Кам'яна кладка
Кам'яна кладка, також мурува́ння[1] — у будівництві — конструкція з великої кількості цеглин (або інших твердих будівельних матеріалів), що вкладені одна на одну. Зазвичай, проміжки між цеглинами заповнюються спеціальним розчином, що складається з цементу, піску і води, що при висиханні скріплює їх. Окрім цегли може використовуватися керамічні камені, бетонні або силікатні блоки, природні камені, обтесані та необтесані, пористі природні камені, та інші.[2] Незалежно від матеріалу, загальний рисунок вкладання є схожим.
Кам'яна кладка використовується при будівництві стін. Завдяки своїй будові, вона здатна витримувати великі навантаження — власну вагу і вагу стелі. Для цих цілей кам'яна кладка застосовується вже тисячі років — наприклад, піраміда Джосера, найдавніша з відомих великих єгипетських пірамід, що була побудована близько 2780 року до н. е. була збудована з блоків вапняку, і закріплена глиняним розчином.[3]
- Негорючі камені зменшують ймовірність пожежі.
- Не потребують фарбування.
- Найкраща міцність — цегляний будинок практично не пошкоджується вітрами й ураганами.
- Довговічність.
- Потребують міцного фундаменту через свою вагу.
- Потребують більшої кваліфікації для будівництва.
- Матеріали погано піддаються повторній обробці.
- Річні цикли нагрівання-охолодження, у разі широкого діапазону температур, призводять до деградації кладки.
- Муляр — майстер, що займається муруванням
- ↑ Мурування // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Види й призначення кам'яної кладки. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
- ↑ Development of earthquake resistant masonry. www.newcastle.edu.au. 11 вересня 2013. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.