Дітмаршен
| Дітмаршен | |
|---|---|
| Район | |
 | |
 | |
| Країна: | Німеччина |
| Земля | Шлезвіг-Гольштейн |
| Центр: | Гайде |
| Площа: | 1404,75 км² |
| Мови: | німецька |
| Населення: | 133 210 осіб (31 грудня 2018)[1][2] |
| Адреса: | Stettiner Straße 30 25746 Heide |
| Ландрат: | Jörn Klimant |
| Офіційний сайт | |
 Мультимедійні дані | |
Дітма́ршен, або Дітма́ршенський пові́т (нім. Kreis Dithmarschen) — район у Німеччині, землі Шлезвіг-Гольштейн. Адміністративний центр — місто Гайде. Розташований на західному узбережжі Ютландського півострова, між річками Айдер і Ельба. Створений 1970 року шляхом об'єднання Північного і Південного Дітмаршенського повітів. Одна із історичних земель Нижньої Саксонії, складової Священної Римської імперії. Вперше згадується у ІХ ст. як одне із саксонських графств на північ від Ельби. У 1227 — 1559 роках стало центром Дітмаршенської селянської республіки, яку розділили Данія і Гольштейн на Південний і Північний Дітмаршен. З 1773 року обидва повіти повністю перейшли під контроль Данії. 1866 року, за підсумком Другої Шлезвізької війни, вони стали складовою Пруссії, з 1871 року — Німеччини. Входить до національного парку «Ватове море Шлезвіг-Гольштейну». Площа — 1404,75 км². Населення — 133 251 осіб (31 грудня 2020[3]).
- Дітма́ршен (нім. Dithmarschen) — сучасна німецька назва; походить від маршів (болотистої місцевості), що характерна для цього приморського регіону.
- Дітма́рсен (нім. Dithmarsen) — запис місцевості у старій орфографії.
- Дітма́рсія (лат. Dithmarsia) — середньовічна і ранньомодерна латинська назва.
- Дітма́ршкен (дан. Ditmarsken; стара орфографія: Dythmerschenn, Ditmersken) — данська навза.
- Дітмарш (англ. Ditmarsh)
Може зустрічатись назва Дітмархен і Дітмарсен. Скажімо один з титулів імператора Всеросійського був — герцог Дітмарсенський.
-
Типові краєвиди
-
Типові краєвиди
-
Типові краєвиди
-
Типові краєвиди
-
Типові краєвиди
У давнину Дітмаршен входив до складу Саксонії, яку згодом завоював франкський король Карл Великий[4].
Від 936 року Дітмаршен належав графському роду фон Штаде[4].
1180 року Фрідріх I, імператор Священної Римської імперії, передав Дітмаршен Бременському архієпископству. Населення округу вперто опиралося новій владі й після кількох безрезультатних повстань добровільно підкорилося Шлезвігському єпископству[4].
Незабаром Дітмаршен перейшов до Данського королівства і залишався у його складі до 1227 року, до поразки данців при Борнгевде[4]. Відтоді Дітмаршен, фактично, перетворився на селянську республіку (нім. Buurnrepubliek Dithmarschen), окремі райони і парафії якої ревно оберігали свою самостійність[4]. Вона страждала від міжусобиць впливових родів на набігів морських розбійників[4].
1321 року в Дітмаршені було укладено збірник Дітмаршенського права й запроваджено Вищий суд, до якого перейшли найважливіші державні справи. 1447 року відбулася перша велика реформа законодавства. 1497 року дітмаршенські закони вперше опублікували, 1567 року — виправили, а 1711 року знову опублікували у Глюкштадті[4].
Республіка вела виснажливі війни зі східним сусідом — Гольштейнським герцогством. У 1319 і 1404 роках гольштейнські герцоги здійснили великі походи з метою завоювати Дітмаршен, але зазнали поразки. Оборона самостійності коштувала дітмаршенцям великих жертв[4].
Дітмаршенська республіка формально перебувала у складі Священної Римської імперії, але фактично була незалежною. Коли імператор Фрідріх III наказав передати землі цієї республіки герцогам Гольштейну, його наказ лишився невиконаним[4].
Сини Крістіана, король Ганс і герцог Фрідріх І Готорпський, намагалися підкорити Дітмаршен, але 1500 року дітмаршенці розбили їхнє військо при Геммінгштедті. Ця перемога селян над герцогським військом була оспівана у багатьох піснях і забезпечила республіці мир на півстоліття[4].
Основною причиною занепаду республіки стала Реформація, яка внесла розбрат у ряди керівників Дітмаршена. 1524 року місцеві селяни, які дотримувалися католицького вчення, спалили на вогнищі Генріха Цютфенського, одного із перших лютеран-мучеників. Дітмаршенці повставали зі зброєю проти лютеран і наймали іноземні війська для боротьби із ними, але лютеранство поступово поширилося по країні[4].
Занепадом Дітмаршена скористалися його вороги — данський король Фредерік II, шлезвігський герцог Йоганн і гольштейнський герцог Адольф. Вони провели ряд успішних військових кампаній проти Республіки, внаслідок чого, 2 червня 1559 року, вона скорилася їхній волі[4].
-
Розширення
1362—1962 -
Дітмаршен
1570 -
Дітмаршен
1663 -
Дітмаршен
бл. 1665
Данія, Шлезвіг і Гольштейн розподілили землі Дітмаршена. Данські королі додали до свого титулу «герцог Дітмаршенський». Після смерті герцога Йоганна відбувся новий перерозподіл: Південний Дітмаршен із головним містом Мельдорфом отримав король Фредерік ІІ, а Північний Дітмаршен із містом Гайде — герцог Адольф Готорпський[4].
Згідно з Царськосільським трактатом 1773 року між Данією, Гольштейном і Росією, увесь Дітмаршен увійшов разом із гольштейнськими володіннями до складу Данського королівства[4].
У 1864 — 1866 роках, за підсумками пруссько-данської війни, Дітмаршен став частиною Прусського королівства, яке 1871 року перетворилося на Німецьку імперію. Німці включили Дітмаршен до прусської провінції Шлезвіг-Гольштейн і поділили на два повіти: Північний Дітмаршен (нім. Kreis Norderdithmarschen) і Південний Дітмаршен (нім. Kreis Süderdithmarschen)[4].
1946 року, внаслідок адміністративної реформи, Північний і Південний Дітмаршенські повіти увійшли до складу федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн. 1970 року їх об'єднали у один Дітмаршенський повіт[5].
-
Північний Дітмаршен
1965 -
Південний Дітмаршен
1965
Район складається з двох самостійних міст, а також 114 міст і громад (нім. Gemeinden), об'єднаних у 6 об'єднань громад (нім. Ämter).
Дані про населення наведені станом на 31 грудня 2020[3].
| Самостійні міста | |
|---|---|
|
|
Об'єднання громад:
Зірочками (*) позначені центри об'єднань громад.
Герб Дітмаршена — офіційний символ округу. У червоному полі галопуючий срібний кінь із золотим сідлом, збруєю і синім чепраком; на ньому сидить лицар у золотому обладунку і шоломом зі срібним плюмажем, який заносить срібного меча над головою[5]. Цей герб затверджений 30 червня 1971 року[5] і базується на повітовій символіці XVI ст.
Старий герб Дітермаршена, який використовувався на печатках до XVI ст., має зображення Богородиці з маленьким Ісусом і святого Освальда, патронів селянської республіки. На печатках після 1559 року фігурувала Страждаюча Богоматір, із мечем у серці, що, ймовірно, було алюзією до втраченої незалежності[5].
Сучасний герб Дітмаршена із «лицарем» походить з південної частини, яка належала Данському королівству. Він зустрічається на печатках Фредріка ІІ. Цей герб символізував святого Юрія, але був дуже непопулярним серед дітмаршенців, оскільки сприймався ними як «данський лицар» — знак перемоги загарбників над Республікою[5]. З кінця XVII у Північному Дітмаршені так само стали використовувати південно-дітмаршенський герб[5]. До ХХ ст. лицаря і збрую коня малювали срібною.
1934 року, після утвердження націонал-соціалістичної влади у Німеччині, «данського лицаря» замінили «німецьким орлом» з патріотичних мотивів. Проте 1946 року британська окупаційна влада повернула на герби Північного і Південного Дітмаршена «лицарів»[5]. Після об'єднання обох округів у один Дітмаршенський округ в 1970 році, їхні ідентичні герби були взяті за основу нового окружного герба[5].
-
Велика печатка
XVI ст. -
Герб Фредеріка ІІ
1582 -
Герб Данії
1844 -
Північний Дітмаршен
1946 -
Південний Дітмаршен
1963 -
Дорожний знак
- Кірстен Роде — пірат, що служив московському царю Івану IV Грозному.
- Дітмаршенська республіка представлена у комп'ютерній грі «Europa Universalis IV»[6]
- ↑ https://www.statistik-nord.de/fileadmin/Dokumente/Statistische_Berichte/bevoelkerung/A_I_2_S/A_I_2_vj_184_Zensus_SH.xlsx
- ↑ https://www.destatis.de/DE/Themen/Laender-Regionen/Regionales/Gemeindeverzeichnis/Administrativ/04-kreise.html
- ↑ а б Statistikamt Nord – Bevölkerung der Gemeinden in Schleswig-Holstein 4. Quartal 2020 (XLSX-файл) (нім.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Дитмаршен // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1893, Т. 10, С. 678.
- ↑ а б в г д е ж и Kommunale Wappenrolle Schleswig-Holstein. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Dithmarschen [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] // EU4. Wiki.
- Nehlsen, R. Dithmarscher Geschichte nach Quellen und Urkunden. Hamburg: Verlagsanstalt und Druckerei A. G., 1895. [1]
- Alberts, K. Friede und Friedlosigkeit nach den Dithmarscher Landrechten von 1447 und 1539. Heide, 1978.
- Geschichte Dithmarschens. Heide, 2000.
- Meier, O. Die Naturschutzgebiete in Dithmarschen. Heide, 1982.
- Nissen, G. Typisch Dithmarscher. Ansichten und Profile eines legendären Volkes. Heide, 1992.
- Nissen, N. Kleine Geschichte Dithmarschens. Heide, 1986 (2-е вид.: 1999).
- Stoob, H. Geschichte Dithmarschens im Regentenzeitalter. Heide, 1959.
- HISTOUR Dithmarschen. Der historisch-touristische Führer zu Natur- und Kulturdenkmalen in Dithmarschen. Heide, 2003.
- Dithmarschen. Zeitschrift für Landeskunde, Kultur und Natur. Heide, 1925.
- Дитмаршен [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1893, Т. 10, С. 678.
- Офіційний сайт [Архівовано 8 листопада 2006 у Wayback Machine.]
- Крайовий музей [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.]
Адміністративний поділ Шлезвіг-Гольштейну | ||
|---|---|---|
| Райони |  | |
| Міста | Кіль • Любек • Ноймюнстер • Фленсбург | |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |