| dbo:abstract
|
- النقد الأدبي النموذجي (بالإنجليزية: Archetypal literary criticism) هو نوع من أنواع النظرية النقدية يفسر نصًا بالتركيز على الأساطير والنماذج الأصلية (كلمة Archetypal مركبة من الكلمتين اليونانيتين: archē وتعني «البداية» و typos، «الطابع») المتواترة في الحكاية والرموز والصور وأنماط الشخصيات في الأعمال الأدبية. يرجع تاريخه باعتباره شكلًا معترف به من أشكال النقد الأدبي، إلى عام 1934 وقتما نشر الباحث الكلاسيكي مود بودكين كتاب الأنماط النموذجية في الشعر. تتجذر أصول النقد الأدبي النموذجي في فرعين أكاديميين آخرين أيضًا، هما علم الانسان الاجتماعي والتحليل النفسي؛ ساهم كل منها في النقد الأدبي بطرق مستقلة، مع كون الأخير فرعًا ثانويًا من أفرع النظرية النقدية. بلغ النقد النموذجي ذروة شعبيته في أربعينيات وخمسينيات القرت العشرين، ويعزى ذلك بنسبة كبيرة إلى أعمال الناقد الأدبي الكندي نورثروب فراي (1912 – 1991). في العقد الأول من القرن الحادي والعشرين، لم يعد النقد الأدبي النموذجي يُطبق على نطاق واسع؛ لم تحدث أي تطورات كبرى حديثة في الحقل (باستثناءٍ ممكنٍ هو النقد الكتابي)، لكن مكانه ما زال محفوظًا في تقاليد الدراسات الأدبية. (ar)
- Archetypal literary criticism is a type of analytical theory that interprets a text by focusing on recurring myths and archetypes (from the Greek archē, "beginning", and typos, "imprint") in the narrative, symbols, images, and character types in literary works. As an acknowledged form of literary criticism, it dates back to 1934 when Classical scholar Maud Bodkin published . Archetypal literary criticism's origins are rooted in two other academic disciplines, social anthropology and psychoanalysis; each contributed to literary criticism in separate ways. Archetypal criticism peaked in popularity in the 1940s and 1950s, largely due to the work of Canadian literary critic Northrop Frye (1912-1991). In the twenty-first century, archetypal literary criticism is no longer widely practiced; there have not been any major recent developments in the field (with the possible exception of biblical literary criticism), but it still has a place in the tradition of literary studies. (en)
- Литературный архетип — часто повторяющиеся образы, сюжеты, мотивы в фольклорных и литературных произведениях. По определению литературоведа А. Ю. Большаковой, литературный архетип — это «сквозная», «порождающая модель», которая, несмотря на то, что она обладает способностью к внешним изменениям, таит в себе неизменное ценностно-смысловое ядро. (ru)
- Архетип у літературознавстві — модель, за якою формується певний твір, відображаючи універсальні сенси, спроектовані у символах, виражені у міфах.Часто повторювані образи, сюжети, мотиви в фольклорних і літературних творах.Класичними «вічними образами» у світовому письменстві вважаються Прометей, Федра, Медея, Мойсей, Каїн, Вічний Жид, Дон Кіхот, Дон Жуан, Гамлет, Фауст, Чайлд-Гарольд, Конрад Валенрод та ін.Одним з основних властивостей літературного архетипу є його типологічна стійкість і високий ступінь узагальнення.Приклади архетипів: «зла мачуха», багач, бідняк тощо.Темами загальнолюдського (загальнонаціонального) значення є:
* проблеми віднаходження шляхів до Бога, до істини,
* пошуки смислу буття та його першосутності і доцільності, зокрема, коли йдеться про життя і смерть, різні ініціації, взаємини як із фізичною, так і з духовною природою,
* антиномії любові й ненависті, добра і зла, творчості й руйнації тощо. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Литературный архетип — часто повторяющиеся образы, сюжеты, мотивы в фольклорных и литературных произведениях. По определению литературоведа А. Ю. Большаковой, литературный архетип — это «сквозная», «порождающая модель», которая, несмотря на то, что она обладает способностью к внешним изменениям, таит в себе неизменное ценностно-смысловое ядро. (ru)
- النقد الأدبي النموذجي (بالإنجليزية: Archetypal literary criticism) هو نوع من أنواع النظرية النقدية يفسر نصًا بالتركيز على الأساطير والنماذج الأصلية (كلمة Archetypal مركبة من الكلمتين اليونانيتين: archē وتعني «البداية» و typos، «الطابع») المتواترة في الحكاية والرموز والصور وأنماط الشخصيات في الأعمال الأدبية. يرجع تاريخه باعتباره شكلًا معترف به من أشكال النقد الأدبي، إلى عام 1934 وقتما نشر الباحث الكلاسيكي مود بودكين كتاب الأنماط النموذجية في الشعر. (ar)
- Archetypal literary criticism is a type of analytical theory that interprets a text by focusing on recurring myths and archetypes (from the Greek archē, "beginning", and typos, "imprint") in the narrative, symbols, images, and character types in literary works. As an acknowledged form of literary criticism, it dates back to 1934 when Classical scholar Maud Bodkin published . (en)
- Архетип у літературознавстві — модель, за якою формується певний твір, відображаючи універсальні сенси, спроектовані у символах, виражені у міфах.Часто повторювані образи, сюжети, мотиви в фольклорних і літературних творах.Класичними «вічними образами» у світовому письменстві вважаються Прометей, Федра, Медея, Мойсей, Каїн, Вічний Жид, Дон Кіхот, Дон Жуан, Гамлет, Фауст, Чайлд-Гарольд, Конрад Валенрод та ін.Одним з основних властивостей літературного архетипу є його типологічна стійкість і високий ступінь узагальнення.Приклади архетипів: «зла мачуха», багач, бідняк тощо.Темами загальнолюдського (загальнонаціонального) значення є: (uk)
|