Вершаці

село Вершаці
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Чигиринський район
Рада	Вершацька сільська рада
Код КАТОТТГ	UA71080510030066102
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	друга половина 17 ст.
Населення	747(на 01.01.2007)[1]
Площа	2,6 км²[2]
Густота населення	287,3 осіб/км²
Поштовий індекс	20943
Телефонний код	+380 4730
Географічні дані
Географічні координати	49°00′15″ пн. ш. 32°37′00″ сх. д. / 49.00417° пн. ш. 32.61667° сх. д. / 49.00417; 32.61667Координати: 49°00′15″ пн. ш. 32°37′00″ сх. д. / 49.00417° пн. ш. 32.61667° сх. д. / 49.00417; 32.61667
Середня висота над рівнем моря	135 м
Водойми	р. Ірклій
Відстань до обласного центру	62,6 (фізична) км [3] 90 (автошляхами) км
Відстань до районного центру	18 (автошляхами) км
Місцева влада
Адреса ради	20942, Черкаська область, Чигиринський район., с.Вершаці, тел. 92-2-19
Сільський голова	Чубін Ніна Олексіївна
Карта
Вершаці
Мапа
Вершаці у Вікісховищі

Ве́ршаці (перша назва — Нестерівка) — село Чигиринського району, Черкаської області в Україні, центр сільської ради, якій підпорядковані також село Тарасо-Григорівка і селище Кудашеве. Населення 747 чоловік, 430 дворів (на 1 січня 2007 року).

Село розташоване на річці Ірклій за 18 км на південь від районного центру — міста Чигирин та за 90 км від обласного центру — міста Черкаси. На півночі сусідить з селами Іванівка і селищем Бурякове, на сході з селищем Чернече і селом Тарасо-Григорівка на півдні.

Назва села сербською мовою означає вершину якогось узвишшя.

До середини 17 століття було українським селом Нестерівка, а з утворенням Новосербії отримало сучасну назву.

У 1752-64 роках тут була 20 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села: Нестерівський шанець, Вершац (сербський аналог - Вршац).

Станом на 1886 рік у селі Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешала 2240 осіб, налічувалось 441 дворове господарство, існували 2 православні церкви та школа^[4].

1928 року у селі організовано колгосп «Перший крок незаможника», що пізніше став називатися «Комунар» та використовував 3116 га землі, в тому числі 2588 га орної.

1966 року в центрі села на честь загиблих у роки Другої світової війни, в якій брало участь 415 селян, споруджено обеліск Слави, на якому викарбувано імена воїнів-односельців, що не повернулися з війни. Поряд з ним знаходиться братська могила воїнів-визволителів села та пам'ятник-танк. У парку стоїть пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 2005 чоловік, працювала 8-річна школа, діяло 2 бібліотеки з книжковим фондом 5500 примірників, клуб, стаціонарна кіноустановка, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла. Працювали 5 магазинів, швейна майстерня, побуткомбінат, відділення зв'язку і ощадної каси.

Нині село має середню школу І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотеку, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, філію ощадкаси.

Земельні паї жителів села орендує ПП «Вершаці».

Село з обох боків оповите річками Ірклій та Косминка, є два ставки, де жителі села ловлять рибу та відпочивають влітку.

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вершаці

• Мінаєв М. Серед степів: [З історії с. Вершаці] //Чигирин. вісті. – 1994. – 5 жовт.