Чехи

Говорять чеською мовою яка є слов'янською мовою та належить до групи західнослов'янських мов^[1][2].

1. Власне чеський діалект, який охоплює західну частину Чехії з м. Прага (територія між Південно-Західною Польщею, Німеччиною й Австрією). Цей діалект поділяється на чотири групи говірок: середньочеські (центр — м. Прага); східночеські; західночеські; південночеські.
2. Ганацький (моравський) діалект (центр — м. Брно).
3. Ляський (сілезький) діалект, який поширений у північно-східній частині Чехії уздовж кордону з Польщею.

Близько 400 р. до н. е. на території сучасної Чехії з'явилися кельти, з II тисячоліття до н. е. оселилося кельтське плем'я боїв (звідси латинська назва Чехії — Богемія). На початку нашої ери кельтів відтісняють германці, на яких тиснуть гуни, в VI ст. осідають лангобарди, а в V — VI ст. тут уже переважають слов'яни. В VII ст. Чехія входить до складу держави Само, в IX ст. — до складу Великої Моравії. На початку X ст. підноситься чеське племінне князівство на чолі з Пржемисловичами. В XI ст. посилилась міжусобна боротьба, яка супроводжувалась вторгненням польських і німецьких феодалів.

В Чехо-Словаччині жило 1980р. 9 820 000 (64% населення), в тому числі на чеських землях 9 760 000. Чехи живуть також в Австрії, США, Канаді й меншими скупченнями в Німеччині, Франції й в країнах бувшої Югославії. За даними перепису населення 2011 року^[3], чехів налічують 6 711 624 особи. Наступний перепис населення відбувся у 2021 році. Його результати будуть опубліковані у 2022 році^[4].

В Україні після Другої світової війни жило 15 000 чехів, близько 70% з них вважали рідною мовою чеську, 23% ― українську. Це рештки чисельнішої чеської меншості на українських землях у минулому.

1. ↑ Kortlandt, Frederik. FROM PROTO-INDO-EUROPEAN TO SLAVIC (PDF) (англ.). с. 1—20. Архів оригіналу (PDF) за 20 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
2. ↑ Czech language - Czech republic. web.archive.org. 18 січня 2008. Архів оригіналу за 18 січня 2008. Процитовано 13 січня 2022. [Архівовано 2008-01-18 у Wayback Machine.]
3. ↑ Obyvatelstvo, domy, byty a domácnosti podle Sčítání lidu, domů a bytů - ČR, kraje, okresy, SO ORP, správní obvody Prahy a města (sídla SO ORP) - 2011. Obyvatelstvo, domy, byty a domácnosti podle Sčítání lidu, domů a bytů - ČR, kraje, okresy, SO ORP, správní obvody Prahy a města (sídla SO ORP) - 2011 (cs-CZ) . Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
4. ↑ Zpracování výsledků | Sčítání 2021. www.czso.cz. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.

 

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Чехи

 

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Чеські прислів'я

 

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чехи

• Дорошенко Д. Слов’янський світ у його минулому й сучасному. Том 3. Берлін.: Видавництво “Українське Слово”, 1922. 264 с. (читати онлайн, с. 136-217)
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Auerhan J. České osady na Volini, na Krymu a na Kavkaze. Прага 1920;
• Auerhan J. Osady českých emigrantů v Prusku, Polsku a Rusku. Прага 1920;
• Рихлік Є. Досліди над чес. колоніями на Україні. Записки Етногр. Товариства, кн. І. К. 1925;
• Karas F. Obrazy z českých osad v Polsku. Прага 1935;
• Флоровский А. Чехи и восточные славяне, тт. I-II, Прага 1947.

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.