| dbo:abstract
|
- تاريخ الجنون في العصر الكلاسيكي (بالفرنسية: Folie et déraison: Histoire de la folie à l'âge classique) كتاب صدر عام 1961 للباحث ميشيل فوكو، كتبه عندما كان في السويد. وفيه يفحص الأفكار والممارسات والمؤسسات والفنون والآداب المتعلقة بالجنون في التاريخ الغربي. يبدأ الكتاب في العصور الوسطى، ليشير إلى العزل الفيزيائي والاجتماعي الذي أحاط بالمجذومين. يقول فوكو بأنه ومع الانحسار التدريجي للمجذومين في المجتمع، تم ملء الشاغر من خلال المجانين، فالعزل ظل موجوداً لكن موضوع العزل تغير. أمثولة التي ظهرت في القرن 15 هي تعبير حرفي عن هذا الاستبعاد، إذ تم إرسال المجانين بعيداً على متن سفن تجوب الأنهار الأوربية من دون قبطان. وقد وقعت حركة خلال القرن السابع عشر في أوروبا ويتميز فوكو بوصفه لها بأنها الإرهاص العظيم، الأشخاص غير العاقلين من الناس كانوا يحتجزون بعيداً من خلال مؤسسات. في القرن الثامن عشر بدأ اعتبار الجنون نظيراً للعقل، وأخيراً في القرن التاسع عشر بدأ مصطلح «المرض العقلي» يأخذ مكاناً له. ويجادل فوكو بأن الجنون فقد قدرته على الدلالة على أهمية حدود النظام الاجتماعي وبالتالي توضيح الحقيقة وتم إسكاته من خلال العقل. يتفحص فوكو ظهور المعالجات العلمية والإنسانية للمختلين، التي ظهرت على يد فيليب بينيل وصموئيل توك. ويزعم فوكو بأن هذه المعالجات لم تكن في واقع الأمر أقل «سلطوية» من تلك السابقة لها. فقد اعتمد توك في سعيه لعلاج المجنون على معاقبته حتى يتعلم السلوك «العاقل». كذلك الأمر بالنسبة لفيليب الذي اعتمد معالجات منها الحمام البارد. من وجهة نظر فوكو، يتصاعد هذا العلاج حتى يستدخل المريض هذا النمط من العقوبة. (ar)
- Dějiny šílenství: Hledání historických kořenů pojmu duševní choroby (francouzsky Folie et Déraison: Histoire de la folie à l'âge Classique) je kniha francouzského filosofa Michela Foucaulta z roku 1961. Jedná se o první Foucaultovu významnou publikaci. Kniha zkoumá vývoj významu šílenství pro evropskou kulturu, právo, politiku, filosofii a medicínu od středověku až do konce 18. století. Zračí se v ní Foucaultův přechod od fenomenologie ke strukturalismu: i když k popisu šílence jako „jiného“ používá jazyka fenomenologického, přisuzuje tento vývoj vlivu specifických sociálních struktur. (cs)
- Η ιστορία της τρέλας είναι έργο του Γάλλου φιλοσόφου Μισέλ Φουκώ που επιχειρεί να παρουσιάσει την ιστορία του όρου «τρέλα» κυρίως κατά τη διάρκεια του 17ου αιώνα. Το βιβλίο αποτελεί την δημοσιευμένη εκδοχή της διδακτορικής διατριβής (doctorat d'État) του Φουκώ. Ο αρχικός τίτλος του ήταν Folie et déraison, histoire de la folie à l'âge classique ("Τρέλα και παραλογισμός, η ιστορία της τρέλας στην κλασική εποχή"). Με τον όρο "κλασική εποχή" εννοείται η εποχή του γαλλικού κλασικισμού (17ος-18ος αιώνας). Βασικό θέμα του έργου είναι η ιστορία της έννοιας της τρέλας στο λόγο των ανθρώπινων κοινωνιών, το πώς αυτή η έννοια χρησιμοποιήθηκε από κυβερνήσεις και πώς άλλαξε μορφές ανά τους αιώνες. Στη δεύτερη αναθεωρημένη έκδοση του έργου, το 1972 από τον εκδοτικό οίκο Gallimard, ο τίτλος περιορίστηκε στη γνωστή Ιστορία της τρέλας. Το έργο αυτό είναι το πρώτο στο οποίο ο Φουκώ αναπτύσσει τις ιδέες του σχετικά με τις κοινωνικές δομές των κοινωνιών-συστημάτων που προσαρμόζονται ανάλογα με την εποχή. Η ιστορία της τρέλας άσκησε μεγάλη επίδραση στο κίνημα του δομισμού και του μεταδομισμού καθώς και στη λογοτεχνική θεωρία και κριτική. (el)
- Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge classique est la thèse majeure du doctorat d'État (1961) et le premier ouvrage important de Michel Foucault, qui y étudie les développements de l'idée de folie à travers l'Histoire. C'est la deuxième édition, révisée, de 1972, qui abandonne le titre principal au profit du seul sous-titre. (fr)
- Historia de la locura en la época clásica (título original en francés: Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge classique) es un voluminoso ensayo considerado la primera gran obra del filósofo francés Michel Foucault. Aborda la visión de la sociedad occidental sobre la locura en diferentes etapas: el renacimiento, la edad clásica (siglos de la Ilustración, finales del XVI y casi la totalidad del XVIII), y la experiencia más contemporánea. Fue publicado por primera vez en 1961. (es)
- Madness and Civilization: A History of Insanity in the Age of Reason (French: Folie et Déraison: Histoire de la folie à l'âge classique, 1961) is an examination by Michel Foucault of the evolution of the meaning of madness in the cultures and laws, politics, philosophy, and medicine of Europe—from the Middle Ages until the end of the 18th century—and a critique of the idea of history and of the historical method. Although he uses the language of phenomenology to describe the influence of social structures in the history of the Othering of insane people from society, Madness and Civilization is Foucault's philosophic progress from phenomenology toward something like structuralism (a label Foucault himself always adamantly rejected). (en)
- Storia della follia nell'età classica è stata la tesi di dottorato e la prima opera importante dello storico e filosofo francese Michel Foucault — il cui titolo originale, peraltro, era Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge classique — scritto in Svezia, pubblicato nel 1961. In Italia compare nel 1963. Contiene uno studio svolto dall'autore sugli sviluppi dell'idea della follia attraverso la storia. (it)
- 『狂気の歴史』(きょうきのれきし、フランス語: Histoire de la folie à l'âge classique)とは、西欧の歴史において狂気を扱った文化と法律、政治、哲学、思想、制度、芸術そして医学などにおける、狂気の意味の展開の考察であり―そして歴史の理念及び歴史学研究法の理念の批判である、ミシェル・フーコーの1961年の著作である。 社会から正気でない人々を排除する歴史における社会構造の影響の記述のために現象学の言語を彼は用いるけれども、『狂気の歴史』は現象学から幾らか（彼自身が断固として拒絶した彼へのラベルの）構造主義へのフーコーの哲学的進歩である。 フランス語の教師をしていたスウェーデンのウプサラで第一稿が書かれたが（ウプサラ大学図書館の医学文庫が重要な役割を果たした）、スウェーデンにおける博士論文提出を拒否され、その後ワルシャワ、パリで完成された。『狂気の歴史』はソルボンヌ大学に博士論文として提出され（審査員はジョルジュ・カンギレム、）、同時に『狂気と非理性、古典主義時代における狂気の歴史』というタイトルで1961年にから出版された。出版された本書に対して、フェルナン・ブローデル、モーリス・ブランショは熱烈な賛辞を送っている。その後、1972年、初版の序文を削除した現在の版『古典主義時代における狂気の歴史』が、ガリマール社「歴史学叢書」から再刊された。 (ja)
- Geschiedenis van de waanzin in de zeventiende en achttiende eeuw is het proefschrift van Michel Foucault dat in 1961 verscheen. Het is het eerste boek waardoor hij bekend werd. Het is oorspronkelijk uitgegeven onder de titel Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge Classique en in 1975 naar het Nederlands vertaald. Het dateert uit de periode dat de machtsproblematiek bij Foucault nog niet centraal stond. Het thema macht is in zijn vroege werk al wel impliciet aanwezig. Hij hanteert daarbij een specifiek machtsbegrip, de macht opgevat als uitsluiting. Egide Berns stelt dat uit dit werk ook zijn genealogische stijl, een onderzoek van onze geschiedenis, blijkt. In Folie et déraison gaat Foucault aan de hand van een onderzoek op zoek naar datgene wat in deze geschiedenis uitgestoten werd: de waanzinnige. Zelf noemt Foucault het een archeologische methode. Foucault onderzoekt er de geschiedenis van de waanzin. Hij gaat op zoek naar de vooronderstellingen van waaruit een bepaalde samenleving tegen het fenomeen waanzin aankijkt. Hij beperkt zich tot de 'klassieke tijd' waarmee hij de zeventiende en achttiende eeuw bedoelt, in Frankrijk de periode van het absolutisme. Zijn probleem was dat hij een neutrale taal nodig had, zo vrij mogelijk van wetenschappelijke termen en van sociale of morele voorkeur, zodat hij de afstand waarmee de moderne mens zich beschermd tegen de waanzin kon overbruggen. Tegelijkertijd wilde hij een open taal waarin de beslissende woorden waarmee wij de waarheid van waanzin en rede formuleren, een plaats hadden zonder verraad te plegen. Foucault stelt dat hij uit alle regels en methoden er slechts één gebruikt heeft die hij omschrijft met een citaat uit een tekst van René Char en waarin volgens hem de meest dringende en tevens de meest terughoudende definitie van de waarheid te lezen valt: 'Ik nam van de dingen de illusie, die zij voortbrengen om zich tegen ons te beschermen, en liet hun het deel dat ze voor ons gereed houden'. Later gaf Foucault zelf als kritiek op zijn dissertatie dat hij hier in zijn geschiedschrijving nog uitging van een eenheidservaring van de waanzin. Weliswaar van een collectieve, de wijze waarop men in een bepaald tijdvak met waanzin omging en deze definieerde, zonder zich daarvan bewust te zijn. (nl)
- História da Loucura na Idade Clássica é um livro de Michel Foucault, originalmente publicado como Folie et Déraison pela editora Plon, em 1961, depois como Histoire de la folie à l'âge classique, em 1972, pela editora Gallimard. Foi traduzido para o português por José Teixieira Coelho Neto, em 1978. A editora Perspectiva detém os direiros autorais para a língua portuguesa. A obra apresenta um estudo, sob a perspectiva da arqueologia histórica; das ideias, práticas, instituições, arte e literatura concernentes ao tema da loucura na história ocidental. Esta foi a primeira grande obra de Foucault, escrita enquanto ele era diretor da Maison de France na Suécia. Ela resultou de sua tese de doutoramento na Sorbonne. Na primeira versão da editora Plon figurava o famoso prefácio que gerou uma longa discussão acalorada com o filósofo franco-magrebino, Jacques Derrida, a respeito da questão do cogitus de Descartes; em razão disso, o prefácio foi reescrito e apresentado na versão atual que é de 1972. Foucault começa sua narrativa na Idade Média, detectando a exclusão física-social dos leprosos. Ele argumenta que com a gradativa exclusão dos leprosos, a loucura ocupou essa posição excludente. A nau dos loucos no século XV é um exemplo claro dessa prática: a prática de expulsar os loucos dos navios. Entretanto, durante a Renascença, a loucura foi tratada como um fenômeno corriqueiro porque os homens não podiam entender por completo as Razões de Deus. Miguel de Cervantes em Dom Quixote, por exemplo, retrata os homens como fracos ante a seus desejos e dissimulações. Portanto, o louco, entendido como aquele que chegou próximo demais da Razão de Deus, era aceito no meio social. Somente depois do século XVII, num movimento que Foucault descreve como o Grande Confinamento, esses membros "irracionais" da população começaram a ser presos e institucionalizados. No século XVIII, a loucura passou a ser encarada como o oposto da Razão, pois muitos homens assumiam o comportamento de animais e, portanto, deveriam ser tratados como tais. A partir do século XIX, a loucura é vista como doença mental que deve ser tratada. Alguns historiadores argumentam que o grande confinamento dos loucos não ocorreu no século XVII, mas no século XIX. Entretanto, os estudiosos da obra de Foucault demonstram que ele não se referiu a instituições médicas dedicadas exclusivamente a tratar os insanos; e que o pensamento presente nessas casas de confinamento é o mesmo da sociedade ocidental. Mais adiante, Foucault demonstra que a "grande Internação" social foi um fenômeno europeu generalizado, o qual se desenvolveu de maneira singular na França e de modo comum nos outros países, como no caso da Alemanha e Inglaterra. Alguns críticos históricos, por exemplo Roy Poter, também começaram a refutar suas convicções céticas para "abraçar" o ensinamento revolucionário trazido à tona por Foucault neste livro. Ele também examina o surgimento da sociedade moderna e os tratamentos "humanitários" para o louco, como por exemplo no caso de Philip Pinel e Samuel Tuke. Foucault afirma que tais tratamentos não mais controlavam os métodos aos quais se propunham. O tratamento de Tuke consistia em punir os loucos até que eles não mais desenvolvessem sua loucura. Similarmente, o tratamento de Pinel consistia numa extensa terapia de aversão, o que incluía métodos como banho de água fria e jaqueta de força. Na visão de Foucault, esse tratamento somado a repetida brutalidade traria ao paciente a internalização de julgamento e punição. (pt)
- Vansinnets historia under den klassiska epoken är en bok av den franske filosofen Michel Foucault, utgiven 1961. Foucault redogör i boken för vansinnets historia under den klassiska perioden, som omspänner tiden från 1600-talet till 1800-talets början. Författaren följer utvecklingen av diskursen om vansinnets betingelser. Till en början ansågs vansinnet bero på de olika kroppsvätskorna inbördes sammansättning; därefter trodde man att det hängde samman med de olika nervbanorna för att slutligen anse att det härstammar från hjärnan. Foucault belyser därutöver hur de vansinniga alltmer avskildes från det övriga samhället samt uppkomsten av asylerna. (sv)
- «Безумие и неразумие. История безумия в классическую эпоху» (фр. Folie et déraison. Histoire de la folie à l’âge classique) — книга Мишеля Фуко, впервые изданная в 1961 году. Темой книги является историческое рассмотрение безумия в его становлении, осуществляющемся в неразрывной связи с социальным и научным дискурсом эпохи. Безумие как объект науки, согласно Фуко, не предшествует психиатрическому познанию, но возникает в тесной связи с ним. В книге рассмотрена история отчуждения безумия, история процесса его изгнания из общества; Фуко стремится рассмотреть, как именно происходит отчуждение — а точнее, согласно цитате из книги, «какие уравновешивающие друг друга операции образуют его как целое, из каких социальных далей являются люди, вместе удаляющиеся в ссылку и гонимые одним и тем же ритуалом сегрегации, наконец, каков был опыт самосознания человека классической эпохи, когда он обнаружил, что некоторые привычнейшие его черты становятся для него чужими, утрачивают сходство с узнаваемым им самим образом самого себя». Фактически в книге идёт речь не только об истории безумия в классическую эпоху, она посвящена гораздо более длительному периоду: с конца Средневековья до начала XIX века — времени, когда безумие приобретает свой нынешний статус, статус психического заболевания. (ru)
- «Божевілля і нерозуміння. Історія божевілля в класичну епоху» (фр. Folie et déraison. Histoire de la folie à l’âge classique Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge classique ) — книга Мішеля Фуко, вперше видана в 1961 році. Темою книги є історичний розгляд божевілля в його становленні, що здійснюється в нерозривному зв'язку з соціальним і науковим дискурсом епохи. Божевілля як об'єкт науки, згідно Фуко, не передує психіатричному пізнанню, але виникає в тісному зв'язку з ним. У книзі розглянута історія відчуження божевілля, історія процесу його вигнання з суспільства; Фуко прагне розглянути, як саме відбувається відчуження. Фактично в книзі йде мова не тільки про історію божевілля в класичну епоху, вона присвячена набагато більш тривалому періоду: з кінця Середньовіччя до початку XIX століття — часу, коли божевілля набуває свій нинішній статус, статус психічного захворювання. (uk)
- 《疯癫与文明》（Folie et deraison），台灣普遍譯作《瘋癲與文明》，浙江人民出版社譯作《癫狂与文明》，是米歇尔·福柯的博士论文，也是他的成名作，于1961年出版。该书共分9章，讨论了历史上「疯癫」这个概念是如何发展的。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Dějiny šílenství: Hledání historických kořenů pojmu duševní choroby (francouzsky Folie et Déraison: Histoire de la folie à l'âge Classique) je kniha francouzského filosofa Michela Foucaulta z roku 1961. Jedná se o první Foucaultovu významnou publikaci. Kniha zkoumá vývoj významu šílenství pro evropskou kulturu, právo, politiku, filosofii a medicínu od středověku až do konce 18. století. Zračí se v ní Foucaultův přechod od fenomenologie ke strukturalismu: i když k popisu šílence jako „jiného“ používá jazyka fenomenologického, přisuzuje tento vývoj vlivu specifických sociálních struktur. (cs)
- Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge classique est la thèse majeure du doctorat d'État (1961) et le premier ouvrage important de Michel Foucault, qui y étudie les développements de l'idée de folie à travers l'Histoire. C'est la deuxième édition, révisée, de 1972, qui abandonne le titre principal au profit du seul sous-titre. (fr)
- Historia de la locura en la época clásica (título original en francés: Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge classique) es un voluminoso ensayo considerado la primera gran obra del filósofo francés Michel Foucault. Aborda la visión de la sociedad occidental sobre la locura en diferentes etapas: el renacimiento, la edad clásica (siglos de la Ilustración, finales del XVI y casi la totalidad del XVIII), y la experiencia más contemporánea. Fue publicado por primera vez en 1961. (es)
- Storia della follia nell'età classica è stata la tesi di dottorato e la prima opera importante dello storico e filosofo francese Michel Foucault — il cui titolo originale, peraltro, era Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge classique — scritto in Svezia, pubblicato nel 1961. In Italia compare nel 1963. Contiene uno studio svolto dall'autore sugli sviluppi dell'idea della follia attraverso la storia. (it)
- 『狂気の歴史』(きょうきのれきし、フランス語: Histoire de la folie à l'âge classique)とは、西欧の歴史において狂気を扱った文化と法律、政治、哲学、思想、制度、芸術そして医学などにおける、狂気の意味の展開の考察であり―そして歴史の理念及び歴史学研究法の理念の批判である、ミシェル・フーコーの1961年の著作である。 社会から正気でない人々を排除する歴史における社会構造の影響の記述のために現象学の言語を彼は用いるけれども、『狂気の歴史』は現象学から幾らか（彼自身が断固として拒絶した彼へのラベルの）構造主義へのフーコーの哲学的進歩である。 フランス語の教師をしていたスウェーデンのウプサラで第一稿が書かれたが（ウプサラ大学図書館の医学文庫が重要な役割を果たした）、スウェーデンにおける博士論文提出を拒否され、その後ワルシャワ、パリで完成された。『狂気の歴史』はソルボンヌ大学に博士論文として提出され（審査員はジョルジュ・カンギレム、）、同時に『狂気と非理性、古典主義時代における狂気の歴史』というタイトルで1961年にから出版された。出版された本書に対して、フェルナン・ブローデル、モーリス・ブランショは熱烈な賛辞を送っている。その後、1972年、初版の序文を削除した現在の版『古典主義時代における狂気の歴史』が、ガリマール社「歴史学叢書」から再刊された。 (ja)
- Vansinnets historia under den klassiska epoken är en bok av den franske filosofen Michel Foucault, utgiven 1961. Foucault redogör i boken för vansinnets historia under den klassiska perioden, som omspänner tiden från 1600-talet till 1800-talets början. Författaren följer utvecklingen av diskursen om vansinnets betingelser. Till en början ansågs vansinnet bero på de olika kroppsvätskorna inbördes sammansättning; därefter trodde man att det hängde samman med de olika nervbanorna för att slutligen anse att det härstammar från hjärnan. Foucault belyser därutöver hur de vansinniga alltmer avskildes från det övriga samhället samt uppkomsten av asylerna. (sv)
- 《疯癫与文明》（Folie et deraison），台灣普遍譯作《瘋癲與文明》，浙江人民出版社譯作《癫狂与文明》，是米歇尔·福柯的博士论文，也是他的成名作，于1961年出版。该书共分9章，讨论了历史上「疯癫」这个概念是如何发展的。 (zh)
- تاريخ الجنون في العصر الكلاسيكي (بالفرنسية: Folie et déraison: Histoire de la folie à l'âge classique) كتاب صدر عام 1961 للباحث ميشيل فوكو، كتبه عندما كان في السويد. وفيه يفحص الأفكار والممارسات والمؤسسات والفنون والآداب المتعلقة بالجنون في التاريخ الغربي. (ar)
- Η ιστορία της τρέλας είναι έργο του Γάλλου φιλοσόφου Μισέλ Φουκώ που επιχειρεί να παρουσιάσει την ιστορία του όρου «τρέλα» κυρίως κατά τη διάρκεια του 17ου αιώνα. Το βιβλίο αποτελεί την δημοσιευμένη εκδοχή της διδακτορικής διατριβής (doctorat d'État) του Φουκώ. Ο αρχικός τίτλος του ήταν Folie et déraison, histoire de la folie à l'âge classique ("Τρέλα και παραλογισμός, η ιστορία της τρέλας στην κλασική εποχή"). Με τον όρο "κλασική εποχή" εννοείται η εποχή του γαλλικού κλασικισμού (17ος-18ος αιώνας). Βασικό θέμα του έργου είναι η ιστορία της έννοιας της τρέλας στο λόγο των ανθρώπινων κοινωνιών, το πώς αυτή η έννοια χρησιμοποιήθηκε από κυβερνήσεις και πώς άλλαξε μορφές ανά τους αιώνες. Στη δεύτερη αναθεωρημένη έκδοση του έργου, το 1972 από τον εκδοτικό οίκο Gallimard, ο τίτλος περιορίστηκε σ (el)
- Madness and Civilization: A History of Insanity in the Age of Reason (French: Folie et Déraison: Histoire de la folie à l'âge classique, 1961) is an examination by Michel Foucault of the evolution of the meaning of madness in the cultures and laws, politics, philosophy, and medicine of Europe—from the Middle Ages until the end of the 18th century—and a critique of the idea of history and of the historical method. (en)
- Geschiedenis van de waanzin in de zeventiende en achttiende eeuw is het proefschrift van Michel Foucault dat in 1961 verscheen. Het is het eerste boek waardoor hij bekend werd. Het is oorspronkelijk uitgegeven onder de titel Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge Classique en in 1975 naar het Nederlands vertaald. 'Ik nam van de dingen de illusie, die zij voortbrengen om zich tegen ons te beschermen, en liet hun het deel dat ze voor ons gereed houden'. (nl)
- História da Loucura na Idade Clássica é um livro de Michel Foucault, originalmente publicado como Folie et Déraison pela editora Plon, em 1961, depois como Histoire de la folie à l'âge classique, em 1972, pela editora Gallimard. Foi traduzido para o português por José Teixieira Coelho Neto, em 1978. A editora Perspectiva detém os direiros autorais para a língua portuguesa. A obra apresenta um estudo, sob a perspectiva da arqueologia histórica; das ideias, práticas, instituições, arte e literatura concernentes ao tema da loucura na história ocidental. Esta foi a primeira grande obra de Foucault, escrita enquanto ele era diretor da Maison de France na Suécia. Ela resultou de sua tese de doutoramento na Sorbonne. Na primeira versão da editora Plon figurava o famoso prefácio que gerou uma long (pt)
- «Безумие и неразумие. История безумия в классическую эпоху» (фр. Folie et déraison. Histoire de la folie à l’âge classique) — книга Мишеля Фуко, впервые изданная в 1961 году. Темой книги является историческое рассмотрение безумия в его становлении, осуществляющемся в неразрывной связи с социальным и научным дискурсом эпохи. Безумие как объект науки, согласно Фуко, не предшествует психиатрическому познанию, но возникает в тесной связи с ним. В книге рассмотрена история отчуждения безумия, история процесса его изгнания из общества; Фуко стремится рассмотреть, как именно происходит отчуждение — а точнее, согласно цитате из книги, «какие уравновешивающие друг друга операции образуют его как целое, из каких социальных далей являются люди, вместе удаляющиеся в ссылку и гонимые одним и тем же рит (ru)
- «Божевілля і нерозуміння. Історія божевілля в класичну епоху» (фр. Folie et déraison. Histoire de la folie à l’âge classique Folie et déraison. Histoire de la folie à l'âge classique ) — книга Мішеля Фуко, вперше видана в 1961 році. Темою книги є історичний розгляд божевілля в його становленні, що здійснюється в нерозривному зв'язку з соціальним і науковим дискурсом епохи. Божевілля як об'єкт науки, згідно Фуко, не передує психіатричному пізнанню, але виникає в тісному зв'язку з ним. У книзі розглянута історія відчуження божевілля, історія процесу його вигнання з суспільства; Фуко прагне розглянути, як саме відбувається відчуження. (uk)
|
