| dbo:abstract
|
- Ο όρος ναυαγιαίρεση ή ναυαγιαιρεσία (wrecking) φέρεται υπό τρεις εννοιολογικές σημασίες, και αυτές είναι: α) Η ανάληψη διάσωσης του ναυαγήσαντος πλοίου ή φορτίου.β) Η ανάληψη διάσωσης υπολειμμάτων του ναυαγήσαντος πλοίου ή φορτίου καιγ) Η δόλια ή ηθελημένη (αναγκαστική) καταστροφή (μερική ή ολική) του πλοίου. (el)
- Das Strandrecht (Jus litoris, auch Jus naufragii) regelt die Rechtsverhältnisse am Strandgut und bei Schiffbruch. Zum Strandgut zählen sowohl einzelne Güter, die an den Strand getrieben werden, als auch gestrandete Schiffe, beziehungsweise deren Überreste (Wracks), und das persönliche Eigentum der Besatzung. Es sind in Europa bereits aus heidnischer Zeit entsprechende Gebräuche und Rechtsnormen überliefert. Erst im Mittelalter wurden sie durch kirchliche und staatliche Normen schrittweise, mit Unterbrechungen und zunächst regional unterschiedlich den christlichen Forderungen angepasst. (de)
- Le droit d'épave est un droit seigneurial du Moyen Âge et de l'Ancien Régime. Par le droit d'épave le seigneur haut-justicier s'approprie toutes les choses trouvées dont le propriétaire est inconnu. En Normandie c'est le seigneur du lieu qui a ce droit.Quelquefois il y a partage, au 1/3 ou au 2/3 selon les coutumes, entre le seigneur et celui qui a trouvé l'épave. (fr)
- Wrecking is the practice of taking valuables from a shipwreck which has foundered or run aground close to shore. Often an unregulated activity of opportunity in coastal communities, wrecking has been subjected to increasing regulation and evolved into what is now known as marine salvage. Wrecking is no longer economically significant. However, as recently as the 19th century in some parts of the world, it was the mainstay of otherwise economically marginal coastal communities. A traditional legendary trope is that of wreckers deliberately decoying ships on to coasts using tricks, especially false lights, so that they run ashore for easy plundering. While this has been depicted in many stories and legends, there is no clear evidence that this has ever happened. (en)
- Prawo nadbrzeżne – zespół przepisów prawnych, zwyczajowych lub pisanych, regulujących sytuację rozbitego statku, samych rozbitków oraz towarów z takiego statku. Tak pojęte prawo nadbrzeżne (w znaczeniu szerokim) mogło i może nadal jeszcze istnieć w każdym niemal graniczącym z morzem kraju. W znaczeniu ścisłym prawo nadbrzeżne (ius naufragii) to prawo osoby spoza grona dotychczasowych właścicieli do rozbitków i ich mienia. Na tle użycia kaszubskiego słowa strąd określającego "wybrzeże", "brzeg", prawo nadbrzeżne bywa nazywane również prawem strądowym. (pl)
- Strandrätt kallas den rätt över strandade fartyg eller på stranden uppkastat gods, vilken i äldre tid ansågs tillkomma den stat, inom vars område strandningen ägt rum eller godset påträffats, stundom också inbyggarna vid kusten. Grunden till denna rätt torde vara att söka i den germanska uppfattningen av främlingen såsom varande rättslös och hans egendom till följd därav såsom herrelös. Strandrätten utsträcktes någon gång ända därhän, att skeppsbruten besättning var hemfallen till träldom. (sv)
- Береговое право (лат. лат. jus litoris, seu litorale, seu naufragii, франц. фр. droit de naufrage, нем. нем. Strandrecht) — это право, по которому жители морского побережья, побережья озёр, рек или его владельцы могли присваивать себе все произрастающее на принадлежащем ему берегу, а также остатки потерпевших крушение судов, их грузы и, вообще, все, что волны выбросили на берег, например, агат и янтарь на берегу Балтийского моря, жемчуг — в Персии, золото на африканском прибрежье. (ru)
- Берегове́ пра́во (лат. jus litoris, seu litorale, seu naufragii, нім. Strandrecht, фр. droit de naufrage) — у традиційному праві звичай, згідно з яким мешканці або власники узбережжя морів, озер чи річок могли привласнювати собі все, що знаходиться на їхньому березі (бурштин на Балтиці, перли — в Персії, золото — в Африці). Вони також могли привласнювати залишки потерпілих суден, їхні вантажі та, взагалі, все, що хвилі викинули на берег. Іншими словами — право на пограбунок судна, що зазнало аварії. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ο όρος ναυαγιαίρεση ή ναυαγιαιρεσία (wrecking) φέρεται υπό τρεις εννοιολογικές σημασίες, και αυτές είναι: α) Η ανάληψη διάσωσης του ναυαγήσαντος πλοίου ή φορτίου.β) Η ανάληψη διάσωσης υπολειμμάτων του ναυαγήσαντος πλοίου ή φορτίου καιγ) Η δόλια ή ηθελημένη (αναγκαστική) καταστροφή (μερική ή ολική) του πλοίου. (el)
- Das Strandrecht (Jus litoris, auch Jus naufragii) regelt die Rechtsverhältnisse am Strandgut und bei Schiffbruch. Zum Strandgut zählen sowohl einzelne Güter, die an den Strand getrieben werden, als auch gestrandete Schiffe, beziehungsweise deren Überreste (Wracks), und das persönliche Eigentum der Besatzung. Es sind in Europa bereits aus heidnischer Zeit entsprechende Gebräuche und Rechtsnormen überliefert. Erst im Mittelalter wurden sie durch kirchliche und staatliche Normen schrittweise, mit Unterbrechungen und zunächst regional unterschiedlich den christlichen Forderungen angepasst. (de)
- Le droit d'épave est un droit seigneurial du Moyen Âge et de l'Ancien Régime. Par le droit d'épave le seigneur haut-justicier s'approprie toutes les choses trouvées dont le propriétaire est inconnu. En Normandie c'est le seigneur du lieu qui a ce droit.Quelquefois il y a partage, au 1/3 ou au 2/3 selon les coutumes, entre le seigneur et celui qui a trouvé l'épave. (fr)
- Prawo nadbrzeżne – zespół przepisów prawnych, zwyczajowych lub pisanych, regulujących sytuację rozbitego statku, samych rozbitków oraz towarów z takiego statku. Tak pojęte prawo nadbrzeżne (w znaczeniu szerokim) mogło i może nadal jeszcze istnieć w każdym niemal graniczącym z morzem kraju. W znaczeniu ścisłym prawo nadbrzeżne (ius naufragii) to prawo osoby spoza grona dotychczasowych właścicieli do rozbitków i ich mienia. Na tle użycia kaszubskiego słowa strąd określającego "wybrzeże", "brzeg", prawo nadbrzeżne bywa nazywane również prawem strądowym. (pl)
- Strandrätt kallas den rätt över strandade fartyg eller på stranden uppkastat gods, vilken i äldre tid ansågs tillkomma den stat, inom vars område strandningen ägt rum eller godset påträffats, stundom också inbyggarna vid kusten. Grunden till denna rätt torde vara att söka i den germanska uppfattningen av främlingen såsom varande rättslös och hans egendom till följd därav såsom herrelös. Strandrätten utsträcktes någon gång ända därhän, att skeppsbruten besättning var hemfallen till träldom. (sv)
- Береговое право (лат. лат. jus litoris, seu litorale, seu naufragii, франц. фр. droit de naufrage, нем. нем. Strandrecht) — это право, по которому жители морского побережья, побережья озёр, рек или его владельцы могли присваивать себе все произрастающее на принадлежащем ему берегу, а также остатки потерпевших крушение судов, их грузы и, вообще, все, что волны выбросили на берег, например, агат и янтарь на берегу Балтийского моря, жемчуг — в Персии, золото на африканском прибрежье. (ru)
- Берегове́ пра́во (лат. jus litoris, seu litorale, seu naufragii, нім. Strandrecht, фр. droit de naufrage) — у традиційному праві звичай, згідно з яким мешканці або власники узбережжя морів, озер чи річок могли привласнювати собі все, що знаходиться на їхньому березі (бурштин на Балтиці, перли — в Персії, золото — в Африці). Вони також могли привласнювати залишки потерпілих суден, їхні вантажі та, взагалі, все, що хвилі викинули на берег. Іншими словами — право на пограбунок судна, що зазнало аварії. (uk)
- Wrecking is the practice of taking valuables from a shipwreck which has foundered or run aground close to shore. Often an unregulated activity of opportunity in coastal communities, wrecking has been subjected to increasing regulation and evolved into what is now known as marine salvage. Wrecking is no longer economically significant. However, as recently as the 19th century in some parts of the world, it was the mainstay of otherwise economically marginal coastal communities. (en)
|