Див. також Тому.

то-му́
Прислівник; незмінний.

Корінь: --.

• • МФА: [toˈmu]
• УФ: []

1. унаслідок чого-небудь; через те, того ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. уживається в головному реченні як співвідносне слово із спол. що в підрядному причини ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   2. із спол. от, саме, тільки, і. уживається для підсилення вказівки на причиновий зв'язок ^{[≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. указує на час, що минув від якоїсь дії, події, стану, в якому хто-, що-небудь перебував (перебувало) і т. ін. до моменту мовлення про них (у поєднанні зі словами, що вказують на проміжок часу) ^{[≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Від ??

то-му́

Сполучник.

Корінь: --.

• • МФА: [toˈmu]
• УФ: []

1. у поєднанні зі спол. що уживається для приєднання підрядного речення причини до головного ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. Уживається в складі складного сполучника тому що для приєднання підрядного речення причини до головного ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Від ??

то́-му

• • МФА: [ˈtɔmʊ]
• УФ: []

1. форма родового чи давального відмінка однини іменника том

• Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5