| dbo:abstract
|
- La Sissítia (en grec antic:τὰ συσσίτια ta syssítia) eren, a l'antiga Grècia, menjars col·lectius d'homes i de joves d'un grup social o religiós, especialment a Creta i a Esparta, però també a Grècia. Els banquets evocats per Homer es relacionen amb aquesta tradició. S'han trobat empremtes de menjars semblants tant a Cartago com a Roma. (ca)
- Als Syssitia (altgriechisch Συσσίτια, deutsch auch Syssitien) bezeichnet man gemeinschaftliche tägliche Männermahle in den altdorischen Staaten Griechenlands, besonders Spartas, wo sie auch (Phiditien) hießen. Die Syssitia waren dazu gedacht, den Zusammenhalt unter den offiziell „gleichen“ Bürgern und deren Liebe zum Staat zu stärken. Sie stellten neben der verbindlichen Erziehung eines der wesentlichen Elemente des bürgerlichen Lebens in Sparta dar. (de)
- La sisitía (en griego antiguo, ἡ συσσιτία he syssitía ‘comida en común’) eran, en la Antigua Grecia, comidas colectivas de hombres y de jóvenes de un grupo social o religioso, especialmente en Creta y en Esparta, pero también en otras partes de Grecia, como Atenas y Mégara. Los banquetes evocados por Homero se relacionan con esta tradición. Se han encontrado huellas de comidas semejantes tanto en Cartago como en Roma. (es)
- Les syssities (en grec ancien τὰ συσσίτια / ta syssitia), dérivé de σῖτος / sitos (« blé »), sont en Grèce antique des repas pris en commun par les hommes et les jeunes gens d'un même groupe social ou religieux. Ces repas en commun sont sans doute liés à l’agriculture, particulièrement au blé, et à son apparition dans le monde grec. Les banquets évoqués par Homère se rattachent à cette tradition, que l'on retrouve en Crète et à Sparte, mais aussi à Athènes et à Mégare ; on trouve des traces de semblables repas à Carthage et dans la Rome antique. À l'époque archaïque — par exemple chez le poète Alcman —, le rituel porte également le nom d'ὰνδρεῖα / andreia, littéralement « relatif aux hommes (êtres masculins) ». Dans la Politique, Aristote affirme que l’origine de ces repas en commun se trouverait en Italie, dont les institutions sont antérieures à celles de la Crète : l’ancienneté résulte du fait que la création des syssities en Italie remonte au temps de l’introduction des noms « Italie » et « Italiens », et du passage du nomadisme à la sédentarité agricole : le lien entre l’agriculture et la législation qui permet le développement d’une vie civique semble ainsi établi. (fr)
- The syssitia (Ancient Greek: συσσίτια syssítia, plural of συσσίτιον syssítion) were, in ancient Greece, common meals for men and youths in social or religious groups, especially in Crete and Sparta, but also in Megara in the time of Theognis of Megara (sixth century BCE) and Corinth in the time of Periander (seventh century BCE). The banquets spoken of by Homer relate to the tradition. Some reference to similar meals can be found in Carthage and according to Aristotle (Politics VII. 9), it prevailed still earlier amongst the Oenotrians of Calabria. The origin of the syssítia is attributed to Rhadamanthus, the legendary lawgiver of Knossos of Crete. This is explained by in conversation with an Athenian and a Spartan, in Plato's dialogue the Laws. Lycurgus of Sparta certainly made use of the practice in Sparta. (en)
- Syssitia (Oudgrieks: τὰ συσσίτια / tà sussítia; onzijdig meervoud) waren de gemeenschappelijke maaltijden die in publiek werden gehouden bij de Doriërs in Sparta en Kreta, maar ook te Megara, Athene of Theognis en was beperkt tot mannen. (nl)
- I Sissìzi (in greco antico: τὰ συσσίτια, tá syssítia) sono i banchetti comunitari, caratterizzati dal principio di condivisione e amicizia. Il pasto in comune costituiva un vero e proprio rituale, sotto alcuni aspetti anche religioso. Come narra Aristotele nella Politica (VII, 9, 2 - VII 10, 2-3), il primo a istituire i Sissizi fu Italo, il fondatore della Prima Italia. Il Sissizio italico era basato sul principio di partecipazione e comunione, infatti durante l'organizzazione del banchetto non vi erano differenze sociali. Grazie all'abbondanza della natura, che donava ingenti risorse alimentari, frutti e cereali, e in particolare alla diffusione della coltivazione del grano, che presupponeva un'attività comune di mietitura e lavorazione delle farine, si sviluppò un principio di uguaglianza e condivisione che trovò sintesi proprio nel rituale sissiziale. Questa usanza si diffuse rapidamente tra i popoli italici che abitavano l'odierna Calabria e le regioni meridionali della penisola, per poi giungere in età successiva nel mondo greco e diffondersi in tutto il Mediterraneo. Sappiamo infatti da quanto scrive Giamblico, che nei secoli successivi lo stesso Pitagora nella sua Scuola Italica praticava regolarmente i Sissizi a Crotone, dove nel frattempo era giunta la colonizzazione greca. Anche a Sparta erano consumati dai cittadini i pasti comuni. Secondo la tradizione si sarebbe trattato di una delle tante istituzioni create da Licurgo. Tutti i cittadini erano divisi in comunità formate in genere da 15 membri, che giornalmente si riunivano per consumare il pasto. Le spese erano ripartite in parti uguali tra i partecipanti, che corrispondevano mensilmente la propria quota in natura e, in parte minore, in danaro. Chi non era in grado di farlo veniva retrocesso nella categoria degli hypomeiones (inferiori), perdendo i diritti politici. La quota che bisognava fornire era abbastanza ingente: circa 3 kg di formaggio, 1,5 kg di fichi, 35 litri di vino. Dal V secolo a.C. anche i re furono obbligati a partecipare ai sissizi. Ogni comunità conviviale era formata da cittadini di varia età e i nuovi componenti, necessari per rimpiazzare i deceduti, erano ammessi solo con il consenso di tutti i partecipanti. L'istituzione, che creava la cellula fondamentale dello stato spartano, aveva una funzione importante nel rafforzare il senso di appartenenza alla comunità, nel porre in contatto quotidiano i giovani spartiati con anziani più esperti e come strumento di formazione politica dei cittadini, ai quali, come membri dell', spettavano importanti decisioni. I sissizi erano riservati agli spartiati, ma occasionalmente potevano esservi ammessi anche motaci (ossia figli di spartiati la cui madre era di condizione ilotica) o stranieri. (it)
- Syssitia (lub fejditia) – wspólne posiłki spartiatów (pełnoprawnych obywateli spartańskich) obowiązujące wszystkich obywateli powyżej 20. roku życia i odbywające się w domach mężczyzn. (pl)
- Sissítia (em grego clássico: τὰ συσσίτια ta syssítia) era uma refeição comum de homens e jovens em grupos sociais ou religiosos, especialmente em Creta e Esparta, na Grécia Antiga, embora também em Mégara, no tempo de Teognis (século 6 a.C. ) e em Corinto no tempo de Periandro (século 7 a.C.) que parece ter abolido a prática por ser favorável à aristocracia. (pt)
- Сисси́тия (др.-греч. συσσίτια «совместная трапеза») — в Древней Греции, прежде всего среди дорийцев — совместное застолье для граждан. Сисситии были более всего известны на Крите и в Спарте, также упоминаются в Мегарах и Коринфе. Совместные пиры героев упоминаются ещё Гомером. У спартанцев эти трапезы также назывались фидитиями (φειδίτια), а на Крите — андриями («мужскими трапезами», ἀνδρεῖα, ἄνδρια). Участие в таких трапезах было обязанностью любого гражданина, и за уклонение от неё даже на царя мог быть наложен штраф. Согласно Плутарху, «каждый сотрапезник приносил ежемесячно медимн ячменной муки, восемь хоев вина, пять мин сыра, две с половиной мины смокв и, наконец, совсем незначительную сумму денег для покупки мяса и рыбы». Самым знаменитым из кушаний была чёрная похлёбка. Ещё Аристотель отмечал, что этот взнос ложился тяжёлым бременем на бедных спартанцев, но для богатых был несуществен. На Крите средства для устройства трапез предоставляло государство. Многие античные авторы отмечают необычайную важность таких совместных пиров для воспитания юных спартанцев и приобщения их к ценностям полиса. (ru)
- Сисситії — в Стародавній Греції, насамперед серед дорійців — спільні трапези для громадян, найбільше відомі на Криті і в Спарті, також згадуються в Мегарах і Коринфі. Спільні бенкети героїв згадуються ще Гомером. У спартанців ці трапези також називалися фідітії, а на Криті — андрії. Участь у таких трапезах було обов'язком будь-якого громадянина, і за ухилення від неї навіть на царя міг бути накладений штраф. Найзнаменитішою з страв була чорна юшка. Згідно з Плутархом, «кожен співтрапезник приносив щомісяця медимн ячмінного борошна, вісім хоїв вина, п'ять мін сиру, дві з половиною міни плодів, та, нарешті, зовсім незначну суму грошей для купівлі м'яса і риби». Ще Аристотель зазначав, що цей внесок лягав важким тягарем на бідних спартанців, але для багатих був несуттєвий. На Криті кошти для влаштування трапез надавала держава. Багато античних авторів відзначали надзвичайну важливість таких спільних бенкетів для виховання юних спартанців і прилучення їх до цінностей поліса. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La Sissítia (en grec antic:τὰ συσσίτια ta syssítia) eren, a l'antiga Grècia, menjars col·lectius d'homes i de joves d'un grup social o religiós, especialment a Creta i a Esparta, però també a Grècia. Els banquets evocats per Homer es relacionen amb aquesta tradició. S'han trobat empremtes de menjars semblants tant a Cartago com a Roma. (ca)
- Als Syssitia (altgriechisch Συσσίτια, deutsch auch Syssitien) bezeichnet man gemeinschaftliche tägliche Männermahle in den altdorischen Staaten Griechenlands, besonders Spartas, wo sie auch (Phiditien) hießen. Die Syssitia waren dazu gedacht, den Zusammenhalt unter den offiziell „gleichen“ Bürgern und deren Liebe zum Staat zu stärken. Sie stellten neben der verbindlichen Erziehung eines der wesentlichen Elemente des bürgerlichen Lebens in Sparta dar. (de)
- La sisitía (en griego antiguo, ἡ συσσιτία he syssitía ‘comida en común’) eran, en la Antigua Grecia, comidas colectivas de hombres y de jóvenes de un grupo social o religioso, especialmente en Creta y en Esparta, pero también en otras partes de Grecia, como Atenas y Mégara. Los banquetes evocados por Homero se relacionan con esta tradición. Se han encontrado huellas de comidas semejantes tanto en Cartago como en Roma. (es)
- Syssitia (Oudgrieks: τὰ συσσίτια / tà sussítia; onzijdig meervoud) waren de gemeenschappelijke maaltijden die in publiek werden gehouden bij de Doriërs in Sparta en Kreta, maar ook te Megara, Athene of Theognis en was beperkt tot mannen. (nl)
- Syssitia (lub fejditia) – wspólne posiłki spartiatów (pełnoprawnych obywateli spartańskich) obowiązujące wszystkich obywateli powyżej 20. roku życia i odbywające się w domach mężczyzn. (pl)
- Sissítia (em grego clássico: τὰ συσσίτια ta syssítia) era uma refeição comum de homens e jovens em grupos sociais ou religiosos, especialmente em Creta e Esparta, na Grécia Antiga, embora também em Mégara, no tempo de Teognis (século 6 a.C. ) e em Corinto no tempo de Periandro (século 7 a.C.) que parece ter abolido a prática por ser favorável à aristocracia. (pt)
- Les syssities (en grec ancien τὰ συσσίτια / ta syssitia), dérivé de σῖτος / sitos (« blé »), sont en Grèce antique des repas pris en commun par les hommes et les jeunes gens d'un même groupe social ou religieux. Ces repas en commun sont sans doute liés à l’agriculture, particulièrement au blé, et à son apparition dans le monde grec. Les banquets évoqués par Homère se rattachent à cette tradition, que l'on retrouve en Crète et à Sparte, mais aussi à Athènes et à Mégare ; on trouve des traces de semblables repas à Carthage et dans la Rome antique. À l'époque archaïque — par exemple chez le poète Alcman —, le rituel porte également le nom d'ὰνδρεῖα / andreia, littéralement « relatif aux hommes (êtres masculins) ». Dans la Politique, Aristote affirme que l’origine de ces repas en commun se tro (fr)
- The syssitia (Ancient Greek: συσσίτια syssítia, plural of συσσίτιον syssítion) were, in ancient Greece, common meals for men and youths in social or religious groups, especially in Crete and Sparta, but also in Megara in the time of Theognis of Megara (sixth century BCE) and Corinth in the time of Periander (seventh century BCE). The banquets spoken of by Homer relate to the tradition. Some reference to similar meals can be found in Carthage and according to Aristotle (Politics VII. 9), it prevailed still earlier amongst the Oenotrians of Calabria. (en)
- I Sissìzi (in greco antico: τὰ συσσίτια, tá syssítia) sono i banchetti comunitari, caratterizzati dal principio di condivisione e amicizia. Il pasto in comune costituiva un vero e proprio rituale, sotto alcuni aspetti anche religioso. Come narra Aristotele nella Politica (VII, 9, 2 - VII 10, 2-3), il primo a istituire i Sissizi fu Italo, il fondatore della Prima Italia. Questa usanza si diffuse rapidamente tra i popoli italici che abitavano l'odierna Calabria e le regioni meridionali della penisola, per poi giungere in età successiva nel mondo greco e diffondersi in tutto il Mediterraneo. (it)
- Сисси́тия (др.-греч. συσσίτια «совместная трапеза») — в Древней Греции, прежде всего среди дорийцев — совместное застолье для граждан. Сисситии были более всего известны на Крите и в Спарте, также упоминаются в Мегарах и Коринфе. Совместные пиры героев упоминаются ещё Гомером. У спартанцев эти трапезы также назывались фидитиями (φειδίτια), а на Крите — андриями («мужскими трапезами», ἀνδρεῖα, ἄνδρια). Участие в таких трапезах было обязанностью любого гражданина, и за уклонение от неё даже на царя мог быть наложен штраф. (ru)
- Сисситії — в Стародавній Греції, насамперед серед дорійців — спільні трапези для громадян, найбільше відомі на Криті і в Спарті, також згадуються в Мегарах і Коринфі. Спільні бенкети героїв згадуються ще Гомером. У спартанців ці трапези також називалися фідітії, а на Криті — андрії. Участь у таких трапезах було обов'язком будь-якого громадянина, і за ухилення від неї навіть на царя міг бути накладений штраф. Багато античних авторів відзначали надзвичайну важливість таких спільних бенкетів для виховання юних спартанців і прилучення їх до цінностей поліса. (uk)
|