| dbo:abstract
|
- Der Chorjambus oder Choriambus (altgriechisch χορίαμβος choriambos) ist in der antiken Verslehre ein viergliedriger, aus einem Trochäus (—◡) (auch Choreus genannt) und einem Jambus (◡—) zusammengesetzte Versfuß nach dem Schema —◡◡—. Im Deutschen wurde der Chorjambus nur selten nachgebildet. Eines der wenigen Beispiele ist Stefan Georges Gedicht An Apollonia, in dem in jedem Vers der Chorjambus dreimal auftritt: Tra̱ue dem glü̱ck! la̱cht es auch he̱ut · A̱pollo̱nia · ni̱cht.Nö̱tiger schme̱rz bli̱ch dein gesi̱cht · do̱ch es ze̱igt dass du ba̱ldSchmi̱egsam und sta̱rk ü̱ber ihn si̱egst · ni̱e mehr lo̱he dann glu̱t […] (de)
- Je klasika metriko, la ĥorjambo (antikve-greke χορίαμβος, ĥoríambos, latine choriambus) estas piedo konsistanta el du mallongaj silaboj inter du longaj silaboj — alivorte, trokeo sekvita de jambo. (eo)
- In Greek and Latin poetry, a choriamb /ˈkɔːriˌæmb/ is a metron (prosodic foot) consisting of four syllables in the pattern long-short-short-long (— ‿ ‿ —), that is, a trochee alternating with an iamb. Choriambs are one of the two basic metra that do not occur in spoken verse, as distinguished from true lyric or sung verse. The choriamb is sometimes regarded as the "nucleus" of Aeolic verse, because the pattern long-short-short-long pattern occurs, but to label this a "choriamb" is potentially misleading. In the prosody of English and other modern European languages, "choriamb" is sometimes used to describe four-syllable sequence of the pattern stressed-unstressed-unstressed-stressed (again, a trochee followed by an iamb): for example, "over the hill", "under the bridge", and "what a mistake!". (en)
- Le choriambe (grec ancien χορίαμβος) est un pied tétrasyllabique de la métrique antique et notamment de la poésie grecque et latine. Il est composé de deux syllabes longues encadrant deux syllabes brèves et se note | — ∪ ∪ — |. Il peut s'entendre, conformément à son étymologie, comme un trochée (ou chorée) suivi d'un iambe. On ne confondra pas choriambe et choliambe. (fr)
- Il coriambo è un piede della metrica greca e latina. Si compone di una sillaba lunga, due sillabe brevi e una sillaba lunga (— ∪ ∪ —): si tratta perciò di un piede di sei morae. Quanto al ritmo di questo piede, la sua classificazione non è univoca. Sono state avanzate tre possibili interpretazioni:
* come metro composto (trocheo + giambo). È l'interpretazione che seguivano gli studiosi di ritmo antichi. Così considerato, la tesi del coriambo coincide con le due sillabe lunghe, che portano l'ictus, e l'arsi è formata dalle due sillabe brevi, rendendo il suo ritmo né ascendente né discendente. Il suo genere di appartenenza è di conseguenza il diplásion, in quanto il rapporto tra tempo debole e tempo forte viene a essere di 1:2.
* come metro semplice, la cui Arsi-tesi Arsi] è — ∪ e la tesi ∪ —. Il suo ritmo è in questo caso ascendente, e appartiene al génos íson. Tale interpretazione è suffragata dalla notazione musicale conservata nell'Epitaphium Sicili
* come metro semplice, appartenente al génos íson, ma in cui le due parti del verso possono fungere in modo intercambiabile da arsi e da tesi, e il cui ritmo può essere, a seconda dei contesti, ascendente o discendente. [N.B. Di norma nell'insegnamento, come lettura metrica (si veda metrica classica), si adotta il primo genere di scansione, considerando "accentate" le due sillabe lunghe] Il coriambo mantiene quasi sempre la sua forma primitiva; solo occasionalmente una delle sue sillabe lunghe è risolta in due brevi. La sostituzione delle due brevi con una lunga invece non è ammessa o quasi dai poeti greci, mentre i latini hanno ammesso questa licenza. I metri coriambici sono divisi in due gruppi:
* i metri eolo-coriambici, che seguono (di norma) le regole della metrica eolica e che sono il gruppo più numeroso e più antico.
* i metri coriambici puri, che invece seguono i normali schemi della metrica greca, leggermente più tardi, e di uso più limitato. (it)
- Хория́мб (от др.-греч. χορίαμβος) — понятие из теории стихосложения:
* в силлаботоническом стихосложении — сверхсхемное ударение, когда в стихотворении, написанном ямбом (обычно четырёхстопным), в одной стопе словесное ударение падает на первый слог, а в следующей стопе — на второй слог. В ямбе хориямб обычно создаётся с помощью односложного слова.
* в античной поэзии — шестидольная стопа с применением хорея и ямба, содержащая четыре слога. (ru)
- Хоріямб (грец. χορίαμβος) — в античній метриці складна шестискладна стопа, що складається з хорея і ямба. У силабічній системі хоріямбом називається випадок, коли в ямбічному вірші (переважно чотиристопному) в першій стопі з двох суміжних стоп словесний наголос падає на перший склад, а у наступній стопі — на другий склад (—UU—). Приклад: Надія вмерла, вмер і жаль,Не ятриться глибока рана,Зо мною лиш моя печаль —Ти, незрадлива Біла Панна (С. Черкасенко). В наступному прикладі перший і третій верси складаються із двох хореїчних стоп та однієї ямбічної:Наче крапля дощув захололій сніжинцівмерла крапля плачув недолюбленій жінці. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Je klasika metriko, la ĥorjambo (antikve-greke χορίαμβος, ĥoríambos, latine choriambus) estas piedo konsistanta el du mallongaj silaboj inter du longaj silaboj — alivorte, trokeo sekvita de jambo. (eo)
- Le choriambe (grec ancien χορίαμβος) est un pied tétrasyllabique de la métrique antique et notamment de la poésie grecque et latine. Il est composé de deux syllabes longues encadrant deux syllabes brèves et se note | — ∪ ∪ — |. Il peut s'entendre, conformément à son étymologie, comme un trochée (ou chorée) suivi d'un iambe. On ne confondra pas choriambe et choliambe. (fr)
- Хория́мб (от др.-греч. χορίαμβος) — понятие из теории стихосложения:
* в силлаботоническом стихосложении — сверхсхемное ударение, когда в стихотворении, написанном ямбом (обычно четырёхстопным), в одной стопе словесное ударение падает на первый слог, а в следующей стопе — на второй слог. В ямбе хориямб обычно создаётся с помощью односложного слова.
* в античной поэзии — шестидольная стопа с применением хорея и ямба, содержащая четыре слога. (ru)
- In Greek and Latin poetry, a choriamb /ˈkɔːriˌæmb/ is a metron (prosodic foot) consisting of four syllables in the pattern long-short-short-long (— ‿ ‿ —), that is, a trochee alternating with an iamb. Choriambs are one of the two basic metra that do not occur in spoken verse, as distinguished from true lyric or sung verse. The choriamb is sometimes regarded as the "nucleus" of Aeolic verse, because the pattern long-short-short-long pattern occurs, but to label this a "choriamb" is potentially misleading. (en)
- Der Chorjambus oder Choriambus (altgriechisch χορίαμβος choriambos) ist in der antiken Verslehre ein viergliedriger, aus einem Trochäus (—◡) (auch Choreus genannt) und einem Jambus (◡—) zusammengesetzte Versfuß nach dem Schema —◡◡—. Im Deutschen wurde der Chorjambus nur selten nachgebildet. Eines der wenigen Beispiele ist Stefan Georges Gedicht An Apollonia, in dem in jedem Vers der Chorjambus dreimal auftritt: (de)
- Il coriambo è un piede della metrica greca e latina. Si compone di una sillaba lunga, due sillabe brevi e una sillaba lunga (— ∪ ∪ —): si tratta perciò di un piede di sei morae. Quanto al ritmo di questo piede, la sua classificazione non è univoca. Sono state avanzate tre possibili interpretazioni: [N.B. Di norma nell'insegnamento, come lettura metrica (si veda metrica classica), si adotta il primo genere di scansione, considerando "accentate" le due sillabe lunghe] I metri coriambici sono divisi in due gruppi: (it)
- Хоріямб (грец. χορίαμβος) — в античній метриці складна шестискладна стопа, що складається з хорея і ямба. У силабічній системі хоріямбом називається випадок, коли в ямбічному вірші (переважно чотиристопному) в першій стопі з двох суміжних стоп словесний наголос падає на перший склад, а у наступній стопі — на другий склад (—UU—). Приклад: Надія вмерла, вмер і жаль,Не ятриться глибока рана,Зо мною лиш моя печаль —Ти, незрадлива Біла Панна (С. Черкасенко). (uk)
|