| dbo:abstract
|
- Nomokánon (řecky Νομοκανών, Nomokanōn; z řeckého slova nomos – zákon a kánon – měřítko) je sbírka právních předpisů obsahující prvky z obojího práva – římského i kanonického práva. (cs)
- Nomokanono (en greka Νομοκανών, Nomokanōn; el la greka nomos - leĝo kaj kanon - regulo) estas kolekto de eklezia juro, konsistanta el elementoj kaj el la civila juro kaj el la kanona juro. (eo)
- A nomocanon (Greek: Νομοκανών, Nomokanōn; from the Greek nomos 'law' and kanon 'a rule') is a collection of ecclesiastical law, consisting of the elements from both the civil law and the canon law. Nomocanons form part of the canon law of the Eastern Catholic Churches (through the Eastern Catholic canon law) and of the Eastern Orthodox Church. (en)
- Un nomocanon (en grec νομοκάνων), dans l'Empire byzantin, était une collection organisée de textes juridiques relatifs à la vie ecclésiastique et religieuse, où se trouvaient unies à la fois des « lois » (νόμοι) d'origine séculière (droit romain, « constitutions » impériales) et des « règles normatives » (κανόνες) émanant d'autorités religieuses, conciles ou Pères de l'Église. Ce mot composé, qui apparaît au XIe siècle (mais pour désigner des recueils plus anciens), exprime l'interpénétration de plus en plus grande qui s'est faite entre les deux sources de législation. (fr)
- Nomokanon (gr. Νομοκανών), także Nomokanon Czternastu Rozdziałów – bizantyjski zbiór przepisów prawa kościelnego, który ukształtował podstawę prawa kanonicznego w Kościołach prawosławnych. Odegrał też pewną rolę przy formowaniu prawa kanonicznego Kościoła katolickiego. Powstawał między VI a IX wiekiem, a ostateczną formę przyjął w roku 883. Był podstawą dla Księgi kormczej w słowiańskich Kościołach prawosławnych. (pl)
- Nomocano (em grego: νομοκανόν; romaniz.: nomokanón; de nomos (lei) e kanon (uma regra)) é uma compilação de leis seculares e regulamentações eclesiásticas presente no direito Oriental. A primeira coleção deste tipo data do final do século VI e é atribuída ao patriarca João III. Ele preparou uma compilação puramente canônica em 50 títulos, e mais tarde compôs uma extrato das Novelas de Justiniano em 87 capítulos. Para cada um dos 50 títulos foram adicionados os textos das leis imperiais sobre o mesmo assunto, com 22 capítulos adicionais quase todos emprestados dos 87 de João. Nesta forma mais antiga a coleção data do reinado do imperador Heráclio (r. 610–641). Suas duas seções incluem os cânones eclesiásticos e as leis imperiais, sendo as últimas divididas em 40 títulos. Uma segunda coleção, batizada como Nomocano dos Quatorze Títulos, foi produzida durante o reinado de Heráclio por Enantiófanes, um jurista bizantino desconhecido. Nela estão presentes partes da Coleção Tripartida e outros textos do Código de Justiniano (r. 527–565). Um terceiro nomocano da Igreja Grega foi aquele do patriarca Fócio, produzido com base no Nomocano dos Quatorze Títulos. A primeira parte da coleção de Fócio contém os cânones conciliares e as decisões dos Pais da Igreja. É, em essência, a coleção grega de 692, como é descrito pelo cânone II do Concílio Quinissexto, com a adição dos 102 cânones deste concílio, os 17 cânones do Sínodo de Constantinopla de 861 (contra Inácio), e os 3 cânones substituídos pelos autor por aqueles do concílio ecumênico de 869. Esta coleção toda foi comentada ca. 1170 por Teodoro Bálsamo, o patriarca grego de Antioquia que residia em Constantinopla. Complementado por este comentário, a coleção de Fócio tornou-se parte do Pidálio, uma espécie de corpo jurídico da Igreja Ortodoxa, impresso em 1800 pelo patriarca . Nesta versão do século IX, o Nomocano dos Quatorze Títulos foi traduzido, no século XI, para o eslavônico pela Igreja Russa, bem como foi integrado ao sintagma publicado por Rhallis e Potlis em Atenas, entre 1852-1859. Outra obra considerado como um verdadeiro nomocano é o sintagma dos Cânones de Mateus Blastares de ca. 1335, no qual os textos dos cânones e as leis são organizadas em ordem alfabética. Outro nomocano memorável foi aquele composto por João Barebreu (1226-1286) da Igreja Ortodoxa Síria de Antioquia. Vários manuis russos publicados em Kiev e Moscou no século XVII também foram nomocanos. (pt)
- Nomokanon (av grekiskans nomos 'lag' och kanon 'tros- och levnadsregler') är en lagsamling för ortodoxa kyrkan. Denna artikel om östlig kristendom saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Номокано́н (греч. Νομοκανών — «закон-правило») — византийский сборник церковных правил и императорских указов, касающихся церкви, один из источников византийского права. Номоканоны составлялись в VI—VII веках и впоследствии дополнялись. Древнейший Номоканон приписывается Константинопольскому патриарху Иоанну III Схоластику (VI век). Известен также сербский Номоканон архиепископа Саввы I Сербского — Законоправило Святого Саввы. Одна из редакций Номоканона была положена в основу древнерусской Кормчей книги (XII—XIII века) — основного источника церковного права в средневековой Руси. (ru)
- Номоканон — візантійський збірник церковних правил і імператорських указів, що стосуються церкви, один з джерел візантійського права. Номоканони складалися в VI—VII століттях і згодом доповнювалися. Найдавніший Номоканон приписується Константинопольському патріарху Іоанну III Схоластику (VI століття). Відомий також сербський Номоканон архієпископа Сави I Сербського — законоправія Святого Сави. Одна з редакцій Номоканона була покладена в основу давньоруської Кормчої книги (XII—XIII століття) — основного джерела церковного права в середньовічній Русі. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Nomokánon (řecky Νομοκανών, Nomokanōn; z řeckého slova nomos – zákon a kánon – měřítko) je sbírka právních předpisů obsahující prvky z obojího práva – římského i kanonického práva. (cs)
- Nomokanono (en greka Νομοκανών, Nomokanōn; el la greka nomos - leĝo kaj kanon - regulo) estas kolekto de eklezia juro, konsistanta el elementoj kaj el la civila juro kaj el la kanona juro. (eo)
- A nomocanon (Greek: Νομοκανών, Nomokanōn; from the Greek nomos 'law' and kanon 'a rule') is a collection of ecclesiastical law, consisting of the elements from both the civil law and the canon law. Nomocanons form part of the canon law of the Eastern Catholic Churches (through the Eastern Catholic canon law) and of the Eastern Orthodox Church. (en)
- Un nomocanon (en grec νομοκάνων), dans l'Empire byzantin, était une collection organisée de textes juridiques relatifs à la vie ecclésiastique et religieuse, où se trouvaient unies à la fois des « lois » (νόμοι) d'origine séculière (droit romain, « constitutions » impériales) et des « règles normatives » (κανόνες) émanant d'autorités religieuses, conciles ou Pères de l'Église. Ce mot composé, qui apparaît au XIe siècle (mais pour désigner des recueils plus anciens), exprime l'interpénétration de plus en plus grande qui s'est faite entre les deux sources de législation. (fr)
- Nomokanon (gr. Νομοκανών), także Nomokanon Czternastu Rozdziałów – bizantyjski zbiór przepisów prawa kościelnego, który ukształtował podstawę prawa kanonicznego w Kościołach prawosławnych. Odegrał też pewną rolę przy formowaniu prawa kanonicznego Kościoła katolickiego. Powstawał między VI a IX wiekiem, a ostateczną formę przyjął w roku 883. Był podstawą dla Księgi kormczej w słowiańskich Kościołach prawosławnych. (pl)
- Nomokanon (av grekiskans nomos 'lag' och kanon 'tros- och levnadsregler') är en lagsamling för ortodoxa kyrkan. Denna artikel om östlig kristendom saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Номокано́н (греч. Νομοκανών — «закон-правило») — византийский сборник церковных правил и императорских указов, касающихся церкви, один из источников византийского права. Номоканоны составлялись в VI—VII веках и впоследствии дополнялись. Древнейший Номоканон приписывается Константинопольскому патриарху Иоанну III Схоластику (VI век). Известен также сербский Номоканон архиепископа Саввы I Сербского — Законоправило Святого Саввы. Одна из редакций Номоканона была положена в основу древнерусской Кормчей книги (XII—XIII века) — основного источника церковного права в средневековой Руси. (ru)
- Номоканон — візантійський збірник церковних правил і імператорських указів, що стосуються церкви, один з джерел візантійського права. Номоканони складалися в VI—VII століттях і згодом доповнювалися. Найдавніший Номоканон приписується Константинопольському патріарху Іоанну III Схоластику (VI століття). Відомий також сербський Номоканон архієпископа Сави I Сербського — законоправія Святого Сави. Одна з редакцій Номоканона була покладена в основу давньоруської Кормчої книги (XII—XIII століття) — основного джерела церковного права в середньовічній Русі. (uk)
- Nomocano (em grego: νομοκανόν; romaniz.: nomokanón; de nomos (lei) e kanon (uma regra)) é uma compilação de leis seculares e regulamentações eclesiásticas presente no direito Oriental. A primeira coleção deste tipo data do final do século VI e é atribuída ao patriarca João III. Ele preparou uma compilação puramente canônica em 50 títulos, e mais tarde compôs uma extrato das Novelas de Justiniano em 87 capítulos. Para cada um dos 50 títulos foram adicionados os textos das leis imperiais sobre o mesmo assunto, com 22 capítulos adicionais quase todos emprestados dos 87 de João. Nesta forma mais antiga a coleção data do reinado do imperador Heráclio (r. 610–641). Suas duas seções incluem os cânones eclesiásticos e as leis imperiais, sendo as últimas divididas em 40 títulos. (pt)
|