| dbo:abstract
|
- Ivan Jakovyč Franko (ukrajinsky Іва́н Я́кович Франко; 27. srpna 1856, Nahujevyči u Drohobyče – 28. května 1916 Lvov) byl haličský rodák, občan Rakousko-Uherska, ukrajinský básník, spisovatel, dramatik, esejista a literární kritik, organizátor kulturního života, národní buditel, politik, historik, etnograf, filosof a překladatel. (cs)
- Ivan Frankó (en ucraïnès: Іван Франко; nom complet i amb accents marcats: Іва́н Я́кович Франко́, transcrit al català: Ivan Iàkovytx Frankó) (poble de , óblast de Lviv, 27 d'agost de 1856 - ciutat de Lviv, 28 de maig de 1916) va ser un poeta, escriptor, crític social i literari, periodista, economista i activista polític ucraïnès. Era també un polític radical, i va fundar el moviment socialista a Ucraïna occidental. A més de la seva obra literària, també es va destacar com a traductor de les obres de William Shakespeare, Lord Byron, Pedro Calderón de la Barca, Dante, Victor Hugo, Goethe i Friedrich von Schiller a l'ucraïnès. Fou amb Taràs Xevtxenko una de les persones que més han contribuït i influenciat el pensament literari i polític a Ucraïna. (ca)
- ايفان فرانكو (بالأوكرانية: Іван Якович Франко ) (و. 1856 – 1916 م) هو صحفي، وشاعر، ومؤرخ ثقافي، وكاتب، وكاتب مسرحي، ومترجم، واقتصادي، وناقد أدبي، من الإمبراطورية النمساوية، توفي في لفيف، عن عمر يناهز 60 عاماً. (ar)
- Ο Ιβάν Γιάκοβιτς Φρανκό (ουκρανικά: Іван Якович Франко, 27 Αυγούστου 1856 - 28 Μαΐου 1916) ήταν Ουκρανός ποιητής, συγγραφέας, κοινωνικός και λογοτεχνικός κριτικός, δημοσιογράφος, διερμηνέας, οικονομολόγος, πολιτικός ακτιβιστής, διδάκτωρ Φιλοσοφίας, εθνογράφος και συγγραφέας των πρώτων μυθιστορημάτων με ντεντέκτιβ, αλλά και της σύγχρονης ποίησης στην ουκρανική γλώσσα. Ήταν πολιτικός ριζοσπάστης. Ίδρυσε το σοσιαλιστικό και εθνικιστικό κίνημα στη Δυτική Ουκρανία. Εκτός από το δικό του λογοτεχνικό έργο, μετέφρασε στα ουκρανικά έργα γνωστών συγγραφέων όπως οι Γουίλιαμ Σαίξπηρ, Λόρδος Βύρων, Πέδρο Καλντερόν ντε λα Μπάρκα, Ντάντε Αλιγκιέρι, Βίκτωρ Ουγκώ, Άνταμ Μιτσκιέβιτς, Γιόχαν Βόλφγκανγκ φον Γκαίτε και Φρίντριχ Σίλερ. Οι μεταφράσεις του εμφανίστηκαν στη σκηνή του Θεάτρου Ρούσκα Μπεσίντα. Μαζί με τον Τάρας Σεβτσένκο, ο Φρανκό έχει τεράστια συμβολή στην σύγχρονη λογοτεχνική και πολιτική σκέψη στην Ουκρανία. (el)
- Iwan Franko (ukrainisch Іван Франко, wiss. Transliteration Ivan Franko; * 27. August 1856 in Nahujewytschi, Galizien, Kaisertum Österreich; † 28. Mai 1916 in Lemberg, Galizien, Österreich-Ungarn) war ein galizisch-österreichischer Schriftsteller, Journalist, Literaturkritiker und Übersetzer. Sein kreatives Werk, geschrieben in Ukrainisch (die meisten Texte), Polnisch, Deutsch, Russisch, Bulgarisch, Tschechisch, wird auf mehrere tausend Werke mit einem Gesamtvolumen von mehr als 100 Bänden geschätzt. Insgesamt gab es zu Frankos Lebzeiten mehr als 220 separate Bücher und Broschüren, darunter mehr als 60 Sammlungen seiner ursprünglichen und übersetzten Werke verschiedener Genres. Er war einer der ersten ukrainischen Berufsschriftsteller, das heißt, er verdiente seinen Lebensunterhalt mit literarischer Arbeit. Neben Taras Schewtschenko hatte er großen Einfluss auf die entstehende ukrainische Literatur und die Entwicklung des nationalen ukrainischen Gedankens. (de)
- Ivan FRANKO (en ukraina Іван Франко) naskiĝis la 27-an de aŭgusto 1856 en vilaĝo Nahujeviĉi apud urbeto Drohobiĉo, Aŭstrio-Hungario, nun - Ukrainio, forpasis la 28-an de majo 1916 en Lvivo), unu el la tri kolonoj de la ukraina poezio kune kun Taras Ŝevĉenko kaj Lesja Ukrajinka, prozisto, ĵurnalisto, filozofo, tradukisto, lingvisto-scienculo, etnografo socia kaj politika aganto. Ivan Franko naskiĝis en orienta Galicio, ukraine - Галичина, en la familio de riĉa germandevena forĝisto, lia patrino apartenis al ukraina nobelaro. Fininte klasikan gimnazion en Drohobiĉo en 1875, li fariĝis studento de la Lviva Universitato, kie li studis klasikan filozofion kaj ukrainan lingvon kaj literaturon. Siajn unuajn literaturajn verkojn li publikigis en la studenta revuo Druh (Amiko). Pro siaj kontaktoj kun socialistoj li estis arestita (1877) kaj pasigis 8 monatojn en malliberejo. Poste okazis la dua aresto (1880, Kolomeo) kaj forpelo el la universitato. De 1887 li laboris plentempe en la redakcio de pollingva ĉiutaga gazeto kaj antaŭ la parlamentaj balotoj en 1889 li estis arestita trian fojon. En 1890 kune kun li fondis t.n. RURP-n (Ruten-Ukraina Radikala Partio) kaj forveturis en Ĉernivcon por daŭrigi studadon en la Ĉernivca Universitato. En 1893 en Vieno I. Franko ricevis sciencan gradon Doktoro de Filozofio en slavistiko. Trifoje en 1895, 1897, 1898 li malsukcese balotiĝis al la Galicia Sejmo. En siaj publikaĵoj Franko kritikis marksismon kaj avertis homaron pri danĝero konstrui totalitaran ŝtaton surbaze de socialisma dogmaro. De 1894 Franko kunlaboras kun la Ŝevĉenka Scienca Societo, kiu rolis kiel ukraina scienc-akademio, kaj redaktas periodaĵon - "Literatura kaj Scienca Heroldo". Pro liaj studoj en lingvistiko kaj historio de literaturo du renomaj rusiaj akademianoj kaj proponis elekti I. Frankon kiel membro de Rusia Imperiestra Sciencakademio, sed cara registaro malpermesis tion. Mortis Ivan Franko en Lvivo kaj estis enterigita en Liĉakiva tombejo. (eo)
- Ivan Jakovytx Franko (ukraineraz: Іван Якович Франко, iˈwɑn ˈjɑkowɪt͡ʃ frɑnˈkɔ ahoskatua; , Austria-Hungariako Inperioan, 1856ko abuztuaren 27agreg./abuztuaren 15ajul. - Lviv, 1916ko maiatzaren 28greg./maiatzaren 15ajul.) Austria-Hungariako Inperioan ukraineraz idatzi zuen poeta, idazlea, ekonomista, filosofia doktorea,etnografoa, ekintzaile politikoa, itzultzailea eta literatura kritikoa izan zen. Politikari aurrekaria, Ukrainan sozialismoa eta nazionalismoa bultzatu zituen. Ukrainera kultura hizkuntza bihurtu nahi zuen eta horretarako mundu osoko idazleen liburu ezagunak itzuli zituen, besteak beste, William Shakespeare, Lord Byron, Pedro Calderón de la Barca, Dante, Victor Hugo, Adam Mickiewicz, Goethe eta Friedrich Schiller. Galitzian jaio zen. Aitak, errementari, jatorri alemaniarra zuen. Bigarren hezkuntza egin zuen eta, ondoren, filosofia eta literatura ukrainarra ikasi zituen Lviveko Unibertsitatean. (eu)
- Ivan Yakovych Franko (Ukrainian: Іван Якович Франко, pronounced [iˈwɑn ˈjɑkowɪtʃ frɐnˈkɔ]; 27 August 1856 – 28 May 1916) was a Ukrainian poet, writer, social and literary critic, journalist, interpreter, economist, political activist, doctor of philosophy, ethnographer, and the author of the first detective novels and modern poetry in the Ukrainian language. He was a political radical, and a founder of the socialist and nationalist movement in western Ukraine. In addition to his own literary work, he also translated the works of such renowned figures as William Shakespeare, Lord Byron, Pedro Calderón de la Barca, Dante Alighieri, Victor Hugo, Adam Mickiewicz, Johann Wolfgang von Goethe and Friedrich Schiller into Ukrainian. His translations appeared on the stage of the Ruska Besida Theatre. Along with Taras Shevchenko, he has had a tremendous impact on modern literary and political thought in Ukraine. (en)
- Iván Yákovych Frankó (en ucraniano: Іва́н Я́кович Франко́) nació en Nahuiévychi, 27 de agosto de 1856 y falleció el 28 de mayo de 1916 en Leópolis. Fue un polímata ucraniano, destacado como escritor, poeta prosista y dramaturgo; crítico literario, editor y periodista; lingüista, folklorista, etnógrafo, historiador y filósofo; publicista en algunos ámbitos de economía, derecho, psicología, estudios bíblicos y otras ramas del conocimiento. Fue también un político destacado y activista cívico, una de las personalidades más influyentes, junto con Tarás Shevchenko, en la configuración de la nación política ucraniana a partir de tesis integradoras. Uno de los traductores ucranianos más importantes del siglo XIX, considerado padre de la traductología ucraniana moderna. Tradujo al ucraniano y adaptó a más de 200 autores de 37 literaturas nacionales y que escribieron en 14 idiomas, entre los que constan grandes personalidades de la literatura como Shakespeare, Byron, Cervantes, Calderón de la Barca, Dante, Victor Hugo, Mickiewicz, Dostoyevski, Goethe o Schiller, clásicos del Antiguo Egipto, la India, etc. Para no ir más lejos, fue el primero en traducir al ucraniano las mejores obras de la literatura rusa. También tradujo al ucraniano el capítulo XXIV de El capital de Marx. El apodo con el que Frankó ha pasado a conocerse es “Kamenyar” o “El cantero”, nombre éste que, en honor al propio Iván Frankó, recibió el asteroide 2428, al descubrirse en 1977 desde el observatorio de Crimea. Desde 1940, Iván Frankó da nombre a la Universidad de Leópolis y, desde 1962, a la ciudad Ivano-Frankivsk y a la región de Ivano-Frankivsk en Ucrania. Su patrimonio literario e intelectual consta de más de 6000 obras que compondrían más de cien tomos de muy diferentes escritos. Por su contribución a la formación y codificación de terminologías, puede considerarse uno de los principales creadores del lenguaje científico ucraniano. Asimismo, promovió la unidad lingüística del idioma ucraniano. También es referente de las letras ucranianas, entre otras cosas, por abordar con gran magnitud la paremiografía. Iván Frankó es el literato ucraniano que más ha sido llevado a las pantallas: desde la película de 1927 Boryslav se ríe (del director ) sobre su novela con el mismo nombre, con base en obras y la biografía de Frankó se han realizado más de dos decenas de producciones cinematográficas y televisivas. (es)
- Ivan Iakovytch Franko (en ukrainien Іван Якович Франко), né le 27 août 1856 à (uk) et mort le 28 mai 1916 à Lemberg, est un écrivain et poète ukrainien, qui fut également critique littéraire et social, ethnographe, journaliste, économiste et militant politique. On lui doit la traduction en ukrainien des œuvres de Shakespeare (pour Le Théâtre du discours ukrainien), de Byron, Dante, Hugo, Goethe ou encore Schiller. Démocrate révolutionnaire, il est le fondateur du mouvement socialiste en royaume de Galicie et de Lodomérie. Avec Taras Chevtchenko, il est l'un des auteurs les plus influents de la littérature et de la pensée politique ukrainienne au cours des XIXe et XXe siècle. Son œuvre monumentale a fait de lui une grande référence de la littérature ukrainienne. (fr)
- Ivan Jakovyč Franko (in ucraino: Іван Якович Франко?, pronuncia [iˈβɑn ˈjɑkoβɪt͡ʃ frɑnˈko]; , 27 agosto 1856 – Leopoli, 28 maggio 1916) è stato un poeta, scrittore, giornalista, critico letterario, traduttore, economista e attivista politico socialista ucraino. Con Taras Ševčenko è ritenuto uno dei poeti e scrittori più influenti della letteratura ucraina. È stato uno dei primi scrittori ucraini a guadagnarsi da vivere con l’attività letteraria. Le sue opere comprendono oltre 100 volumi e 4.500 scritti, la maggior parte dei quali in ucraino, ma anche in russo, polacco, tedesco, bulgaro e ceco. Fu fra i fondatori del movimento socialista e nazionalista dell'Ucraina occidentale. (it)
- 이반 야코비치 프란코(우크라이나어: Іван Якович Франко, 1856년 8월 27일 오스트리아 제국(현재의 우크라이나) 나후예비치(Нагуєвичі) ~ 1916년 5월 28일 오스트리아-헝가리 제국(현재의 우크라이나) 르비우)는 우크라이나의 시인, 작가이다. (ko)
- イヴァン・フランコ（ウクライナ語：Іван Франко；1856年8月27日‐1916年5月28日）は、ウクライナの文化人。作家、思想家、評論家、言語学者、翻訳者などとして活躍した。オーストリア・ハンガリー帝国におけるウクライナ民族解放運動やウクライナ文化振興運動の第一人者。 (ja)
- Ivan Jakovytsj Franko (Oekraïens: Іван Якович Франко) ( (Koninkrijk Galicië en Lodomerië, 27 augustus 1856 - Lemberg (toen deel van Oostenrijk-Hongarije, nu Oekraïne), 28 mei 1916) was een Oekraïense dichter en auteur. De stad Ivano-Frankivsk is naar hem vernoemd. In Lviv zijn een universiteit en een park naar hem vernoemd. (nl)
- Ivan Jakovlevitj Franko (ryska: Иван Яковлевич Франко ukrainska: Іва́н Я́кович Франко́) född 27 augusti 1856 i , i det österrikiska kronlandet Galizien, död 28 maj 1916 i Lemberg, Österrike-Ungern, räknas liksom Taras Sjevtjenko till de stora genierna i ukrainsk litteratur. Ivan Franko, son till en bysmed, var exceptionellt begåvad med ett encyklopediskt kunnande och hade dessutom en enastående arbetskapacitet. Han var poet, prosaförfattare, dramatiker, litteraturkritiker, litteraturhistoriker, översättare, etnografiker och publicist. Ledmotiven i hans verk var ofta hämtade från det egna vardagslivet och det egna folkets kamp för tillvaron. Men där fanns också talrika inslag från världslitteraturen. Under skoltiden gick Franko först med i en russofil gymnasieförening men lämnade den snart för att ansluta sig till populisterna i Halytjyna. Som student var han en brinnande anhängare av samtidens socialistiska idéer och han studerade både Karl Marx och Friedrich Engels skrifter. Senare under sitt liv gick han emellertid till skarp attack mot marxismen och Ivan Franko utvecklades till att bli en progressiv demokrat. Utvecklingen i hans tankevärld återspeglas i hans omfattande journalistiska produktion. Franko studerade klassisk och slavisk filologi vid Lembergs universitet och Wien men på grund av sin politiska verksamhet utestängdes han från en akademisk karriär och fängslades upprepade gånger. Hans litterära produktion är mycket omfattande. I Sovjetunionen gavs en annan bild av Ivan Franko. De verk av honom som inte passade den politiska klichébilden gömdes undan eller förvanskades. Myndigheterna framställde honom som en förkämpe för ukrainsk förening med Ryssland samt glödande socialist och militant ateist. De sovjetiska myndigheterna påvisade inflytandet från ryska revolutionära demokrater på Ivan Franko och man betonade meningsskiljaktigheterna mellan Franko å ena sidan och samt konservativa ukrainare å andra sidan. Ivan Frankos dotter Anna Franko-Kluchko emigrerade till Kanada efter andra världskriget och har i sina memoarer i detalj skildrat sina barndomsminnen och familjens svåra umbäranden. Ivan Frankos barnbarn, Halja Kluchko, är bosatt i Toronto, Kanada och verksam som kurator vid . Staden Ivano-Frankivsk är uppkallad efter Ivan Franko liksom länet Ivano-Frankivsk oblast samt ett otal institutioner i Ukraina, inklusive Lvivs universitet där han en gång studerat. (sv)
- Iwan Jakowycz Franko, ukr. Іван Якович Франко [iβˈɑn ˈjɑkoβɪt͡ʃ frɑnkˈɔ] (ur. 27 sierpnia 1856 w Nahujowicach, zm. 28 maja 1916 we Lwowie) – ukraiński poeta i pisarz, slawista, tłumacz, działacz społeczny i polityczny; obok Tarasa Szewczenki uważany jest za jednego z najwybitniejszych przedstawicieli ukraińskiej myśli politycznej i literatury. (pl)
- Ива́н Я́ковлевич Франко́ (укр. Іван Якович Франко; 27 августа 1856, с. Нагуевичи — 28 мая 1916, Львов) — украинский писатель, поэт, учёный, публицист и деятель революционного социалистического движения в королевстве Галиции и Лодомерии (Австро-Венгерской империи). Большинство произведений было написано на украинском, некоторые также на польском, немецком и русском языках. В 1915 году был выдвинут на получение Нобелевской премии, но преждевременная смерть помешала рассмотрению его кандидатуры. Один из инициаторов основания «Русско-украинской радикальной партии» (позже «Украинская радикальная партия» — УРП) и Украинской национально-демократической партии, действовавших на территории Австрии. В честь Франко город Станислав переименован в Ивано-Франковск, а во Львовской области пгт Янов — в Ивано-Франково. (ru)
- Іва́н Я́кович Франко́ (27 серпня 1856, Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська Імперія — 28 травня 1916, Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Член Всеукраїнського Товариства «Просвіта». Упродовж своєї понад 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець — літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було понад 220 видань, у тому числі понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Він був одним із перших професійних українських письменників, тобто заробляв на життя літературною працею. (uk)
- 伊万·弗兰科（烏克蘭語：Іван Якович Франко；1856年－1916年），乌克兰诗人、作家、社会和文学评论家、记者、翻译家、经济学家、政治活动家、民族学家。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ivan Jakovyč Franko (ukrajinsky Іва́н Я́кович Франко; 27. srpna 1856, Nahujevyči u Drohobyče – 28. května 1916 Lvov) byl haličský rodák, občan Rakousko-Uherska, ukrajinský básník, spisovatel, dramatik, esejista a literární kritik, organizátor kulturního života, národní buditel, politik, historik, etnograf, filosof a překladatel. (cs)
- Ivan Frankó (en ucraïnès: Іван Франко; nom complet i amb accents marcats: Іва́н Я́кович Франко́, transcrit al català: Ivan Iàkovytx Frankó) (poble de , óblast de Lviv, 27 d'agost de 1856 - ciutat de Lviv, 28 de maig de 1916) va ser un poeta, escriptor, crític social i literari, periodista, economista i activista polític ucraïnès. Era també un polític radical, i va fundar el moviment socialista a Ucraïna occidental. A més de la seva obra literària, també es va destacar com a traductor de les obres de William Shakespeare, Lord Byron, Pedro Calderón de la Barca, Dante, Victor Hugo, Goethe i Friedrich von Schiller a l'ucraïnès. Fou amb Taràs Xevtxenko una de les persones que més han contribuït i influenciat el pensament literari i polític a Ucraïna. (ca)
- ايفان فرانكو (بالأوكرانية: Іван Якович Франко ) (و. 1856 – 1916 م) هو صحفي، وشاعر، ومؤرخ ثقافي، وكاتب، وكاتب مسرحي، ومترجم، واقتصادي، وناقد أدبي، من الإمبراطورية النمساوية، توفي في لفيف، عن عمر يناهز 60 عاماً. (ar)
- 이반 야코비치 프란코(우크라이나어: Іван Якович Франко, 1856년 8월 27일 오스트리아 제국(현재의 우크라이나) 나후예비치(Нагуєвичі) ~ 1916년 5월 28일 오스트리아-헝가리 제국(현재의 우크라이나) 르비우)는 우크라이나의 시인, 작가이다. (ko)
- イヴァン・フランコ（ウクライナ語：Іван Франко；1856年8月27日‐1916年5月28日）は、ウクライナの文化人。作家、思想家、評論家、言語学者、翻訳者などとして活躍した。オーストリア・ハンガリー帝国におけるウクライナ民族解放運動やウクライナ文化振興運動の第一人者。 (ja)
- Ivan Jakovytsj Franko (Oekraïens: Іван Якович Франко) ( (Koninkrijk Galicië en Lodomerië, 27 augustus 1856 - Lemberg (toen deel van Oostenrijk-Hongarije, nu Oekraïne), 28 mei 1916) was een Oekraïense dichter en auteur. De stad Ivano-Frankivsk is naar hem vernoemd. In Lviv zijn een universiteit en een park naar hem vernoemd. (nl)
- Iwan Jakowycz Franko, ukr. Іван Якович Франко [iβˈɑn ˈjɑkoβɪt͡ʃ frɑnkˈɔ] (ur. 27 sierpnia 1856 w Nahujowicach, zm. 28 maja 1916 we Lwowie) – ukraiński poeta i pisarz, slawista, tłumacz, działacz społeczny i polityczny; obok Tarasa Szewczenki uważany jest za jednego z najwybitniejszych przedstawicieli ukraińskiej myśli politycznej i literatury. (pl)
- 伊万·弗兰科（烏克蘭語：Іван Якович Франко；1856年－1916年），乌克兰诗人、作家、社会和文学评论家、记者、翻译家、经济学家、政治活动家、民族学家。 (zh)
- Ο Ιβάν Γιάκοβιτς Φρανκό (ουκρανικά: Іван Якович Франко, 27 Αυγούστου 1856 - 28 Μαΐου 1916) ήταν Ουκρανός ποιητής, συγγραφέας, κοινωνικός και λογοτεχνικός κριτικός, δημοσιογράφος, διερμηνέας, οικονομολόγος, πολιτικός ακτιβιστής, διδάκτωρ Φιλοσοφίας, εθνογράφος και συγγραφέας των πρώτων μυθιστορημάτων με ντεντέκτιβ, αλλά και της σύγχρονης ποίησης στην ουκρανική γλώσσα. (el)
- Ivan FRANKO (en ukraina Іван Франко) naskiĝis la 27-an de aŭgusto 1856 en vilaĝo Nahujeviĉi apud urbeto Drohobiĉo, Aŭstrio-Hungario, nun - Ukrainio, forpasis la 28-an de majo 1916 en Lvivo), unu el la tri kolonoj de la ukraina poezio kune kun Taras Ŝevĉenko kaj Lesja Ukrajinka, prozisto, ĵurnalisto, filozofo, tradukisto, lingvisto-scienculo, etnografo socia kaj politika aganto. Trifoje en 1895, 1897, 1898 li malsukcese balotiĝis al la Galicia Sejmo. En siaj publikaĵoj Franko kritikis marksismon kaj avertis homaron pri danĝero konstrui totalitaran ŝtaton surbaze de socialisma dogmaro. (eo)
- Iwan Franko (ukrainisch Іван Франко, wiss. Transliteration Ivan Franko; * 27. August 1856 in Nahujewytschi, Galizien, Kaisertum Österreich; † 28. Mai 1916 in Lemberg, Galizien, Österreich-Ungarn) war ein galizisch-österreichischer Schriftsteller, Journalist, Literaturkritiker und Übersetzer. Sein kreatives Werk, geschrieben in Ukrainisch (die meisten Texte), Polnisch, Deutsch, Russisch, Bulgarisch, Tschechisch, wird auf mehrere tausend Werke mit einem Gesamtvolumen von mehr als 100 Bänden geschätzt. Insgesamt gab es zu Frankos Lebzeiten mehr als 220 separate Bücher und Broschüren, darunter mehr als 60 Sammlungen seiner ursprünglichen und übersetzten Werke verschiedener Genres. Er war einer der ersten ukrainischen Berufsschriftsteller, das heißt, er verdiente seinen Lebensunterhalt mit lite (de)
- Iván Yákovych Frankó (en ucraniano: Іва́н Я́кович Франко́) nació en Nahuiévychi, 27 de agosto de 1856 y falleció el 28 de mayo de 1916 en Leópolis. Fue un polímata ucraniano, destacado como escritor, poeta prosista y dramaturgo; crítico literario, editor y periodista; lingüista, folklorista, etnógrafo, historiador y filósofo; publicista en algunos ámbitos de economía, derecho, psicología, estudios bíblicos y otras ramas del conocimiento. Desde 1940, Iván Frankó da nombre a la Universidad de Leópolis y, desde 1962, a la ciudad Ivano-Frankivsk y a la región de Ivano-Frankivsk en Ucrania. (es)
- Ivan Yakovych Franko (Ukrainian: Іван Якович Франко, pronounced [iˈwɑn ˈjɑkowɪtʃ frɐnˈkɔ]; 27 August 1856 – 28 May 1916) was a Ukrainian poet, writer, social and literary critic, journalist, interpreter, economist, political activist, doctor of philosophy, ethnographer, and the author of the first detective novels and modern poetry in the Ukrainian language. (en)
- Ivan Jakovytx Franko (ukraineraz: Іван Якович Франко, iˈwɑn ˈjɑkowɪt͡ʃ frɑnˈkɔ ahoskatua; , Austria-Hungariako Inperioan, 1856ko abuztuaren 27agreg./abuztuaren 15ajul. - Lviv, 1916ko maiatzaren 28greg./maiatzaren 15ajul.) Austria-Hungariako Inperioan ukraineraz idatzi zuen poeta, idazlea, ekonomista, filosofia doktorea,etnografoa, ekintzaile politikoa, itzultzailea eta literatura kritikoa izan zen. Galitzian jaio zen. Aitak, errementari, jatorri alemaniarra zuen. Bigarren hezkuntza egin zuen eta, ondoren, filosofia eta literatura ukrainarra ikasi zituen Lviveko Unibertsitatean. (eu)
- Ivan Iakovytch Franko (en ukrainien Іван Якович Франко), né le 27 août 1856 à (uk) et mort le 28 mai 1916 à Lemberg, est un écrivain et poète ukrainien, qui fut également critique littéraire et social, ethnographe, journaliste, économiste et militant politique. On lui doit la traduction en ukrainien des œuvres de Shakespeare (pour Le Théâtre du discours ukrainien), de Byron, Dante, Hugo, Goethe ou encore Schiller. (fr)
- Ivan Jakovyč Franko (in ucraino: Іван Якович Франко?, pronuncia [iˈβɑn ˈjɑkoβɪt͡ʃ frɑnˈko]; , 27 agosto 1856 – Leopoli, 28 maggio 1916) è stato un poeta, scrittore, giornalista, critico letterario, traduttore, economista e attivista politico socialista ucraino. (it)
- Ivan Jakovlevitj Franko (ryska: Иван Яковлевич Франко ukrainska: Іва́н Я́кович Франко́) född 27 augusti 1856 i , i det österrikiska kronlandet Galizien, död 28 maj 1916 i Lemberg, Österrike-Ungern, räknas liksom Taras Sjevtjenko till de stora genierna i ukrainsk litteratur. Ivan Franko, son till en bysmed, var exceptionellt begåvad med ett encyklopediskt kunnande och hade dessutom en enastående arbetskapacitet. Han var poet, prosaförfattare, dramatiker, litteraturkritiker, litteraturhistoriker, översättare, etnografiker och publicist. Ledmotiven i hans verk var ofta hämtade från det egna vardagslivet och det egna folkets kamp för tillvaron. Men där fanns också talrika inslag från världslitteraturen. (sv)
- Ива́н Я́ковлевич Франко́ (укр. Іван Якович Франко; 27 августа 1856, с. Нагуевичи — 28 мая 1916, Львов) — украинский писатель, поэт, учёный, публицист и деятель революционного социалистического движения в королевстве Галиции и Лодомерии (Австро-Венгерской империи). Большинство произведений было написано на украинском, некоторые также на польском, немецком и русском языках. В 1915 году был выдвинут на получение Нобелевской премии, но преждевременная смерть помешала рассмотрению его кандидатуры. (ru)
- Іва́н Я́кович Франко́ (27 серпня 1856, Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська Імперія — 28 травня 1916, Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Член Всеукраїнського Товариства «Просвіта». (uk)
|