Шемет Микола Михайлович
| Микола Михайлович Шемет | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1882 Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1917 |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | Політик, публіцист |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира |
| Партія | УНП |
| Конфесія | православний |
| Рід | Шемети-Кежгайли |
| Батько | Шемет Михайло Казимирович |
| Мати | Шемет (Кучерова) Наталія Григорівна |
| Родичі | брати Володимир, Сергій |
 Герб Лебідь | |
Микола Михайлович Шемет (нар. 1882, хутір Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія — пом. 1917) — український громадський та політичний діяч, журналіст. Один з засновників Української Народної Партії.
Життєпис
Микола Михайлович Шемет народився на хуторі Олександрівка Лубенського повіту Полтавської губернії в сім'ї військовослужбовця. Походив зі старовинного шляхецького роду Шеметів-Кежгайлів.
По закінченні Лубенської гімназії навчався на юридичному факультеті Київського університету.
У 1902 році Микола Шемет став одним із засновників Української народної партії. Був одним з найдіяльніших членів цієї партії. Політичні переслідування змушували його деякий час перебувати на еміграції у Швейцарії, Австрії, Франції. Видавав і перевозив нелегальну літературу зі Львова в Наддніпрянську Україну. Займався видавницькою діяльністю у Львові і Чернівцях, видавав журнал «Самостійна Україна». Разом з Миколою Міхновським надрукував першу Конституцію України.
У листопаді-грудні 1905 року разом із братом Володимиром видавав у Лубнах першу в Наддніпрянській Україні україномовну газету «Хлібороб». Був її офіційним редактором. Редакція мала своє обличчя, не приховувала й власну позицію. Зокрема, у замітці «Нашим ворогам» (ч.5 «Хлібороб»), де дається відповідь на лайливі рецензії «Кієвляніна» і «Кієвских откліков» щодо виходу перших чисел «Хлібороба», редакція якого гідно відповідала, що бореться «за такий лад на Україні, який повинен задовольнити потреби, як українського, так і інших народів, на Україні сущих». Вона заявляла, що видавці «ніколи не вважали можливим замовчувати, або перекручувати справдішні нічим не підкрашені відносини, якої б то не було частини російського суспільства (общества) до українства…». видавці намагалися бути щирими перед громадою і читачам це подобалося. Наклад розходився досить швидко. Принаймні, вже третє число сповіщало, що попередніх чисел у продажі немає. Доля «Хлібороба» була передбачуваною, після виходу 5 чисел влада його закрила. Пізнійше Микола Михайлович видавав збірник «Запоріжжя» в Екатеринославі у 1906 р.
Навчаючись у Київському університеті, Микола перебував під постійним наглядом поліції і врешті був притягнений до кримінальної відповідальності наприкінці 1906 року за незаконне зберігання заборонених видань.[1] Притягувався також військово-польовим судом у справі організації військового повстання у Лубнах. У 1909 році був виправданній при перегляді справи Лубенським судом. Адвокатом на суді був Микола Міхновський[2]. Наприкінці 1917 року покінчив життя самогубством.
Вшанування пам'яті
У Полтаві існує провулок «Братів Шеметів»[3].
У Лубнах існує вулиця «Братів Шеметів»
Примітки
- ↑ Документальні факти про родину Шеметів та газету «Хлібороб»; Т. П. Пустовіт, Інститут журналістики КНУ.
- ↑ ЦДІА України. — Ф. 320, оп. 1, спр. 817
- ↑ Розпорядження голови Полтавської ОДА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травень 2016.
Джерела
- Осташко Т. С. Шемет Микола Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 627. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Шемет, Микола Михайлович на histpol.pl.ua
- Формування Української демократично-хліборобської партії IHM та Української партії соціалістів-самостійників на history-poltava.org.ua
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |