Процедурне текстурування

Процедурне текстурування — метод створення текстур у комп'ютерній графіці, при якому зображення створюється за допомогою програмного алгоритму (процедурного алгоритму), а не задається наперед.

Найкраще процес процедурного текстурування представити у вигляді блоків (операторів). Існує три типи блоків:

• генератори;
• фільтри;
• допоміжні.

Кожен генератор і фільтр реалізує встановлений процедурний алгоритм з певною сукупністю змінних параметрів.

Для створення «природних» текстур, таких як дерево, граніт, метал, каміння, лава як фільтри використовуються фрактальний шум (англ. fractal noise) і ніздрюваті текстури (англ. cellular textures).

Властивості процедурних текстур:

• оборотність. У процедурній текстурі зберігається вся історія її створення;
• малий розмір (якщо як вихідні дані для процедурних алгоритмів виступають тільки числові значення);
• необмежена кількість варіацій при використанні стохастичних (що використовують генератор псевдовипадкових чисел) алгоритмів;
• масштабованість до будь-якого розміру (залежить від процедурного двигуна/бібліотеки);
• одночасно з підсумкової текстурою дуже легко виходять alpha-, bump-, reflect-карти.

Приклади програм, що дозволяють використовувати процедурні текстури не тільки для побудови зображення, а й для побудови геометрії: Autodesk 3ds Max, Autodesk Maya, Modo, Genetica та ін.

Для прикладу з використанням процедурних текстур були створені ігри:

• .kkrieger;
• Spore;
• та ін.