Ś

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ś
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ È
É Ê Ë Ē Ė Ę Ě
Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ Ƣ
Ĥ Ħ Ì Í Î Ï
Ī Į İ I IJ Ĵ Ķ
Ǩ Ƙ Ļ Ł Ĺ
Ľ Ŀ LJ Ñ Ń Ņ Ň
Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş
Š Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ
Ʈ Ù Ú Û Ü Ū
Ŭ Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

Ś — додаткова літера латинського алфавіту. Утворена з S і знаку гострого наголосу. Використовується у кількох мовах, зокрема в польській, чорногорській та інших.

Слов'янські мови

[ред. | ред. код]

Нижньолужицька

[ред. | ред. код]

У нижньолужицькій мові називається літерою шєй (śej). Позначає глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний звук шь [ɕ]. Використовується на місці етимологічного /t/. Наприклад,

  • pśijaśel — приятель, śele — теля, pěś — пять

Польська

[ред. | ред. код]

У польській мові 25 літера абетки. Називається літерою ешь (eś) або ес з рискою (es z kreską). Позначає глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний звук шь [ɕ], зрідка, у сілезьких говорах[1], — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний звук [ʑ]. Використовується на місці етимологічного, старопольського /s/, який у пізньому середньовіччі перейшов у /ɕ/[2]. Наприклад,

śnieg — сніг, śpisz — спиш, śledzenie — слідження, jakoś — якось
  • білоруськась /sʲ/ (у проєкті латинки за польським взірцем);
  • українськась /sʲ/ (у проєкті латинки за польським взірцем)[3];

Чорногорська

[ред. | ред. код]

Індо-арійські мови

[ред. | ред. код]

Санскрит

[ред. | ред. код]

У санскриті, на писемності деванаґарі, записується як श. Позначає глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний звук шь [ɕ][4]. Використовується у латинських системах транслітерації санскриту. Інколи помилково транскрибується як тверде ш /ʃ/. Наприклад,

śākya — шяк'я (шак'я), Śiva — Шіва (Шива)

Циганська

[ред. | ред. код]

У міжнародній латиниці для циганської мови позначає глухий заясенний фрикативний звук ш [ʃ][5].

  • ладинськаз [z]
  • лідійська — сь /sʲ/
  • емілійська — з [z]

Кодування

[ред. | ред. код]
Символ Ś ś
Unicode name ВЕЛИКА БУКВА Ś МАЛЕНЬКА БУКВА Ś
Encodings decimal hex decimal hex
Unicode 346 U+015A 347 U+015B
UTF-8 197 154 C5 9A 197 155 C5 9B
Числове позначення символів Ś Ś ś ś

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Słownik gwarowy Śląska Cieszyńskiego... 2010.
  2. Klemensiewicz, 1985, s. 105–106.
  3. Łozynśkyj, 1834 (абецадло)
  4. Бурба, 2018.
  5. Matras, 1999, pp. 481—502.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Klemensiewicz, Z. Historia języka polskiego. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1985.
  • Łozynśkyj, J. O wprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego // Rozmaitości, Lwow, 1834, № 29, ст. 228—230.
  • Matras, Yaron. Writing Romani: The pragmatics of codification in a stateless language // Applied Linguistics, 1999, vol. 20, pp. 481—502.
  • Sadowska, I. Polish: A Comprehensive Grammar. Oxford; New York City: Routledge, 2012.
  • Słownik gwarowy Śląska Cieszyńskiego / red. Jadwiga Wronicz. Ustroń, 2010.
  • Бурба, Д.В. Практична транскрипція санскритських власних назв та термінів в українській мові // Східний світ, 2018, № 1.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ś