Модуляція (музика)

Існує декілька різновидів модуляції:

• Досконала тональна модуляція здебільшого завершує музичний твір, його частину, період, речення, фразу. Її підготовляють завчасним введенням у попередню тональність елементів наступної тональності.

• При недосконалій тональній модуляції основна тональність змінюється в середині періоду або фрази музичного твору без закріплення в новій тональності (те ж саме, що відхилення).

• Раптова модуляція — непідготовлена зміна однієї тональності іншою, що здійснюється через домінантову функцію наступної тональності. Перехід з однієї тональності в іншу без будь-якої попередньої підготовки називається зіставленням тональностей.

• Ладова модуляція — перехід в однойменну тональність іншого ладового нахилу.

• Енгармонічна модуляція — перехід у нову тональність шляхом енгармонічної заміни звуків або вигляду останнього акорду основної тональності.

В середньовічній музичній теорії модуляціяєю злагода й упорядкованість, що була предметом тогочасної науки про мистецтво музики.

Починаючи з Цензорина («Die die natali», 238 г. н. э.) в античності (у Августина, Боеція, Кассіодора тощо) і протягом усього Середньовіччя (починаючи з трактатів каролінзького відродження, IX ст.), аж до XVI століття (в Німеччині і пізніше) поняття мелодії було «арифметичним», діаметрально протилежним тому лірико-емоційному поданням, яке встановилося в епоху Нового часу. Сама музика визначалася як наука (техніка, мистецтво) правильної розмірності (musica est scientia [vel ars] bene modulandi)^[1]. Латинські слова modulatio/modulari, ймовірно, були перекладами грецьких слів μελῳδία/μελῳδεῖν. На відміну від дієслова «співати» (ἀείδω, форма ᾄδω) «мелодіювати» означала співати дискретними інтервалами, «переступаючи через проміжки між висотами, зупиняючись ж на самих висотах і озвучуючи тільки їх, це і називається "співати" (μελῳδεῖν), тобто рухатися інтервальним рухом» (Аристоксен)^[2].

Мелодія, що розуміється як упорядковане / лагідне розгортання в часі музичних інтервалів (тобто таких, що обчислюються, дискретних звуків), і ємодуляція в корінному і історично найбільш значущому сенсі цього слова.

Поширений в XVII і XVIII століттях термін musica modulatoria означав мистецтво (техніку) музичного виконавства, вокального або інструментального. Значення "modulari" у ставленні до музичного виконавства маргінально з'являлися вже в Середньовіччі у зв'язку з нестрогим уживанням слова в значенні «співати» (вокальну музику) або «виконувати» (музику на музичному інструменті).

Пізніше значення модуляція змінилося і означає перехід з однієї мажорній або мінорній тональності в іншу, мажорну або мінорну, тональність. У цьому значенні термін «модуляція» вперше вжив Олександр Малколм у трактаті «A Treatise of Musick» ^[3] У вживанні Малколма «модуляція» синонімічна «відхиленню», і стосується будь-якої тимчасової зміни тональності. У Німеччині терміни відхилення(Ausweichung) і модуляція (Modulation) вживалися як синоніми до середини XIX століття. Нинішнє слововживання остаточно закріпилася в роботах Г. Рімана і в цьому значенні потрапив у радянське музикознавство.^[4].

У сучасній естрадній музиці раптова модуляція є часто використовуваним прийомом для кульмінаційного розвитку пісні перед її фіналом. Звичайно модуляція застосовується перед останнім приспівом шляхом підвищення його на півтону або цілий тон.

Приклад «грамофонній» модуляції у форматі Євробачення після паузи на 2:22:

• Vad Du Än Trodde Så Trodde Du в исполнении Arja Saijonmaa [Архівовано 19 липня 2015 у Wayback Machine.]

• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)

• Riemann H. Systematische Modulationslehre als Grundlage der musikalischen Formenlehre. Hamburg, 1887.
• Риман Г. Систематическое учение о модуляции как основа учения о музыкальных формах. Перевод с немецкого Ю.Энгеля. М, 1929.
• Дубовский И.И., Евсеев С.В., Соколов В.В., Способин И.В. Учебник гармонии, ч.1. М., 1937.
• Дубовский И.И., Евсеев С.В., Способин И.В. Учебник гармонии, ч.2. М., 1938.
• Blumröder, Ch. von. Modulatio, Modulation // Handwörterbuch der musikalischen Terminologie. Freiburg i. Br., 1983.
• Холопов Ю. Н. Гармония. Теоретический курс, М., 1988.
• Холопов Ю. Н. Гармония. Практический курс. Части 1, 2. М., 2003, 2005.
• Двоскина Е.М. От modulatio к модуляции. В поисках общего знаменателя // Музыкальная академия, 2004, №3.

• Модуляція // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 451-452.