| dbo:abstract
|
- Ein Unfallkreuz (Straßenkreuz) ist ein zum Gedenken eines jähen Todesfalles durch Gewalteinwirkung unterwegs am Straßenrand errichtetes Kreuz.In der Regel wird das Unfallkreuz von Angehörigen oder Freunden der verstorbenen Person errichtet und gepflegt sowie mit Blumen, Kränzen und auch persönlichen Erinnerungsstücken geschmückt. Unfallkreuze sind in der gesamten westlichen Welt verbreitet. Neben dem europäischen Raum finden sich solche Mahnmale in den USA, Australien, Japan und Lateinamerika unter Bezeichnungen wie roadside memorials, roadside shrine, altarini, descansos oder animitas. Man spricht teilweise von einer besonderen Form der Trauerkultur. Die Tradition der Unfallkreuze geht auf ältere Gedenkkreuze zurück und hat ihre Wurzeln in Mahnkreuzen wie dem Sühnekreuz. (de)
- En Chile las animitas de carretera constituyen una expresión de religiosidad popular, que fuera de todo marco canónico, pretende brindar cierta canonización popular a uno a varios individuos que han fallecido en trágicas circunstancias. Las animitas cumplen la función de memoriales o santuarios populares, que son edificados mayoritariamente con materiales sencillos, en los costados de las carreteras, demarcando con estos monumentos el lugar donde aconteció un accidente automovilístico, en la mayoría de los casos, o bien un asalto con homicidio. Las animitas por personas atropelladas son la tendencia en lugares urbanos. Los accidentados en bicicletas o motocicletas tienden a tener un símbolo, como un casco o una parte del vehículo. La tendencia mundial de las bicicletas fantasma acá pasó a llamarse bicianimitas. Las animitas de carretera cumplen además una función de recordar a las personas y niños, lo peligroso que puede ser un punto de tráfico vehicular. El mero hecho de tener animitas en un punto peligroso, a veces se esgrime políticamente como argumento para solicitar mejoramientos en la seguridad vial a los municipios por los pobladores. De arquitectura sencilla pero variada, conforme a la zona geográfica donde son erigidas, encontramos que emulan casas, iglesias, edificios, automóviles e incluso oficios de la persona fallecida. Generalmente se tiende a olvidar el nombre de la persona fallecida, de la misma forma que el hecho que le arrebató la vida se pierde y confunde con el relato oral, muchas veces transformándose en leyenda. Se entiende que la persona fallecida en circunstancias trágicas e impensada está en una zona especial de los muertos o aún no asume su condición, por lo que puede ser el vehículo o canal hacia las deidades superiores de peticiones de carácter personal. Por esta razón las personas acuden a ponerle velas y ponen placas de agradecimientos cuando el milagro se ha concretados A pesar de que la Iglesia católica, y otras confesiones religiosas, rechazan el culto a las ánimas de carreteras, éstas se encuentran enraizadas en la religiosidad popular, producto de la unión del culto animístico de los pueblos originarios de Chile, con la fe traída por los conquistadores, por lo cual se puede observar al ánima de carretera como una muestra clara del sincretismo religioso latinoamericano. Es común que se le atribuyan al ánima poderes milagrosos tanto como a los santos católicos; dichos favores deben ser retribuidos con , o la quema de velas, postura de placas u otros bienes ofertados por el devoto a la ánima en cuestión. Las animitas también son levantadas por grupos no religiosos ni vinculados con la religión católica (ésta siempre ha rechazado esta forma de adoración) ya que en Chile se pueden encontrar animitas a asesinados durante la dictadura militar. En este caso grupos de activistas pro derechos humanos (laicos por definición) y partidos políticos de izquierda (tradicionalemente anticlericales y ateos) usan la animita como un cenotafio. Aparte de las ánimas de carreteras, existen las ánimas de cementerios. (es)
- Les mémoriaux de bords de route sont érigés sur les lieux d'un accident de la route mortel. Ils peuvent consister en la pose de bouquets funéraires, stèles, silhouettes noires, ou croix. Leur pose est le fait d'initiatives individuelles (parents ou amis du défunt), souvent spontanées et entretenues plus ou moins régulièrement. Ces cénotaphes sont également posés dans le cas de crimes ou de suicides, prenant alors l'apparence d'un « nouveau rite funéraire ». Même si le fait de marquer la « mauvaise mort » (celle arrivée de façon violente, immédiate ou frappant des personnes jeunes) se développe en France depuis quelques années, il n'est pas un phénomène tout à fait récent. En effet, cette « mauvaise mort » a toujours donné lieu à des marquages spécifiques, et des croix datant de la fin du XIXe siècle faisant déjà mentions d'accidents de charrettes ont pu être retrouvées. De même, cette pratique est répandue internationalement : on la trouve aux États-Unis, en Australie, en Europe (Belgique, Italie, Irlande, Suisse, Pologne, Grèce) et même en Asie (Thaïlande, Japon). Ces mémoriaux y portent différents noms : croix d'occis, roadside memorials, roadside shrine, altarini, descansos... et ont des aspects divers (la croix australienne ci-contre est typique du monde anglo-saxon). (fr)
- A roadside memorial is a marker that usually commemorates a site where a person died suddenly and unexpectedly, away from home. Unlike a grave site headstone, which marks where a body is laid, the memorial marks the last place on earth where a person was alive – although in the past travelers were, out of necessity, often buried where they fell. Usually the memorial is created and maintained by family members or friends of the person who died. A common type of memorial is simply a bunch of flowers, real or plastic, taped to street furniture or a tree trunk. A handwritten message, personal mementos, etc. may be included. More sophisticated memorials may be a memorial cross, ghost bike, or a plaque with an inscription, decorated with flowers or wreaths. Roadside memorials tend to be clustered along the busiest roadways and often at intersections. (en)
- Een bermmonument is een gedenkteken langs de (vaak provinciale) weg voor een ter plekke omgekomen verkeersslachtoffer. Een wegkruis is een bijzondere vorm van bermmonument. Bermmonumenten zijn het initiatief van nabestaanden en vrienden van het slachtoffer. Vaak wordt zo'n monument nog jarenlang onderhouden en voorzien van bloemen. Meestal gaat het om relatief jonge mensen. Het inrichten van een bermmonument kan voor de nabestaanden een onderdeel van de rouwverwerking zijn. Een negentiende-eeuws bermmonument staat aan de Molenweg te Olst op landgoed 't Nijendal ter hoogte van de voormalige boerderij Zoogenbrink. Het is een steen met het opschrift 5 mei 1875, geplaatst ter nagedachtenis aan jonkheer Eduard Jan Teding van Berkhout. Hij viel hier van zijn paard en overleed aan de gevolgen daarvan. Omdat er een preventieve werking van kan uitgaan wordt een bermmonument meestal door de autoriteiten onder voorwaarden getolereerd. Landschapselementen (nl)
- En minnesplats är en plats där en händelse inträffat som lett till en människas död. Händelsen kan vara ett brott eller en olycka som direkt eller indirekt lett till en eller flera människors död. Det förekommer även att minnesplatser upprättas efter djurs död. Platsen, den exakta eller i dess omedelbara närhet, utmärks genom att anhöriga, vänner och allmänhet visar sin sorg och respekt för den döde, och smyckar platsen med blommor, ljus, kors, hjärtan, bilder, kort med texter, stenar med mera. Är det fråga om ett barn eller en ung människa, läggs det ofta dit kramdjur. Det finns inte några lagar eller föreskrifter för en minnesplats utformning eller varaktighet. I sin enklaste form kan det vara ett tänt ljus och en blomma, som städas bort efter kort tid. Den största minnesplats som skapats i Sverige är den efter attentatet i Stockholm 2017, den fick för framkomlighetens skull tas bort efter bara några dagar. (sv)
- Придорожній пам'ятник — неофіційний меморіал, що позначає місце нещасного випадку чи насильницької смерті. Встановлення пам'ятних знаків на місці смерті людини набуло широкого поширення у світі наприкінці XX ст. і пов'язане зі збільшенням кількості автомобілів на дорогах. Проте сама традиція такого позначення зовсім не нова. У багатьох культурах трагічна дочасна смерть вважалася особливою. Незалежно від причини смерті, місце де вона сталася, позначалося насипом або купкою каміння, гілками, чи чимось подібним. При відсутності каміння могли нав'язувати мотузки на найближчий кущ тернини. У християнських країнах, людину, яка померла через нещасний випадок, ховали на узбіччі на місці смерті. На цьому місці ставили хрест, інакше душа загиблого не буде мати спокою, доки подібне не станеться на цьому ж місці. Традиція позначати місце наглої смерті перебралася із європейськими колонізаторами до Нового Світу. Сучасні придорожні меморіали у США дуже подібні до мексиканських «дескансос» (ісп. descansos — місця відпочинку), які відомі ще з ХVI ст. як місця, де, похоронна процесія на шляху до цвинтаря, зупинялася для перепочинку та ставила труну на землю. У Європі активна меморіалізація жертв автокатастроф почалася у 1960-их, у Північній Америці на початку 1980-их. Згодом традиція встановлювати придорожні пам’ятники поширилася в багатьох країнах, зокрема в Австралії, Новій Зеландії, Південній Америці. Практика позначення місць дорожніх смертей хрестом або капличкою стала популярною на початку 1990-х в Арабських Еміратах і Йорданії. В Ірані споруджують позначки про дорожні аварії і прикріплюють до них фото жертви. Дизайн придорожніх пам'ятників залежить від певної культури, але їх форма є дуже подібною в різних країнах: простий чи декорований хрест, монумент, меморіал, капличка, квіти із портретом жертви та/чи таблички з написом, іменами, датами.У всіх меморіалах можна виділити певні ключові елементи та деякі суто декоративні. Дизайн і декорації залежить від етнічних або релігійні особливостей тих, хто їх споруджує (так у Греції монументи ставлять у вигляді вишуканих капличок і вони слугують місцями паломництва, до них прикріплюють ікону разом із лампадкою, яка символізує душу загиблого). Останнім часом на пам'ятниках все частіше появляться елементи культури модернізму та модернізації - частини розбитого автомобіля, використовуються емблеми і символів, що вказують на приналежність загиблого до певної групи, а також фотографії загиблих. Проведені дослідження[ким?] показали, що придорожні пам'ятники не загрожують безпеці водіїв, але і не сприяють безпеці руху. Законодавче регулювання встановлення цих монументів дуже різноманітне у різних країнах, їх адміністративних одиницях. В одних країнах існує повна заборонах на їх встановлення, в інших не рекомендується, але і не забороняється. У деяких країнах право на їх встановлення мають тільки певні організації. Деякі закони обмежують термін їх встановлення. Питання правомірності розміщення ритуальних знаків та їх демонтажу періодично піднімається під час реконструкцій дорожнього полотна. Релігійного чи духовного значення такі пам’ятки при дорогах не несуть. Церквою хрести при дорогах не освячуються і є лише побутовою традицією. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ein Unfallkreuz (Straßenkreuz) ist ein zum Gedenken eines jähen Todesfalles durch Gewalteinwirkung unterwegs am Straßenrand errichtetes Kreuz.In der Regel wird das Unfallkreuz von Angehörigen oder Freunden der verstorbenen Person errichtet und gepflegt sowie mit Blumen, Kränzen und auch persönlichen Erinnerungsstücken geschmückt. Die Tradition der Unfallkreuze geht auf ältere Gedenkkreuze zurück und hat ihre Wurzeln in Mahnkreuzen wie dem Sühnekreuz. (de)
- En Chile las animitas de carretera constituyen una expresión de religiosidad popular, que fuera de todo marco canónico, pretende brindar cierta canonización popular a uno a varios individuos que han fallecido en trágicas circunstancias. Las animitas cumplen la función de memoriales o santuarios populares, que son edificados mayoritariamente con materiales sencillos, en los costados de las carreteras, demarcando con estos monumentos el lugar donde aconteció un accidente automovilístico, en la mayoría de los casos, o bien un asalto con homicidio. (es)
- A roadside memorial is a marker that usually commemorates a site where a person died suddenly and unexpectedly, away from home. Unlike a grave site headstone, which marks where a body is laid, the memorial marks the last place on earth where a person was alive – although in the past travelers were, out of necessity, often buried where they fell. Roadside memorials tend to be clustered along the busiest roadways and often at intersections. (en)
- Les mémoriaux de bords de route sont érigés sur les lieux d'un accident de la route mortel. Ils peuvent consister en la pose de bouquets funéraires, stèles, silhouettes noires, ou croix. Leur pose est le fait d'initiatives individuelles (parents ou amis du défunt), souvent spontanées et entretenues plus ou moins régulièrement. Ces cénotaphes sont également posés dans le cas de crimes ou de suicides, prenant alors l'apparence d'un « nouveau rite funéraire ». (fr)
- Een bermmonument is een gedenkteken langs de (vaak provinciale) weg voor een ter plekke omgekomen verkeersslachtoffer. Een wegkruis is een bijzondere vorm van bermmonument. Bermmonumenten zijn het initiatief van nabestaanden en vrienden van het slachtoffer. Vaak wordt zo'n monument nog jarenlang onderhouden en voorzien van bloemen. Meestal gaat het om relatief jonge mensen. Het inrichten van een bermmonument kan voor de nabestaanden een onderdeel van de rouwverwerking zijn. Landschapselementen (nl)
- Придорожній пам'ятник — неофіційний меморіал, що позначає місце нещасного випадку чи насильницької смерті. Встановлення пам'ятних знаків на місці смерті людини набуло широкого поширення у світі наприкінці XX ст. і пов'язане зі збільшенням кількості автомобілів на дорогах. Проте сама традиція такого позначення зовсім не нова. У багатьох культурах трагічна дочасна смерть вважалася особливою. Незалежно від причини смерті, місце де вона сталася, позначалося насипом або купкою каміння, гілками, чи чимось подібним. При відсутності каміння могли нав'язувати мотузки на найближчий кущ тернини. (uk)
- En minnesplats är en plats där en händelse inträffat som lett till en människas död. Händelsen kan vara ett brott eller en olycka som direkt eller indirekt lett till en eller flera människors död. Det förekommer även att minnesplatser upprättas efter djurs död. Platsen, den exakta eller i dess omedelbara närhet, utmärks genom att anhöriga, vänner och allmänhet visar sin sorg och respekt för den döde, och smyckar platsen med blommor, ljus, kors, hjärtan, bilder, kort med texter, stenar med mera. Är det fråga om ett barn eller en ung människa, läggs det ofta dit kramdjur. (sv)
|