Jagdgeschwader 5
5-та винищувальна ескадра «Айсмеєр» (нім. Jagdgeschwader 5 "Eismeer" (JG 5) — винищувальна ескадра Люфтваффе, що існувала у складі повітряних сил вермахту за роки Другої світової війни. Авіаційне формування створювалося у три етапи, у січні, березні та липні 1942 року шляхом реорганізації винищувальних підрозділів Люфтваффе, що базувалися в Норвегії та Фінляндії. Нова 5-та винищувальна ескадра «Айсмеєр» (JG 5), пізніше ця ескадра було названо «Арктична морська ескадра» (нім. Eismeergeschwader). Основним призначенням JG 5 було винищувальне прикриття окупованих північних територій Норвегії, Фінляндії, а також винищувальну підтримку наземних частин німецької армії, які вели бойові дії на Арктичному фронті в районі Мурманська.
5-та винищувальна ескадра «Айсмеєр» Jagdgeschwader 5 "Eismeer" | |
---|---|
На службі | 20 січня 1942 — 4 травня 1945 |
Країна | Третій Рейх |
Належність | Вермахт |
Вид | Люфтваффе |
Тип | винищувальна авіація |
Роль | завоювання панування в повітрі |
Чисельність | ескадра |
Гарнізон/Штаб | Петсамо |
Війни/битви | Друга світова війна: Східний фронт Оборона Заполяр'я Кампанія в Арктиці * Арктичні конвої * Операція «Катехізм» Стратегічна повітряна оборона Рейху |
Командування | |
Визначні командувачі | Готтардт Гендрік Гюнтер Шольц Генріх Ерлер |
Авіація | |
Винищувачі | Bf 109E/F/G Fw190A |
Медіафайли на Вікісховищі |
Історія частини
ред.Формування
ред.У 1942 році командування Люфтваффе провело реорганізацію своїх винищувальних підрозділів, що базувалися в Норвегії та Фінляндії. У цьому контексті була створена нова 5-та винищувальна ескадра «Айсмеєр» (JG 5), пізніше цей підрозділ отримав назву «Арктична морська ескадра» (нім. Eismeergeschwader). Створення JG 5 відбулося в три етапи, у січні, березні та липні 1942 року. 10 січня штаб винищувальної групи «Норвегія» було відокремлено та утворило штаб нової 5-ї ескадри (нім. Geschwaderstab JG 5). Майор Готтардт Гендрік став першим командиром 5-ї ескадри винищувачів.
3 січня 1942 року 1-ша група JG 77, яка вже була дислокована в Норвегії, була перейменована на I групу нової ескадри і приписана до JG 5. Нею командував майор Йоахім Зегерт. 1-ша ескадрилья JG 77 була перейменована на 1-й «штаффель» JG 5, 2./JG 77 — на 2./JG 5 і 3./JG 77 на 3./JG 5.
У 1941 році 5-й повітряний флот створив винищувальну групу особливого призначення (нім. Jagdgruppe z.b.V.), спеціальну бойову групу винищувачів під командуванням майора Геннінга Штрумпелля. 3 січня 1942 року JGr z.b.V. стала ядром II. групи JG 5. 13-та ескадрилья JG 77 була перейменована на 4./JG 5. 5-та ескадрилья була офіційно створена з 15-ї ескадрильї JG 77, ескадрильї, яка була щойно створена. Створення 6-ї ескадрильї було відкладено до середини березня 1942 року. 21 березня 1./JG 5 була перейменована і стало 6./JG 5. Невдовзі з 10-ї ескадрильї JG 1 була створена нова 1./JG 5.
У січні 1942 року різноманітні додаткові винищувальні групи з кількох винищувальних крил (нім. Ergänzungsjagdgruppen), були консолідовані у Ванні, Франція, і сформовані у IV групу JG 1 з трьома ескадрильями під назвою 10-та, 11-та та 12-та ескадрильї. Першим великим завданням цієї авіагрупи стала операція «Доннеркіль», операція із завоювання переваги в повітрі в контексті підтримки операції «Цербер», яку проводили Крігсмаріне Німеччини. Метою цього завдання було забезпечити винищувальне прикриття німецьких лінійних кораблів «Шарнгорст» і «Гнейзенау» та важкого крейсера «Принц Ойген» під час їхнього прориву з Бреста до Німеччини. Наприкінці лютого — початку березня 1942 року IV група почала передислокацію на північ до Тронгейма. 21 березня IV./JG 1 була перейменована на III. Групу JG 5 і передана під командування гауптмана Гюнтера Шольца.
7-ма ескадрилья JG 5 була створена з Ergänzungsjagdgruppe 3 JG 3. 31 грудня 1941 року цей підрозділ вивели зі штату JG 3 і підпорядкували як окрему ескадрилью до винищувального командування Норвегія (нім. Jagdfliegerführer Norwegen). 24 квітня 1942 року 7-ма ескадрилья прибула до Петсамо, де її підпорядкували III. групі. 8-ма ескадрилья веде свою історію від окремої мисливської авіагрупи JG 26 (нім. Ergänzungsjagdgruppe Jagdgeschwader 26), яка була створена 22 червня 1941 року. 27 січня 1941 року цей «штаффель» став 11./JG 1 і 6 березня був переведений у Тронгейм-Ладе. Там його було перейменовано на 8./JG 5.
Інші підрозділи надійшли з JG 1 у травні.
1942
ред.На нову сформовану ескадру поклали завдання забезпечення винищувального прикриття окупованих північних територій, а також винищувальну підтримку наземних частин німецької армії, які вели бойові дії на Арктичному фронті в районі Мурманська.
На початку полярного літа 1942 року 5-й повітряний флот був посилений і до липня 1942 року мав у своєму складі загалом 250 справних літаків. Завдяки перевазі в повітрі, здобутій II. і III./JG 5 на початку року 5-й повітряний флот мав чисельну та значну якісну перевагу, а противник — радянські військово-повітряні сили — нараховували лише 170 справних бойових літаків. Командування також скористалося мережею радіолокаторів раннього попередження «Фрея»[en].
Протягом літа радянські ВПС передислокували на цей театр воєнних дій нові авіаційні формування, включно з 20-м винищувальним авіаційним полком, оснащеними новими Як-1, ефективним засобом протидії німецькому Bf 109F. 5-й флот зафіксував 26 бойових втрат у липні 1942 року, тоді як радянські ВПС втратили 32 власних літака, збитими або зниклими безвісти, головним чином унаслідок дій JG 5. 21 серпня 6./JG 5 заявив про 14 збитих радянських винищувачів. За радянськими даними, над Ваєнгою було збито 2 ЛаГГ-3 і 2 І-16, а два літаки здійснили вимушену посадку. JG 5 втратив два Bf 109, один був визнаний зниклим безвісти. JG 5 здобув близько 72 перемог у серпні, але радянські записи свідчать про втрату 24 радянських літаків, ще 7 пошкоджених і 13 зниклих безвісти, ще 4 були збиті вогнем з землі. Решту 1942 року підрозділи німецької ескадри дислокувалися в Тронгеймі та Кіркенесі, звідки атакували союзні арктичні конвої.
1943
ред.До січня 1943 року підрозділи ескадри, оснащені літаками Focke-Wulf Fw 190, дислокувалися в південній Норвегії та Фінляндії. У середині 1943 року JG 5 досягла максимальної потужності, до її складу входило 14 ескадрилей; 12 «штаффелів» звичайних одномоторних винищувачів, оснащених Bf 109 і Fw 190, один — важкий «штаффель» (нім. Zerstörerstaffel), оснащений важкими винищувачами Bf 110, і Jabo — 14.(J)/JG 5 з Fw 190A. 1943 рік також був останнім роком, коли чотири групи JG 5 діяли як єдине ціле. Наприкінці 1943 року I і II. групи перевели з Норвегії та Фінляндії й до кінця війни ці дві авіагрупи билися окремо від головних сил винищувальної ескадри.
У середині 1943 року половина з 70-80 винищувачів JG 5, які перебували в I групі, базувались за Полярним колом, захищаючи постачання та перевезення.
1 вересня 1943 року майор Ґюнтер Шольц змінив оберстлейтенанта Готтардта Гендріка на посаді командира ескадри JG 5.
У листопаді 1943 року I./JG 5 перевели до Румунії для захисту нафтопереробних заводів у Плоєшті. Авіагрупу передали під командування 1-го повітряного флоту, а потім перейменували на III./JG 6; заміна ескадрі не надійшла. IV./JG 5 дислокувалася на Арктичному фронті, а потім у Південній Норвегії. До кінця війни цей підрозділ був кістяком протиповітряної оборони від нальотів союзників на бази підводних човнів у норвезьких Тронгеймі та Бергені.
1944
ред.1 серпня 1944 року Генріх Ерлер був призначений командиром JG 5, замінивши оберстлейтенанта Шольца, який отримав посаду командира винищувального командування «Норвегія» (нім. Jagdfliegerführer Norwegen).
12 листопада 1944 року 29 бомбардувальників «Ланкастер» 9-ї та 617-ї ескадрилій Королівських ВПС атакували «Тірпіц» у фіорді Тромсе. Ерлер, командир JG 5, піднявся на перехоплення, але німецькі винищувачі запізнилися. «Тірпіц» був потоплений, при цьому загинуло тисячу моряків, членів його екіпажу. Ерлер був відданий під військовий трибунал; засуджений на три роки і позбавлений командування. Пізніше Ерлера було відновлено на посаді; він загинув 4 квітня 1945 року під час бойового вильоту у складі JG 7. Карл Деніц був рушійною силою засудження. Лише послужний список Ерлера як льотчика-винищувача врятував його від страти.
1945
ред.На початку січня 1945 року і після засудження Ерлера розгляду справи військовим судом Рейху (нім. Reichskriegsgericht) оберстлейтенант Шольц, на додаток до своїх обов'язків командира командування «Норвегія» в Ставангер-Форусі, знову прийняв командування JG 5.
4 травня 1945 року у Люнебурзькій пустощі була підписана капітуляція військ вермахту. Усі німецькі збройні сили в Нідерландах, на північному заході Німеччини, включаючи Фризькі острови та Гельголанд і всі інші острови, а також сили в Шлезвіг-Гольштейні та в Данії, мали скласти свою зброю і беззастережно здатися. Ця капітуляція обумовлювала також останні німецькі формування у Норвегії, зокрема JG 5.
Загалом пілоти JG 5 здобули приблизно 3200 повітряних перемог під час Другої світової війни. Наприкінці воєнних дій втрати ескадри становили 435 осіб, убитих у бою або взятих у полон.
Командування
ред.Командири JG 5
ред.- оберст Карл-Альфред Шумахер (10 січня — березень 1942);
- оберстлейтенант Готтардт Гендрік (березень 1942 — 31 серпня 1943);
- оберстлейтенант Гюнтер Шольц (1 вересня 1943 — 26 липня 1944);
- майор Генріх Ерлер (1 серпня — грудень 1945);
- оберстлейтенант Гюнтер Шольц (січень — 8 травня 1944).
Командири I./JG 5
ред.- Майор Йоахім Зігерт (нім. Joachim Seegert) (20 січня — 20 березня 1942);
- Гауптман Йоахім фон Верен (нім. Joachim von Wehren) (20 березня 1942 — лютий 1943);
- Гауптман Герхард Венгель (нім. Gerhard Wengel) (лютий 1943 — 10 січня 1944);
- Оберлейтенант Роберт Мюллер (нім. Robert Müller) (10 — 25 січня 1944, ТВО);
- Майор Еріх Герліц (нім. Erich Gerlitz) (25 січня — 16 березня 1944);
- Майор Горст Карганіко (26 березня — 27 травня 1944);
- Гауптман Теодор Вайссенбергер (4 червня — 14 жовтня 1944).
Командири II./JG 5
ред.- Майор Геннінґ Штрюмпель (нім. Hennig Strümpell) (січень — квітень 1942);
- Гауптман Горст Карганіко (квітень 1942 — 26 березня 1944);
- Гауптман Теодор Вайссенбергер (26 березня — 3 червня 1944);
- Оберлейтенант Ганс Тецнер (нім. Hans Tetzner) (4 червня — 19 липня 1944);
- Оберстлейтенант Франц Віенгузен (нім. Franz Wienhusen) (1 вересня — жовтень 1944);
- Гауптман Герберт Треппе (нім. Herbert Treppe) (лютий — травень 1945).
Командири III./JG 5
ред.- Гауптман Гюнтер Шольц (березень 1942 — червень 1943);
- майор Генріх Ерлер (червень 1943 — травень 1944);
- Гауптман Франц Дерр (травень 1944 — травень 1945);
- Оберлейтенант Рудольф Глекнер (нім. Rudolf Glöckner) (травень 1945, ТВО).
Командири IV./JG 5
ред.- Гауптман Ганс Крігель (нім. Hans Kriegel) (26 червня 1942 — квітень 1944);
- Оберлейтенант Рудольф Людер (нім. Rudolf Lüder) (жовтень 1943, ТВО);
- Гауптман Фріц Штендель (нім. Fritz Stendel) (15 травня 1944 — травень 1945).
Командири 13. (Z)/JG 5
ред.- Оберлейтенант Фелікс Маріа Брендіс (нім. Felix Maria Brandis) (25 січня — 2 лютого 1942);
- Оберлейтенант Макс Франціскет (нім. Max Franzisket) (лютий — березень 1942, ТВО);
- Оберлейтенант Карл-Фріц Шлоссштайн (нім. Karl-Fritz Schloßstein) (березень 1942 — червень 1943);
- Оберлейтенант Ганс Кірхмаєр (нім. Hans Kirchmeier) (червень — вересень 1943, ТВО);
- Гауптман Герберт Треппе (нім. Herbert Treppe) (червень 1943 — липень 1944).
Командири 14. (Jabo)/JG 5
ред.- Гауптман Фрідріх-Вільгельм Штракелайн (нім. Friedrich-Wilhelm Strakeljahn) (лютий 1943 — лютий 1944).
Основні райони базування 5-ї винищувальної ескадри
ред.Час[1] | Місто | Основний літак |
---|---|---|
травень 1942 — лютий 1944 | Петсамо | Bf 109E/F/G, Fw 190A |
лютий — 10 травня 1944 | Алакуртті | Bf 109G |
10 травня — грудень 1944 | Ставангер-Фокус | Bf 109G |
грудень 1944 — березень 1945 | Тронгейм-Ладе | Bf 109G, Fw 190A |
березень — травень 1945 | Ставангер-Фокус | Bf 109G |
Основні райони базування I./JG 5
ред.Час | Місто | Основний літак |
---|---|---|
20 січня 1942 — 1 серпня 1943 | Ставангер | Bf 109F/G, Fw 190A |
1 серпня — 15 листопада 1943 | Фредеріксгавн | Bf 109G |
15 листопада 1943 — 9 січня 1944 | Таргсорул-Ной | |
9 січня — лютий 1944 | Софія-Враждебна | |
лютий — 25 лютого 1944 | Обертраублінг | |
25 лютого — 7 червня 1944 | Герцогенаурах | |
7 — 14 червня 1944 | Мондідьє | |
14 червня — 2 липня 1944 | Перонн | |
2 липня — 5 серпня 1944 | Фрієр-Фаюель | |
5 — 15 серпня 1944 | Арпажон | |
15 серпня — жовтень 1944 | Вунсторф | |
жовтень — 14 жовтня 1944 | Шверін-Горріс |
Основні райони базування II./JG 5
ред.Час | Місто | Основний літак |
---|---|---|
25 січня — квітень 1942 | Петсамо | Bf 109E |
квітень — травень 1942 | Порі | Bf 109E/F |
травень — жовтень 1942 | Петсамо | Bf 109F |
жовтень 1942 — 3 листопада 1943 | Алакуртті | Bf 109F/G |
3 листопада 1943 — березень 1944 | Псков-Південий | Bf 109G |
березень — квітень 1944 | Алакуртті | |
квітень — 31 травня 1944 | Якобстштадт | |
31 травня — 15 червня 1944 | Гарделеген | |
15 червня — 1 липня 1944 | Евре | |
1 липня — 16 жовтня 1944 | Зальцведель | |
16 жовтня — жовтень 1944 | Фінстервальде | |
лютий — травень 1945 | Гердла | Fw 190A, Bf 109G |
Основні райони базування III./JG 5
ред.Час | Місто | Основний літак |
---|---|---|
березень — квітень 1942 | Тронгейм | Bf 109E |
квітень 1942 — жовтень 1944 | Петсамо | Bf 109E/F/G |
жовтень — 31 жовтня 1944 | Кіркенес | Bf 109G |
31 жовтня — 8 листопада 1944 | Кааманен | |
8 листопада — 1 грудня 1944 | Бардуфосс/Алта | Bf 109G, Fw 190A |
1 грудня 1944 — 8 травня 1945 | Госса |
Основні райони базування IV./JG 5
ред.Час | Місто | Основний літак |
---|---|---|
26 червня 1942 — 1 лютого 1944 | Тронгейм-Ладе | Bf 109F/G, Fw 190A |
1 лютого — серпень 1944 | Ставангер-Сола | Bf 109G, Fw 190A |
серпень — 31 жовтня 1944 | Сальміярві | |
31 жовтня — 6 листопада 1944 | Наутсі | |
6 листопада 1944 — березень 1945 | Ставангер-Сола | |
березень — 8 травня 1945 | Кйевік |
Основні райони базування 13. (Z)/JG 5
ред.Час | Місто | Основний літак |
---|---|---|
16 березня 1942 — 9 січня 1944 | Кіркенес | Bf 110E/F/G |
9 січня — січень 1944 | Кестеньга | Bf 110G |
січень — 16 лютого 1944 | Кіркенес | |
16 лютого — травень 1944 | Гердла | |
травень — 18 липня 1944 | Тронгейм-Ладе |
Основні райони базування 14. (Jabo)/JG 5
ред.Час | Місто | Основний літак |
---|---|---|
лютий 1943 — лютий 1944 | Петсамо | Fw 190A |
Список кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста JG 5
ред.- Позначення
Ім'я | Звання | Підрозділ | Лицарського хреста | Лицарського хреста з дубовим листям | Лицарського хреста з дубовим листям та мечами | Лицарського хреста з дубовим листям, мечами та діамантами |
---|---|---|---|---|---|---|
Генріх Бартельс | оберфельдфебель | 8./JG 5 | 13 листопада 1942 | |||
Альберт Бруннер | оберфельдфебель | 6./JG 5 | 3 липня 1943 | |||
Горст Карганіко | оберлейтенант | 6./JG 5 | 25 вересня 1941 | |||
Гуго Дамер | оберфельдфебель | 6./JG 5 | 1 серпня 1941 | |||
Ганс Добрих | фельдфебель | 6./JG 5 | 19 вересня 1943 | |||
Франц Дерр | гауптман | III./JG 5 | 19 серпня 1944 | |||
Генріх Ерлер | лейтенант | 6./JG 5 | 4 вересня 1942 | 2 серпня 1943 | ||
Руді Лінц | лейтенант | 12./JG 5 | 12 березня 1945 | |||
Рудольф Мюллер | фельдфебель | 6./JG 5 | 19 червня 1942 | |||
Гельмут Нойман | лейтенант | 14./JG 5 | 12 березня 1945 | |||
Якоб Норц | оберфельдфебель | 6./JG 5 | 26 березня 1944 | |||
Вальтер Шук | оберфельдфебель | 7./JG 5 | 8 квітня 1944 | 30 вересня 1944 | ||
Фрідріх-Вільгельм Штракелайн | гауптман | 14.(Jabo)/JG 5 | 19 серпня 1944 | |||
Теодор Вайссенбергер | лейтенант | 6./JG 5 | 13 листопада 1942 | 2 серпня 1943 |
Див. також
ред.Посилання
ред.- Jagdgeschwader 5 "Eismeer". на lexikon-der-wehrmacht.de.(нім.)
- Jagdgeschwader 5 «Eismeer»(англ.)
- Истребительная эскадра JG5 "Айсмеер" (Jagdgeschwader 5 "Eismeer"). на allaces.ru.(рос.)
- Jagdgeschwader 5
Література
ред.- Wolfgang Dierich: Die Verbände der Luftwaffe 1935—1945 — Gliederungen und Kurzchroniken — Eine Dokumentation, Motorbuch-Verlag 1976
- Werner Gibrig: Jagdgeschwader 5 «Eismeerjäger» — Eine Chronik aus Dokumenten und Berichten 1941—1945. Motorbuch-Verlag
- Mombeek, Eric (2003). Eismeerjäger—Zur Geschichte des Jagdgeschwaders 5. Linkebeek, Belgium: ASBL, La Porte d'Hoves. ISBN 978-2-9600236-4-0.