Либідь
| Либідь | |
|---|---|
 | |
| Біографічні дані | |
| Релігія | язичництво |
| Народження | V ст. |
| Смерть | VI ст. Київ |
| Династія | Київичі |
Ли́бідь — легендарна сестра засновників Києва Кия, Щека та Хорива.
Легенда про заснування Києва називає Либідь не сестрою, а дочкою князя. За сюжетом, дівчина була чудова, як травневе сонце. З усіх країн світу з'їхалися молоді лицарі, князі й королевичі просити її руки. Та княжна й чути не хотіла про весілля. Мовляв, не піду, та й годі. Лицарі й королевичі хотіли звабити княжну своїм багатством, хоробрістю, силою. Не один наклав головою, щоб їй сподобатися, та все даремно. Тоді претенденти порадилися між собою, сіли на своїх коней і роз'їхалися. Більше до неї наречені не приїздили.
А за кілька років князь помер. Розкішний палац перейшов до наступного правителя, і Либідь мала звільнити замок. Вона збудувала собі хатинку за Києвом, на горі, й жила там самотньо. Але сумним видалося молодиці оте чернече життя. Дні й ночі вона плакала. З її сліз утворився струмочок, який згодом став річкою Либідь. А гора, де мешкала княжна, зветься відтоді Дівич-горою.
На відміну від братів, Либідь постає у негативному світлі. Це невипадково. У народній пам'яті вона залишилася як невірна дружина. Так, саме дружина, адже, згідно з іншими джерелами, вона зовсім не була старою дівою. Якщо вірити літописам, Либідь побралася з остготським королем Германаріхом, який володів Нижнім Придніпров'ям (ось чому, до речі, Нестор Літописець не повідомляє про її місце проживання — вона залишила Київ). Чоловік звинуватив дружину в невірності та безжально стратив. Обурені брати небіжчиці пішли війною на короля і смертельно його поранили.
Хоч як дивно, але з усіх чотирьох персонажів, що їх титулують засновниками Києва, саме Либіді присвячена більшість столичних топонімів. Є річка з такою назвою, а неподалік розташована станція метро «Либідська». Існують вулиці Либідська та Володимиро-Либідська. У старому Києві були також вулиці Набережно-Либідська (тепер частина вулиці Антоновича), Новолибідська (нині Волгоградська на Солом'янці) та провулок Либідський (сучасна вулиця Загородня).
- В. М. Ричка. Либідь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 139. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Батьки Києва: розбійники, царі та вигнанці
- Пам'ятник засновникам Києва