Пам'ятки Візантії (Ермітаж)

Пам'ятки Візантії (Ермітаж) - музейна колекція історичних та мистецьких пам'яток Візантійської імперії, що збирає, досліджує і демонструє Ермітаж.

Західну Європу, Давньоруську державу з центром у Києві та Візантію об'єднує передусім спільність релігії. Розкол церкви не торкнувся основи християнства, хоч є свої відмінності:

• богословські — католицька церква дотримується догмата про те, що Святий Дух виходить від Отця і від Сина, а православна — тільки від Бога-Отця;
• православ'я відкидає віру в чистилище й інш.; культові — католицтво забороняло переклад Біблії, богослужіння велося на латині
• обітницю безшлюбності давали всі католицькі священики (що запобігало переходу церковного майна у власність священства та їх родин), а в православ'ї використовувалися національні мови, приходські священики мали родину, а парафія збільшувала майно церкви та священиків. В Російській імперії священик отримував платню як державний чиновник.
• На відміну від католиків Риму, православній церкві ніколи не належала політична влада. Патріарх Константинопольський по відношенню до імператора займав підлегле положення. Загалом же в Візантії, як і в Західній Європі, християнство набуло всеосяжний характеру: стало і філософією, і основою мистецтва, і моральною доктриною.
• Православ'я не наслідувало західноєвропейську систему освіти (університети). Її запозичення відбулося надто пізно і зі світських джерел.

По запровадженню християнства склалися тісні релігійні і культурні стосунки між Давньоруською державою та Візантією. На первісному етапі у Київ були запрошені візантійські майстри для створення храмів - священики, архітектори, будівники, іконописці, художники по створенню мозаїк та фресок. Іноземці-греки роками працювали в новій батьківщині і осідали тут назавжди. Схожі форми мали і перші християнськи храми Візантії та давньоруських центрів( единий план візантійського храму Дере-Агзи та собор Спаса Преображення в місті Чернігів тощо ).

Накопиченню пам'яток візантійської культури сприяли і дипломатичні, і торгівельні зв'язки, вивіз товарів на Україну-Русь ( срібні вироби, коштовні візантійські тканини, ікони, посуд ), і емігранти-греки. Пам'ятки візантійської культури розійшлися світом і зберігаються як у російських чи українських музеях ( Російський музей, Петербург, Третьяковська галерея, Москва, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Київ, музеї Одеси, Севастополя ), так і в закордонних музеях Німеччини, Іспанії, Італії, Франції, США .

• 
  Вишгородська Богоматір ( Володимирівська ), Третьяковська галерея
• 
  Візантійська капітель, малюнок 1889 р.
• 
  Спас Яре Око,12 ст., Третьяковська галерея
• 
  Богородиця , золота панель, Музей Вікторії й Альберта

Цілеспрямоване колекціонування пам'яток візантійської культури почалося в 19 столітті, коли в моду увійшло колекціонування середньовічних пам'яток. Надзвичайно коштовною була колекція артефактів середньовіччя російського дипломата в Парижі Олександра Базілевського, яку той збирав сорок років. Унікальна збірка була придбана царем для Імператорського Ермітажу в грудні 1884 року. Разом з більшістю пам'яток середньовічних держав Західної Європи колекція дипломата Базілевського мала значну частку пам'яток Візантійської імперії надзвичайної мистецької вартості чи унікального характеру.

Відвоювання земель Північного Причорномор'я дозволило представникам Російської імперії ( аматорам - дикунам частіше, науковцям - менше) розпочати хижацькі розкопки античних городищ, перш за все у Севастополі на городищі Херсонес Таврійський. З розкопів у Херсонесі в Ермітаж були вивезені -

• середньовічні капітелі візантійських храмів
• візантійський металевий і керамічний посуд
• архітектурні фрагменти
• надгробки
• кераміка, вироби з каменю, бронзи
• мозаїчні підлоги.

Вивіз пам'яток доби візантійського середньовіччя з Херсонесу ( незважаючи на його малоприхований грабіжницький характер) цілком сприяв збереженню цих пам'яток від руйнацій чи знищення. Бо на руїнах античного та середньовічного міста працювали печі по випаленню вапна з каменів міських споруд.

Частка пам'яток доби візантійського середньовіччя прийшла у Імператорський Ермітаж з розкопок за кордоном ( Археологічний інститут у Стамбулі ). В музей прейшли також приватні збірки, в тому числі історика Михайла Погодіна. Корисними для музейної збірки були і експедиції Петра Севастьянова та Василя Георгієвского у монастирі на Афон. Науково вартісну колекцію грецьких, критських, балканських икон передав у музей Микола Ліхачов.

В перші роки панування більшовицької влади в Державний тепер Ермітаж передали пам'ятки Візантії з розореного Музею барона Штігліца та непрофільні речі з Російського музею. Ермітажники стверджують, що колекція не має робіт з націоналізованих більшовицькою владою храмів у російської православної церкви.

• • Ікона «Григорій Чудотворець».

Саме ікони Візантії пов'язані в уяві широких верств з мистецтвом Візантійської імперії. Колекція візантійських ікон музея невелика і через малу кількість збережених зразків, що дійсли до сучасності, і через розсіяність творів по монастирям, церквам та світовим музеям. Серед візантійських ікон музейної збірки як традиційні зображення на дошках, так і вироби в інших ремісничих техніках -

• «Преображення Господнє» (живопис)
• «Святий воїн Федір» ( емаль)
• «Чотири святителя» та «Теодор Стратилат» (мозаїка)

Унікальним твором монументального мистецтва 11 - 12 століть є ікона «Григорій Чудотворець» як за збереженістю, так і за мистецькою вартістю.

• • Срібна таріль єпископа Патерна.

Знайдена випадково на теренах України у 1912 році в Полтавській губернії. Хлопчик - пастушок провалився у ямку під ча випасу худоби. Ямка виявилася стародавнім непограбованим похованням. Були проведені розкопки, що дали російським науковцям цілий поховальний комплекс речей різного походження. Речі з поховання збагатили декілька сучасних відділів музея ( срібні вироби і посуд - у відділі Візантії, золоті вироби, кінська збруя, холодна зброя - в Особливій коморі, частка речей - у відділі країн Сходу).

Увагу науковців привернуло дещо пошкоджена срібна таріль. Виріб щонайменше двічі перероблений. Первісно - це антична таріль з рослинним візерунком. Споднє донце прикрашене чотирма тавро. Точно датувати таріль дозволив напис «Зі стародавнього відновлено повжним архієпископом Патерном. Амінь.» Виріб датовано 491 - 518 рр., роками правління імператора Анастасія. Внутрішнє донце тарілі прикрашено великою хризмою - монограмою Христа та двома літерами грецької абетки - Альфа та Омега. Це розповсюджені символи християнського Бога, уособлення початку і кінця буття.

• • Диптих кістяний з цирковими сценами.

Серед коштовних виробів костянтинопольських майстрів - різьблені речі зі слонової кістки. Отримали поширення диптихи - пластини з рельєфами, які замовляли відомим майстрам з привіду обрання нового консулу. Новообраний консул надсилав у дарунок подібні пластини вельможам, чим сповіщав їх про власне обрання на посаду. Один бік пластин мав рельєф, сподній - залишали пласким. Цей бік натирали воском і диптих слугував замінником кишенькової книжки, пристроєм на кшталт маленького довідника. Ермітажна колекція має зразок подібного диптиха з цирковими сценами. Рельєфи створені за єдиним зразком і єдиною композицією, але не заборонялися різні деталі. Ці деталі і відступи від затвердженого зразка довели, що диптих робили два різні ремісники.

В експозиції також - кераміка, ранні зразки візантійської скульптури «Добрий пастир», текстиль, монети і медальєрне мистецтво Візантії, вироби з різьбленого дерева та каменю, бронза тощо.

• Белов Г. Херсонес Таврический. — П., 1948
• Якобсон А. Средневековый Херсонес XII—XIV вв. — П., 1950
• Пятишева Н. Ювелирные изделия Херсонеса. — М., 1956
• Ліхачова В. «Мистецтво Візантії IV - ХV ст.», видавництво "Мистецтво", 1981 р. (рос.)
• «Эрмитаж. Путеводитель по залам музея»( автор Персианова О.М. ), Л, «Аврора», 1972

• Візантійська імперія
• Візантійська культура
• Херсонес Таврійський
• Пам'ятка архітектури
• Іконопис
• Мозаїка