Чоботи

Чо́боти — взуття, зазвичай з високими халявами. Слово чобіт (д.-рус. чеботъ, чоботъ) вважається запозиченням з тюркських мов (пор. тат. чабата, каз. шабата — «личак»), менш ймовірне утворення від бот («черевик») за допомогою приставки че-^[1]. Майстрів, що виготовляли чоботи, називали чоботарями (шевцями).

У руських літописах X ст. чоботи протиставляються личакам як знак приналежності до аристократії, носили їх тоді тільки князі та старейшини^[2]. У «Повісті временних літ» повідомляється, що Добриня сказав князеві Володимиру: «Глянув на колодників, вони всі в чоботях. Ці дані нам не платитимуть, ходімо шукати лапотників» (староцерк.-слов. Съглядахъ колодникъ, и суть вси в сапозѣхъ. Симъ дани намъ не платити, поидевѣ искать лапотникъ). Давньоруські чоботи шили із сап'яну і шкіри, з гострими, загнутими догори носками (як видно на малюнку в «Ізборнику Святослава»), різних кольорів: зеленого, жовтого, чорного та ін.^[2]

В Україні у XIX ст. були поширені такі види чобіт, як сап'янці (зроблені з сап'яну), червониці, пасові (суцільні з невідрізним передом)^[3], витяжні (з передком і халявою, зробленими із суцільного шматка шкіри)^[4], із закотом (з відігнутим назовні краєм халяв)^[5]. Ознакою якісної виробки вважалося, коли взуття рипіло під час ходьби: існував навіть вираз «чоботи на рипу» («на рипах»)^[6].

У Московській державі з XV ст. чоботи стали прикрашати золотими і срібними нашивками, галунами і візерунками, унизувати перлами і коштовним камінням, а замість шкіри і сап'яну вживати оксамит і атлас. Підошви чобіт підбивали залізними і срібними цвяшками, а високі підбори, що вважалися ошатнішими, — такими само дужками. Халяви то зрізували наперед кутом догори, то робили круглими; носили їх або спущеними до півлиток, або піднятими, іноді підв'язаними під коліном, а іноді стягнутими ще й під литками^[2].

У середовищі робітничого класу Російської імперії були популярними так звані «російські» (рос. русские) чоботи. Коли колишній селянин облаштовувався в місті, ставав майстром або кваліфікованим робітником, він замовляв собі їх; кращими вважалися чоботи «на рипу». Щоб забезпечити гарантований «рип», чоботарі навіть вдавалися до таких прийомів, як закладання бересту між устілкою й підошвою^[7][8] (повідомляється, що в Одесі для цієї мети використовували пісок). Серед російських ремісників і міщан поширення набули чоботи-«гармошки» — з рівними складками на халявах. Наприкінці XIX ст. з'явилися і чоботи «пляшками» (рос. сапоги бутылками) — з сильно опуклими лакованими халявами, їхню появу пов'язують з імператором Олександром III, який начебто почав їх носити одним з перших. Уподобали такі чоботи багаті селяни, купці, а також представники патріотично настроєної інтелігенції.

Чоботи, що закривають коліна, отримали назву ботфортів і були популярні в епоху бароко. У Радянській Армії солдати носили кирзові чоботи.

Сьогодні чоботи є, здебільшого, елементом жіночого взуття.

У чоботі виділяють такі елементи: передок^[9] (головки, головка)^[10] — передня частина з миском, задник^[11] (закаблук)^[12] — задня частина. Разом передок і задник називаються пришви, пришва^[13][14]. Знизу до пришов кріпиться підошва з підбором (каблуком) і набійками. Зверху до пришов пришивається халява.

• Ботфорти
• Гумові чоботи
• Сап'янці
• Чоботи до колін
• Чоботи ґоу-ґоу
• Чоботи-панчохи

• В епоху інквізиції «іспанськими чоботами» називали знаряддя тортур.
• Чобіт нерідко використовували замість міха для роздмухування полум'я в самоварі, хоча промисловістю для цієї мети випускалися і спеціальні міхи^[15].

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чоботи

• Пан у чоботях ходить, а босі сліди знати
• Чобіт дірявий, та в ньому козак бравий
• Не дай, Боже, з кози кожуха, а з свині чобіт
• Не поклоняйся постолу, коли можна вклонитися чоботу
• Чоботи каші просять (чоботи роти пороззявляли) — чоботи продірявилися, зносилися
• Два чоботи — пара — один одного варт
• Дурний, як чобіт — дуже темна, забита, неосвічена людина
• Під чоботом чиїм бути (жити, стогнати) — бути в цілковитій залежності

• Берци
• Кирза
• Туфлі
• Онучі
• Арабески^[16]
• Червониці
• Черевики
• Чорнобривці^[17]

1. Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
2. М. Э. Чупрякова. Искусство одеваться. Свердловск. Средне-Уральское книжное издательство, 1989. с.90
3. Традиційне вбрання українців / О. Ю. Косміна. К.: Балтія-Друк, 2008, с.138

• Чобіт, чоботи // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2057-2059. — 1000 екз.
• Сапоги // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття про одяг. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.