матеуц повинен був підписати контракт з «Барселоною», але трансфер зірвався в останній момент і він перейшов в інший іспанський клуб, «Реал Сарагоса»^[4]. За два роки в «Сарагосі» зіграв 64 матчі і забив 10 м'ячів.

Восени 1992 року став гравцем італійської «Брешії», але провів за сезон всього чотири гри і перейшов в інший клуб Серії A, «Реджяну». Проте і в новому клубі через травму коліна (розриву меніска) Матеуц грав нечасто, і взимку 1995 року повернувся в «Динамо».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Спортул», за команду якого виступав у сезоні 1995/96. Всього у вищому дивізіоні Румунії провів 281 матч, забив 134 гола, в єврокубках — 23 матчі, 12 забитих м'ячів^[1].

У складі юнацької (U-18) збірної Румунії брав участь у юнацькому Євро-1983 в Англії.

7 лютого 1984 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Румунії в товариському матчі проти збірної Алжиру^[2], а перший м'яч забив 7 березня того ж року у ворота збірної Греції^[5]. Тренер Мірча Луческу не взяв Матеуца на чемпіонат Європи 1984 року, але після європейської першості Матеуц викликався в збірну досить регулярно протягом 7 років^[6].

Як і в клубі, особливо вдалим періодом для Матеуца у збірній став кінець 1980-х: у відбірковому турнірі чемпіонату світу 1990 року він зіграв у всіх 6 матчах і забив 2 голи^[6]. Перед фінальним турніром Матеуц розглядався як один з лідерів румунського нападу на турнірі в Італії^[7], але на чемпіонаті лише одного разу вийшов на поле у зустрічі групового турніру зі збірною Аргентини^[5].

Останній матч за національну збірну Румунії провів 20 жовтня 1991 року в рамках відбіркового турніру до чемпіонату Європи 1992 року проти збірної Болгарії^[6]. Всього у складі збірної взяв участь у 56 матчах і забив 10 м'ячів^[2].

Після завершення ігрової кар'єри Матеуц зайнявся підприємницькою діяльністю, але в 2004 році став помічником Йоана Андоне у бухарестському «Динамо», пропрацювавши на цій посаді до 2006 року^[8]. У вересні 2013 року знову став помічником тренера «Динамо», Флавіуса Стойкана.

• Чемпіон Румунії (1):

«Динамо» (Бухарест): 1989/90

• Володар Кубка Румунії (1):

«Динамо» (Бухарест): 1989/90

• Футболіст року в Румунії: 1988
• Найкращий бомбардир чемпіонату Румунії: 1988/89
• Володар «Золотого бутсу»: 1989 (43 голи)

Дорін Матеуц одружений, у нього дві дочки^[9]. Старша дочка, Наталія Матеуц (народилася в 1991 році) — успішна модель^[10].

25 березня 2008 року президент Румунії Траян Бесеску нагородив Матеуца орденом «За спортивні заслуги» III ступеня за досягнення у національній збірній Румунії^[11].

Матеуц володіє баром «13 вересня» у Бухаресті. У серпні 2010 року в румунській пресі з'явилася інформація про те, що у Матеуца алкоголізм^[12].

• Дорін Матеуц на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Дорін Матеуц на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Дорін Матеуц на сайті BDFutbol.com (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.