Клод Соте

Клод Соте
фр. Claude Sautet
Дата народження	23 лютого 1924(1924-02-23)
Місце народження	Монруж, Іль-де-Франс, Франція
Дата смерті	22 липня 2000(2000-07-22) (76 років)
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Громадянство	Франція
Професія	режисер, сценарист
Alma mater	Інститут перспективних досліджень кінематографаd
Роки активності	1951 — 1995
Діти	Yves Sautetd
IMDb	ID 0767110
Нагороди та премії
«Оскар» (1993, 1996)
«Оскар» (1993, 1996)
Клод Соте у Вікісховищі

Клод Соте́ (фр. Claude Sautet; 23 лютого 1924, Монруж, О-де-Сен — 22 липня 2000, Париж) — французький кінорежисер та сценарист.

Клод Соте народився 23 лютого 1924 році у Монружі (департамент О-де-Сен, Франція) в сім'ї бізнесмена. Навчався у Вищій школі декоративних мистецтв (фр. École des Arts decoratifs), працював музичним критиком і педагогом. У 1946 закінчив Вищий інститут кінематографії^[fr] (IDHEC). Стажувався у Клода Отан-Лара на зйомках стрічки «Займися Амелією» та у низки інших режисерів. Працював продюсером і сценаристом для французького телебачення. Як режисер дебютував у 1955 році комедією «Добрий день, посмішко». На початку 1960-х Соте звертається до детективних сюжетів у фільмах «Зваж на всі ризики» (1960) з участю Ліно Вентури та Жана-Поля Бельмондо й «Дати дуба» (1965), які були високо сприйняті критикою і глядачем. Починаючи з фільму «Життєві дрібниці» (1970), фільму, що отримав премію Деллюка, Клод Соте став відомий як тонкий, спостережливий і глибокий дослідник характерів французької буржуазії, особливо людей середніх років.

Фільм «Життєві дрібниці» (1970), з ентузіазмом прийнятий на Каннському фестивалі, приніс Соте міжнародну популярність, а також позначив новий виток у кар'єрі Ромі Шнайдер. Співпраця Соте і Шнайдер продовжилася у фільмах «Макс і бляхарі», «Сезар і Розалі»; за роль у фільмі «Проста історія», номінованому на «Оскар» як найкращий іноземний фільм^[1], Шнайдер отримала премію «Сезар» як найкраща акторка.

У 1993 за фільм «Крижане серце» Соте отримав Срібного лева на Венеційському кінофестивалі і премію «Сезар» як найкращий режисер. Цю ж премію він отримав через три роки за свій останній фільм «Неллі та пан Арно».

Помер Клод Соте від раку 22 липня 2000 року у Парижі на 77-му році життя. Похований на цвинтарі Монпарнас.

Режисер

Сценарист

• 1955 — Очі без обличчя / Les Yeux sans visage
• 1963 — Симфонія для різанини / Symphonie pour un massacre
• 1963 — Бананова шкірка / Peau de banane
• 1964 — Щаслива втеча / Échappement libre
• 1965 — Чудове життя / La Vie de château
• 1967 — Пограбування / Mise à sac
• 1970 — Борсаліно / Borsalino
• 1971 — Повторний шлюб / Les Mariés de l'an II

• Приз Луї Деллюка
  • 1969: Найкращий режисер (за фільм Життєві дрібниці)
  • 1995: Найкращий режисер (за фільм Неллі та пан Арно)

• Премія «Сезар»
  • 1993: Найкращий режисер (за фільм Крижане серце)
  • 1996: Найкращий режисер (за фільм Неллі та пан Арно)

• Премія «Сезар»
  • 1979: Найкращий режисер (за фільм Проста історія)
  • 1981: Найкращий режисер (за фільм Поганий син)

О. Рейзен. Клод Соте // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 147-148. — ISBN 5-85646-077-4.

• Соте // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Клод Соте на сайті IMDb (англ.)
• Клод Соте на сайті AlloCiné (фр.)
• Клод Соте [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті oKino.ua