Пітео
Пітео (швед. Piteå) — місто на півночі Швеції, у лені Норрботтен. Адміністративний центр комуни Пітео. Лежить на березі Ботнічної затоки Балтійського моря, у гирлі річки Пітеельвен. Населення — 22913 осіб (2010), площа — 24,74 км².[1]
| Пітео швед. Piteå | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 65°19′18.71″ пн. ш. 21°28′58.67″ сх. д. / 65.32186° пн. ш. 21.48296° сх. д. | ||||
| Країна |
 Швеція | |||
| Регіон | Норрботтен | |||
| Столиця для | Пітео (комуна Швеції) | |||
| Засновано | 1621 | |||
| Площа | 24,74 [1] км² | |||
| Населення | 22913 оосіб (2010) [1] [2] | |||
| · густота | 926 осіб/км² | |||
| Телефонний код | (+46) 0911 | |||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | |||
| GeoNames | 603570 | |||
| OSM | ↑935490 ·R (Пітео) | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | pitea.se | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Пітео Пітео (Швеція) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Пітео у Вікісховищі | ||||
Історія
ред.Місто засноване 1621 року. Після того як воно було повністю знищене пожежею у липні 1668 року, його перенесено дещо південніше від старого місця, — на один з невеликих островів — Häggholmen — у бухті Ботнічної затоки. Сьогодні цей острів є центральною частиною міста.
1721 року нове місто було спалене російськими військами. Єдиною будівлею, яка тоді збереглася була церква, яка збереглася до наших днів. У 1911 році у селищі було побудовано залізничну станцію на лінії Ельвсбюн — Пітео, що сприяло розвиткові селища й зростанню його населення. Цьому також сприяв порт.
Населення
ред.| Рік | 1951[4] | 1960 | 1970 | 1980 | 1990 | 2000 | 2010[1] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Населення, чол. | 5574 | 8181 | 15067 | 16068 | 17727 | 22152 | 22913 |
Клімат
ред.| Клімат Пітео | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 10,3 | 10,5 | 14,1 | 21,5 | 29,5 | 32,0 | 34,9 | 32,0 | 24,5 | 20,8 | 13,0 | 8,5 | 34,9 |
| Середній максимум, °C | −4,3 | −4 | 1,1 | 6,3 | 12,7 | 17,9 | 20,7 | 19,0 | 13,7 | 6,2 | 0,4 | −2,6 | |
| Середня температура, °C | −8,1 | −8,3 | −3,5 | 1,8 | 7,8 | 13,4 | 16,3 | 14,5 | 9,4 | 2,9 | −2,5 | −5,9 | |
| Середній мінімум, °C | −12,1 | −12,5 | −7,9 | −2,6 | 2,7 | 8,6 | 11,6 | 10,1 | 5,5 | −0,2 | −5,4 | −9,4 | |
| Абсолютний мінімум, °C | −41,5 | −38,5 | −33,3 | −22,5 | −10,5 | −1,3 | 2,5 | −1 | −6,1 | −21,4 | −31,6 | −35,5 | −41,5 |
| Норма опадів, мм | 52 | 34 | 34 | 33 | 42 | 62 | 70 | 69 | 59 | 61 | 60 | 58 | |
Спорт
ред.1918 року у місті було засновано спортивний клуб «Пітео»[sv]. На базі клубу 1920 року було створено футбольну команду «Piteå IF»[sv], що грає у 2 Дивізіоні Шведської футбольної ліги. 1985 року тут також було створено жіночу футбольну команду «Piteå IF»[sv], що з 2009 року грає у вищій лізі жіночого футбольного чемпіонату Швеції.
1986 року на базі хокейної секції спортивного клубу «Пітео» і двох інших спортивних клубів було створено хокейний клуб «Пітео»[sv], що грає (станом на 2013 рік) у Третій лізі (1 Дивізіон) шведського хокейного чемпіонату. У 1999—2005 роках команда грала у другій лізі — Хокей-Аллсвенскан шведського хокейного чемпіонату. За хокейний клуб у різні роки грали, зокрема, Мікаель Ренберг, Маттіас Елунд, Генрік Талліндер, Томас Хальмстрем.
Окрім футбольної й хокейної команд у клубі «Пітео» діють також секції легкої атлетики й спортивного орієнтування.
Література
ред.- Piteå. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 22. — 1952. — S. 1106. (швед.)
Посилання
ред.- ↑ а б в г Tätorternas landareal, folkmängd och invånare per km2 2005 och 2010 (швед.) на сайті Statistiska Sentralbyrån (швед.), (англ.) Центрального статистичного бюро.
- ↑ Piteå [Архівовано 2013-12-13 у Wayback Machine.] на сайті Nationalencyklopedin шведської "Національної енциклопедії".
- ↑ Tätorter 1960—200. Localities 1960—2005. Sveriges officiella statistik. Statistika veddelanden. — 2009. ISSN 1654-3823.
- ↑ Piteå [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.]. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 22. — 1952. — S. 1106. (швед.)