Шемет Микола Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м категоризація
 
(Не показана 21 проміжна версія 10 користувачів)
Рядок 12:
|ім'я_при_народженні =
|дата_народження = 1882
|місце_народження = [[Олександрівка (ЛубенськийЛубенська районміська громада)|Олександрівка]], [[Лубенський повіт]], [[Полтавська губернія]],<br/>[[Російська імперія]]
|дата_смерті = 1917 або 1918
|місце_смерті =
|причина_смерті =
Рядок 47:
}}
 
'''Микола Михайлович Шемет''' ({{нар}} 1882, [[Олександрівка (ЛубенськийЛубенська міська районгромада)|хутір Олександрівка]], [[Лубенський повіт]], [[Полтавська губернія]]&nbsp;— {{пом}} 1917 або 1918)&nbsp;— український громадський та політичний діяч, журналіст. Один з засновників [[Українська народна партія (1902)|Української Народної Партії]].
 
== Життєпис ==
Микола Михайлович Шемет народився на хуторі [[Олександрівка (ЛубенськийЛубенська районміська громада)|Олександрівка]] Лубенського повіту Полтавської губернії в сім'ї військовослужбовця. Походив зі старовинного шляхецького роду Шеметів-Кежгайлів.
 
По закінченні Лубенської гімназії навчався на юридичному факультеті [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]].
 
У 1902 році Микола Шемет став одним із засновників [[Українська народна партія (1902)|Української народної партії]]<ref>[https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/volodymyr-shemet-iz-rozpovidey-deyakyh-getmanciv-vyhodylo-shcho-danyla Володимир ШЕМЕТ: «Із розповідей деяких гетьманців виходило, що Данила Скоропадського, ймовірно, отруїли в лондонському ресторані в лютому 1957 року»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220301005047/https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/volodymyr-shemet-iz-rozpovidey-deyakyh-getmanciv-vyhodylo-shcho-danyla |date=1 березня 2022 }}; ''[[День (газета)|День]]'', 31 травня 2019.</ref>. Був одним з найдіяльніших членів цієї партії. Політичні переслідування змушували його деякий час перебувати на еміграції у [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Австрія|Австрії]], [[Франція|Франції]]. У [[Краків|Кракові]] познайомився із студентом Вячеславом[[Липинський В'ячеслав Казимирович|В'ячеславом Липинським]], з яким підтримував звязкизв'язки до часів [[Українська Народна Республіка|УНР]]. Видавав і перевозив нелегальну літературу зі Львова в Наддніпрянську Україну. Займався видавницькою діяльністю у Львові і Чернівцях, видавав журнал «Самостійна Україна». Разом з [[Міхновський Микола Іванович|Миколою Міхновським]] надрукував першу Конституцію України.
 
У листопаді-грудні [[1905]]&nbsp; року разом із братом [[Шемет Володимир Михайлович|Володимиром]] видавав у [[Лубни|Лубнах]] першу в Наддніпрянській Україні україномовну газету «[[Хлібороб (газета, Лубни)|Хлібороб]]». Був її офіційним редактором. Редакція мала своє обличчя, не приховувала й власну позицію. Зокрема, у замітці «Нашим ворогам» (ч.5 «Хлібороб»), де дається відповідь на лайливі рецензії «Кієвляніна» і «Кієвских откліков» щодо виходу перших чисел «Хлібороба»,&nbsp; редакція якого гідно відповідала, що бореться «за такий лад на Україні, який повинен задовольнити потреби, як українського, так і інших народів, на Україні сущих». Вона заявляла, що видавці «ніколи не вважали можливим замовчувати, або перекручувати справдішні нічим не підкрашені відносини, якої б то не було частини російського суспільства (общества) до українства…». видавці намагалися бути щирими перед громадою і читачам це подобалося. Наклад розходився досить швидко. Принаймні, вже третє число сповіщало, що попередніх чисел у продажі немає. Доля «Хлібороба» була передбачуваною, після виходу 5 чисел влада його закрила. ПізнійшеУ 1906 році в [[Дніпро (місто)|Єкатеринославі]] Микола Михайлович видавав збірник «Запоріжжя» в Екатеринославі у 1906&nbsp;р.
 
Навчаючись у [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київському університеті]], Микола перебував під постійним наглядом поліції і врешті був притягнений до кримінальної відповідальності наприкінці 1906 року за незаконне зберігання заборонених видань.<ref>[http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1644 Документальні факти про родину Шеметів та газету «Хлібороб»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180118182455/http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1644 |date=18 січня 2018 }}; ''Т.&nbsp;П.&nbsp;Пустовіт'', Інститут журналістики КНУ.</ref> Притягувався також військово-польовим судом у справі організації військового повстання у Лубнах. У 1909 році був виправданнійвиправданий при перегляді справи Лубенським судом. Адвокатом на суді був [[Міхновський Микола Іванович|Микола Міхновський]]<ref>ЦДІА України.&nbsp;— Ф. 320, оп. 1, спр. 817</ref>. Наприкінці 1917 року покінчив життя самогубством.
 
=== Смерть ===
== Вшанування пам'яті ==▼
Джерела подають різні дати смерті, хоча підтверджують покінчення життя самогубством. За однією версією він загинув наприкінці 1917 року.<ref>[https://poltava.to/project/6556/ БРАТИ ШЕМЕТИ — ПАТРІОТИ І ВИДАВЦІ ПЕРШОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ ГАЗЕТИ «ХЛІБОРОБ» НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ]</ref> А за спогадами генерала [[Петрів Всеволод Миколайович|Всеволода Петріва]], це сталося у березні 1918 року. <ref>стор. 397, Всеволод Петрів. Військово-історичні праці. Спомини. Поліграфкнига, Київ 2002.</ref>
У Полтаві існує [[Провулок Братів Шеметів (Полтава)|провулок «Братів Шеметів»]]<ref>{{Cite web|url=http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/207-2016.pdf|title=Розпорядження голови Полтавської ОДА|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160529224009/http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/207-2016.pdf|archivedate=29 травень 2016|deadurl=yes}}</ref>.▼
 
▲== Вшанування пам'яті ==
У Лубнах існує вулиця «Братів Шеметів»▼
▲* У Полтаві існує [[Провулок Братів Шеметів (Полтава)|провулок «Братів Шеметів»]]<ref>{{Cite web|url=http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/207-2016.pdf|title=Розпорядження голови Полтавської ОДА|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160529224009/http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/207-2016.pdf|archivedate=29 травеньтравня 2016|deadurl=yes}}</ref>.
▲* У Лубнах існуєє вулиця «Братів Шеметів»
* Академічний ліцей у Лубнах носить ім'я братів Шеметів.<ref>[https://www.istpravda.com.ua/short/2023/03/27/162525/ Академічний ліцей у Лубнах найменували на честь братів Шеметів]; ''[[Історична правда]]'', 27 березня 2023.</ref>
* В Києві у Голосіївському районі є [[Вулиця Братів Шеметів]].
 
== Примітки ==
Рядок 69 ⟶ 73:
 
== Джерела ==
* ''Осташко Т. С.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Шемет Микола Михайлович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160313040822/http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf |date=13 березня 2016 }} // {{ЕІУ|10|627}}
* [http://www.histpol.pl.ua/ru/pamyatniki-istorii-i-arkhitektury/ansambl-krugloj-ploshchadi?id=12205 Шемет, Микола Михайлович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161222230229/http://www.histpol.pl.ua/ru/pamyatniki-istorii-i-arkhitektury/ansambl-krugloj-ploshchadi?id=12205 |date=22 грудня 2016 }} на ''histpol.pl.ua''
* [http://history-poltava.org.ua/?p=15059 Формування Української демократично-хліборобської партії IHM та Української партії соціалістів-самостійників] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161222001142/http://history-poltava.org.ua/?p=15059 |date=22 грудня 2016 }} на ''history-poltava.org.ua''
 
 
{{Ukraine-politician-stub}}
 
[[Категорія:Діячі УНРШемети|Микола]]
[[Категорія:Персоналії:УНР]]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Уродженці ОлександрівкиПолтавської (Лубенський район)губернії]]
[[Категорія:Уродженці Лубенського повіту]]
[[Категорія:Уродженці Олександрівки (Лубенська міська громада)]]
[[Категорія:Шляхта]]
[[Категорія:Українська шляхта]]
[[Категорія:Померли в УНР]]
[[Категорія:Персоналії:Лубни]]
[[Категорія:Політики України]]
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Видавці]]
[[Категорія:Конституціоналісти]]
[[Категорія:Революціонери]]
[[Категорія:Діячі революційного руху на українських землях]]
[[Категорія:Українські журналісти]]
[[Категорія:Українські видавці]]
[[Категорія:Українські революціонери]]
[[Категорія:Політики-самогубці]]

Поточна версія на 05:19, 11 січня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шемет.
Микола Михайлович Шемет
Народився1882(1882)
Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія,
Російська імперія
Помер1917 або 1918
Країна Російська імперія
ДіяльністьПолітик, публіцист
Alma materЮридичний факультет Київського університету Святого Володимира
ПартіяУНП
Конфесіяправославний
РідШемети-Кежгайли
БатькоШемет Михайло Казимирович
МатиШемет (Кучерова) Наталія Григорівна
Родичібрати Володимир, Сергій
Герб
Герб

Герб Лебідь

Микола Михайлович Шемет (нар. 1882, хутір Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія — пом. 1917 або 1918) — український громадський та політичний діяч, журналіст. Один з засновників Української Народної Партії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Микола Михайлович Шемет народився на хуторі Олександрівка Лубенського повіту Полтавської губернії в сім'ї військовослужбовця. Походив зі старовинного шляхецького роду Шеметів-Кежгайлів.

По закінченні Лубенської гімназії навчався на юридичному факультеті Київського університету.

У 1902 році Микола Шемет став одним із засновників Української народної партії[1]. Був одним з найдіяльніших членів цієї партії. Політичні переслідування змушували його деякий час перебувати на еміграції у Швейцарії, Австрії, Франції. У Кракові познайомився із студентом В'ячеславом Липинським, з яким підтримував зв'язки до часів УНР. Видавав і перевозив нелегальну літературу зі Львова в Наддніпрянську Україну. Займався видавницькою діяльністю у Львові і Чернівцях, видавав журнал «Самостійна Україна». Разом з Миколою Міхновським надрукував першу Конституцію України.

У листопаді-грудні 1905 року разом із братом Володимиром видавав у Лубнах першу в Наддніпрянській Україні україномовну газету «Хлібороб». Був її офіційним редактором. Редакція мала своє обличчя, не приховувала й власну позицію. Зокрема, у замітці «Нашим ворогам» (ч.5 «Хлібороб»), де дається відповідь на лайливі рецензії «Кієвляніна» і «Кієвских откліков» щодо виходу перших чисел «Хлібороба», редакція якого гідно відповідала, що бореться «за такий лад на Україні, який повинен задовольнити потреби, як українського, так і інших народів, на Україні сущих». Вона заявляла, що видавці «ніколи не вважали можливим замовчувати, або перекручувати справдішні нічим не підкрашені відносини, якої б то не було частини російського суспільства до українства…». видавці намагалися бути щирими перед громадою і читачам це подобалося. Наклад розходився досить швидко. Принаймні, вже третє число сповіщало, що попередніх чисел у продажі немає. Доля «Хлібороба» була передбачуваною, після виходу 5 чисел влада його закрила. У 1906 році в Єкатеринославі Микола Михайлович видавав збірник «Запоріжжя».

Навчаючись у Київському університеті, Микола перебував під постійним наглядом поліції і врешті був притягнений до кримінальної відповідальності наприкінці 1906 року за незаконне зберігання заборонених видань.[2] Притягувався також військово-польовим судом у справі організації військового повстання у Лубнах. У 1909 році був виправданий при перегляді справи Лубенським судом. Адвокатом на суді був Микола Міхновський[3].

Смерть

[ред. | ред. код]

Джерела подають різні дати смерті, хоча підтверджують покінчення життя самогубством. За однією версією він загинув наприкінці 1917 року.[4] А за спогадами генерала Всеволода Петріва, це сталося у березні 1918 року. [5]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Володимир ШЕМЕТ: «Із розповідей деяких гетьманців виходило, що Данила Скоропадського, ймовірно, отруїли в лондонському ресторані в лютому 1957 року» [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.]; День, 31 травня 2019.
  2. ↑ Документальні факти про родину Шеметів та газету «Хлібороб» [Архівовано 18 січня 2018 у Wayback Machine.]; Т. П. Пустовіт, Інститут журналістики КНУ.
  3. ↑ ЦДІА України. — Ф. 320, оп. 1, спр. 817
  4. ↑ БРАТИ ШЕМЕТИ — ПАТРІОТИ І ВИДАВЦІ ПЕРШОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ ГАЗЕТИ «ХЛІБОРОБ» НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ
  5. ↑ стор. 397, Всеволод Петрів. Військово-історичні праці. Спомини. Поліграфкнига, Київ 2002.
  6. ↑ Розпорядження голови Полтавської ОДА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2016.
  7. ↑ Академічний ліцей у Лубнах найменували на честь братів Шеметів; Історична правда, 27 березня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]


Це незавершена стаття про українського політика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шемет_Микола_Михайлович&oldid=41407239