Священнича традиція (Біблія)

Священнича традиція (скорочено P, від нім. Priester — священник; жрець, жрецький кодекс^[1]) — згідно з теорією джерел біблеїстики, одна з чотирьох важливих традицій, які були використані при створенні книг П'ятикнижжя Старого Завіту. Це наймолодше, серед інших чотирьох, джерело, датоване приблизно 550 р. до н. е. Його авторами вважаються священники з Єрусалима.

Історія дослідження

З початком Просвітництва в Європі почалося історично-критичне вивчення Біблії. З вісімнадцятого століття, Біблія не тільки отримала свою функцію як проявлене Слово Боже, але також сприймається і вивчається у формі як історично сформована книга. Що стосується П'ятикнижжя, початкові дослідження біблеїстів виявили деякі напруження і неузгодження в тексті. Це призвело до того, що у XVIII столітті священник із Гільдесгайма — Геннінґ Віттер і кілька десятиліть потому французький лікар Жан Астрюк, розвинули теорію про створення і розвиток П'ятикнижжя. Ця теорія порушила переконання того, що Мойсей був автором П'ятикнижжя. Віттер і Астрюк прийшли до висновку, що п'ять книг Мойсея виникли через тривалий процес наростання колишніх незалежних джерел одне на одного. Хоча ці вихідні документи не збереглися, їх можна реконструювати з сьогоднішнього кінцевого тексту, використовуючи методи літературної історичної критики. Астрюк розпізнав, що у межах тексту П'ятикнижжя існує чотири незалежних джерела, які він позначив літерами A-D. Ця теза отримала подальший розвиток, в наступних десятиліттях в Німеччині. Розробка текстів декількома вченими призвела до сформульованої Юліусом Велльгаузеном та його сучасниками документарної гіпотези, яка виділяє історично і змістовно саме чотири джерела Астрюка і які назвали так:

Ягвіст (J, нім. Jehovist), 950 до н. е.
Елогіст (E, нім. Elohist), бл. 800 до н. е.
Священнича традиція (P, нім. Piesterkodex), бл. 550 р. до н. е.
Повторення Закону або Девтерономіст (D, лат. Deuteronomium), бл. VII ст. до н. е.

Текст

До тексту, що належить до традиції P, відносять^[2]:

Текст	Тема	Цитата
Праісторія
	Створення світу	Буття 1,1-2,4а
	Генеалогія від Адама до Ноя	Бт 5,1-32*
	Потоп та союз з Ноєм	Бт 6,9-9,17*
	Таблиця народів	Бт 10,1-7*.20.22.31
	Генеалогія	Бт 11,10-27.31*
Історія праотців
	Історія Авраама	Бт 12,4b.5; 13,6.11b.12abα
	Союз з Авраамом	Бт 17*
	Похорон Сари	Бт 23*
	Одруження Ісава та Якова	Бт 26,34; 27,46-28,9; 29,24.28b.29
	Об'явлення Ел-Шаддая (Всемогутнього) перед Яковом у Бет-Елі	Бт 35,9-13a.15
	Йосип і Яків у Єгипті	Бт 41,46a; 46,6.
Вихід, Пустиня, Синай
	Пригнічення Ізраїля у Єгипті	Вих 1,1-7*.13.; 2,23-25
	Покликання Мойсея	Вих 6,2-12
	П'ять кар	Вих 7,8-12.19-22; 8,1-3.11.12-15; 9,8-12; 12,1-20*.28.40.
	Чудо на морі	Вих 14*
	Манна + Субота	Ex 16*
	Встановлення святині	Вих 24,15-29,46; 39,32.43; 40,17.33-35
	Початок культу	Лев 8*
Пустиня та обіцяна земля
	Розвідники	Чис 13*
	Зневіра Мойсея і Аарона	Чис 20,1-13*
	Смерть Аарона	Чис 20,22-29*
	Звістка про смерть Мойсея	Втор 32,48-52*
	Смерть Мойсея	Втор 34,1.7-9
* У цих віршах не всі місця відповідають традиції «P».

Примітки

↑ Єврейська цивілізація: Оксфордський підручник з юдаїки: у 2-х томах. Том 1. — Київ: Дух і Літера, 2012. — С. 37.
↑ Vgl. Hans-Christoph Schmitt, Arbeitsbuch zum Alten Testament, Göttingen 2005, S. 191f.

Посилання

Жрецький кодекс // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Peter Weimar: Priesterschrift у bibelwissenschaft.de(нім.)

Джерела

А. Свідеркувна. Розмови про Біблію. Старий Завіт. — Львів: Свічадо, 2008. — С. 40—41. ISBN 978-966-395-154-6
Святе Письмо Старого та Нового Завіту. — Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.

[1] Єврейська цивілізація: Оксфордський підручник з юдаїки: у 2-х томах. Том 1. — Київ: Дух і Літера, 2012. — С. 37.

[2] Vgl. Hans-Christoph Schmitt, Arbeitsbuch zum Alten Testament, Göttingen 2005, S. 191f.

[1]

[2]