The Art of Loving Quotes

“El amor a la vida es el núcleo, un núcleo muy concreto y real, de todo tipo de amor. Quien crea que ama a los seres humanos sin amar la vida, puede desear apegarse a otra persona, pero no amarla de verdad. Nos imaginamos entonces a una persona que ama todo lo que crece y está vivo, que se siente atraída por el crecimiento infantil, por la maduración. Para semejante persona, incluso lo que no está vivo, como una piedra o el agua, se convierte en algo vivo.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Las diferencias en talento, inteligencia, conocimiento, son despreciables en comparación con la identidad de la esencia humana común a todos los hombres. Para experimentar dicha identidad es necesario penetrar desde la periferia hacia el núcleo. Si percibo en otra persona nada más que lo superficial, percibo principalmente las diferencias, lo que nos separa. Si penetro hasta el núcleo, percibo nuestra identidad, el hecho de nuestra hermandad. Esta relación de centro a centro —en lugar de la de periferia a periferia— es una «relación central».”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“To be concentrated in relation to others means primarily to be able to listen. Most people listen to others, or even give advice, without really listening. They do not take the other person's talk seriously, they do not take their own answers seriously either. As a result, the talk makes them tired. They are under the illusion that they would be even more tired if they listened with concentration. But the opposite is true. Any activity, if done in a concentrated fashion, makes one more awake (although afterward natural and beneficial tiredness sets in), while every unconcentrated activity makes one sleepy—while at the same time it makes it difficult to fall asleep at the end of the day.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“The ability to love depends on one’s capacity to emerge from narcissism,”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“are his means of security, makes himself a prisoner. To be loved, and to love, need courage, the courage to judge certain values as of ultimate concern—and to take the jump and stake everything on these values.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Anyone who imagines that all fruits ripen at the same time as the strawberries knows nothing about grapes.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“In contrast to symbiotic union, mature love is union under the condition of preserving one’s integrity, one’s individuality. Love is an active power in man; a power which breaks through the walls which separate man from his fellow men, which unites him with others; love makes him overcome the sense of isolation and separateness, yet it permits him to be himself, to retain his integrity. In love the paradox occurs that two beings become one and yet remain two.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Giving is the highest expression of potency. In the very act of giving, I experience my strength, my wealth, my power. This experience of heightened vitality and potency fills me with joy. I experience myself as overflowing, spending, alive, hence as joyous.[3] Giving is more joyous than receiving, not because it is a deprivation, but because in the act of giving lies the expression of my aliveness.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Those who are seriously concerned with love as the only rational answer to the problem of human existence must, then, arrive at the conclusion that important and radical changes in our social structure are necessary, if love is to become a social and not a highly individualistic, marginal phenomenon. The direction of such changes can, within the scope of this book, only be hinted at.[34] Our society is run by a managerial bureaucracy, by professional politicians; people are motivated by mass suggestion, their aim is producing more and consuming more, as purposes in themselves. All activities are subordinated to economic goals, means have become ends; man is an automaton—well fed, well clad, but without any ultimate concern for that which is his peculiarly human quality and function. If man is to be able to love, he must be put in his supreme place. The economic machine must serve him, rather than he serves it. He must be enabled to share experience, to share work, rather than, at best, share in profits. Society must be organized in such a way that man’s social, loving nature is not separated from his social existence, but becomes one with it. If it is true, as I have tried to show, that love is the only sane and satisfactory answer to the problem of human existence, then any society which excludes, relatively, the development of love, must in the long run perish of its own contradiction with the basic necessities of human nature.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“The situation as far as love is concerned corresponds, as it has to by necessity, to this social character of modern man. Automatons cannot love; they can exchange their “personality packages” and hope for a fair bargain. One of the most significant expressions of love, and especially of marriage with this alienated structure, is the idea of the “team.” In any number of articles on happy marriage, the ideal described is that of the smoothly functioning team. This description is not too different from the idea of a smoothly functioning employee; he should be “reasonably independent,” co-operative, tolerant, and at the same time ambitious and aggressive. Thus, the marriage counselor tells us, the husband should “understand” his wife and be helpful. He should comment favorably on her new dress, and on a tasty dish. She, in turn, should understand when he comes home tired and disgruntled, she should listen attentively when he talks about his business troubles, should not be angry but understanding when he forgets her birthday. All this kind of relationship amounts to is the well-oiled relationship between two persons who remain strangers all their lives, who never arrive at a “central relationship,” but who treat each other with courtesy and who attempt to make each other feel better.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Religion allies itself with auto-suggestion and psychotherapy to help man in his business activities. In the twenties one had not yet called upon God for purposes of “improving one's personality.” The best-seller in the year 1938, Dale Carnegie's How to Win Friends and Influence People, remained on a strictly secular level. What was the function of Carnegie's book at that time is the function of our greatest bestseller today, The Power of Positive Thinking by the Reverend N. V. Peale. In this religious book it is not even questioned whether our dominant concern with success is in itself in accordance with the spirit of monotheistic religion. On the contrary, this supreme aim is never doubted, but belief in God and prayer is recommended as a means to increase one's ability to be successful. Just as modern psychiatrists recommend happiness of the employee, in order to be more appealing to the customers, some ministers recommend love of God in order to be more successful. “Make God your partner”, means to make God a partner in business, rather than to become one with Him in love, justice and truth. Just as brotherly love has been replaced by impersonal fairness, God has been transformed into a remote General Director of Universe, Inc.; you know that he is there, he runs the show (although it would probably run without him too), you never see him, but you acknowledge his leadership while you are “doing your part.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“once torn away from nature, he cannot return to it; once thrown out of paradise—a state of original oneness with nature—cherubim with flaming swords block his way, if he should try to return. Man can only go forward by developing his reason, by finding a new harmony, a human one,”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“The absolute failure to achieve this aim means insanity, because the panic of complete isolation can be overcome only by such a radical withdrawal from the world outside that the feeling of separation disappears—because the world outside, from which one is separated, has disappeared.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“The question can be answered by animal worship, by human sacrifice or military conquest, by indulgence in luxury, by ascetic renunciation, by obsessional work, by artistic creation, by the love of God, and by the love of Man. While there are many answers—the record of which is human history—they are nevertheless not innumerable.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Contemporary society preaches this ideal of unindividualized equality because it needs human atoms, each one the same, to make them function in a mass aggregation, smoothly, without friction; all obeying the same commands, yet everybody being convinced that he is following his own desires.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Любов – це мистецтво? Якщо так, тоді вона потребує знань та зусиль. Чи це просто приємне відчуття, котре переживають випадково, – те, у що людина «поринає», якщо їй пощастило? Ця невеличка книжка ґрунтується на першому припущенні, тоді як більшість людей сьогодні, поза сумнівом, вірять у друге.
Це трапляється не тому, що люди підтримують думку, ніби любов не є важливою. Насправді вони спраглі до неї – переглядають численні фільми про щасливі й нещасливі історії кохання, слухають сотні примітивних любовних пісень, – однак водночас мало хто вважає, що, коли йдеться про любов, йому треба чогось учитися. Таке специфічне ставлення ґрунтується на кількох судженнях, які поодинці чи вкупі підживлюють його. Для більшості людей проблема любові передусім полягає в тому, щоб любили їх, а не вони самі, тож ідеться зовсім не про здатність людини любити. Отже, для них проблемою є те, як зробити, щоб їх любили, як бути тими, кого люблять. У своєму прагненні досягти цієї мети вони обирають кілька шляхів. Один зі способів – той, що його зазвичай дотримуються чоловіки, – це бути успішним, бути настільки владним і багатим, наскільки це дозволяють ресурси соціального статусу. Другий шлях – яким рухаються жінки, – це прагнення бути привабливою, вдосконалювати своє тіло, стиль в одязі тощо. Інші шляхи, що ведуть до привабливості, – їх обирають і чоловіки, і жінки – передбачають розвиток гарних манер, вміння цікаво підтримати бесіду, допомогу іншим, скромність та позбавлення агресії. Більшість зі способів, що допомагають досягти любові інших до себе, – ті самі, які використовують, щоб досягти успіху, «здобувати друзів та впливати на людей». Насправді ж для більшості людей у нашому суспільстві те, що їх люблять, становить собою щось на кшталт суміші популярності та сексуальної привабливості.
Другою передумовою, яка криється за ідеєю, що в любові немає чого вчитися, є припущення, нібито проблема любові – це проблема об'єкта, а не здібності. Люди гадають, що любити – це просто, а от знайти правильний об'єкт для своєї любові чи досягти того, щоб любили тебе, – складно. [...]
Третє хибне судження, яке формує припущення про те, що, коли йдеться про любов, тут немає чого вчитися, ґрунтується на змішуванні початкового досвіду «поринання» в кохання і тривалого перебування у стані закоханості.
Коли двоє людей, які досі були чужими одне одному, як і ми всі, раптом дозволяють стіні між ними впасти й почуваються близькими, одним цілим – цей момент єднання є одним із найбільш піднесених та бентежних життєвих переживань. Іще більш чудовим і дивовижним цей момент є для тих, хто досі був відлюдькуватим, самотнім, не знав любові. Диво раптової близькості часто полегшується, якщо воно було поєднане із сексуальним потягом та фізичною близькістю або ініціюється ними. Одначе за своєю природою цей тип любові триває недовго. Двоє людей краще пізнають одне одного, їхня близькість починає втрачати свої дивовижні риси, аж доки суперечності, розчарування та відчуття нудьги не знищать усе, що лишилося від початкового захвату. Утім, спочатку закохані цього не усвідомлюють: насправді вони сприймають силу своєї палкої «одержимості» одне одним як доказ любові, тоді як ці явища можуть лише свідчити про те, наскільки самотніми вони були досі.
Думка про те, що любити – то найлегша річ, протягом тривалого часу була поширеною ідеєю щодо кохання, попри непереборні докази протилежного.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Most people are not even aware of their need to conform. They live under the illusion that they follow their own ideas and inclinations, that they are individualists, that they have arrived at their opinions as the result of their own thinking—and that it just happens that their ideas are the same as those of the majority. The consensus of all serves as a proof for the correctness of “their” ideas. Since there is still a need to feel some individuality, such need is satisfied with regard to minor differences; the initials on the handbag or the sweater, the name plate of the bank teller, the belonging to the Democratic as against the Republican party, to the Elks instead of to the Shriners become the expression of individual differences. The advertising slogan of “it is different” shows up this pathetic need for difference, when in reality there is hardly any left.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“En el amor se da la paradoja de dos seres que se convierten en uno y, no obstante, siguen siendo dos.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Активная форма симбиотического единства - это господство, или, используя психологический термин, соотносимый с мазохизмом, - садизм. Садист хочет избежать одиночества и чувства замкнутости в себе, делая другого человека неотъемлемой частью самого себя. Он как бы набирается силы, вбирая в себя другого человека, который ему поклоняется.

Садист зависит от подчиненного человека так же, как и тот зависит от него; ни тот, ни другой не могут жить друг без друга. Разница только в том, что садист отдает приказания, эксплуатирует, причиняет боль, унижает, а мазохист подчиняется приказу, эксплуатации, боли, унижению.”
― Эрих Фромм, The Art of Loving

“Любовь - это активность, а не пассивный эффект, это помощь, а не увлечение. В наиболее общем виде активный характер любви можно описать посредством утверждения, что любовь значит прежде всего давать, а не брать.

Наиболее широко распространено неверное мнение, что давать - это значит отказаться от чего-то, стать лишенным чего-то, жертвовать. Именно так воспринимается акт давания человеком, чей характер не развился выше уровня рецептивной ориентации, ориентации на эксплуатацию или накопление.”
― Эрих Фромм, The Art of Loving

“Если ты любишь, не вызывая взаимности, т.е. твоя любовь как любовь не порождает ответной любви, если ты своим жизненным проявлением в качестве любящего человека не делаешь себя человеком любимым, то твоя любовь бессильна, и она - несчастье.”
― Эрих Фромм, The Art of Loving

“Уважение существует только на основе свободы: l'amour est l'enfant de la liberte - как говорится в старой французской песне, любовь - дитя свободы и никогда - господства.”
― Эрих Фромм, The Art of Loving

“Любовь - это необязательно отношение к определенному человеку; это установка, ориентация характера, которая задает отношения человека к миру вообще, а не только к одному "объекту" любви. Если человек любит только какого-то одного человека и безразличен к остальным ближним, его любовь это не любовь, а симбиотическая зависимость или преувеличенный эгоизм.”
― Эрих Фромм, The Art of Loving

“esclarecer e sintetizar ideias por meio da profunda fertilização dos espíritos; mostrar, de diversos e importantes pontos de vista, a correlação de ideias, fatos e valores que estão em perpétuo jogo mútuo; demonstrar o caráter, a conexão, a lógica e a operação do organismo inteiro da realidade, mostrando ao mesmo tempo a persistente inter-relação dos processos da mente humana e, nos interstícios do conhecimento, revelar a síntese interior e a unidade orgânica da própria vida.”
― Ruth Nanda Anshen, The Art of Loving

“A fim de oferecer esse equilíbrio, é necessário estimular a compreensão do fato básico de que, afinal, a personalidade humana individual deve atar todas as pontas soltas em um conjunto orgânico, deve relacionar-se consigo mesma, com a humanidade e com a sociedade, ao mesmo tempo que aprofunda e incentiva sua comunhão com o universo. Alicerçar esse espírito e gravá-lo na vida espiritual e intelectual da humanidade, nos que pensam como nos que atuam, é em verdade enorme e desafiante tarefa”
― Ruth Nanda Anshen, The Art of Loving

“Confronta-nos, realmente, a inflexível necessidade de descobrir um princípio de diferenciação, e contudo de relação, bastante lúcido para justificar e purificar o conhecimento científico, filosófico e qualquer outro, ao mesmo tempo que aceitando sua mútua interdependência.”
― Ruth Nanda Anshen, The Art of Loving

“Faith in oneself is a condition of our ability to promise, and since, as Nietzsche said, man can be defined by his capacity to promise, faith is one of the conditions of human existence.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“Man's happiness today consists of 'having fun'. Having fun lies In the satisfaction of consuming and 'taking in' commodities, sights, food, drinks. cigarettes, people, lectures, books, movies — all are consumed, swallowed.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“The courage of despair is the opposite of the courage of love, just as the faith in power is the opposite of the faith in life.”
― Erich Fromm, The Art of Loving

“As the two persons become better acquainted and more familiar to each other, their intimacy loses more and more its miraculous character, until their antagonism, their disappointments, their mutual boredom kill whatever is left of the initial excitement. Yet, in the beginning they do not know all this: in fact, they take the intensity of the infatuation, this being ‘crazy’ about each other, for proof of the intensity of their love, while it may only prove the degree of their preceding loneliness.”
― Erich Fromm, The Art of Loving