Димітріе Ґіка

Димітріе Ґіка рум. Dimitrie I. Ghica
Міністр закордонних справ Румунії
27 квітня 1931 — 5 червня 1932
Попередник:	Константін Арґетояну
Спадкоємець:	Александру Вайда-Воєвод
Народження:	1875 Константинополь, Османська імперія
Смерть:	13 жовтня 1967(1967-10-13)[1] (92 роки) Брюссель, Бельгія
Країна:	Румунія
Освіта:	Тулузький університет
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Димітріе Ґіка (рум. Dimitrie I. Ghica; 1875 — 1967) — румунський політик і дипломат. Був сином Йона Ґригоре Ґіка колишнього міністра національної оборони і закордонних справ.

Навчався в університеті Тулузи і в Паризькому інституті політичних досліджень. Вступив на дипломатичну службу в 1894 секретарем румунського посольства в Римі, а також в Санкт-Петербурзі, Берні, Відні та Софії.

У 1919 входив до складу румунської делегації на Паризькій мирній конференції 1919. Після цього дуже тісно співпрацював з Ніколае Тітулеску. Був міністром закордонних справ з 27 квітня 1931 по 5 червня 1932 в уряді Ніколае Йорга. Був призначений повноважним міністром в Бельгії і Люксембурзі.

Вийшов у відставку в 1937.

Мав брата, румунського політика Владимира Ґіку.

Перевів «Історії Геродота» на румунську мову. Також опублікував дослідження з питань відносин між Францією та Румунськими князівствами під час Французької революції і Першої Французької імперії.

• Istoriile lui Erodot. Traducere română din limba originală însoţite de textul elinesc şi de note — 1894
• Franţa şi principatele Dunărene — 1789—1815 (republished Institutul European, 2008 — ISBN 978-973-611-511-0)

• Svensk uppslagsbok, Malmö 1932

Це незавершена стаття про румунського політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.