по-ві́т-ря

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Префікс: по-; корінь: -вітр-; закінчення: -я.

• МФА: [pɔˈu̯ʲitʲrʲɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

1. суміш газів (головним чином азоту й кисню), що утворюють атмосферу Землі. ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   • перен. неодмінна умова існування кого-, чого-небудь. ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. перен. умови, породжувані соціальним середовищем, колективом і т. ін. ^{[≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. вільний простір навколо землі. ^{[≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4]}◆ Висаджувати в повітря
4. з окличною інтонацією вживається як сигнал попередження про повітряний наліт. ^{[≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
5. рідк. вітер, вихор. ^{[≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6]} ◆ Повів повітря

1. атмосфера
2. продукт, результат

1. азот, кисень
2. —
3. —
4. —
5. —
6. —

• абсолютна вологість повітря

Від ?

• Словник УЛІФ: повітря
• повітря на Lingvo.ua