| dbo:abstract
|
- El pensament evolucionista, la idea que les espècies canvien al llarg del temps, té els orígens en l'antiguitat, en les idees dels grecs, romans, xinesos i musulmans. Tanmateix, fins al segle xviii, el pensament biològic occidental estava dominat per l'essencialisme, la idea que les formes de vida romanen immutables. Això començà a canviar quan, durant la Il·lustració, la cosmologia evolutiva i la filosofia mecànica s'estengueren de les ciències físiques a la història natural. Els naturalistes començaren a concentrar-se en la variabilitat de les espècies; l'emergència de la paleontologia, amb el concepte d'extinció, minà encara més la concepció estàtica de la natura. A principis del segle xix, Jean-Baptiste Lamarck postulà la seva teoria de la transmutació de les espècies, que fou la primera teoria científica de l'evolució completament formada. El 1858, Charles Darwin i Alfred Russel Wallace publicaren una nova teoria evolutiva, que fou explicada en detall a l'obra de Darwin L'origen de les espècies (1859). A diferència de Lamarck, Darwin proposava la idea d'una descendència comuna i un arbre de la vida amb moltes ramificacions. Aquesta teoria es basava en la idea de la selecció natural, i sintetitzava una gran varietat de proves de la cria d'animals, biogeografia, geologia, morfologia i embriologia. L'obra de Darwin portà a la ràpida acceptació de l'evolució, però el mecanisme que proposava, la selecció natural, no fou àmpliament acceptat fins a la dècada del 1940. La majoria de biòlegs argumentaven que altres factors impulsaven l'evolució, com ara l'herència de caràcters adquirits (neolamarckisme), un impuls innat vers el canvi (ortogènesi), o grans mutacions sobtades (saltacionisme). La síntesi de la selecció natural amb la genètica mendeliana a les dècades del 1920 i del 1930 fundaren la nova disciplina de la genètica de poblacions. Durant les dècades del 1930 i 1940, la genètica de poblacions s'integrà amb altres camps de la biologia, resultant en una teoria evolutiva àmpliament aplicable que comprenia gran part de la biologia – la síntesi evolutiva moderna. Després de l'establiment de la biologia evolutiva, els estudis de les mutacions i les variacions en poblacions naturals, en combinació amb la biogeografia i la sistemàtica, conduïren a sofisticats models evolutius matemàtics i causals. La paleontologia i l'anatomia comparada permeteren reconstruccions més detallades de la història de la vida. Després de l'aparició de la genètica molecular a la dècada del 1950, es desenvolupà el camp de l'evolució molecular, basat en i proves immunològiques, incorporant més tard estudis de l'ARN i de l'ADN. La es féu prominent a la dècada del 1960, seguida per la teoria neutralista de l'evolució molecular, encenent debats sobre l'adaptacionisme, les i la importància relativa de la deriva genètica i de la selecció natural. A finals del segle xx, la seqüenciació d'ADN conduí a la filogènia molecular i la reorganització de l'arbre de la vida en el sistema de tres dominis. A més, els factors recentment reconeguts de la simbiogènesi i la transferència horitzontal de gens introduïren encara més complexitat a la història evolutiva. (ca)
- الفكر التطوري هو الاعتقاد بأن الأنواع تتغير مع الوقت، له جذور في العصور القديمة، وله وجود في الفكر اليوناني، والروماني، والصيني. وعلى كل، فقد كان التفكير البيولوجي الغربي حتى القرن 18 يقوم على الجوهرية، أي الاعتقاد بأن كل الأنواع الخصائص الجوهرية غير قابلة للتغيير. بدأ هذا المفهوم بالتغير خلال عصر التنوير عندما انتقلت أفكار علم الكونيات التطوري والفلسفة الميكانيكية من العلوم الفيزيائية إلى علوم تاريخ الطبيعة. بدأ علماء الطبيعة بالتركيز على تنوع الكائنات؛ مع ظهور علم الإحاثة ومفهوم الانقراض لتقويض النظرة الثابتة للطبيعة.في القرن 19، قام جان-باتيست لامارك بوضع نظريته ، أولى النظريات العلمية الكاملة للتطور. في عام 1858، نشر تشارلز داروين وألفرد راسل والاس نظرية جديدة للتطور تم شرح تفاصيلها في كتاب داروين أصل الأنواع (1859). على عكس لامارك، اقترح داروين سلف مشترك وفروع . تقوم النظرية على فكرة الاصطفاء الطبيعي، وقد لخصت مجموعة من الأدلة من تربية الحيوانات، الجغرافيا الحيوية، والجيولوجيا، وعلم التشكل، وعلم الأجنة. بداية نظرية داروين حدثت خلال فترة ناشطة بشكل مكثف والتي بدأت عندما عاد تشارلز داروين من رحلة مسح للبيجل، مع سمعته باعتباره أحد هواة جمع الحفريات والجيولوجيا التي أنشئت بالفعل.وقد اعطي ترخيص من والده ليصبح عالم طبيعة بدلا من رجل دين، وكانت أولى مهامه لإيجاد خبراء مناسبين لوصف مجموعته، اسرف في كتابة مجلاته وملاحظاته، وقدم اوراق على اكتشافاته إلى الجمعية الجيولوجية في لندن. أدى الجدل حول أعمال داروين لقبول سريع للمفهوم العام للتطور، لكن الآلية المحددة التي اقترحها، الاصطفاء الطبيعي، لم تلق قبولا إلى أن تم بعث الفكرة بالتطورات التي حدثت في علم الأحياء خلال أعوام 1920 إلى عقود 1940. وقبل ذاك الوقت تجادل العلماء حول العوامل الأخرى المسببة للتطور. اقترحت العديد من البدائل خلال كسوف الداروينية منها وراثة الخصائص المكتسبة (اللاماركية الجديدة)، أي تحرك غريزي للتغيير (تطور تدريجي)، وطفرات كبيرة مفاجئة (تطفر). مع تجميع الاصطفاء الطبيعي وعلم الوراثة المندلية في أعوام 1920 وأعوام 1930 أوجد هذان العلمان علم وراثة السكان. وفي أعوام 1930 وأعوام 1940، أصبحت الوراثة السكانية متكاملة مع باقي العلوم الأحيائية الأخرى، منتجة تطبيق تطوري واسع النطاق ويستخدم في علم الأحياء بشكل كبير (الداورينية الجديدة المركبة). بعد تأسيس الأحياء التطوريّة، ازدهرت الدراسات حول الطفرات الوراثيّة والتنوُّع الوراثيّ في الجماعات الطبيعيّة، بالإضافة إلى الجغرافيا الحيويّة والنظاميّات، مما أدى إلى نماذج سببيّة ورياضياتيّة مُعقَّدة عن التطور. سمح علم الإحاثة والتشريح المقارن بتركيبات أكثر تفصيلًا للتاريخ التطوريّ للحياة. بعد صعود علم الوراثة الجزيئيّة في خمسينات القرن الماضي، ازدهر علم التطور الجزيئيّ بناءً على تتابعات البروتين والاختبارات المناعيّة، التي دمجت لاحقًا دراسات الدنا والحمض النووي الريبوزي. ظهرت النظرة المتمركزة حول الجين للتطور إلى النور في ستينات القرن الماضي، ثم تبعتها النظريّة المحايدة عن التطور الجزيئيّ، مما أدى لنشوء مناظرات حول التكيفيّة، وحدة الانتقاء الطبيعيّ، والأهميّة النسبيّة للانحراف الوراثيّ بالمقارنة مع الانتقاء الطبيعيّ كأسباب للتطور. في نهاية القرن العشرين، أدى تسلسل الحمض النوويّ إلى علم الوراثة العرقيّة الجزيئيّة/الفيلوجينيّة الجزيئيّة وإعادة تنظيم شجرة الحياة إلى نظام النطاقات الثلاث على يد كارل ووز. علاوة على ذلك، قدَّمت العوامل الجديدة عن النشوء التعايشيّ والنقل الجينيّ الأفقي المزيد من التعقيد إلى النظرية التطوريّة. كان للاكتشافات في الأحياء التطوريّة أثر كبير على الفروع التقليديّة للأحياء بالإضافة إلى المجالات الأكاديميّة الأخرى مثل علم الإنسان وعلم النفس وعلى المجتمع بصورة عامة. (ar)
- Η εξελικτική σκέψη, η αντίληψη ότι τα είδη αλλάζουν με την πάροδο του χρόνου έχει τις ρίζες της στην αρχαιότητα, στις ιδέες των αρχαίων Ελλήνων, των Ρωμαίων, και των Κινέζων καθώς και στη μεσαιωνική ισλαμική επιστήμη. Εντούτοις, μέχρι το 18ο αιώνα, η Δυτική βιολογική σκέψη κυριαρχείτο από την ουσιοκρατία, την πεποίθηση ότι κάθε είδος έχει ουσιώδη χαρακτηριστικά που δεν αλλάζουν. Η αντίληψη αυτή άρχισε να αμφισβητείται κατά το Διαφωτισμό, όταν η εξελικτική κοσμολογία και η επεκτάθηκαν από τις φυσικές επιστήμες στη φυσική ιστορία. Οι φυσιοδίφες άρχισαν να εστιάζουν την προσοχή τους στην ποικιλότητα των ειδών. Η εμφάνιση της παλαιοντολογίας και της έννοιας της εξαφάνισης υπονόμευσαν περαιτέρω την στατική αντίληψη της φύσης. Στις αρχές του 19ου αιώνα, ο Ζαν Μπατίστ Λαμάρκ πρότεινε τη θεωρία της , την πρώτη πλήρως μορφοποιημένη επιστημονική θεωρία για την εξέλιξη. Το 1858, ο Κάρολος Δαρβίνος και ο Άλφρεντ Ράσελ Γουάλας δημοσίευσαν μια νέα εξελικτική θεωρία, η οποία εξηγείτο λεπτομερώς στο έργο του Δαρβίνου, Καταγωγή των Ειδών (On the Origin of Species) (1859). Εν αντιθέσει με τον Λαμάρκ, ο Δαρβίνος πρότεινε κοινή καταγωγή και διακλαδιζόμενο . Η θεωρία βασιζόταν στην ιδέα της φυσικής επιλογής, και συνέθετε ένα ευρύ φάσμα στοιχείων από την κτηνοτροφία, τη βιογεωγραφία, τη γεωλογία, τη και την εμβρυολογία. Η αντιπαράθεση πάνω στο έργο του Δαρβίνου οδήγησε στη ραγδαία αποδοχή της γενικής έννοιας της εξέλιξης, όμως ο ειδικός μηχανισμός τον οποίο πρότεινε, η φυσική επιλογή, δεν έγινε ευρέως αποδεκτός μέχρι να αναγεννηθεί από εξελίξεις στη βιολογία μεταξύ των δεκαετιών του 1920 και 1940. Πριν από αυτό οι περισσότεροι βιολόγοι υποστήριζαν ότι άλλοι παράγοντες ήταν υπεύθυνοι για την εξέλιξη. Μερικές από τις εναλλακτικές υποθέσεις στην φυσική επιλογή που προτάθηκαν κατά τη διάρκεια της περιλάμβαναν την (νεολαμαρκισμός), μια εγγενή παρόρμηση για αλλαγή (ορθογένεση), και τις ξαφνικές μεγάλες μεταλλάξεις (saltationism). Με τη σύνθεση της φυσικής επιλογής και της Μεντελικής γενετικής, κατά τη διάρκεια των δεκαετιών του 1920 και 1930, προέκυψε ο νέος κλάδος την γενετικής των πληθυσμών. Καθ' όλη τη διάρκεια των δεκαετιών του 1930 και του 1940, η γενετική των πληθυσμών εντάχθηκε σε άλλα βιολογικά πεδία και διαμορφώθηκε μια ευρέως εφαρμόσιμη θεωρία της εξέλιξης, η οποία περιέλαβε το μεγαλύτερο μέρος της βιολογίας, η . Με τη θεμελίωση της εξελικτικής βιολογίας, οι μελέτες της μετάλλαξης και της στους φυσικούς πληθυσμούς, σε συνδυασμό με τη βιογεωγραφία και τη συστηματική, οδήγησε σε εκλεπτυσμένα μαθηματικά και αιτιολογικά μοντέλα της εξέλιξης. Η παλαιοντολογία και η επέτρεψαν πιο λεπτομερείς ανασκευές της ιστορίας της ζωής. Μετά την εμφάνιση της τη δεκαετία του 1950, αναπτύχθηκε το πεδίο της μοριακής εξέλιξης, βασισμένο σε αλληλουχίες πρωτεϊνών και ανοσολογικά πειράματα, ενσωματώνοντας αργότερα τη μελέτη του RNA και του DNA. Η ήρθε στο προσκήνιο τη δεκαετία του 1960, ακολουθούμενη από την , πυροδοτώντας την αντιπαράθεση πάνω στην (adaptationism), τις , και τη σχετική σημασία της γενετικής παρέκκλισης σε σχέση με τη φυσική επιλογή. Στα τέλη του 20ου αιώνα, η αλληλούχιση του DNA οδήγησε στη και την αναδιοργάνωση του δέντρου της ζωής στο σύστημα των τριών επικρατειών. Επιπροσθέτως, οι πρόσφατα αναγνωρισμένοι παράγοντες της και της οριζόντιας μεταφοράς γονιδίων εισήγαγαν περαιτέρω πολυπλοκότητα στην εξελικτική ιστορία. (el)
- Die Geschichte der Evolutionstheorie beginnt bereits in der Antike und reicht über Charles Darwin (1809–1882) bis in die Gegenwart, wo sie in die Synthetische Evolutionstheorie mündet. (de)
- Pentsamendu eboluzionista, espezieak denboran zehar aldatzen denaren ideia, Antzinaroan sustraiak dituen ideia da. Antzinako Grezia, Erroma eta Txinan aurki daiteke, baita Erdi Aroko mundu islamikoan ere. Biologiaren garapen modernoa eta taxonomiaren sorrerarekin XVII. mendean, bi ideia kontrako garatu ziren Mendebaldeko pentsamendu biologikoan: esentzialismoa, espezieek aldagaitzak diren ezaugarri batzuk dituenaren ideia, Aristotelesen Metafisika eskolastikan oinarritutako kontzeptua eta bat datorrena; eta zientzia modernoarekin bat zetorren gerturapen anti-aristoteliar bat: Argien Garaiak aurrera egin ahala, kosmologia ebolutiboa eta mekanizismoa fisikatik historia naturalera igaro ziren. Naturalistak espezieen aldagarritasuna aipatzen hasi ziren; paleontologiaren sorrerarekin espezieen iraungipenaren ideia hedatu zen, naturaren ikuspegi estatikoa zalantzan jartzen zuena. XIX. mendean Jean-Baptiste Lamarckek teoria proposatu zuen, eboluzioaren lehen teoria garatua. 1858an Charles Darwinek eta Alfred Russel Wallacek eboluzioaren teoria berria argitaratu zuten, xehetasun handiz Darwinen Espezieen jatorriaz liburuan azaldua (1859). Lamarckek ez bezala, Darwinek arbaso komunak eta adarkatutako bizitzaren zuhaitza proposatu zuen, adieraziz oso ezberdinak ziren espezieek arbaso bera izan zezaketela. Darwinek bere teoria hautespen naturalaren ideian oinarritu zuen: abeltzaintza, biogeografia, geologia, eta enbriologia batu zituen bere azalpenean. Darwinismoaren gaineko debateak eboluzioaren kontzeptua laster onartzea ekarri zuen, baina proposaturiko mekanismoa, hautespen naturala, ez zen orokorrean onartu biologian 1920ko eta 1940ko hamarkaden artean eman ziren aurkikuntzek biziberritu zuten arte. Garai horretara arte, biologo gehienek beste azalpen batzuk eman zituzten eboluzioa azaltzeko. asko ziren, eta "" (1880-1920) ohikoak izan ziren, tartean hartutako karaktereen herentzia, aldaketarako berezko beharra (ortogenesia) eta mutazio erraldoi berehalakoak (saltazionismoa). , XIX. mendearen amaieran ilarrekin egindako esperimentu multzo batek, harrera berria izan zuen 1900ean berriro aurkitu zenean, Ronald Fisherrek, eta 1910eko eta 1930eko hamarkaden artean populazioen genetika izeneko diziplina berria sortuz. 1930eko eta 1940eko hamarkaden artean populazioen genetika biologiaren beste adar batzuekin batu ziren, Eboluzioaren Teoria Sintetikoa sortuz, gaur egungo biologiako ezaugarri ugari hartzen zituen teoria. sorrerarekin, populazio naturalen mutazioen eta dibertsitate genetikoen ikerketekin, biogeografia eta sistematikarekin batera, eboluzioaren metodo matematikoen sorrera indartu zen. Paleontologiak eta biziaren historiaren berregituratzeko zehatz bat ekarri zuten. 1950eko hamarkadan zehar, genetika molekularraren sorrerarekin batera, eremua garatu zen, proteinen sekuentziazioan eta immunologian oinarritua; beranduago DNA eta RNAren eremuak gehitu zitzaizkion. indarra irabazi zuen 1960ko hamarkadan zehar, jarraitua; eztabaida sutsuak egon ziren adaptazionismoaren, eta jito genetikoak hautespen naturalarekiko duen garrantzi erlatiboaren inguruan. XX. mendearen amaieran, DNAren sekuentziazioak eta biziaren zuhaitzaren berrantolaketa ekarri zuen, sortutako . Gainera, sinbiogenesiak eta geneen transferentzia horizontalak konplexutasun handiagoa sortu zuten eboluzioaren teorian. Biologia ebolutiboan emandako garapenek eragin handia izan dute biologiaren beste adarretan, baina baita ere beste diziplina akademikoetan (adibidez antropologian eta psikologian) zein gizartean orokorrean. (eu)
- Evolutionary thought, the recognition that species change over time and the perceived understanding of how such processes work, has roots in antiquity—in the ideas of the ancient Greeks, Romans, Chinese, Church Fathers as well as in medieval Islamic science. With the beginnings of modern biological taxonomy in the late 17th century, two opposed ideas influenced Western biological thinking: essentialism, the belief that every species has essential characteristics that are unalterable, a concept which had developed from medieval Aristotelian metaphysics, and that fit well with natural theology; and the development of the new anti-Aristotelian approach to modern science: as the Enlightenment progressed, evolutionary cosmology and the mechanical philosophy spread from the physical sciences to natural history. Naturalists began to focus on the variability of species; the emergence of palaeontology with the concept of extinction further undermined static views of nature. In the early 19th century prior to Darwinism, Jean-Baptiste Lamarck (1744–1829) proposed his theory of the transmutation of species, the first fully formed theory of evolution. In 1858 Charles Darwin and Alfred Russel Wallace published a new evolutionary theory, explained in detail in Darwin's On the Origin of Species (1859). Darwin's theory, originally called descent with modification is known contemporarily as Darwinism or Darwinian theory. Unlike Lamarck, Darwin proposed common descent and a branching tree of life, meaning that two very different species could share a common ancestor. Darwin based his theory on the idea of natural selection: it synthesized a broad range of evidence from animal husbandry, biogeography, geology, morphology, and embryology. Debate over Darwin's work led to the rapid acceptance of the general concept of evolution, but the specific mechanism he proposed, natural selection, was not widely accepted until it was revived by developments in biology that occurred during the 1920s through the 1940s. Before that time most biologists regarded other factors as responsible for evolution. Alternatives to natural selection suggested during "the eclipse of Darwinism" (c. 1880 to 1920) included inheritance of acquired characteristics (neo-Lamarckism), an innate drive for change (orthogenesis), and sudden large mutations (saltationism). Mendelian genetics, a series of 19th-century experiments with pea plant variations rediscovered in 1900, was integrated with natural selection by Ronald Fisher, J. B. S. Haldane, and Sewall Wright during the 1910s to 1930s, and resulted in the founding of the new discipline of population genetics. During the 1930s and 1940s population genetics became integrated with other biological fields, resulting in a widely applicable theory of evolution that encompassed much of biology—the modern synthesis. Following the establishment of evolutionary biology, studies of mutation and genetic diversity in natural populations, combined with biogeography and systematics, led to sophisticated mathematical and causal models of evolution. Palaeontology and comparative anatomy allowed more detailed reconstructions of the evolutionary history of life. After the rise of molecular genetics in the 1950s, the field of molecular evolution developed, based on protein sequences and immunological tests, and later incorporating RNA and DNA studies. The gene-centred view of evolution rose to prominence in the 1960s, followed by the neutral theory of molecular evolution, sparking debates over adaptationism, the unit of selection, and the relative importance of genetic drift versus natural selection as causes of evolution. In the late 20th-century, DNA sequencing led to molecular phylogenetics and the reorganization of the tree of life into the three-domain system by Carl Woese. In addition, the newly recognized factors of symbiogenesis and horizontal gene transfer introduced yet more complexity into evolutionary theory. Discoveries in evolutionary biology have made a significant impact not just within the traditional branches of biology, but also in other academic disciplines (for example: anthropology and psychology) and on society at large. (en)
- El pensamiento evolucionista o transformista, la concepción de que las especies cambian a lo largo del tiempo, tiene sus orígenes en la antigüedad, en las ideas de los griegos, romanos, chinos y musulmanes. Sin embargo, hasta el siglo XVIII, el pensamiento biológico occidental estaba dominado por el esencialismo, la idea de que las formas de vida permanecen inmutables. Esta idea comenzó a cambiar, durante la Ilustración, una vez que la cosmología evolutiva y la filosofía mecánica se extendieron de las ciencias físicas a la historia natural. Los propios naturalistas comenzaron a concentrarse en la variabilidad de las especies; el surgimiento de la paleontología con el concepto de extinción, minó aún más la concepción estática de la naturaleza. A principios del siglo XIX, Jean-Baptiste Lamarck postuló su teoría de la transmutación de las especies, que fue la primera teoría científica de la evolución completamente formada. En 1858, Charles Darwin y Alfred Russel Wallace publicaron una nueva teoría evolutiva, que fue explicada en detalle en la obra de Darwin El origen de las especies (1859). A diferencia de Lamarck, Darwin proponía la idea de una ascendencia común y un árbol de la vida compuesto por muchas ramificaciones. Esta teoría se basaba en la idea de la selección natural y sintetizaba una gran variedad de hallazgos en varias disciplinas como la crianza de animales, la biogeografía, la geología, la morfología y la embriología. El debate en torno a la obra de Darwin llevó a la rápida aceptación de la evolución, pero el mecanismo que proponía, la selección natural, no fue ampliamente aceptado hasta la década de 1940. La mayoría de biólogos argumentaban que otros factores impulsaban la evolución como la herencia de caracteres adquiridos (neolamarquismo), un impulso innato hacia el cambio (ortogénesis), o grandes mutaciones repentinas (saltacionismo). La síntesis de la selección natural con la genética mendeliana en las décadas de 1920 y 1930 fundaron la nueva disciplina de la genética de poblaciones. Durante las décadas de 1930 y 1940, la genética de poblaciones se integró con otros campos de la biología, resultando en una teoría evolutiva ampliamente aplicable que comprendía gran parte de la biología; la síntesis evolutiva moderna. Tras el establecimiento de la biología evolutiva, los estudios de las mutaciones y las variaciones en poblaciones naturales, en combinación con la biogeografía y la sistemática, condujeron a sofisticados modelos evolutivos matemáticos y causales. Asimismo, se mantuvieron vigentes los movimientos y corrientes creacionistas que rechazaron la selección natural y mantuvieron la idea del diseño inteligente, según la cual el ser humano y el universo fueron creados ya sea por uno o varios entes divinos. La paleontología y la anatomía comparada permitieron reconstrucciones más detalladas de la historia de la vida. Tras la aparición de la genética molecular en la década de 1950, se desarrolló el campo de la evolución molecular, basado en secuencias proteicas y pruebas inmunológicas, incorporando más tarde estudios del ARN y del ADN. La se hizo prominente en la década de 1960, seguida por la teoría neutralista de la evolución molecular, acalorando los debates sobre el adaptacionismo, las unidades de selección y la importancia relativa de la deriva genética y de la selección natural. A finales del siglo XX, la secuenciación de ADN condujo a la filogenia molecular y la reorganización del árbol de la vida en el sistema de tres dominios. Asimismo, los factores recientemente reconocidos de la simbiogénesis y la transferencia horizontal de genes introdujeron aún más complejidad a la historia evolutiva. (es)
- Le concept de pensée évolutionniste, selon lequel les espèces évoluent au cours du temps, remonte à l'Antiquité, dans les idées des Grecs, des Romains, des Chinois, de même que dans la science islamique du Moyen Âge. Cependant, jusqu'au XVIIIe siècle, la pensée biologique occidentale était dominée par l'essentialisme selon lequel les espèces possédaient des caractéristiques inaltérables. Cette vision changea lors du siècle des Lumières lorsque la vision mécanique se développa dans les sciences naturelles à partir des sciences physiques. Les naturalistes commencèrent à se pencher sur la variabilité des espèces. L'émergence de la paléontologie et son concept d'extinction affaiblit un peu plus la vision statique de la nature. Au début du XIXe siècle, Lamarck proposa sa théorie transformiste, la première formulation scientifique de la théorie de l'évolution. En 1858, Darwin et Wallace avancent une nouvelle théorie de l'évolution dans l'ouvrage L'Origine des espèces (1859). Sa théorie était inspirée de l'idée de la sélection naturelle et reçut de nombreuses preuves issues de l'élevage animal, de la biogéographie, de la géologie, de la morphologie et de l'embryologie. Le débat sur le travail de Darwin mena à l'acceptation rapide du concept général d'évolution mais le mécanisme proposé, la sélection naturelle, ne fut pas pleinement accepté avant les progrès de la biologie au milieu du XXe siècle. Jusqu'à cette époque, de nombreux scientifiques avançaient d'autres facteurs pour expliquer l'évolution. Ces alternatives incluaient la transmission des caractères acquis (Lamarckisme) à laquelle Darwin adhérait avec sa théorie des gemmules et de la pangenèse, et le saltationnisme. La synthèse de la sélection naturelle avec les lois de Mendel au cours des années 1920-1930 fonda la discipline de la génétique des populations. Celle-ci fut complétée au cours des années 1930-1940 et permis de créer une théorie de l'évolution qui pouvait s'appliquer à l'ensemble de la biologie, la théorie synthétique de l'évolution. À la suite du développement de la biologie de l'évolution, les études sur les mutations et les variations dans les populations naturelles combinées à la biogéographie et à la systématique permirent la création de modèles mathématiques et causals de l'évolution. La paléontologie et l'anatomie comparée permirent une reconstruction plus détaillée de l'histoire de la vie. Après la montée de la génétique dans les années 1950, la discipline de l'évolution moléculaire, fondée sur les séquences de protéines et les tests immunologiques se développa puis incorpora les travaux sur l'ADN et l'ARN. L'arrivée de la théorie du gène égoïste puis de la théorie neutraliste de l’évolution dans les années 1960 entraîna des débats sur l'adaptationnisme et l'importance de la dérive génétique face à la sélection naturelle. Le séquençage de l'ADN à la fin du XXe siècle entraîna l'apparition de la phylogénie moléculaire et la réorganisation de l'arbre de la vie sous la forme d'un système à trois règnes. De plus, des découvertes récentes sur la symbiogenèse et le transfert horizontal de gènes introduisirent un peu plus de complexité dans l'histoire de la pensée évolutionniste. (fr)
- Pemikiran mengenai evolusi, yakni bahwa spesies berubah dari waktu ke waktu, telah berakar sejak zaman kuno. Pemikiran tersebut dapat terlihat pada ilmu pengetahuan peradaban Yunani, Romawi, Tiongkok, dan Islam. Namun, sampai dengan abad ke-18, pandangan biologis Barat masih didominasi oleh pandangan esensialisme, yaitu pandangan bahwa bentuk-bentuk kehidupan tidak berubah. Hal ini mulai berubah ketika pengaruh kosmologi evolusioner dan filsafat mekanis menyebar dari ilmu fisik ke sejarah alam. Para naturalis mulai berfokus pada keanekaragaman spesies, dan munculnya ilmu paleontologi dengan konsep kepunahannya lebih jauh membantah pandangan bahwa alam bersifat statis. Pada awal abad ke-19, Jean-Baptiste Lamarck mengajukan teorinya mengenai transmutasi spesies. Teori ini merupakan teori evolusi pertama yang ilmiah. Pada tahun 1858, Charles Darwin dan Alfred Russel Wallace mempublikasikan sebuah teori evolusi yang baru. Dalam bukunya On the Origin of Species (1859), Darwin secara mendetail menjelaskan mekanisme evolusi. Berbeda dengan Lamarck, Darwin mengajukan konsep nenek moyang bersama dan percabangan pohon kehidupan yang didasari oleh seleksi alam. Karya Darwin mengenai evolusi dengan segara diterima dengan cepat, tetapi mekanisme yang diajukannya (seleksi alam), belum diterima secara sepenuhnya hingga tahun 1940-an. Kebanyakan ahli biologi berargumen bahwa faktor selain seleksi alam adalah yang mendorong evolusi, misalnya pewarisan sifat-sifat yang didapatkan suatu makhluk semasa hidupnya (neo-Lamarckisme), dorongan perubahan yang dibawa sejak lahir (ortogenesis), ataupun mutasi besar-besaran secara tiba-tiba (saltasi). Sintesis seleksi alam dengan genetika Mendel semasa 1920-an dan 1930-an memunculkan bidang disiplin ilmu genetika populasi. Semasa 1930-an dan 1940-an, populasi genetika berintegrasi dengan bidang-bidang ilmu biologi lainnya, memungkinkan penerapan teori evolusi dalam biologi secara luas. Setelah munculnya biologi evolusioner, kajian terhadap mutasi dan keanekaragaman genetik pada populasi alami, digabungkan dengan biogeografi dan sistematika, akhirnya berhasil membuahkan model evolusi modern yang matematis dan bersebab akibat. Selain itu paleontologi dan perbandingan anatomi memungkinkan rekonstruksi sejarah kehidupan yang lebih mendetail. Setelah kebangkitan genetika molekuler pada tahun 1950-an, bidang evolusi molekuler yang berdasarkan pada kajian urutan protein, uji imunologis, RNA, dan DNA mulai berkembang. Pandangan evolusi yang berpusat pada gen muncul pada tahun 1960-an, diikuti oleh teori evolusi molekuler netral. Pada akhir abad ke-20, pengurutan DNA melahirkan filogenetika molekuler dan perombakan pohon kehidupan ke dalam tiga sistem domain oleh Carl Woese. Selain itu, ditemukan pula faktor-faktor tambahan seperti simbiogenesis dan transfer gen horizontal, yang membuat sejarah evolusi menjadi lebih kompleks. Berbagai penemuan dalam biologi evolusioner memberikan dampak signifikan tak hanya dalam cabang biologi tradisional, tetapi juga dalam disiplin akademik lainnya (contohnya: antropologi dan psikologi) serta masyarakat secara garis besar. (in)
- 진화라는 개념의 역사는 고대 그리스, 고대 로마를 비롯한 고대 중국의 춘추 시대까지 거슬러 올라가며 이후 에 의해 발전되어 왔다. 당시의 진화에 대한 개념은 사변적인 세계관의 하나로서 철학의 영역이었다. 중세이후 유럽에서는 오랫동안 생물 종의 근본적인 특징은 변하지 않는다는 근본주의적인 믿음이 지속되어 왔으며 18세기에 이르러서야 계몽주의와 함께 철학으로서의 진화론이 등장하였다. 자연주의 철학자들은 화석의 예를 들어 멸종과 생물 종의 변화가 있어왔다고 주장하게 되었다. 19세기에 들어서야 과학으로서 진화학이 다루어지게 되었다. 최초로 진화에 대한 과학적 이론을 제시한 사람은 라마르크였다. 라마르크는 용불용설로서 생물의 진화를 설명하였다. 1858년 다윈과 월리스가 각자 독자적으로 자연선택에 의한 진화를 발견하였다. 1859년 다윈은 《종의 기원》을 출간하여 자연선택에 의한 진화 이론을 발표하였다. 다윈의 진화론은 진화의 일반적 과정을 설명하고는 있으나 진화의 기제를 설명하지는 못하였다. 20세기 초 멘델의 유전법칙이 재발견 되고 난 이후에야 유전학에 의한 진화 기제의 설명이 가능해졌다. 이후 1920년대와 1930년대에 걸쳐 집단유전학의 발달에 힘입어 유전자 이동과 종분화의 기제가 밝혀지기 시작하였다. 1950년대에 분자유전학이 DNA의 구조와 역할을 밝히고 유전자 부동을 발견하게 되면서 그 동안의 진화생물학의 성과를 집대성한 현대 진화 이론이 수립되게 되었다. 이후 20세기 후반에 들어 기무라의 중립 진화 이론, 굴드의 단속평형설, 도킨스의 와 같은 개념들이 추가되었다. 현재에는 진화가 관찰이 되면서, 관찰가능한 자연현상으로 받아들여지고 있다. (ko)
- La prima traccia dell'idea di un'evoluzione biologica degli esseri viventi è la teoria sull'origine della vita attribuita ad Anassimandro di Mileto. Gli animali ebbero origine nell'acqua, dove erano tutti simili a pesci; con il tempo sono saliti sulla terraferma dove, liberati dalle scaglie, hanno continuato a vivere. Tale fu anche l'origine dell'uomo. Con l'avvento del Cristianesimo, e fino almeno all'evo moderno, l'indagine scientifica fu dominata dall'impianto filosofico essenzialista di derivazione aristotelica, nel quale la possibilità stessa della conoscenza si fonda sulla fissità della specie; inoltre, l'evoluzione non si armonizza con la Genesi e non trova collocazione in un sistema di riferimento che considera le specie immutabili perché perfette, in quanto create ex nihilo da Dio. Nel XVII secolo, col riaffiorare delle antiche concezioni, la parola evoluzione cominciò ad essere utilizzata come riferimento a un'ordinata sequenza di eventi, particolarmente quando un risultato si trovava, in qualche modo, già dall'inizio contenuto all'interno di essa. Nel XVIII secolo la storia naturale si sviluppò enormemente, mirando ad investigare e catalogare le meraviglie dell'operato di Dio. Le scoperte effettuate dimostrarono l'estinzione delle specie, che fu spiegata dalla teoria del catastrofismo di Georges Cuvier, secondo cui gli animali e le piante venivano periodicamente annientati a causa di catastrofi naturali per poi essere rimpiazzate da nuove specie create dal nulla. In contrapposizione ad essa, la teoria dell'Uniformitarismo di James Hutton, del 1785, ipotizzava un graduale sviluppo della Terra, il cui aspetto non era dovuto ad eventi catastrofici ma a un lento processo perpetuatosi attraverso gli eoni. Dal 1796, Erasmus Darwin, nonno di Charles, avanzò delle ipotesi sulla discendenza comune affermando che gli organismi acquisivano "nuove parti" in risposta a degli stimoli e che questi cambiamenti venivano trasmessi alla loro discendenza; nel 1802 suggerì la selezione naturale. Nel 1809, Jean-Baptiste Lamarck sviluppò una teoria simile (l'"ereditarietà dei caratteri acquisiti"), la quale ipotizzava che tratti "necessari" venissero ereditati col passaggio da una generazione alla successiva. Queste teorie di trasmutazione furono sostenute in Gran Bretagna dai Radicali come . In questo periodo l'opera di Thomas Malthus, Saggio sul principio della popolazione, influenzò il libero pensiero mostrando come l'incremento della popolazione mondiale fosse correlato a un eccesso nelle risorse disponibili. Varie teorie furono proposte per riconciliare la Creazione biologica con le nuove scoperte scientifiche, incluso l'attualismo di Charles Lyell secondo cui ogni specie aveva un suo "centro di creazione" ed era progettata per un particolare habitat il cui cambiamento portava inevitabilmente alla sua estinzione. Charles Babbage ritenne che Dio avesse creato le leggi per un programma divino che operava per la produzione delle specie e Richard Owen seguì Johannes Müller nel pensiero che la materia vivente avesse un'"energia organizzativa", una forza vitale (Lebenskraft) che, dirigendo lo sviluppo dei tessuti, determinava l'arco di vita degli individui e delle specie. (it)
- De geschiedenis van het evolutionair denken gaat veel verder terug dan het ontstaan van de evolutietheorie in de 19e eeuw. Het idee dat de natuur niet onveranderlijk is maar door middel van evolutie van soorten steeds verandert leefde al onder sommige natuurfilosofen uit de Oudheid. In het Westen heeft het essentialisme (het idee dat alle levende wezens in feite teruggebracht kunnen worden tot hun onveranderlijke essenties) lange tijd voorkomen dat evolutie algemeen aanvaard werd. Pas na de Verlichting en de opkomst van het mechanistisch denken in de natuurlijke historie veranderde dit. Geleerden begonnen de variatie van de natuur te onderzoeken. De opkomst van de paleontologie aan het einde van de 18e eeuw en daarmee het inzicht dat soorten kunnen uitsterven ondermijnde het idee van een statische, onveranderlijke natuur verder. Lamarck was in het begin van de 19e eeuw de eerste die een volledige theorie over evolutie uitdacht. Zijn idee over transformisme is echter onjuist gebleken. In 1858 publiceerden Darwin en Wallace hun theorie dat evolutie gedreven wordt door natuurlijke selectie, een theorie die door Darwin verder uiteengezet werd in zijn boek On the Origin of Species in 1859. De overweldigende hoeveelheid bewijs die Darwin voor evolutie wist te verzamelen zorgde voor een paradigmaverschuiving binnen de wetenschappelijke gemeenschap. Hoewel evolutie vanaf dat moment algemeen aanvaard werd, was Darwins theorie dat evolutie door natuurlijke selectie gedreven wordt, pas rond 1940 onomstreden geworden. Door de vereniging van de erfelijksheidsleer van Mendel en het concept van natuurlijke selectie ontstonden in de jaren 20 en 30 van de 20e eeuw de populatiegenetica en de moderne synthese of het neodarwinisme. Mutaties en variatie werden zowel met statistische analyse als in natuurlijke populaties bestudeerd en de resultaten werden gecombineerd met gegevens uit de systematiek en biogeografie. De kennis over de manier waarop en redenen waarom evolutie plaatsvindt nam daardoor steeds verder toe. Sinds de jaren 50 zijn daar gegevens uit de moleculaire genetica bij gekomen. Door de steeds nauwkeurigere methoden en ontdekkingen binnen al deze vakgebieden raakt de geschiedenis van het leven op Aarde steeds beter bekend. (nl)
- Pojęcie ewolucji w różnych okresach było różnie rozumiane, a niektóre jego znaczenia były wręcz przeciwne jego znaczeniu dominującemu współcześnie. (pl)
- O pensamento evolutivo, a concepção de que as espécies mudam ao longo do tempo, tem raízes na antiguidade, nas descobertas científicas de gregos, romanos, chineses e muçulmanos. No entanto, até o século XVIII, o pensamento biológico ocidental era dominado pelo essencialismo, a crença na imutabilidade das formas viventes. Essa concepção começou a se alterar quando, durante o iluminismo, a cosmologia evolutiva e a filosofia mecanicista se espalharam das ciências físicas para a história natural. Naturalistas começaram a centralizar seus estudos na variabilidade das espécies; o surgimento da paleontologia com o conceito de extinção enfraqueceu ainda mais a visão estática da natureza. No início do século XIX, Jean-Baptiste de Lamarck propôs sua teoria da transmutação de espécies, que foi a primeira teoria científica evolutiva totalmente elaborada. Em 1858, Charles Darwin e Alfred Russel Wallace publicaram uma nova teoria evolutiva, que foi explicada em detalhes no livro de Darwin, A origem das espécies, em 1859. Diferente de Lamarck, Darwin propôs o conceito de que os organismos apresentam uma origem comum, e se diferenciam de maneira a formar uma árvore da vida. A teoria fundamentava-se na concepção de seleção natural, e para proporcionar suporte ao seu argumento, Darwin apresentou uma grande quantidade de evidências oriundas de diferentes áreas: pecuária, biogeografia, geologia, morfologia e embriologia. O trabalho de Darwin conduziu a uma rápida aceitação do conceito de evolução, mas o mecanismo proposto, a seleção natural, não foi amplamente aceito até os anos 1940. A maioria dos biólogos argumentava que outros fatores eram responsáveis pela evolução, como a herança de caracteres adquiridos (neolamarquismo), uma tendência inata à mudança (ortogênese), ou grandes mutações repentinas (saltacionismo). A síntese da seleção natural com a genética Mendeliana durante os anos 1920 e 1930 fundou a nova disciplina da genética de populações. Durante os anos 1930 e 1940, a genética de populações foi integrada a outros campos da biologia, resultando numa teoria evolutiva amplamente aplicável, que abarcava a maior parte da biologia — a síntese evolutiva moderna. Em seguida ao estabelecimento da biologia evolutiva, estudos sobre mutação e variabilidade genética em populações naturais, aliados a biogeografia e sistemática, culminaram em sofisticados modelos matemáticos e causais de evolução. Juntas, a paleontologia e a anatomia comparada permitiram reconstruções mais detalhadas da história da vida. Após o surgimento da genética molecular nos anos 1950, o campo de estudo da evolução molecular se desenvolveu, baseado em sequências de proteínas e testes imunológicos, incorporando posteriormente estudos de RNA e DNA. Uma visão da evolução centrada nos genes ganhou proeminência nos anos 1960, seguida pela Teoria neutralista da evolução, gerando grandes debates sobre adaptacionismo, unidades de seleção natural e a importância relativa da deriva genética e da seleção natural. No fim do século XX, o surgimento de técnicas de sequenciamento de DNA permitiram a produção de filogenias moleculares e com isso a reorganização da árvore da vida em três domínios: (Archaea, Eukaria e Eubacteria). Além disso, a transferência horizontal de genes e fatores de simbiogênese recentemente descobertos introduziram ainda mais complexidade à história evolutiva. (pt)
- 演化思想是對於生物個體在不同世代之間具有差異的現象所做的一種解釋。在西方，類似想法最早起源可追溯至古希臘與古羅馬時代。此外，古代中國也有類似的生物演化、變化、轉化的觀念，如《莊子》中《寓言》和《至樂》篇章中談到不同生物的轉化。公元前6世紀，古希臘學者阿那克西曼德提出人類的祖先來自海中的理論。 科學式的演化論述則一直要到18世紀與19世紀才出現，例如（Lord Monboddo）與伊拉斯謨斯·達爾文（達爾文的祖父），提出所有生命源自共同祖先的想法。而第一個科學假說是由拉馬克在1809年所提出，他認為演化是來自後天獲得特徵的遺傳。拉馬克學說在提出後將近50年，才被達爾文與華萊士較接近現代觀念的理論所取代。其中達爾文做了較多細節上的討論，例如1859年出版的《物種源起》。達爾文強調生物的演化為事實，並以天擇機制作為解釋演化現象的理論。 達爾文在提出演化論時並不知道遺傳機制如何運作，而孟德爾在1865年發表的遺傳定律則一直受到忽略。直到20世紀，達爾文的天擇理論與孟德爾的遺傳學才結合為現今所熟知的現代綜合理論。隨後科學家發現基因為遺傳物質，並發現基因由DNA所構成。現在的演化研究以基因為中心，並發展出許多相關學門。 (zh)
- История эволюционного учения берёт начало в античных философских системах, в свою очередь, коренились в космогонических мифах. Толчком к признанию эволюции научным сообществом стала публикация в 1859 году книги Чарльза Дарвина «Происхождение видов путём естественного отбора, или Сохранение благоприятствуемых пород в борьбе за жизнь», позволившей полностью переосмыслить идею эволюции, подкрепив её опытными данными многочисленных наблюдений. Позже синтез классического дарвинизма с достижениями генетики привёл к созданию синтетической теории эволюции. (ru)
- Історія еволюційних поглядів описує появу та розповсюдження ідей про змінність живих організмів та причини появи їх різноманіття. Перші ідеї про перетворення живого з однієї форми до іншої трапляються ще у давньогрецьких філософів, які намагалися зрозуміти механізми походження світу та життя. У середньовіччі та в новий час існували різні форми », які припускали перетворення живих організмів після створення їх Богом. У XVIII столітті накопичений наукою матеріал дав можливість низці природознавців говорити про еволюцію Землі та життя на ній. На стику XVIII—XIX століть з'явилися перші теорії еволюції — Еразма Дарвіна та Ламарка. У середині XIX століття ідеї трансформізму стали значно поширені навіть у позанаукових колах, тому теорія еволюції Чарльза Дарвіна була сприйнята відносно схвально, хоча надалі з'явилася низка конкуруючих теорій. У 1920-50-х роках разом із загальним визнанням еволюції Всесвіту від Великого вибуху до наших днів, еволюційна картина світу перемогла. Втім окремі позанаукові ентузіасти продовжують захищати антиеволюційні погляди й у XXI столітті. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Geschichte der Evolutionstheorie beginnt bereits in der Antike und reicht über Charles Darwin (1809–1882) bis in die Gegenwart, wo sie in die Synthetische Evolutionstheorie mündet. (de)
- Pojęcie ewolucji w różnych okresach było różnie rozumiane, a niektóre jego znaczenia były wręcz przeciwne jego znaczeniu dominującemu współcześnie. (pl)
- 演化思想是對於生物個體在不同世代之間具有差異的現象所做的一種解釋。在西方，類似想法最早起源可追溯至古希臘與古羅馬時代。此外，古代中國也有類似的生物演化、變化、轉化的觀念，如《莊子》中《寓言》和《至樂》篇章中談到不同生物的轉化。公元前6世紀，古希臘學者阿那克西曼德提出人類的祖先來自海中的理論。 科學式的演化論述則一直要到18世紀與19世紀才出現，例如（Lord Monboddo）與伊拉斯謨斯·達爾文（達爾文的祖父），提出所有生命源自共同祖先的想法。而第一個科學假說是由拉馬克在1809年所提出，他認為演化是來自後天獲得特徵的遺傳。拉馬克學說在提出後將近50年，才被達爾文與華萊士較接近現代觀念的理論所取代。其中達爾文做了較多細節上的討論，例如1859年出版的《物種源起》。達爾文強調生物的演化為事實，並以天擇機制作為解釋演化現象的理論。 達爾文在提出演化論時並不知道遺傳機制如何運作，而孟德爾在1865年發表的遺傳定律則一直受到忽略。直到20世紀，達爾文的天擇理論與孟德爾的遺傳學才結合為現今所熟知的現代綜合理論。隨後科學家發現基因為遺傳物質，並發現基因由DNA所構成。現在的演化研究以基因為中心，並發展出許多相關學門。 (zh)
- История эволюционного учения берёт начало в античных философских системах, в свою очередь, коренились в космогонических мифах. Толчком к признанию эволюции научным сообществом стала публикация в 1859 году книги Чарльза Дарвина «Происхождение видов путём естественного отбора, или Сохранение благоприятствуемых пород в борьбе за жизнь», позволившей полностью переосмыслить идею эволюции, подкрепив её опытными данными многочисленных наблюдений. Позже синтез классического дарвинизма с достижениями генетики привёл к созданию синтетической теории эволюции. (ru)
- الفكر التطوري هو الاعتقاد بأن الأنواع تتغير مع الوقت، له جذور في العصور القديمة، وله وجود في الفكر اليوناني، والروماني، والصيني. وعلى كل، فقد كان التفكير البيولوجي الغربي حتى القرن 18 يقوم على الجوهرية، أي الاعتقاد بأن كل الأنواع الخصائص الجوهرية غير قابلة للتغيير. بدأ هذا المفهوم بالتغير خلال عصر التنوير عندما انتقلت أفكار علم الكونيات التطوري والفلسفة الميكانيكية من العلوم الفيزيائية إلى علوم تاريخ الطبيعة. بدأ علماء الطبيعة بالتركيز على تنوع الكائنات؛ مع ظهور علم الإحاثة ومفهوم الانقراض لتقويض النظرة الثابتة للطبيعة.في القرن 19، قام جان-باتيست لامارك بوضع نظريته ، أولى النظريات العلمية الكاملة للتطور. (ar)
- El pensament evolucionista, la idea que les espècies canvien al llarg del temps, té els orígens en l'antiguitat, en les idees dels grecs, romans, xinesos i musulmans. Tanmateix, fins al segle xviii, el pensament biològic occidental estava dominat per l'essencialisme, la idea que les formes de vida romanen immutables. Això començà a canviar quan, durant la Il·lustració, la cosmologia evolutiva i la filosofia mecànica s'estengueren de les ciències físiques a la història natural. Els naturalistes començaren a concentrar-se en la variabilitat de les espècies; l'emergència de la paleontologia, amb el concepte d'extinció, minà encara més la concepció estàtica de la natura. A principis del segle xix, Jean-Baptiste Lamarck postulà la seva teoria de la transmutació de les espècies, que fou la prime (ca)
- Η εξελικτική σκέψη, η αντίληψη ότι τα είδη αλλάζουν με την πάροδο του χρόνου έχει τις ρίζες της στην αρχαιότητα, στις ιδέες των αρχαίων Ελλήνων, των Ρωμαίων, και των Κινέζων καθώς και στη μεσαιωνική ισλαμική επιστήμη. Εντούτοις, μέχρι το 18ο αιώνα, η Δυτική βιολογική σκέψη κυριαρχείτο από την ουσιοκρατία, την πεποίθηση ότι κάθε είδος έχει ουσιώδη χαρακτηριστικά που δεν αλλάζουν. Η αντίληψη αυτή άρχισε να αμφισβητείται κατά το Διαφωτισμό, όταν η εξελικτική κοσμολογία και η επεκτάθηκαν από τις φυσικές επιστήμες στη φυσική ιστορία. Οι φυσιοδίφες άρχισαν να εστιάζουν την προσοχή τους στην ποικιλότητα των ειδών. Η εμφάνιση της παλαιοντολογίας και της έννοιας της εξαφάνισης υπονόμευσαν περαιτέρω την στατική αντίληψη της φύσης. Στις αρχές του 19ου αιώνα, ο Ζαν Μπατίστ Λαμάρκ πρότεινε τη θεωρία τ (el)
- Evolutionary thought, the recognition that species change over time and the perceived understanding of how such processes work, has roots in antiquity—in the ideas of the ancient Greeks, Romans, Chinese, Church Fathers as well as in medieval Islamic science. With the beginnings of modern biological taxonomy in the late 17th century, two opposed ideas influenced Western biological thinking: essentialism, the belief that every species has essential characteristics that are unalterable, a concept which had developed from medieval Aristotelian metaphysics, and that fit well with natural theology; and the development of the new anti-Aristotelian approach to modern science: as the Enlightenment progressed, evolutionary cosmology and the mechanical philosophy spread from the physical sciences to (en)
- Pentsamendu eboluzionista, espezieak denboran zehar aldatzen denaren ideia, Antzinaroan sustraiak dituen ideia da. Antzinako Grezia, Erroma eta Txinan aurki daiteke, baita Erdi Aroko mundu islamikoan ere. Biologiaren garapen modernoa eta taxonomiaren sorrerarekin XVII. mendean, bi ideia kontrako garatu ziren Mendebaldeko pentsamendu biologikoan: esentzialismoa, espezieek aldagaitzak diren ezaugarri batzuk dituenaren ideia, Aristotelesen Metafisika eskolastikan oinarritutako kontzeptua eta bat datorrena; eta zientzia modernoarekin bat zetorren gerturapen anti-aristoteliar bat: Argien Garaiak aurrera egin ahala, kosmologia ebolutiboa eta mekanizismoa fisikatik historia naturalera igaro ziren. Naturalistak espezieen aldagarritasuna aipatzen hasi ziren; paleontologiaren sorrerarekin espezieen (eu)
- Le concept de pensée évolutionniste, selon lequel les espèces évoluent au cours du temps, remonte à l'Antiquité, dans les idées des Grecs, des Romains, des Chinois, de même que dans la science islamique du Moyen Âge. Cependant, jusqu'au XVIIIe siècle, la pensée biologique occidentale était dominée par l'essentialisme selon lequel les espèces possédaient des caractéristiques inaltérables. Cette vision changea lors du siècle des Lumières lorsque la vision mécanique se développa dans les sciences naturelles à partir des sciences physiques. Les naturalistes commencèrent à se pencher sur la variabilité des espèces. L'émergence de la paléontologie et son concept d'extinction affaiblit un peu plus la vision statique de la nature. Au début du XIXe siècle, Lamarck proposa sa théorie transformiste, (fr)
- El pensamiento evolucionista o transformista, la concepción de que las especies cambian a lo largo del tiempo, tiene sus orígenes en la antigüedad, en las ideas de los griegos, romanos, chinos y musulmanes. Sin embargo, hasta el siglo XVIII, el pensamiento biológico occidental estaba dominado por el esencialismo, la idea de que las formas de vida permanecen inmutables. Esta idea comenzó a cambiar, durante la Ilustración, una vez que la cosmología evolutiva y la filosofía mecánica se extendieron de las ciencias físicas a la historia natural. Los propios naturalistas comenzaron a concentrarse en la variabilidad de las especies; el surgimiento de la paleontología con el concepto de extinción, minó aún más la concepción estática de la naturaleza. A principios del siglo XIX, Jean-Baptiste Lamar (es)
- Pemikiran mengenai evolusi, yakni bahwa spesies berubah dari waktu ke waktu, telah berakar sejak zaman kuno. Pemikiran tersebut dapat terlihat pada ilmu pengetahuan peradaban Yunani, Romawi, Tiongkok, dan Islam. Namun, sampai dengan abad ke-18, pandangan biologis Barat masih didominasi oleh pandangan esensialisme, yaitu pandangan bahwa bentuk-bentuk kehidupan tidak berubah. Hal ini mulai berubah ketika pengaruh kosmologi evolusioner dan filsafat mekanis menyebar dari ilmu fisik ke sejarah alam. Para naturalis mulai berfokus pada keanekaragaman spesies, dan munculnya ilmu paleontologi dengan konsep kepunahannya lebih jauh membantah pandangan bahwa alam bersifat statis. Pada awal abad ke-19, Jean-Baptiste Lamarck mengajukan teorinya mengenai transmutasi spesies. Teori ini merupakan teori evo (in)
- La prima traccia dell'idea di un'evoluzione biologica degli esseri viventi è la teoria sull'origine della vita attribuita ad Anassimandro di Mileto. Gli animali ebbero origine nell'acqua, dove erano tutti simili a pesci; con il tempo sono saliti sulla terraferma dove, liberati dalle scaglie, hanno continuato a vivere. Tale fu anche l'origine dell'uomo. (it)
- 진화라는 개념의 역사는 고대 그리스, 고대 로마를 비롯한 고대 중국의 춘추 시대까지 거슬러 올라가며 이후 에 의해 발전되어 왔다. 당시의 진화에 대한 개념은 사변적인 세계관의 하나로서 철학의 영역이었다. 중세이후 유럽에서는 오랫동안 생물 종의 근본적인 특징은 변하지 않는다는 근본주의적인 믿음이 지속되어 왔으며 18세기에 이르러서야 계몽주의와 함께 철학으로서의 진화론이 등장하였다. 자연주의 철학자들은 화석의 예를 들어 멸종과 생물 종의 변화가 있어왔다고 주장하게 되었다. 19세기에 들어서야 과학으로서 진화학이 다루어지게 되었다. 최초로 진화에 대한 과학적 이론을 제시한 사람은 라마르크였다. 라마르크는 용불용설로서 생물의 진화를 설명하였다. 1858년 다윈과 월리스가 각자 독자적으로 자연선택에 의한 진화를 발견하였다. 1859년 다윈은 《종의 기원》을 출간하여 자연선택에 의한 진화 이론을 발표하였다. (ko)
- De geschiedenis van het evolutionair denken gaat veel verder terug dan het ontstaan van de evolutietheorie in de 19e eeuw. Het idee dat de natuur niet onveranderlijk is maar door middel van evolutie van soorten steeds verandert leefde al onder sommige natuurfilosofen uit de Oudheid. In het Westen heeft het essentialisme (het idee dat alle levende wezens in feite teruggebracht kunnen worden tot hun onveranderlijke essenties) lange tijd voorkomen dat evolutie algemeen aanvaard werd. Pas na de Verlichting en de opkomst van het mechanistisch denken in de natuurlijke historie veranderde dit. Geleerden begonnen de variatie van de natuur te onderzoeken. De opkomst van de paleontologie aan het einde van de 18e eeuw en daarmee het inzicht dat soorten kunnen uitsterven ondermijnde het idee van een s (nl)
- O pensamento evolutivo, a concepção de que as espécies mudam ao longo do tempo, tem raízes na antiguidade, nas descobertas científicas de gregos, romanos, chineses e muçulmanos. No entanto, até o século XVIII, o pensamento biológico ocidental era dominado pelo essencialismo, a crença na imutabilidade das formas viventes. Essa concepção começou a se alterar quando, durante o iluminismo, a cosmologia evolutiva e a filosofia mecanicista se espalharam das ciências físicas para a história natural. Naturalistas começaram a centralizar seus estudos na variabilidade das espécies; o surgimento da paleontologia com o conceito de extinção enfraqueceu ainda mais a visão estática da natureza. No início do século XIX, Jean-Baptiste de Lamarck propôs sua teoria da transmutação de espécies, que foi a prim (pt)
- Історія еволюційних поглядів описує появу та розповсюдження ідей про змінність живих організмів та причини появи їх різноманіття. Перші ідеї про перетворення живого з однієї форми до іншої трапляються ще у давньогрецьких філософів, які намагалися зрозуміти механізми походження світу та життя. У середньовіччі та в новий час існували різні форми », які припускали перетворення живих організмів після створення їх Богом. У XVIII столітті накопичений наукою матеріал дав можливість низці природознавців говорити про еволюцію Землі та життя на ній. На стику XVIII—XIX століть з'явилися перші теорії еволюції — Еразма Дарвіна та Ламарка. У середині XIX століття ідеї трансформізму стали значно поширені навіть у позанаукових колах, тому теорія еволюції Чарльза Дарвіна була сприйнята відносно схвально, х (uk)
|
