Порнографія

Слово порнографія є конгломератом двох давньогрецьких слів: πόρνος (pórnos) «розпусники», і γράφειν ( gráphein) «написання, запис або опис».^[4] У грецькій мові термін «порнографія» означає зображення сексуальної активності.^[5] Невідома дата першого використання терміну «порнографія», найдавнішим засвідченим і найбільш спорідненим словом є πορνογράφος (pornographos), тобто «хтось пише про розпусниць» у ІІІ столітті н. е. у роботі Афінея «Дейпнософісти».^[6]

Найдавніше опубліковане згадування слова «порнографія» як «нова порнографія» датується 1638 роком і приписується Натаніелю Баттеру в історії газетної індустрії Фліту.^[7] Сучасне слово «порнографія» увійшло в англійську мову як більш звичне слово в 1842 році через французьке «pornographie», від грецького «pornographos».^[8] З міжнародних мов, лово потрапило в інші мови та стало інтернаціональним.

Термін «порно» - це скорочення від «порнографія».^[5] Споріднений термін πόρνη (pórnē) «повія» грецькою мовою, спочатку означало «куплена» подібно до pernanai «продавати», від протоіндоєвропейського кореня per- «передати» — натякаючи на акт продажу.^[5]

Слово «порнографія» спочатку використовувалося класичними вченими як «книжковий і, отже, необразливий термін для написання про повій»,^[9] але його значення швидко розширилося, щоб охопити всі форми «неприйнятного або непристойного матеріалу в мистецтві та літературі».^[9] У 1864 році словник Вебстера опублікував «розпусну картину» як значення «порнографії»^[9], а Оксфордський словник англійської мови: «непристойний живопис» (1842), «опис непристойних речей, непристойна публікація» (1977 або раніше).^[10]

Визначення терміну «порнографія» різноманітні, причому представники як пропорнографічних, так і антипорнографічних груп визначають його як схвально, так і несхвально, що робить будь-яке визначення дуже умовним.^[11] Незважаючи на це, академічні дослідники визначили порнографію як матеріал сексуального характеру, такий як зображення, відео, текст або аудіо, який в першу чергу призначений для сприяння сексуальному збудженню споживача та створюється та комерціалізується за «згодою всіх залучених осіб».^[d] Збудження вважається основною метою, сенсом існування якого має відповідати матеріал, щоб його можна було вважати порнографічним.^[15] Оскільки деякі люди можуть викликати збудження від зображення, яке не призначене для сексуального збудження, і навпаки, не можуть відчувати збудження від матеріалу, який явно призначений для збудження, матеріал, який можна вважати порнографією, стає суб’єктивним.^[15]

 

Що вважати порнографією, дискутується.^[16] Порнографія розглядається істориками як складне культурне утворення.^[17] Однак зображення сексуального характеру існували з доісторичних часів, як це видно на фігурках Венери та наскельних малюнках.^[18] Люди різних цивілізацій створювали роботи, які зображували відвертий секс; це артефакти, музика, поезія та фрески серед іншого, які часто переплітаються з релігійними та надприродними темами.^[19] Найдавніші артефакти, включаючи Венеру Холе-Фельс, які вважаються порнографічними, були виявлені 2008 року нашої ери в печері поблизу Штутгарта в Німеччині. Радіовуглецеве датування припускає, що їм принаймні 35 000 років і належать до періоду Оріньяк.^[a]

Величезна кількість артефактів, які були виявлені в стародавній Месопотамії, містили явні зображення гетеросексуального сексу.^[21] Гліптичне мистецтво шумерського раннього династичного періоду часто показує сцени лобового сексу в місіонерській позі.^[21] На вотивних табличках Месопотамії початку ІІ тисячоліття до н. е. зазвичай показано чоловіка, який проникає в жінку ззаду, а вона, нахиляючись, п’є пиво через соломинку.^[21] Середньоассирійські свинцеві вотивні фігурки часто представляли чоловіка, який стоїть і проникає в жінку, яка лежить на вівтарі.^[21]

 

 

Бляшки із зображенням сексу між чоловіком і жінкою. З Іраку, давньовавилонський період (бл. 2000 - бл. 1500 рр. до н.е.)

Вчені традиційно інтерпретували всі ці зображення як сцени ієрогамії (давнього священного шлюбу між богом і богинею), але вони, швидше за все, пов’язані з культом Інанни, месопотамської богині сексу та священної проституції.^[21] У храмі Інанни в Ассурі було знайдено багато відвертих зображень сексуального характеру, включаючи моделі чоловічих і жіночих статевих органів.^[21]

Зображення статевого акту не були частиною загального репертуару формального мистецтва Стародавнього Єгипту, але рудиментарні ескізи гетеросексуального акту були знайдені на фрагментах кераміки та графіті.^[22] Останні дві третини Туринського еротичного папірусу (Папірус 55001), сувою єгипетського папірусу, знайденого в Дейр-ель-Медіні,^[22] складається з серії з дванадцяти віньєток, на яких зображені чоловіки та жінки в різних сексуальних позах. Ймовірно, сувій був намальований у Рамессидський період (1292–1075 рр. до н. е.), і його висока художня якість свідчить про те, що він створювався для заможної аудиторії. Інших подібних сувоїв поки не виявлено.^[22]

Археолог Ніколаос Стамполідіс зазначив, що суспільство Стародавньої Греції мало поблажливе ставлення до сексуального представлення в галузі мистецтва та літератури.^[23] «Ода Афродіті» грецької поетеси Сапфо (600 р. до н. е.) вважається найдавнішим прикладом лесбійської поезії.^[19] Червонофігурний вазопис, винайдений в Греції (530 р. до н. е.), часто зображувала еротичні образи.^[24] Комік V століття до нашої ери Арістофан розробив 106 способів опису чоловічих геніталій і 91 спосіб жіночих геніталій.^[23] «Лісістрата» (411 р. до н. е.) — комедійна п’єса про сексуальну війну, яку грали в Стародавній Греції.^[25]

 

 

 

 

Червонофігурна кераміка, винайдена в Стародавній Греції (бл. 530 р. до н.е.), зображувала еротичні образи як частину художнього твору.

В Індії індуїзм прийняв допитливе ставлення до сексу як до мистецтва та духовного ідеалу.^[26] Деякі стародавні індуїстські храми включали різні аспекти сексуальності у свої твори мистецтва. Храми в Кхаджурахо і Конарку особливо відомі своїми скульптурами, які детально відображали людську сексуальну активність.^[27] Ці зображення розглядалися з духовної точки зору, оскільки вважається, що сексуальне збудження вказує на втілення божественного.^[e]

 

«Порнографію іноді характеризують як ознаку дегенеративного суспільства, але будь-хто, хто навіть трохи знайомий з грецькими вазами чи статуями на стародавніх індуїстських храмах, знає, що так звані неприродні статеві акти, оргії та всілякі складні зв’язки були представлені протягом тисячоліть минулого у мистецтві для задоволення та натхнення глядача скрізь, очевидно, вроджене в людській – можливо, особливо чоловічій – психіці». — Том Годжкінсон^[31]

Кама, слово, яке використовується для позначення сексуального бажання, було досліджено в індійських літературних творах, таких як Камасутра, де розглядалися як практичні, так і психологічні аспекти людського залицяння та статевого акту.^[32] Санскритський текст Камасутри був скомпільований мудрецем Ватсьяяною в остаточну форму десь у другій половині ІІІ століття нашої ери.^[33] Цей текст, який включав прозу, поезію, а також ілюстрації щодо еротичного кохання та сексуальної поведінки,^[19] є одним із найвідоміших індійських еротичних творів.^[34]

«Кокашастра» — ще один середньовічний індійський твір, який досліджував каму.^[27] Інші приклади раннього мистецтва та літератури сексуального характеру включають: «Ars Amatoria» («Мистецтво кохання»), трактат II століття нашої ери про мистецтво спокушання та чуттєвості римського поета Овідія;^[16] артефакти народу Моче в Перу (100–800 рр. н. е.);^[19] «Декамерон», збірка оповідань, деякі з яких мають сексуальний характер, написана італійським письменником XIV століття Джованні Боккаччо;^[16] і арабський секс-посібник XV століття «Запашний сад».^[19]

 

Високорозвинена культура візуальної еротики процвітала в Японії на початку Нового часу. Принаймні з XVІІ століття еротичні твори мистецтва стали частиною основної соціальної культури.^[16] Зображення статевого акту часто з'являлися на картинах, які мали на меті забезпечити статеве виховання медичних працівників, куртизанок і подружніх пар.Макура-e (малюнки на подушках) були зроблені для розваги, а також для керівництва сімейними парами.^[16] Японська форма мистецтва ІХ століття «шунга», яка зображувала статеві акти на гравюрах і картинах, стала настільки популярною до XVIII століття, що японський уряд почав видавати офіційні укази проти них. Незважаючи на це, японська еротика процвітала завдяки роботам таких художників, як Судзукі Харунобу, які здобули всесвітню популярність.^[19] Японські закони про цензуру, прийняті в 1870 році, ускладнювали виробництво еротичних творів. Закони залишалися в силі до кінця війни на Тихому океані в 1945 році. Незважаючи на це, порнографія процвітала через продаж «еротичних, гротескних, нісенітницьких» (ero-guro-nansensu) періодичних видань, особливо в епоху Тайшо (1912–1926).^[36] З 1960-х років в Японії стали популярними рожеві фільми, які зображували сексуальні теми. У 1981 році було випущено перше японське відео для дорослих (AV).^[35] Японська індустрія порнографії досягла свого піку на початку 2000-х років, коли щорічно виготовлялося близько 30 000 АВ. З середини 2010-х років збільшення доступності безкоштовного порно в Інтернеті призвело до зниження виробництва AV.^[35] В останні десятиліття стали популярними інші форми розваг для дорослих, такі як хентай, який відноситься до порнографічної манги та аніме, та еротичні відеоігри.^[35]

У Європі твір італійського Відродження XVI століття — «Шляхи», також знаний як «Шістнадцять насолод», став відомим своїми гравюрами, які чітко зображували сексуальні пози.^[37] Публікацію цієї книги вважали початком друкованої порнографії в Римі.^[38] Друге видання цієї книги було опубліковано 1527 року під назвою «Пози Аретино», в якому еротичні зображення поєднувалися з текстом — перше в західній культурі.^[38] Ватикан закликав до повного знищення всіх примірників книги та ув'язнення її автора Маркантоніо Раймонді.^[38] З розвитком друкарства в Європі почалося видання письмових і візуальних матеріалів, які за своєю суттю були порнографічними. «Гептамерон», написаний французькою мовою Маргаритою де Наваррською та опублікований посмертно 1558 року, є одним із найперших прикладів непристойних текстів цієї епохи.^[16] Починаючи з епохи Просвітництва та прогресу в поліграфічних технологіях, виробництво еротичних матеріалів стало настільки популярним, що в Англії розвинувся підпільний ринок таких творів з окремим видавництвом і книготоргівлею.^[16] Епохою розкошу порнографії історики вважають XVIII століття.^[39] Так, анонімні автори публікують «Розвиток природи» (1744), «Історія людського серця: або Пригоди юного джентльмена» (1749), в якій описується жіноча еякуляція, і «Дитина природи» (1774) були відзначені як видатні порнографічні художні твори цього періоду.^[40] Книгу «Фанні Гілл» (1748) вважають «першою оригінальною англійською прозовою порнографією та першою порнографією, яка використовує форму роману».^[41] Еротичний літературний твір Джона Кліленда «Фанні Гілл» був вперше опублікований в Англії під назвою «Мемуари жінки задоволення».^[42] Цей роман став однією з найбільш переслідуваних і заборонених книг в історії.^[43] Письменника Джона Клеланда звинуватили в «розбещенні підданих короля».^[44]

 

 

Приблизно в той же час в англосфері стали відомі «французькі листівки», еротичне графічне мистецтво, яке почало масово вироблятися в Парижі.^[16] Франція епохи Просвітництва була відзначена істориками як центр зародження порнографії сучасної доби.^[45] Твори французької порнографії, які часто зосереджувалися на вихованні інженю в розпусника, домінували в продажі відвертого сексуального контенту.^[46] Французи намагалися поєднати наративи сексуального задоволення з філософською та антиістеблішментською основою.^[46] Політична порнографія почалася з часів Французької революції (1789–1799).^[47] Крім сексуальної складової, порнографія стала популярним засобом протесту проти соціальних і політичних норм того часу.^[16] У цей період порнографія використовувалася для дослідження ідей сексуальної свободи для жінок і чоловіків, різних методів контрацепції та для викриття злочинів могутніх королівських осіб та еліт.^[16] Робітники та нижчі класи у Франції масово випускали порнографічні матеріали з темами імпотенції, інцесту та оргій, які висміювали владу церкви-держави, аристократів, священників, ченців та інших королівських осіб.^[47] Одним із найважливіших авторів соціально-радикальної порнографії був французький аристократ маркіз де Сад (1740–1814), ім’я якого допомогло вивести слова «садизм» і «садист». Він захищав розпусну сексуальність і публікував критику влади, багато з яких містили порнографічний зміст.^[48] Його робота «Жюстина» (1791) переплітає оргіастичні сцени разом із широкими дебатами про проблеми власності та традиційної ієрархії в суспільстві.^[16]

^[49]

 

 

 

 

 

 

 

 

Сексуальність у Стародавньому Римі часто характеризується як така, що має "необмежену сексуальну ліцензію". Вище: Твори римського мистецтва, що зберігаються в музеях (бл. 1 - бл. 300 рр. н.е.).

Коли в XVIII столітті в стародавньому римському місті Помпеї були проведені масштабні археологічні розкопки, велика частина еротичного мистецтва в Помпеях і Геркуланумі виявилася, що шокувало владу, яка намагалася приховати їх від широкого загалу. У 1821 році рухомі об’єкти було замкнено в Таємному музеї в Неаполі, а те, що не вдалося вивезти, було або накрито, або закрито від загального огляду.^[50]

У вікторіанську епоху (1837–1901) винайдення ротаційного друкарського верстата полегшило публікацію книг, у цей період було опубліковано багато творів хтивого характеру, часто під псевдонімами або анонімно.^[51] 1837 роre на Холівелл-стріт (відомій як «Книжковий ряд») у Лондоні було понад 50 магазинів, які продавали порнографічні матеріали.^[16] Багато робіт, опублікованих у вікторіанську епоху, вважаються сміливими та яскравими навіть за нинішніми поблажливими стандартами.^[52] Англійський роман «Пригоди, інтриги та кохання служниці!» написана анонімною «Самою» (бл. 1838 р.) сповідувала думку про те, що гомосексуальні акти приносять жінкам більше задоволення, ніж гетеросексуальність, яка пов’язана з хворобливими та незручними переживаннями.^[53] Деякі з популярних видань цієї епохи включають: The Pearl (журнал еротичних оповідань і віршів, виданий з 1879 по 1881 рік); «Гаміані, або Дві ночі надмірностей» (1870) Альфреда де Мюссе; і «Венера в хутрі» (1870) Леопольда фон Захер-Мазоха, від імені якого походить термін «мазохізм».^[51] «Гріхи міст рівнини» (1881) є одним із перших єдиних чоловічих гомосексуальних літературних творів, опублікованих англійською мовою, кажуть, що цей твір надихнув інший гей-літературний твір «Телень, або Зворотний бік медалі» (1893), авторство якого часто приписували Оскару Вайльду.^[52] «Романтика хтивості», написана анонімно та опублікована у чотирьох томах протягом 1873–1876 років, містила графічні описи тем, що детально описують інцест, гомосексуалізм та оргії.^[49] Інші публікації вікторіанської епохи, які включали теми фетишу та табу, такі як садомазохізм і «секс між поколіннями», це: «Моє таємне життя» (1888–1894) і «Заборонений плід» (1898). Через звинувачення в непристойності багато з цих творів були заборонені до 1960-х років.

Першим у світі законом, який криміналізував порнографію, був англійський Акт про непристойні публікації 1857 року, прийнятий за наполяганням Товариства боротьби з розпустою.^[54] Акт стосувався Сполученого Королівства та Ірландії. Відповідно до цього закону продаж непристойних матеріалів визнано правопорушенням і надано владі право вилучати та знищувати будь-які матеріали, які вони вважають розпусними.^[55]

Століттями раніше матеріали сексуального характеру вважалися виключною сферою для аристократичних класів.^[38] Коли порнографічні матеріали процвітали в Англії вікторіанської доби, заможні класи вважали, що вони достатньо розумні, щоб мати справу з ними, на відміну від нижчих робітничих класів, які, на їхню думку, відволікатимуться на такі матеріали та перестануть бути продуктивними. Також процвітали вірування в те, що мастурбація робить людей хворими, божевільними або сліпими.^[49] Закон про непристойність, на відміну від будь-якого іншого закону раніше, дав урядовцям повноваження втручатися в приватне життя людей.^[55] Декого з підозрюваних у мастурбації примушували носити засоби цнотливості. «Лікування» від мастурбації передбачало такі заходи, як ураження електричним струмом і нанесення карболової кислоти на клітор.^[49] Закон критикували за те, що він заснований на все ще недоведених твердженнях про те, що сексуальні матеріали є шкідливими для людей або громадського здоров’я.^[55]

У 1865 році поштова служба США розглядалася як «транспортний засіб» для передачі матеріалів, які американські законодавці визнали непристойними.^[56] Був прийнятий закон про поштові послуги, за яким люди повинні були заплатити штраф у розмірі 500 доларів за свідоме надсилання поштою будь-якої «непристойної книги, брошури, малюнку чи іншої публікації».^[57] З 1865 року до перших трьох місяців 1872 року за різними звинуваченнями в непристойності утримували загалом дев'ять осіб, одну особу засудили до року ув'язнення; тоді як протягом наступних десяти місяців за цим законом було заарештовано п'ятнадцять осіб. Частково це сталося завдяки зусиллям Ентоні Комстока, який 1872 року став великою фігурою та мав велику владу контролювати сексуальні дії людей, включаючи вибір аборту.^[58] Закон Комстока 1873 року є американським еквівалентом англійського Закону про непристойність.^[59] Законопроєкт про непристойність, розроблений Ентоні Комстоком, обговорювався в Конгресі США менше години.^[60] Крім повноважень конфіскувати та знищувати будь-які матеріали, які вважаються непристойними, закон дозволяв органам влади проводити арешти за будь-які непристойні дії, які включали володіння контрацептивами у подружніх пар. За повідомленнями, у США було знищено 15 тонн книг і 4 мільйони фотографій, близько 15 людей були доведені до самогубства, 4000 арештовано.^[60] Щонайменше 55 осіб, яких Комсток назвав абортіоністами, були звинувачені за його актом.^[61]

Закони щодо порнографії відрізнялися в різних історичних, культурних і національних контекстах.^[62] Англійський закон не поширювався на Шотландію, де продовжувало діяти загальне право. До Англійського закону публікація непристойних матеріалів розглядалася як правопорушення загального права,^[63] це ускладнювало ефективне переслідування авторів і видавців навіть у випадках, коли матеріал був явно призначений як порнографія.^[64] Проте ані англійський закон, ані закон Сполучених Штатів не визначили, що вважається «непристойним», залишаючи це визначати судам.^[63] Для виконання закону Комстока суди США використовували британський критерій Гікліна для визначення непристойності, визначення якого вперше було запропоновано 1868 року, через десять років після прийняття англійського акту про непристойність.^[65] Визначення закріпилося в 1896 році і діяло до середини двадцятого століття. Починаючи з 1957 по 1997 рік, Верховний суд США виніс численні рішення, які переосмислили зміст непристойності.^[60]

Законодавство ХІХ століття зрештою заборонило публікацію, роздрібний продаж і торгівлю певними творами та зображеннями, які вважалися порнографічними. Незважаючи на те, що закони наказували знищувати магазини та складські запаси, призначені для продажу, приватне володіння та перегляд (деяких форм) порнографії не вважалося правопорушенням аж до ХХ століття.^[64] Історики досліджували роль порнографії у визначенні соціальних норм.^[66] Вікторіанське ставлення до того, що порнографія призначена лише для небагатьох обраних, видно у формулюванні тесту Гікліна, який випливає з судової справи 1868 року, де запитувалося: «чи тенденція предмета, який звинувачується як непристойність, полягає в тому, щоб зіпсувати та розбестити тих, чиї уми відкриті для таких аморальних впливів».^[67]

Незважаючи на офіційну заборону, продаж матеріалів сексуального характеру все ж продовжувався через «прилавок». У цей час (1896–1955 рр.) стали популярними журнали, що спеціалізуються на жанрі, який називається «зухвалий і гострий», назви кількох популярних журналів включають; Wink: A Whirl of Girls, Flirt: A FRESH Magazine і Snappy. Історії на обкладинках цих журналів містили такі сегменти, як «жваві пін-апи» та «милашки на високих підборах».^[68] Деякі з популярних еротичних літературних творів ХХ століття включають романи: «Історія ока» (1928), «Тропік Рака» (1934), «Тропік Козерога» (1938), французька « Історія О» (1954); оповідання: «Дельта Венери» (1977), «Пташки» (1979).^[69]

Після винаходу фотографії послідувало народження еротичної фотографії. Найстаріше збережене порнографічне зображення датується приблизно 1846 роком, описується як зображення «досить серйозного чоловіка, який обережно вставляє свій пеніс у піхву настільки ж серйозної жінки середнього віку».^[68] Колись придбати еротичну фотографію було дорожче, ніж найняти повію.^[70] Серед паризького напівсвіту був міністр Наполеона III Шарль де Морні, ранній меценат, який із задоволенням купував і показував еротичні фотографії на великих зібраннях.^[71]

Виробництво порнографічних фільмів почалося майже відразу після винаходу кіно 1895 року. Піонер кінокамери Томас Едісон випустив кілька фільмів, у тому числі «Поцілунок», які були визнані непристойними в Америці кінця ХІХ століття.^[72] Двома першими піонерами порнографічних фільмів були Ежен Піру та Альберт Кіршнер. Кіршнер зняв для Піро найперший збережений порнографічний фільм під торговою назвою «Léar». Фільм 1896 року «Le Coucher de la Mariée», показали Луїзу Віллі, яка виконує стриптиз. Фільм Піру надихнув жанр ризикованих французьких фільмів, які показували жінок, які роздягалися, і інші кінематографісти зрозуміли, що на таких фільмах можна отримати прибуток.^[73]

Фільми відверто сексуального характеру призвели до кримінальної відповідальності продюсерів і розповсюджувачів. Такі фільми нелегально знімалися аматорами, починаючи з 1920-х років, переважно у Франції та Сполучених Штатах. Обробка фільму була ризикованою, як і їх розповсюдження, яке було суворо приватним.^[74] У західному світі протягом 1960-х років соціальне ставлення до сексу та порнографії повільно змінилося.^[75] 1967 року Данія скасувала закони про непристойність у літературі. Це призвело до скорочення продажу порнографічної та еротичної літератури. Сподіваючись на подібний ефект, влітку 1969 року законодавці Данії скасували цензуру на графічну порнографію^[76], таким чином фактично ставши з 1 липня 1969 року першою країною, яка легалізувала порнографію,^[77] включно з дитячою порнографією, яка була знов заборонена 1980 року^[78]. Законодавство 1969 року не призвело до скорочення виробництва порнографії, а призвело до вибуху інвестицій у та комерційного виробництва порнографії в Данії, що зробило назву країни синонімом сексу та порнографії.^[76] Загальний роздрібний обіг порнографії в Данії за 1969 рік оцінювався в 50 мільйонів доларів США. Велика частина порнографічних матеріалів, вироблених у Данії, була контрабандою ввезена в інші країни світу.^[79]

 

У Сполучених Штатах порнографія захищена Першою поправкою до Конституції Сполучених Штатів, якщо вона не є непристойною або дитячою порнографією, створеною за участю справжніх дітей. Проте, у справі Стенлі проти Джорджії (1969) Верховний суд США підтримав право дорослої особи володіти непристойними матеріалами в приватному порядку. Однак згодом Верховний суд відхилив твердження про те, що за Стенлі існує конституційне право надавати непристойні матеріали для приватного використання^[80] або купувати їх для приватного використання.^[81] Право володіти непристойним матеріалом не означає права надавати або здобувати його, оскільки право володіти ним «відображає не більше, ніж... прагнення закону захистити приватне життя [вдома]».^[82]

У 1969 році «Синє кіно» Енді Ворхола став першим повнометражним фільмом, який зображує відвертий статевий акт і отримав широкий прокат у кінотеатрах Сполучених Штатів.^[83]

Кінознавець Лінда Вільямс зазначила, що поблажливість «є ключовим терміном у будь-якому обговоренні сексу з рухомими зображеннями, починаючи з шістдесятих років. Часто це «інтерес», яким ніхто не хоче відповідати».^[84] У 1968 році Американська кіноасоціація створила нову систему рейтингів фільмів, згідно з якою будь-який фільм, який не був схвалений асоціацією, випускався з рейтингом «X». Коли порнографи почали випускати свою продукцію з рейтингом X, асоціація прийняла рейтинг NC-17 для фільмів лише для дорослих, залишивши рейтинг X порнографії. Пізніше придуманий трюк-рейтинг «XXX» став стандартом для порнографічних матеріалів.^[85]

У 1970 році Комісія президента Сполучених Штатів з питань непристойності та порнографії, створена для вивчення наслідків порнографії, повідомила, що «на сьогоднішній день немає жодних доказів того, що вплив відвертих матеріалів сексуального характеру відіграє значну роль у спричиненні злочинної чи злочинної поведінки серед молодь чи дорослих».^[86] Крім того, у звіті рекомендовано не встановлювати будь-яких обмежень на доступ дорослих до порнографії та запропоновано, щоб законодавство «не повинне втручатися в право дорослих, які бажають це робити, читати, отримувати або переглядати матеріали відвертого сексуального характеру».^[87] Щодо поняття про неприйнятність вмісту сексуального характеру, Комісія визнала «недоцільним пристосувати рівень спілкування дорослих до рівня, який вважається придатним для дітей». Верховний Суд підтримав цю думку.^[87]

У 1971 році Швеція вилучила пункт про непристойність. Подальше послаблення законодавства на початку 1970-х років у США, Західній Німеччині та інших країнах призвело до зростання виробництва порнографії.^[79] 1970-ті роки були описані Ліндою Вільямс як «класична» ера театрально демонстрованого порно, період часу, який зараз називають Золотою добою порно.^[79]

У 1979 році Британський комітет з питань непристойності та кіноцензури, більш відомий як Комітет Вільямса, створений для перегляду законів щодо непристойності, повідомив, що порнографія не може бути шкідливою, і думати про щось інше означає бачити порнографію «непропорційною». Комітет заявив, що існуючі різноманітні закони в цій сфері повинні бути скасовані, і до тих пір, поки вона заборонена для дітей, дорослі повинні бути вільні споживати порнографію, як вони вважають за потрібне.^[88]

Доповідь Міза в 1986 році виступала проти послаблення обмежень на порнографію в США. Звіт розкритикували як упереджений, неточний і не заслуговує довіри.^[89]

У 1988 році Верховний суд Каліфорнії у справі «Народ проти Фрімена» ухвалив, що «зйомка сексуальних дій з метою продажу» не є зв’язуванням або проституцією та має бути забезпечена захистом згідно з першою поправкою.^[90] Це рішення фактично легалізувало виробництво контенту для дорослих з рейтингом X в окрузі Лос-Анджелес, який до 2005 року став найбільшим у світі центром виробництва порнографічних фільмів.^[90] Порнографічні фільми з'являлися протягом ХХ століття. Спочатку як міні-фільми (1900–1940-ті роки), потім як порноцикли або короткометражні фільми для піп-шоу (1960-ті роки), потім як художні фільми для показу в кінотеатрах для дорослих (1970-ті роки) і як домашнє відео (1980-ті роки).^[91]

 

 

Порнографічні журнали, видані в середині ХХ століття, були відомі своєю важливою роллю в сексуальній революції^[92] та лібералізації законів і ставлення до сексуального репрезентації в західному світі.^[93] Г’ю Гефнер 1953 року опублікував перший у США номер Playboy, журналу, який, як описав Хефнер, є «довідником для міського чоловіка». Журнал містив зображення оголених жінок, а також статті та інтерв’ю про політику та культуру.^[69] Через дванадцять років, 1965 року, Боб Гуччіоне у Великій Британії відкрив своє видання Penthouse і 1969 року опублікував свій перший американський випуск як прямий конкурент Playboy. У перші дні на фотографіях оголених жінок, опублікованих у Playboy, не було видно волосся на лобку чи статевих органів. Penthouse став першим журналом, який 1970 року показав лобкове волосся. Playboy наслідував приклад, і між двома журналами виникла конкуренція за публікацію більш пикантних фотографій, змагання, яке згодом було названо «Публічними війнами».^[93]

«Ми першими показали повну фронтальну наготу. Першими повністю оголили клітор. Я думаю, що ми зробили дуже серйозний внесок у лібералізацію законів і поглядів. HBO не зайшов би так далеко, якби не Багато чого, що сталося зараз у західному світі щодо сексуальних досягнень, безпосередньо пов’язано з кроками, які ми зробили». — Боб Гуччіоне, засновник Penthouse у 2004 році.^[93]

Боротьба між Playboy і Penthouse стала забуватися, коли Ларрі Флінт заснував Hustler. Він став першим журналом, який 1974 року опублікував «рожеві кадри» статевих губ. Hustler проектував себе як журнал для робітничого класу на противагу міським Playboy і Penthouse.^[94] У той самий час 1972 року Гелен Герлі Браун, редакторка журналу Cosmopolitan, опублікувала центральну розкладку, на якій був зображений оголений актор Берт Рейнольдс. Його популярну позу пізніше наслідували багато інших відомих людей. Успіх Cosmo призвів до запуску 1973 року Playgirl^[94]. На піку свого розвитку Playboy продавав близько шести мільйонів копій на місяць у США, тоді як Penthouse майже п’ять мільйонів. У 2010-х роках, коли ринок друкованих версій порнографічних журналів занепав, Playboy продав близько мільйона примірників, а Penthouse — близько ста тисяч, багато журналів стали онлайн-виданнями.^[95] Станом на 2005 рік найбільш продавані журнали для дорослих у США зберігали більший охоплення порівняно з більшістю інших непорнографічних журналів і часто входять до числа найбільш продаваних.^[96]

Сучасна порнографія почала формуватися в середині 1980-х років, коли були випущені перші настільні комп’ютери та публічні комп’ютерні мережі.^[97] Починаючи з 1990-х років, Інтернет зробив порнографію доступнішою та культурно помітнішою.^[98] До 1990-х років групи новин Usenet слугували основою для того, що було названо «аматорською революцією», коли непрофесіонали кінця 1980-х і початку 1990-х років за допомогою цифрових камер та Інтернету незалежно створювали та поширювали власний порнографічний вміст.^[99] Використання Всесвітньої павутини стало популярним із появою навігатора Netscape у 1994 році. Цей розвиток призвів до нових методів розповсюдження та споживання порнографії.^[100] Інтернет виявився популярним джерелом порнографії, і його назвали «потрійним двигуном А» за те, що він пропонував споживачам «анонімність, доступність і доступність», водночас стимулюючи бізнес порнографії.^[97] Думка про те, що Інтернет багатий порно, стала настільки популярною, що в 1995 році Time опублікував історію під назвою «CYBERPORN» з обличчям шокованої дитини як обкладинки.^[101] У рішенні у справі «Ріно проти ACLU» (1997 р.) Верховний суд США підтвердив законність розповсюдження порнографії та використання її дорослими в Інтернеті. Суд зазначив, що уряд не може зводити спілкування між дорослими до «тільки того, що підходить для дітей».^[65]

З появою широкосмугового з’єднання велика частина мереж розповсюдження порнографії перемістилася в Інтернет, надаючи споживачам анонімний доступ до різноманітних порнографічних матеріалів.^[98] Щоб краще контролювати свій вміст в Інтернеті, деякі професійні порнографи мають власні вебсайти.^[97] Danni's Hard Drive, заснований 1995 року Данні Ешем, вважається одним із найперших онлайн-порнографічних вебсайтів, закодований Еше – колишньою стриптизеркою та оголеною моделлю. За даними CNN, до 2000 року вебсайт приніс дохід у розмірі 6,5 мільйонів доларів США^[102]. За даними деяких провідних постачальників порнографічних матеріалів в Інтернеті, кількість користувачів, підписаних на вебсайт, становить приблизно один із тисячі людей, які відвідують сайт за місячну плату в середньому близько 20 доларів США.^[103] В інтерв'ю Еш сказала, що на її вебсайті працює 45 людей, і вона розраховує заробляти 8 доларів мільйонів лише у 2001 році.^[104] Загальна кількість порнографічних вебсайтів у 2000 році оцінювалася у понад 60 000.^[103] Розвиток потокових сайтів, однорангових мереж обміну файлами (P2P) і трубних сайтів призвело до подальшого зниження продажу DVD-дисків і журналів для дорослих.^[98]

Починаючи з ХХІ століття, більший доступ до Інтернету та доступні смартфони зробили порнографію більш доступною та культурною.^[105] Загальна кількість порнографічних вебсайтів у 2012 році оцінюється в близько 25 мільйонів, що становить 12% від усіх вебсайтів.^[102] Близько 75% домогосподарств у США отримали доступ до Інтернету до 2012 року.^[106] Дані за 2015 рік свідчать про збільшення споживання порнографії за останні кілька десятиліть, що пояснюється зростанням порнографії в Інтернеті.^[107] Технологічні досягнення, такі як цифрові камери, ноутбуки, смартфони та Wi-Fi, демократизували виробництво та споживання порнографії.^[99] Постачальники послуг на основі передплати, такі як OnlyFans, заснований у 2016 році, стають популярними як платформи для торгівлі порнографією в епоху цифрових технологій.^[108] Окрім професійних порнографів, серед творців контенту на таких платформах є й інші, наприклад;^[108] вчитель фізики,^[109] автогонщик,^[110] жінка, яка лікується від раку.^[111] У 2022 році загальний порнографічний вміст, доступний онлайн, оцінювався в понад 10 000 терабайт.^[112]

AVN і XBIZ – це галузеві організації, розташовані в США, які надають інформацію про бізнес розваг для дорослих.^[113] Нагороди XBIZ Awards і AVN Awards, аналогічні «Золотому глобусу» та «Оскару», є двома видатними шоу в індустрії розваг для дорослих.^[114] Free Speech Coalition (FSC) — це торгова асоціація, а Adult Performer Advocacy Committee (APAC) — це профспілка індустрії розваг для дорослих у США.^[115] Наукове вивчення порнографії, особливо в культурології, обмежене. Porn Studies, заснований у 2014 році, є першим міжнародним рецензованим академічним журналом, який присвячений виключно критичному вивченню «продуктів і послуг», визначених як порнографія.^[116]

Вміст для дорослих зазвичай класифікується як порнографія або еротика.^[117] Міркування відмінності між порнографією та еротикою здебільшого суб'єктивні.^[16] Порнографічний вміст класифікується як softcore (легке порно) або hardcore (жорстке порно).^[97]

• Софткор-порнографія (м'яке, софт-(англ. soft-)) — вид порнопродукції без детального зображення статевих органів.^[97] Кінофільми класу легкого порно, як правило, містять більш-менш осмислений сюжет, в якому сексуальна активність грає значну, але не завжди чільну роль. Тому легке порно складно відділити від еротики. Як особливий вид легкого порно, виділяються «секс-фільми». Цей вид кінематографу приділяє сексуальним сценам більшу частину картини. Проте, статевий акт в таких картинах симулюється. Представлення збудженого пеніса і відкритої вагіни відсутнє. Еротичне порно була популярна між 1970-ми та 1990-ми роками.^[118]
• Гардкор-порнографія (англ. hard-) - за Г. Ф. Келлі, є фільми, основною відмінністю яких є «тривала демонстрація геніталій і людей, що виконують різні сексуальні дії». До цієї категорії відносять контент, де представлене фізичне та сексуальне насильство, та маргінальні сексуальні практики, як, наприклад, БДСМ.^[119] Жорстке порно більш регулюється, ніж еротичне порно.^[119]

Порнографічна продукція розрахована на споживачів різної сексуальної орієнтації.^[120] Проте, порнографія, що демонструє гетеросексуальні акти, створена для гетеросексуальних споживачів, становить основну частину того, що називається «мейнстрім-порно», позначаючи індустрію більш-менш як «гетеронормативну».^[120]

Основна порнографія залучає професійних виконавиць та виконавців, які працюють на різні корпоративні кіностудії у своїх відповідних постановках.^[121]

 

Основну порнографічну продукцію зазвичай класифікують як художню або гонзо.^[120] Особливості включають сюжетні лінії, характеристики персонажів, діалоги за сценарієм, елегантні костюми, детальні декорації та саундтреки, які роблять постановки схожими на мейнстрімові голлівудські постановки, але включають зображення явного сексуального акту.^[120] Функції містять як оригінальні оповіді, так і пародії, які пародіюють на основні художні фільми, телешоу, знаменитостей, відеоігри чи літературні твори.^[122] Гонзо — це форма створення контенту, яка намагається ввести глядача в сцену; зазвичай це досягається роботою оператора великим планом або виконавцями, які спілкуються з аудиторією. Так званий гонзо «від стіни до стіни», передбачає деякі аспекти «руйнування четвертої стіни» між аудиторією та виконавцями.^[123] Термін «гонзо» часто неправильно використовують як жанр для визначення принизливих зображень, однак гонзо — це стиль створення фільмів, а не жанр. ^[122] Стиль гонзо по-різному входить у створення всіх типів і жанрів контенту для дорослих.^[122] Гонзо не пов’язані з дорогими наборами або дорогим виробництвом функцій, що робить їх виробництво відносно недорогим.^[124] З середини 2010-х близько 95% порно продукції є гонзо.^[125]

Порнографічна продукція, яка не залежить від основних порнографічних студій, класифікується як інді (або) незалежна порнографія.^[126] Ці вироби орієнтовані на більш специфічну аудиторію та часто містять різні сценарії та сексуальні дії порівняно з основним порно, фактично представляє генітальний секс без будь-якої цензури.^[126] Сюжет порнофільмів обмежується короткими вступами перед сексуальними сценами або відсутній взагалі. Досить часто показується еякуляція (або її імітація). Виконавці в інді-порно включають реальні пари та звичайних людей, які іноді працюють у партнерстві з іншими виконавцями. Окрім створення контенту, виконавці самостійно виконують базову роботу, наприклад, відеозйомку, монтаж, веб-розробку та розповсюджують під власним брендом.^[126] Такі платні сайти, як Clips4Sale.com, MakeLoveNotPorn.tv і PinkLabel.tv, забезпечують платформу для веб-вмісту незалежних порнографів.^[122]

Порнографія охоплює широкий спектр жанрів, що забезпечує величезний діапазон споживачів.^[127] Більшість жанрів або типів названо відповідно до зображення сексуальної активності, до них належать: анал, кремовий пиріг, еакуляція, подвійне проникнення, фістинг, тріолізм.^[128] Інші категорії на основі статі та сексуальної ідентичності включають: лесбійки, квір, транссексуали.

Категорії за віком виконавців включають::

• Дитяча порнографія — за участю неповнолітніх (нелегальне). Хентай — мальоване порно у стилі японського порнографічного малюнка і відео за участю дітей (поширене і дозволене в Японії, в Україні незаконне як дитяча порнографія)
• Підліткове (англ. Teen) — молоді актори від 18 до 20 років.
• Мілфи (англ. mature) — актори від 40 до 60 років. MILF (англ. Mothers I'd Like to Fuck, MILF) — жінки у віці понад 40 років з молодими чоловіками.
• Доросла порнографія^[128].

За расою задіяних осіб: азійське, порно з темношкірими (англ. Ebony), міжрасове (англ. Interracial), європейське, латинос, індійське^[128]. Серед інших: мормони,^[129] зомбі.^[130]

За особливостями тіла: великі красиві жінки (англ. Big Beautiful Women, BBW), великі груди (імплантати і природні), великий пеніс, великі сідниці (англ. Big butt), волохаті (англ. Hairy), з татуюваннями, за кольором волосся, інвалідне порно, жіноче порно, чудернацьке порно, БДСМ та модифікація тіла тощо^[f].

Порнографія різниться жанровим розмаїттям. Зазвичай на обкладинках кожного порно-відео зазначено, до котрого жанру воно належить. Залежно від цільової установки приводять різні класифікації типів порнографічних матеріалів^[131]:

За форматом^{[джерело?]} порнографія в епоху Інтернет:

• ASCII — текстовий формат, існував до появи растрової графіки.
• GIF — растровий формат, може підтримувати анімацію.
• JPEG, PNG — растровий формат, фотореалістичні зображення.
• AVI, MOV, MPEG 4 — формати потокового відео.

Порнографія комерціалізується переважно через продаж порнографічних фільмів.^[103] Багато фільмів для дорослих виходили на екрани в 1970-х роках, що відповідає Золотій добі порно.^[132] За оцінками федерального дослідження 1970 року, загальна роздрібна вартість жорсткої порнографії в США не перевищувала 5-10 мільйонів доларів.^[87][103] Випуск відеомагнітофона корпорацією Sony для масового ринку в 1975 році ознаменував перехід людей від перегляду порно в кінотеатрах для дорослих до обмежень своїх будинків.^[103] Впровадження VHS протягом 1980-х років знизило якість виробництва.^[132]

Починаючи з 1990-х років, Інтернет полегшив доступ до порнографії.^[104] Модель оплати за перегляд дозволяла людям купувати контент для дорослих безпосередньо в постачальників послуг кабельного та супутникового телебачення. Відповідно до звіту телевізійної мережі Showtime, у 1999 році послуги з оплатою за перегляд для дорослих склали 367 мільйонів доларів, що в шість разів більше ніж 54 мільйони доларів, зароблених 1993 року.^[103] Незважаючи на те, що цей розвиток призвело до зниження прокату, доходи, отримані через Інтернет, забезпечили значні фінансові вигоди для виробників порнографії та компаній кредитних карток, зокрема.^[103] До середини 1990-х у кіноіндустрії для дорослих були агенти для виконавців, виробничі групи, дистриб’ютори, рекламодавці, галузеві журнали та торгові асоціації.^[132] Поява домашнього відео та Всесвітньої павутини наприкінці двадцятого століття призвела до глобального зростання порнографічного бізнесу.^[133] Виконавці отримуватимуть контракти на кілька фільмів.^[125] У 1998 році Forrester Research опублікували звіт про індустрію онлайн-контенту для дорослих, оцінивши річний дохід від $750 млн до $1 млрд.^[134]

 

 

 

 

 

 

 

Секс-шопи, що займаються продажем розважальних товарів для дорослих, сприяли загальній комерціалізації порнографії.

Роздрібні магазини або секс-шопи, що займаються продажем розважальних матеріалів для дорослих, починаючи від відео, журналів, секс-іграшок та інших товарів, значною мірою сприяли загальній комерціалізації порнографії.^[104] Секс-шопи продають свою продукцію як на торгових платформах, таких як Amazon, так і на спеціалізованих сайтах.^[97]

У 2000 році загальний річний дохід від продажу та прокату порнографічних матеріалів у США оцінювався у понад 4 мільярди доларів США.^[103] Готельна індустрія завдяки продажу фільмів для дорослих своїм клієнтам як частина обслуговування номерів через канали з оплатою за перегляд отримувала річний дохід у розмірі близько 180-190 мільйонів доларів США.^[103] Деякі з великих компаній і мереж готелів, які займалися продажем фільмів для дорослих через платформи з оплатою за перегляд, включають: AT&T, Time Warner, DirecTV від General Motors, EchoStar, Liberty Media, Marriott International, Westin і Hilton Worldwide. Компанії заявили, що їхні послуги є відповіддю на зростаючий американський ринок, який хоче доставляти порнографію додому.^[103] Дослідження 2001 року показали, що загальний річний дохід США (включно з відео, платним переглядом, Інтернетом та журналами) становить від 2,6 до 3,9 мільярдів доларів.^[134]

Виробництво та розповсюдження порнографії є економічною діяльністю певного значення. У Європі промисловим центром порно вважається Будапешт.^[135] Інші центри виробництва порнографії у світі знаходяться у Флориді (США), Бразилії, Чехії та Японії.^[136] У Сполучених Штатах у порнографічній індустрії працює близько 20 000 осіб, у тому числі від 2 000 до 3 000 виконавців та виконавиць,^[137] і зосереджена в долині Сан-Фернандо в Лос-Анджелесі. До 2005 року він став найбільшим центром виробництва порнографії у світі.^[90] Крім регулярного висвітлення в засобах масової інформації, галузь у США отримує значну увагу з боку приватних організацій, урядових установ і політичних організацій.^[138]

 

Станом на 2011 рік порнографія стала одним із найбільших видів бізнесу в Сполучених Штатах.^[140] Вважалося, що в 2014 році у Сполучених Штатах порноіндустрія принесла щонайменше 13 мільярдів доларів на рік.^[141] У 2010-х роках багато компаній з виробництва порнографії та найпопулярніші порнографічні вебсайти, такі як Pornhub, RedTube і YouPorn, були придбані MindGeek, компанією, яку називають «монополістом» у порнобізнесі.^[142] Ця подія була визначена як проблема. За словами Марини Адшаде, професорки Ванкуверської школи економіки та авторки книги «Долари та секс: як економіка впливає на секс і кохання», наявність монополії в порнобізнесі змусила виробників знизити тарифи та радикально змінила роботу виконавців та виконавиць, «які зараз перебувають під більшим тиском, щоб виконувати дії, від яких вони могли б відмовитися в минулому», і все це за нижчою ціною без прибутку для себе.^[70]

Інтернет-порнографія доступна як платно, так і безкоштовно.^[97] Доступність безкоштовного порнографії в Інтернеті призвела до занепаду бізнесу з використанням основної порнографії.^[143] За оцінками, збитки від піратства для порноіндустрії становлять близько 2 мільярдів доларів на рік.^[125] Бюджети багатьох студій значно скоротилися, контракти на виконавців стали рідше.^[125] Повідомляється, що заявки відомих порнографічних компаній на отримання дозволів на зйомки порно в окрузі Лос-Анджелес з 2012 по 2015 рік впали на 95%.^[143] За словами Марка Шпіглера, агента по талантам дорослих, на початку 2000-х виконавиці заробляли близько 100 000 доларів на рік. До 2017 року сума становить близько 50 тисяч доларів.^[125]

Технологічна ера призвела до занепаду студії та «розквіту самої порнографії».^[144] Нові шляхи монетизації відкрилися для працівників порнографії, які стали на шлях підприємництва.^[144] У 1995 році Дженна Джеймсон підписала свій перший контракт з порностудією Wicked Pictures.^[132] Після створення іміджу свого бренду вона заснувала власну компанію ClubJenna, яка до 2005 року, як повідомляється, отримувала річний дохід у розмірі 30-35 мільйонів доларів США.^[132] «Виконавці тепер хастлери», — сказала Шанель Престон (виконавиця, яка також була головою Комітету з захисту інтересів дорослих виконавців), водночас зазначивши, що виконавці мають бути креативними, щоб підтримувати свій дохід і охоплювати аудиторію, і обидві ці умови, за її словами, переважно досягаються. через «художні танці, продаж товарів, веб-камеру», серед інших видів діяльності.^[125] Однією з нових сфер бізнесу стала порнографія «на замовлення», створена за запитами клієнтів-замовників.^[70] Середня кар’єра виконавця нового віку триває приблизно від чотирьох до шести місяців.^[132] Перш ніж перейти до бізнесу, дорослі виконавці використовують студійні роботи для реклами та створення іміджу свого бренду. Вони залучають аудиторію, яка згодом платитиме за виступи на особистому веб-сайті чи веб-камері.^[144] Комерційне веб-камерування, яке виникло в 1990-х роках^[145] як нішева галузь в індустрії розваг для дорослих, до середини 2020-х років перетворилося на багатомільярдний бізнес.^[146]

Точний економічний розмір порноіндустрії на початку двадцять першого століття невідомий нікому.^[102] Кассія Восік, соціолог з Університету штату Нью-Мехіко, у 2015 році оцінила вартість світового порноринку в 97 мільярдів доларів, при цьому дохід США оцінюється в 10 і 12 мільярдів доларів США. IBISWorld, провідний дослідник різних ринків і галузей, підрахував, що загальний дохід США досягне $3,3 млрд до 2020 року^[102].

Порнографи користуються перевагами кожного великого технологічного прогресу для виробництва та розповсюдження своїх послуг.^[147] Порнографію називають «еротичним двигуном» і рушійною силою розвитку різноманітних технологій, пов’язаних із медіа, від друкарського верстата до фотографії (нерухомої та рухомої) до супутникового телебачення, домашнього відео та потокового медіа.^[148]

Одна з провідних антипорнографічних кампаній у світі Гейл Дайнс заявила, що «попит на порно привів до розвитку основних крос-платформних технологій для стиснення даних, пошуку, передачі та мікроплатежів».^[31] Багато технологічних розробок, які були спричинені порнографією, принесли користь і іншим сферам людської діяльності.^[31] На початку 2000-х Wicked Pictures наполягали на прийнятті формату файлів MPEG-4, який згодом став найпоширенішим форматом у високошвидкісних Інтернет-з’єднаннях.^[149] У 2009 році Pink Visual стала однією з перших компаній, яка ліцензувала та створювала контент за допомогою програмного забезпечення, представленого невеликою компанією з Торонто під назвою «Spatial view», яке пізніше дозволило переглядати на iPhone 3D-контент.^[150]

Порнографічна індустрія, яка першою запровадила інновації, вважається вирішальним фактором у розвитку та популяризації різноманітних технологій обробки медіа та комунікацій.^[150] Від інноваційних менших плівкових камер до відеомагнітофонів та Інтернету, порноіндустрія використовувала нові технології набагато раніше, ніж інші комерційні галузі, це раннє впровадження забезпечило розробникам їхній ранній фінансовий капітал, який допоміг у подальшому розвитку цих технологій.^[151] Успіх інноваційних технологій зумовлений їх широким використанням у порноіндустрії.^[152]

Наприкінці 1970-х років порнографічний вміст становив більшість продажів відеоплівок.^[70] Порнографічна індустрія вважається впливовим чинником у вирішенні війн форматів у медіа, включно з чинником у війні форматів VHS проти Betamax (війна форматів відеокасет)^[154] та Blu-ray проти HD DVD війна форматів (війна форматів високої чіткості).^[154] Піратство, незаконне копіювання та розповсюдження матеріалів, викликає велике занепокоєння порноіндустрії.^[155] Галузь була предметом багатьох судових процесів і офіційних заходів по боротьбі з піратством.^[156]

Багато інноваційних процедур обробки даних, розширених платіжних систем, моделей обслуговування клієнтів і методів безпеки, розроблених порнографічними компаніями, були перейняті іншими основними підприємствами.^[157] Порнографічні компанії послужили основою для великої кількості інновацій у веброзробці. Значна частина ІТ-роботи в порнокомпаніях виконується людьми, яких називають «порновебмайстрами», часто добре оплачуваними в малому бізнесі, вони мають більше свободи тестувати інновації порівняно з іншими ІТ-працівниками у великих організаціях, які, як правило, будьте схильні до ризику.^[158]

Деяка порнографія створюється без участі людей. Ідея комп’ютерної порнографії була задумана дуже рано як одна з очевидних сфер застосування комп’ютерної графіки. До кінця 1990-х порнографія, оброблена цифровим способом, не могла бути економічно ефективна. На початку 2000-х років це стало зростаючим сегментом, оскільки програмне забезпечення для моделювання та анімації розвивалося, а також покращувалися можливості комп’ютерів для відтворення. Подальший розвиток технологій дозволив використовувати все більш фотореалістичні 3D-фігури в інтерактивній порнографії.^[159] Першим порнографічним фільмом, знятим у 3D, був «3D секс і дзен: Екстремальний екстаз» («3D Sex and Zen: Extreme Ecstasy»), який вийшов 14 квітня 2011 року в Гонконзі.^[160]

 

Різні засоби для зображення порнографії розвивалися протягом історії, починаючи від доісторичних наскальних малюнків приблизно сорок тисячоліть тому до футуристичних зображень у віртуальній реальності.^[162] Експерти з порнографічного бізнесу прогнозують, що в майбутньому більше людей будуть споживати порно через гарнітури віртуальної реальності, які, як очікується, забезпечать споживачам кращий особистий досвід, ніж вони можуть отримати в реальному світі.^[163] Поширені припущення про збільшення присутності секс-роботів у майбутньому порнографічному виробництві.^[70]

Порнографія – це продукт, створений дорослими для споживання дорослими.^[164] Споживання яких стало більш поширеним серед людей через широке використання Інтернету.^[165] Близько 90% порнографії споживається в Інтернеті, причому споживачі віддають перевагу контенту, який відповідає їхній сексуальності.^[166] Виявилося, що порнографія значною мірою впливає на уявлення людей про секс у епоху цифрових технологій.^[167] Порнографічні веб-сайти входять до 50 найбільш відвідуваних веб-сайтів у світі.^[168] XVideos і Pornhub є двома найбільш відвідуваними порнографічними веб-сайтами в усьому світі.^[169]

Переважна більшість чоловіків і значна кількість жінок у США використовують порно.^[g] Дослідження 2008 року показало, що серед студентів університету віком від 18 до 26 років, які проживають у шести ЗВО Сполучених Штатів, 67% молодих чоловіків і 49% молодих жінок схвалювали перегляд порнографії, при цьому майже 9 з 10 чоловіків (87%) і 31% жінок, як повідомляється, використовують порнографію.^[171] У 2013 році Huffington Post повідомила, що порносайти зареєстрували більше відвідувачів, ніж Netflix, Amazon і Twitter разом узяті.^[172] Опитування 2014 року, під час якого американців запитували, коли вони «останній раз навмисно дивилися порнографію», показало, що 46% чоловіків і 16% жінок у віковій групі 18–39 років робили це минулого тижня.^[173] Дослідження 2016 року показало, що приблизно 70% чоловіків і 34% жінок у романтичних стосунках щорічно використовують порнографію.^[14]

Популярний порнографічний веб-сайт Pornhub повідомив, що за 2016 рік його відвідали близько 23 мільярдів разів, а глядачі переглянули загалом 4,599 мільярда годин порнографічного відео онлайн.^[168] Повідомляється, що у 2017 році Pornhub зареєстрував 28,5 мільярда відвідувань, в середньому 81 мільйон відвідувань на день.^[106] Двома найпопулярнішими термінами в усьому світі були «мілфи» і «мачуха».^[174] Протягом 2019 року Pornhub отримав 42 мільярди відвідувань, в середньому 115 мільйонів відвідувань на день.^[165] Жанри, які найчастіше шукали на Pornhub 2019 року: лесбійки, хентай,фальшивий інцест, мілфи, великі сідниці і кремовий пиріг.^[175] Більшість дорослих споживачів, як правило, чоловіки, неодружені, з вищим рівнем освіти.^[97] Порнографію споживають частіше молодь, ніж літні люди. Спостерігається поступове зростання рівня споживання в різних вікових групах із збільшенням доступності безкоштовного порно в Інтернеті.^[173]

 

Дослідники з Університету Макгілла встановили, що при перегляді порнографічного контенту чоловіки досягали максимального збудження приблизно через 11 хвилин, а жінки – приблизно через 12 хвилин.^[177] Середнє відвідування порнографічного сайту триває 11,6 хвилин.^[178] Встановлено, що як шлюб, так і розлучення пов’язані з нижчими ставками підписки на розважальні вебсайти для дорослих.^[179] Підписка більш поширена в регіонах, які мають вищі показники соціального капіталу.^[180] Порнографічні сайти найчастіше відвідують у робочий час.^[181] Відповідно до останнього звіту CNBC, 70% онлайн-порно в США відкривається з дев’яти до п’яти годин.^[132]

Сексуальне збудження та сексуальне посилення, як правило, є основними мотивами серед причин, про які користувачі самі повідомляють, споживаючи порнографію.^[165] Дослідження виявили, що більший рівень психологічного стресу призводить до більшого споживання порнографії.^[165] Порнографія може надати тимчасове полегшення від стресу чи тривоги. Виявлено також, що потреба заспокоїти себе та нудьга призводить до збільшення споживання порнографії.^[165]

З кінця 1960-х років ставлення до порнографії стало більш позитивним у скандинавських країнах, у Швеції та Фінляндії з роками споживання порнографії зросло.^[182] Дослідження дорослих у Норвегії, проведене у 2006 році, показало, що понад 80% респондентів колись у своєму житті користувалися порнографією. Різниця в 20% між чоловіками та жінками спостерігалася у їх відповідному вживанні. У 2012 і 2013 роках інтерв'ю з великою кількістю австралійців показало, що в минулому році 63% чоловіків і 20% жінок переглядали порнографію.^[183] У 2021 році було підраховано, що в сучасних країнах 46–74% чоловіків і 16–41% жінок є регулярними користувачами порнографії.^[165] У 2022 році національне опитування в Японії серед чоловіків і жінок віком від 20 до 69 років показало, що 76% чоловіків і 29% жінок використовували порнографію як частину своєї сексуальної активності.^[184] Дослідження 2023 року показало, що в Нідерландах молоді чоловіки, які дивилися порно протягом попередніх шести місяців, становили від 65% (13–15 років) до 96% (22–24 роки), а серед молодих жінок – між 22% (13 –15 років) до 75% (22–24 роки).^[185]

Правовий статус порнографії значно відрізняється від країни до країни.^[186] Регулювання гардкор-порнографії більш поширене, ніж регулювання софткорн-порнографії.^[187] Дитяча порнографія є незаконною майже в усіх країнах,^[188] і деякі країни мають обмеження на порнографію зі зґвалтуванням та зоофільську порнографію.^[189]

 

Порнографія в Сполучених Штатах є законною за умови, що вона не зображує неповнолітніх і не є непристойною.^[173] Стандарти спільноти, як зазначено в рішенні Верховного суду у справі Міллер проти Каліфорнії 1973 року, визначають, що вважається «непристойним».^[173] Суди США не мають юрисдикції щодо вмісту, створеного в інших країнах, але кожен, хто розповсюджує його в США, підлягає судовому переслідуванню за тими ж стандартами спільноти.^[173] Оскільки суди враховують громадські стандарти на першому місці при вирішенні будь-якого звинувачення в непристойності, зміна характеру громадських стандартів з часом і в місці обмежує випадки судового переслідування.^[103]

У Сполучених Штатах особа, яка отримує небажану комерційну пошту, яку вона або вона вважає порнографічною (або образливою), може отримати заборонний наказ.^[190] Багато онлайн-сайтів вимагають, щоб користувач повідомляв вебсайту, що йому виповнився певний вік, і ніякої іншої перевірки віку не потрібно.^[191] Загалом 16 штатів і Республіканська партія прийняли резолюції, які оголошують порнографію «загрозою громадському здоров’ю».^[192] Ці резолюції є символічними і не встановлюють жодних обмежень, а спрямовані на вплив громадської думки на порнографію. Ідея порнографії як загрози громадському здоров'ю не підтримується жодною міжнародною організацією охорони здоров'я.^[192]

Правила кіноіндустрії для дорослих у Каліфорнії вимагають, щоб усі виконавці порнографічних фільмів використовували презервативи. Однак використання презервативів у порнографії зустрічається рідко.^[193] Оскільки порно краще фінансово, коли актори без презервативів, багато компаній знімають відео в інших штатах.^[194] Twitter — це популярна платформа соціальних медіа, яку використовують виконавці порноіндустрії, оскільки вона не піддає цензурі контент, на відміну від Instagram і Facebook.^[194]

Порнографія в Канаді, як і в США, криміналізує «виробництво, розповсюдження або володіння» матеріалами, які вважаються непристойними. У канадському контексті непристойність визначається як «неправомірна сексуальна експлуатація» за умови, що вона пов’язана із зображеннями «злочину, жаху, жорстокості чи насильства».^[195] Щодо того, що вважати «неправомірним», вирішують суди, які оцінюють стандарти спільноти, вирішуючи, чи може вплив на даний матеріал призвести до будь-якої шкоди, причому шкода визначається як «схильність людей до антисоціальних дій».^[195]

 

Порнографія у Великій Британії не має поняття стандартів спільноти.^[195] Після широкого розголосу вбивства Джейн Лонгерст уряд Великої Британії в 2009 році криміналізував зберігання того, що він називає «екстремальною порнографією».^[197] Суди вирішують, чи є будь-який матеріал юридично екстремальним чи ні, засудження за покарання включають штрафи або позбавлення волі до трьох років.^[195] Заборонений вміст включає уявлення, які вважаються «дуже образливими, огидними чи іншим чином непристойними».^[195] Хоча немає обмежень щодо зображення чоловічої еякуляції, будь-яке зображення жіночої еякуляції в порнографії повністю заборонено у Великій Британії^[198], а також в Австралії.^[199]

У більшості країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу та Китаю виробництво, розповсюдження та зберігання порнографії є незаконними та забороненими.^[192] У Росії та Україні дозволено моделювання через веб-камеру за умови, що воно не містить відвертих перформансів; в інших частинах світу комерційне моделювання через веб-камеру заборонено як форма порнографії.^[192]

Розповсюдження порнографії серед неповнолітніх, як правило, є незаконним.^[189] Існують різні заходи щодо обмеження будь-якого доступу неповнолітніх до порнографії^[189], включаючи протоколи для порномагазинів.^[189]

 

Порнографія може порушувати основні права людини, особливо якщо згода на статевий акт не була отримана. Порно-помста – це явище, коли незадоволені сексуальні партнери оприлюднюють зображення або відеозаписи інтимних сексуальних дій своїх партнерів, як правило, в Інтернеті, без дозволу чи згоди залучених осіб.^[200] У багатьох країнах висувається вимога визнати таку діяльність спеціально незаконною, що тягне за собою більш суворе покарання, ніж просте порушення приватного життя, прав на зображення чи розповсюдження корисних матеріалів.^[201] Як результат, деякі юрисдикції ввели спеціальні закони проти «порно помсти».^[202]

Нелегальне (англ. illegal) порно законодавчо заборонено в абсолютній більшості країн світу і переслідується, в тому числі Інтерполом^[203]. Включає:

• Педофілія (дитяча порнографія) — секс з людьми, які не досягли повноліття, в тому числі з дітьми (кримінальна відповідальність за створення, ввезення, зберігання, збут, розповсюдження, зокрема шляхом надання вільного доступу — ст. 301 Кримінального кодексу України)
• Зоофілія — секс з тваринами.
• Некрофілія — секс з трупами.

У США в липні 2014 року в кримінальній справі штату Массачусетс  — Співдружність проти Рекса, 469 Массачусетса 36 (2014)^[204] було ухвалено юридичне визначення щодо того, що не слід вважати «порнографією», а в цій конкретній справі «дитяча порнографія».^[205] Було встановлено, що фотографії оголених дітей, отримані з таких джерел, як журнал National Geographic, підручник із соціології та нудистський каталог, в Массачусетсі не вважаються порнографією, навіть якщо вони знаходяться у засудженого та (на той час) ув’язненого сексуального злочинця.^[205]

Проведення лінії залежить від часу, місця та контексту. Західна мейнстрімна культура дедалі більше стає «порнофікованою» (тобто під впливом порнографічних тем, коли мейнстрімові фільми часто включають неімітований секс).^[206] Оскільки саме визначення порнографії є суб’єктивним, матеріал, який вважається еротичним або навіть релігійним в одному суспільстві, може бути засуджений як порнографія в іншому.^[16] Коли європейські мандрівники відвідали Індію в ХІХ столітті, вони були налякані релігійним зображенням сексуальності в індуїстських храмах і вважали їх порнографічними. Подібним чином багато фільмів і телевізійних програм, які не викликають заперечень у сучасних західних суспільствах, у мусульманських суспільствах називають «порнографією».^[16] Таким чином, оцінка матеріалу як порнографії дуже персоналізована; якщо перефразувати кліше, «порнографія дуже в очах глядача».^[16]

У Сполучених Штатах деякі суди застосували захист авторських прав США до порнографічних матеріалів.^[207] Деякі суди постановили, що захист авторських прав ефективно поширюється на твори, незалежно від того, є вони непристойними чи ні^[208], але не всі суди винесли однакові рішення.^[209] Права захисту авторських прав на порнографію в Сполучених Штатах були знову оскаржені аж у лютому 2012 року^[207].

Виконавці, які працюють на студіях порнографічних фільмів, кожні два тижні проходять регулярне тестування на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).^[210] Вони мають отримати негативний результат на: ВІЛ, трихомоніаз, хламідіоз, гонорею, сифіліс і гепатит B і C перед появою на знімальному майданчику, а потім перед початком роботи перевіряються на наявність виразок у роті, руках і статевих органах. Індустрія вважає цей метод тестування життєздатною практикою для безпечного сексу, оскільки її медичні консультанти стверджують, що з 2004 року близько 350 000 порнографічних сцен було знято без презервативів, а ВІЛ жодного разу не передався через виступ на знімальному майданчику.^[211] Однак деякі дослідження свідчать про те, що у дорослих кіноакторів високий рівень інфікування хламідіозом та/або гонореєю, і багато з цих випадків можуть бути пропущені галузевим скринінгом, оскільки ці бактерії можуть колонізувати на тілі багато місць.^[90]

У перші роки студії оцінювали придатність виконавців за результатами аналізів крові та сечі. Відповідно до дослідження 2019 року, проведеного Американським коледжем лікарів невідкладної допомоги, тести мазків дають краще розуміння, ніж зразки сечі, для виявлення бактеріальних ІПСШ, таких як хламідіоз і гонорея.^[212] Виконавці, такі як Чері Девіль, наголошували на тестах мазків для безпечного сексу.^[212] За словами Анжели Вайт, відомої виконавиці порнографії, студії не дозволятимуть виконавцям працювати, якщо вони не будуть абсолютно чистими: «Тому, оскільки я дуже багато працюю, я здаю аналізи кожні 12 днів - а це повна перевірка на ІПСШ, такі як хламідіоз, гонорея, сифіліс, ВІЛ та трихомоніаз. Ми беремо мазки з горла, вагінальні та анальні мазки».^[213] Аллан Рональд, канадський лікар і фахівець з ВІЛ/СНІДу, який провів новаторські дослідження передачі ІПСШ серед повій в Африці, сказав, що немає жодних сумнівів щодо ефективності методу тестування, але він почувається трохи некомфортно: «оскільки він дає неправильну інформацію. повідомлення — що ви можете мати кількох сексуальних партнерів без презервативів — але я не можу сказати, що це не працює».^[211]

У зв’язку з цим було виявлено, що люди, які мало навчалися у сфері статевого життя та/або сприймають порнографію як джерело інформації про секс, менш схильні використовувати презервативи у своєму власному статевому житті, що робить їх більш сприйнятливими до зараження ІПСШ.^[214] У 2020 році Національні стандарти статевого виховання США оприлюднили рекомендації щодо включення «порнограмотності» для учнів від 6 до 12 класу як частину статевого виховання в США.^[215]

 

Ветеранка порно і колишня медсестра Ніна Гартлі, яка має освіту медсестри, заявила, що зйомки сцени можуть тривати дуже довго, а використання презервативів стає болісною пропозицією, оскільки вони незручні, незважаючи на використання лубриканта, викликають опік від тертя і відкривають ураження слизової оболонки статевих органів.^[211] Пропагуючи метод тестування для виконавців, Гартлі сказала: «Тестування працює для нас, а презервативи працюють для сторонніх»^[216].

«Ми здаємо аналізи кожні чотирнадцять днів. Це буквально на двадцять три рази більше, ніж середньостатистичний американець. Якщо ця людина проходить щорічний медогляд. Я зустрічала безліч людей, які не були у лікаря роками. Це мене лякає, бо вони поняття не мають, який їхній статус.... Я не зустрічаюся з людьми поза порноіндустрією, тому що мені страшно. І я не одна така. Є багато виконавців, які знають: якщо ти вийдеш у дику природу, ти з чимось повернешся». — Еш Голлівуд, порноактриса.^[216]

Наголошуючи на тому, що виконавці в індустрії вживають необхідних заходів обережності, таких як PrEP, і мають нижчий ризик зараження ВІЛ, ніж більшість сексуально активних осіб за межами індустрії,^[217] багато відомих виконавиць категорично виступили проти регуляторних заходів, таких як Захід B, який намагався зробити використання презервативи обов'язкові в порнографічних фільмах. Професійні виконавиці назвали щоденне використання презервативів на роботі професійним ризиком, оскільки вони спричиняють мікророзриви, опіки від тертя, набряки та дріжджові інфекції, що в цілому, за їх словами, робить їх більш сприйнятливими до зараження ІПСШ.^[h]

Вважається, що порнографія забезпечує безпечний вихід для сексуальних бажань, які можуть не задовольнятися у стосунках, і сприяє сексуальній реалізації в людей, які не можуть або не хочуть мати партнерів у реальному житті.^[220] Порнографія зазвичай переглядається людьми з різних причин; варіюються від потреби збагатити своє сексуальне збудження, полегшити оргазм, як допоміжний засіб для мастурбації, дізнатися про сексуальні техніки, зменшити стрес, полегшити нудьгу, отримати задоволення, побачити репрезентацію людей, схожих на себе, дізнатися їхню сексуальну орієнтацію, покращити свої романтичні стосунки або просто тому, що цього хоче їхній партнер.^[169] Дослідники пропонують чотири широкі мотиви для використання порнографії, а саме: «використання порнографії для фантазії, звичного використання, управління настроєм і як частини стосунків».^[169]

Встановлено, що чоловіки споживають порнографію частіше, ніж жінки, з наміром споживання, який може змінюватися в залежності від того, що чоловіки частіше використовують порнографію як стимулятор сексуального збудження під час самотнього статевого акту, тоді як жінки частіше використовують порнографію як джерело інформації або розваги, і краще використовувати його разом з партнером для посилення сексуальної стимуляції під час сексуальної активності партнера.^[12] Дослідження виявили, що сексуальне функціонування, визначене як «здатність людини реагувати на сексуальний зв’язок або відчувати сексуальне задоволення», є більшим у жінок, які часто споживають порнографію, ніж у жінок, які цього не роблять. У чоловіків такої асоціації не помічено.^[12] Жінки, які споживають порнографію, з більшою ймовірністю знають про свої власні сексуальні інтереси та бажання, і, у свою чергу, бажають і можуть повідомити про них під час сексуальної активності партнера. Повідомлялося, що у жінок здатність повідомляти про свої сексуальні уподобання пов’язана з більшою сексуальне задоволення для себе.^[12] Встановлено, що порнографічні матеріали розширюють сексуальний репертуар у жінок, змушуючи їх навчатися новим корисним сексуальним поведінкам, таким як стимуляція клітора, і підвищують їх загальну «сексуальну гнучкість».^[12] Жінки, які часто споживають порнографію, легше збуджуються під час партнерського сексу та частіше займаються оральним сексом порівняно з жінками, які не переглядають порнографію.^[12] Жінки, які користуються порнографією, повідомили (майже 50%), що займалися кунілінгусом, який, за дослідженнями, пов’язаний з жіночим оргазмом, і відчували оргазм частіше, ніж жінки, які не користуються порнографією (87% проти 64%).^[169] Більшість людей, ймовірно, не вважають використання порнографії партнером потуранням зраді.^[221]

Дворічне опитування (2018–2020), проведене в Німеччині для оцінки ролі порнографії в житті високоосвічених студентів медичних університетів із середнім віком 24 роки, виявило, що порнографія служила джерелом натхнення для багатьох студентів у їхньому сексуальному житті.^[112] Використання порнографії серед студентів було вищим серед чоловіків, ніж серед дівчат, серед студентів-чоловіків ті, хто не зраджував партнерці або не заразився ІПСШ, виявилися більш частими споживачами порнографії. Хоча використання порнографії було більш поширеним серед чоловіків, зв’язок між використанням порнографії та сексуальністю був більш очевидним у жінок.^[112] Серед студенток ті, хто повідомили, що задоволені своєю зовнішністю, спожили втричі більше порнографії, ніж студентки, які повідомили, що незадоволені своїм тілом. Стримуючим фактором споживання порнографії виявилося почуття фізичної недостатності. Студентки, які частіше споживають порнографію, повідомили, що мали кількох сексуальних партнерів.^[112] Повідомлялося, що як студентки, так і студентки, які насолоджувалися досвідом анального статевого акту у своєму житті, часто споживають порнографію. Вміст сексуального характеру, що зображує зв’язок, домінування чи насильство, дивилася лише меншість у 10%. Більша сексуальна відкритість і менша сексуальна тривожність спостерігалася у студентів, які регулярно споживали порнографію. Не було помічено жодного зв’язку між регулярним використанням порнографії та досвідом сексуального незадоволення як у студентів, так і у студенток. Цей висновок узгоджується з іншим висновком тривалого дослідження, яке продемонструвало, що більшість споживачів порнографії відрізняють порнографічний секс від реального партнерського сексу та не відчувають зменшення задоволення від свого сексуального життя.^[112]

 

Відомо, що порнографія захоплює людей «на рівні не тільки мастурбації».^[223] Філософи-естетики сперечалися, чи можна вважати порнографічні зображення вираженням мистецтва.^[224] Порнографія ототожнюється з журналістикою, оскільки обидві пропонують погляд на невідоме або приховані сторони людей. Французький філософ Мішель Фуко зауважив, що «саме в порнографії ми знаходимо інформацію про приховане, заборонене та табуйоване».^[225] Такі вчені, як Лінда Вільямс, Дженніфер Неш і Тім Дін, вважають, що порнографія «є формою мислення», що складається з ідей, які набагато більше відображають сексуальність і ґендер, ніж те, що мають на меті творці або споживачі порнографії.^[223] Люди називають порнографію засобом дослідження своєї сексуальності. Люди повідомляють, що порнографія допомагає дізнатися про людську сексуальність загалом.^[12] Дослідження рекомендують лікарям-практикам використовувати порнографію як навчальну допомогу, щоб показати своїм клієнтам нову та альтернативну сексуальну поведінку як частину психосексуальної терапії.^[12] Британський психолог Олівер Джеймс, відомий своєю роботою про «щастя», заявив, що «велика частина чоловіків використовує порно як засіб відволікання або для зменшення стресу... Воно служить антидепресантом для нещасних».^[226] Опитування помітили поступове зростання рівня сприйняття порнографії протягом багатьох років серед широкої американської громадськості.^[227]

Феміністські рухи кінця 1970-х і 1980-х років торкалися питань порнографії та сексуальності в дебатах, які називаються «сексуальними війнами».^[228] У той час як деякі феміністські групи прагнуть скасувати порнографію, вважаючи її шкідливою, інші феміністські групи виступають проти спроб цензури, наполягаючи на тому, що вона є доброякісною.^[13] Масштабне дослідження даних Загального соціального дослідження (2010–2018) спростувало аргумент про те, що порнографія за своєю суттю є антижіночою або антифеміністичною і що вона стимулює сексизм. Дослідження не виявило зв’язку між «переглядом порнографії» та «толерантністю до порнографії» з вищим сексизмом — позиція, яку дотримувалися деякі феміністки; натомість він виявив, що більш високе споживання порнографії та толерантність до порнографії серед чоловіків пов'язані з більшою підтримкою ними гендерної рівності. Дослідження прийшло до висновку, що «порнографія, швидше за все, присвячена сексу, а не сексизму».^[13]

Люди, які підтримували регульовану порнографію, висловлювали менше сексизму, ніж люди, які прагнули скасувати порнографію. Примітно, що нефеміністки частіше підтримують заборону порнографії, ніж феміністки. Багато феміністок, як чоловіків, так і жінок, вважають, що вплив порнографії на суспільство є нейтральним.^[13] Виявилося, що дорослі користувачі порнографії більш егалітарні, ніж ті, хто не користується порнографією, вони більш схильні мати прихильне ставлення до жінок, які займають владні посади та на робочих місцях поза домом, ніж некористувачі.^[229]

У дослідженні 2016 року, авторками якого були чорні феміністки, американську індустрію розваг для дорослих критикували за нібито упущення та виключення чорношкірих жінок у порнографічних репрезентаціях, особливо в міжрасових жанрах. Оскільки порнографія стає своєрідним посібником про те, як можуть виглядати тіла в насолоді, і є «одним з небагатьох місць, де ми бачимо наші тіла - і тіла інших людей», стає необхідним, щоб порнографія представляла «різноманітність форм», заявили феміністичні вчені.^[230] Дослідження 2019 року відео Pornhub, завантажених між 2000 і 2016 роками, відзначило, що: 55% чоловіків-виконавців були білими, тоді як решта були небілими. Серед жінок-виконавиць: приблизно 37% були білими, 28% чорношкірими, 17% азійками, 16% латиноамериками, а решта 2% - іншими.^[231] Коли дані порівняли з демографічними показниками США за 2018 рік, білих жінок було виявлено значно недостатньо, а азійських і темношкірих – надмірно.^[231]

Антипорнографічний фемінізм стверджує, що естетика порнографії принижує темношкірих жінок із відтінками расизму.^[231] Дослідниці гендерних досліджень Мірей Міллер-Янг і Дженніфер Крістін Неш у своїх працях про взаємозв’язок раси та порнографії зазначили, що чорношкірих людей зображують гіперсексуальними, а темношкірих жінок — більш об’єктивованими.^[232] Вчені також відзначили значні розбіжності у ставках оплати праці: білі жінки історично заробляли на 75% більше за сцену, а іноді й досі заробляють на 50% більше порівняно з темношкірими жінками.^[233]

Феміністське обурення щодо порнографії, як правило, зосереджується на двох проблемах: що порнографія зображує насильство та агресію, і що порнографія об’єктивує жінок.^[232] Численні аналізи порнографічних відеозаписів показали, що жінки переважно зазнавали агресії з боку чоловіків-виконавців; з реакцією жінок на агресію або позитивною, або нейтральною, що суперечить, враховуючи звіт, згідно з яким лише 14,2% дорослих жінок у США вважають біль під час сексу привабливим.^[232] Чорношкірі жінки були об’єктами агресії та стикалися з більшим насильством з боку чорношкірих і білих чоловіків, ніж білі жінки.^[231] Хоча чорношкірі чоловіки практикували менше інтимних стосунків, ніж білі, білі жінки частіше зазнавали насильства під час сексуальних стосунків з білими чоловіками, ніж з чорношкірими.^[231] Азійські жінки виявилися менш об'єктивізованими, до них ставилися з меншою агресією, ніж до білих чи чорношкірих жінок, але вони також мали меншу свободу дій у сексуальних стосунках.^[231]

Дослідження популярних відео на Pornhub 2018 року виявило, що сегментів агресії щодо жінок зараз менше, і протягом останнього десятиліття вони поступово зменшилися, і глядачі віддають перевагу контенту, де жінки щиро отримують задоволення.^[234]

 

Видатні антипорнографічні феміністки, такі як Андреа Дворкін і Кетрін Маккіннон, стверджують, що будь-яка порнографія є принизливою для жінок або що вона сприяє насильству щодо жінок – як у її виробництві, так і в її споживанні. Вони стверджують, що виробництво порнографії передбачає фізичний, психологічний чи економічний примус до жінок, які в ньому беруть участь. Вони звинуватили, що порнографія еротизує домінування, приниження та примус над жінками, водночас зміцнюючи сексуальні та культурні погляди, які сприяють зґвалтуванням і сексуальним домаганням.^[235]

Інші феміністки, які виключають секс-бізнес, наполягають на тому, що порнографія представляє сильно спотворений образ статевої згоди, і це зміцнює сексуальні міфи, як-от: жінки доступні й бажають займатися сексом у будь-який час — із будь-яким чоловіком — на чоловічих умовах — і завжди позитивно реагує на чоловічі просування.^[236]

На відміну від заперечень, інші вчені-феміністки «від Бетті Фрідан і Кейт Міллет до Карен ДеКроу, Венді Камінер і Джамайки Кінкейд» підтримали право на споживання порнографії.^[237] Феміністична хватка проти порнографії почала втрачати, коли сексуально позитивні феміністки, такі як Сьюзі Брайт, виконавиці Ніна Гартлі та Кандіда Рояль, підтвердили права жінок споживати та створювати порно.^[238]

Праці Камілли Палья встановили, що жителі Заходу довгий час були «язичницькими святкувачами», а порнографія була невід'ємною частиною західної культури.^[238] Венді МакЕлрой зазначає, що фемінізм і порнографія пов'язані між собою: обидва ці явища процвітають у середовищі толерантності, і обидва придушуються щоразу, коли на сексуальне самовираження накладаються обмеження^[239]. У суспільствах, де порнографія і сексуальне самовираження заборонені, жінки частіше зазнають насильства і сексуальних зловживань.^[240]

Лесбійський феміністичний рух 1980-х років вважається переломним моментом для жінок у порноіндустрії, оскільки все більше жінок увійшли до сфери розвитку.^[241] Це дозволило жінкам більше орієнтувати порно на жінок, оскільки вони знали, чого хочуть жінки, як з точки зору актрис, так і з точки зору жіночої аудиторії. Цей рух також спровокував створення лесбійського порно для лесбійок замість чоловіків. Цю зміну вважали хорошою, оскільки довгий час порноіндустрією керували чоловіки для чоловіків.^[241]

Крім того, поява відеомагнітофона, домашнього відео та доступних відеокамер дозволила створити феміністичну порнографію.^[242] Порнорежисерки-феміністки зацікавлені в складних репрезентаціях чоловіків і жінок, а також у створенні образів, що посилюють сексуальну силу, які показують різні види тіл.^[243] Анджела Вайт заснувала власну продюсерську компанію AWG Entertainment, у якій вона має повний творчий контроль над контентом — від своїх партнерів до місця, костюмів і «настрою» відео. Вона стверджувала: «Я феміністка, тому те, що я створюю, є феміністичним, і я створюю етичне порно, коли все відбувається за згодою».^[244]

Жінки частіше дивляться порнофільми, які є «жіночо-центрованими» та містять такі дії, як кунілінгус,^[245] дослідження порнографічних відео показало, що коли чоловіки проводять більше часу, виконуючи кунілінгус, у них виділяється більший об’єм еякуляту, що збільшує сексуальне збудження. Вважається, що причиною є вплив під час кунілінгусу вагінального секрету «копулінів».^[246] Порно, орієнтоване на жінок, здебільшого створюють жінки, у цих роботах ініціація сексуальної активності здійснюється жінкою.^[245] Порно для жінок ідентифікується за такими факторами, як більша увага до «чуттєвого оточення» та «м’якої фокусної роботи», а не до явного зображення сексуальної активності, що робить продукцію більш теплою та гуманною порівняно з традиційним порно для гетеросексуальних чоловіків.^[247]

«Якщо феміністки визначатимуть порнографію як ворога, це призведе до того, що багато жінок соромитимуться своїх сексуальних почуттів і боятимуться бути чесними про них. А останнє, що потрібно жінкам - це ще більше сексуального сорому, провини і лицемірства - цього разу з подачі фемінізму» — Еллен Вілліс.^[248]

Відомо, що порноіндустрія є однією з небагатьох галузей, де жінки користуються перевагою влади на робочому місці. «Актриси мають владу», — скрушно зауважив Алек Метро, один із чоловіків у черзі, про індустрію X-рейтингу. Колишній пожежник, який стверджував, що програв заявку на роботу через позитивні дії, Метро вже вгадував, що порно не може бути ідеальним вибором кар’єри для того, щоб уникнути того, що він назвав «зворотною дискримінацією».^[249] Жінки-виконавиці часто можуть диктувати, з якими акторами-чоловіками вони працюватимуть, а з ким ні. Порно — принаймні, порно, створене для гетеросексуальної аудиторії — є однією з небагатьох сучасних професій, де різниця в оплаті праці працює на користь жінок. Середня актриса заробляє на 50-100% більше грошей, ніж її колега-чоловік.^[249]

Психологи вважають порнографію особливо актуальною для вивчення інтимних стосунків і розвитку підліткової сексуальності.^[250] Основна психологія здебільшого займається вивченням впливу порнографії, тоді як критична психологія та прикладна психологія займаються більш тонким та академічним вивченням порнографії.^[251] Проблемне використання порнографії оцінюється в клінічній психології.^[250]

Дослідження 2013 року спростувало думку про те, що порноакторки мають більший рівень психологічних проблем, ніж звичайні жінки. У дослідженні порівнювали 177 порноакторок зі звичайними жінками такого ж віку, етнічної приналежності та сімейного стану, і виявили, що порноакторки мали «вищий рівень самооцінки, позитивних почуттів, соціальної підтримки, сексуального задоволення та духовності» порівняно зі звичайними актрисами.^[252]

В аналітичній психології людські сексуальні інстинкти та релігійно-духовні інстинкти вважаються тісно пов’язаними один з одним, і обидва мають спільну інстинктивну мету, якою, як визнавав Карл Юнг, є прагнення психіки до «цілісності».^[253] Психіку людини розуміють як диференційовану, оскільки вона складається з психологічних рис жіночої та чоловічої природи.^[254] За Юнгом, ця диференціація на чоловіче і жіноче дозволила сформувати протилежні полярності, що зробило «можливою свідомість».^[255] За словами психолога та автора Джорджіо Трікаріко, у міру того, як людина проходить через різноманітний життєвий досвід, її психіка наближається до цілісності або стану «недиференційованого», психологічного царства неіндивідуалізованої єдиної свідомості, яка вважається приналежною до священного чи божественного.^[256] З індуїстської космологічної точки зору природа складається з двох співіснуючих генеративних сил: жіночої та чоловічої.^[257] Богиня або Шакті (жіноче начало, дух) є «чистою свідомістю», що лежить в основі всього існування.^[258] Шакті, обійнята Богом Шивою (чоловічий принцип, матерія), обидва разом у стані «вічного союзу», невіддільні один від одного, представляють недвоїстий «Абсолют».^[259]

 

Зигмунд Фрейд назвав жіночу Шакті «лібідо, яке неможливо просто придушити».^[260] Самореалізація або усвідомлення «глибокої» жіночності передбачає роботу з потужною сексуальною енергією.^[261] Школи релігійної думки, такі як Кундаліні-йога і Тантра, які передбачають використання сексуальної енергії з метою самореалізації, були розроблені в Індії.^[262] Концепція статі протягом тривалого часу вивчалася в індуїзмі, де було зроблено висновок, що людська душа (Атман), еманація недиференційованого Абсолюту, духовно андрогінна, з чоловічим і жіночим принципами, які доповнюють один одного, а стать ідентичність більше залежить від психології, ніж від біології.^[263] Чоловічий і жіночий принципи душі були ідентифіковані божествами Шива і Шакті, які створюють різні полярності в тонкому тілі людини, встановлюючи зв’язок між ними, як у випадку електричного кола між двома полярностями для потік сили, у власному тілі — за допомогою сексуальної стимуляції — через «еротичну візуалізацію» або «ритуальне злягання», душа «позбавляється» від своєї матеріальної ідентичності та перебудовується в «біполярну істоту», яка потім представляє одиницю мікрокосм, духовний стан якого відображає недиференційований Абсолютний макрокосм; таким чином індивід досягає блаженства та звільнення в єдиному єднанні з Абсолютом.^[i][266] Тантрична ідея досягнення єдності жіночого та чоловічого принципів із «божественним жіночим» («об’єднана божественна свідомість») аналогічна ідеї аналітичної психології «coincidentia oppositorum», в якій Аніма/анімус об’єднується з «духом», щоб стати єдиним цілим.^[267]

В індуїстській тантричній точці зору жінки, які беруть участь у союзних ритуалах, що дозволяє чоловікам досягти самореалізації, вважаються шакті або богинею, оскільки вони, як вважається, її втілюють.^[j] Визнання божества в об’єктивній жінці зосереджено на прийнятті чоловіком суб’єктивного жіночого начала та переваги її бажань над його бажаннями.^[269] Трікаріко стверджував, що сучасна порнографія є, по суті, «десакралізованим, технологічним і споживацьким» еквівалентом стародавньої священної проституції  – звичаю, який передбачав шанування священного жіночого начала та поклоніння повіям як богиням.^[270] Оскільки вважається, що жіноче начало втілює особливі якості священного чи божественного ширше й глибше, передбачається, що здатність рухатися до недиференційованого стану свідомості є вищою у жінок.^[254] Трікаріко стверджував, що жінки в порнографії через виконання багатьох статевих актів ненавмисно наближаються до недиференційованого стану. Ефект, який він назвав «натяком на ієрофанію».^[254] «Порноактриси можуть втілити середовище, щоб увійти в те, що раніше було царством сакрального», - сказав він.^[271] Їх порівнювали з «нащадками втрачених богинь», які тепер пропонують дар «нумінозного» всім через свої виступи, але їх внесок не визнають або знецінюють.^[271]

Використання таких епітетів, як «сука», «повія», «курва» щодо сексуально активних жінок пояснюється запереченням суб’єктивного жіночого начала чоловіками.^[272] Пригнічене прийняття жіночої сексуальності, як самостійної цінності, проявляється, коли захоплення чоловіка «стервою» припиняється, якщо вона є його дружиною чи дівчиною.^[272] Поряд із демонстрацією «захоплення, хтивості, вдячності та бажання», чоловіки виявляють нахабну ненависть і відразу до жінок, цю поведінкову дихотомію приписували «патріархальному лицемірству», закладеному в чоловіках.^[272] Несвідоме уявлення чоловіків про більшу здатність жінок досягти недиференційованого стану психіки вважається причиною їхнього навмисного приниження, свідомого знецінення та свідомого приниження жінок.^[254]

За словами Джулії Крістевої, вченої-психоаналітикині, психологічне неприйняття та страх матері є основною причиною їхньої поведінки, спрямованої на підкорення жінок. Чоловіки в дитинстві живуть у стані «недиференційованого фізичного та психічного злиття» з матір’ю, переживаючи «емоційне піднесення та насолоду».^[273] Проте, коли вони дорослішають, відчуваючи свою відокремленість від матері, вони прагнуть стати незалежними суб’єктами та вдаються до батьківських образів і патріархальної поведінки з надією усунути будь-яке можливе подальше «недиференційоване/психотичне злиття» з матір’ю, оскільки вони відчувають загрозу з боку матері.^[273] За словами психоаналітикині Мелані Кляйн, неприйняття і страх материнського образу у жінок спонукає їх відкидати власну жіночність.^[274] Трікаріко сподівався, що порно стане місцем, де чоловіки відкидають патріархальні витівки, жінки сприймають священні аспекти, а глядачі сприймають порно як радісний досвід для тіла – справжню форму гри, яка допомагає їм наблизитися до недиференційованого стану.^[275]

Оскільки більшість релігій давно й рішуче виступає проти речей сексуального характеру загалом, релігійні люди дуже сприйнятливі до того, щоб відчувати сильні страждання від використання ними порнографії. Релігійні люди, які використовують порнографію, схильні відчувати сексуальний сором.^[276] Сексуальний сором, який виникає через сприйняття людиною себе у свідомості інших людей, і негативна оцінка власної сексуальності, вважається потужним чинником, який з часом керує індивідуальною поведінкою.^[276] Оскільки сексуальність вплетена в особисту ідентичність людини, виявлено, що сексуальний сором або сексуальне збентеження атакують саме відчуття людини.^[276]

Коли відбувається подія сексуального сорому, людина приписує причину собі, що призводить до самоосуду та відчуває почуття смутку, самотності, гніву, негідності та відторгнення, а також сприймається судження про себе іншими.^[276] У цьому ментальному ландшафті виникає страх, що потрібно приховати своє сексуальне я. Цей психологічний процес ініціює і розпалює подальший сором і знижує самооцінку.^[276] Сексуальний сором звужує «психічний простір для вільної гри зі своєю сексуальністю».^[277] Сексуальний сором у людей породжує ще більше сорому та призводить до циклу безсилля, що завершується поглибленням негативних емоцій.^[276] Ті, хто схильний легко відчувати сором, мають більший ризик розвитку депресії та тривожних розладів.^[278] За словами клінічного психолога Гершена Кауфмана, усі сексуальні розлади є переважно «розладами сорому».^[279]

Причина приписування сорому сексуальності простежується до біблійного тлумачення наготи як ганебного.^[k] Велика частина християнської міфології представляла сексуальність як перешкоду, яку необхідно подолати на шляху до спасіння. Основні авраамічні релігії засуджують і вважають неприйнятними всі форми позашлюбного та нерепродуктивного сексуального задоволення. В індуїзмі бхога (сексуальне задоволення) вшановується як цінність сама по собі і вважається одним із двох шляхів до нірвани, а інший є більш вимогливою йогою.^[l] Центральна концепція індуїзму, пурушартха, виступає за досягнення чотирьох основних цілей щастя: дхарма (чеснота), артха (багатство), кама (задоволення) і мокша (духовне знання).^[281] Прагнення до Ками було детально описано мудрецем Ватсьяяною в його трактаті «Камасутра», де стверджується, що сексуальне задоволення та їжа необхідні для благополуччя тіла, і що на них обох засновані чеснота та процвітання.^[282] Їжа, незважаючи на те, що інколи викликає розлад шлунка, все одно буде споживатися регулярно, тому це має бути із задоволенням, до якого слід прагнути з обережністю, уникаючи небажаних або шкідливих наслідків. Оскільки ніхто не утримується від приготування їжі, турбуючись про жебраків, які просять про це, або не утримується від посіву пшениці, боячись тварин, які знищують урожай, так само стверджує Ватсьяяна, потрібно прагнути до ками, навіть якщо існують небезпеки; і ті, хто досягнув Дхарми, Артхи та Ками, досягнуть найвищого щастя в цьому світі і в майбутньому.^[283]

За словами Будди, щастя буває двох типів: одне походить від «домашнього життя», а інше — від «чернечого життя», і між ними, чернечий вид є «вищим».^[284] В результаті ефективної підтримки Буддою чернецтва в буддійських громадах шлюб і розлучення залишалися цивільними справами і ніколи не набували сакраментального значення.^[285] Поради щодо статевого життя для домочадців були мінімальними, тоді як для ченців вони були широкими, як у Вінаї, оскільки будь-яка сексуальна поведінка мала бути придушена заради просвітництва.^[284] Ранні буддійські тексти критикували жінок як згубних істот. Сам Будда часто говорив, що жіноче тіло — це «посудина нечистоти, повна смердючого бруду. Воно подібне до гнилої ями... як унітаз із дев’ятьма отворами, з яких ллється всілякий бруд».^[286] Одного разу, коли йому стало відомо, що чернець Суддіна порушив целібат зі своєю дружиною заради потомства, Будда дорікнув йому, кажучи: «Було б краще для тебе, дурний чоловіче, щоб твій чоловічий орган увійшов до паща страшної й отруйної змії, ніж увійде вона в жінку».^[287] За словами Будди, усі сексуальні бажання несумісні з просвітленням.^[287] У буддизмі людей, які навіть отримують задоволення від спостереження за іншими, що займаються сексуальною діяльністю, відносили до пандаків (бездушних).^[288] Будда сказав, що сексуальність — це кайдани, яких слід повністю позбутися, а чоловіки, які займаються нею, є «нечистими» і не звільняться від «старості».^[289] Після того, як Будда помер у старості,^[290] наступні покоління буддистів вирішували своє проблематичне ставлення до сексу, пристосовуючись до різних поглядів.^[287]

 

За словами найвидатнішого ісламського проповідника Індонезії Абдулли Гімнастіара, сором — це благородна емоція, про яку говориться в Корані, і її високо цінував Мухаммед, який цитував слова: «Віра складається з сімдесяти гілок... і сором — одна з них». Щоб культивувати сором у мусульманах, їхній сексуальний погляд потрібно перевіряти, оскільки вважається, що неконтрольований погляд є дверима, через які сатана входить і забруднює серце.^[291] У 2006 році, коли в Індонезії, найбільш населеній країні з мусульманським населенням, спалахнули протести проти порнографії через публікацію першого індонезійського видання Playboy – Абдулла закликав прийняти законодавство про заборону порнографії та взявся за місію огорнути державу почуттям сорому, давши гасло «чим ганебніше, тим вірніше». Під час цих протестів провідна ісламська газета Індонезії Republika публікувала щоденні редакційні статті на першій сторінці, в яких містився логотип зі словом pornografi, перекресленим червоним X. Офіс індонезійського Playboy у Джакарті був розграбований членами Ісламського фронту захисників (Front Pembela). Islam або FPI), а власникам книгарень погрожували не продавати жодного випуску журналу. Отже, у грудні 2008 року індонезійські законодавці підписали законопроект про боротьбу з порнографією, отримавши переважну політичну підтримку.^[291]

Високорелігійні люди більш схильні підтримувати політику проти порнографії, наприклад цензуру, ніж менш релігійні люди.^[292] За іронією долі, було виявлено, що регіони з високорелігійними та консервативними людьми шукають більше порнографії в Інтернеті.^[293] Релігійні люди схильні до нав’язливих думок про гріх і Боже покарання за використання ними порнографії, що викликає у них почуття сорому, і вони вважають себе залежними від порнографії, а також страждають від симптомів, пов’язаних з ОКР.^[294] Дослідження сексуально активних релігійних людей показало, що духовно зрілі люди мають менше сорому, тоді як ті, хто духовно не зрілі, мають сильний сором.^[295]

За оцінкою медичних працівників, порнографія не може бути ані хорошою, ані поганою, оскільки вона не схвалює та не захищає жодного набору цінностей щодо сексу.^[296] Таким чином, люди можуть аналізувати власні цінності щодо сексу, оцінюючи порнографію.^[296] Відносини між порнографією та її аудиторією виявляються складними. У той час як багато користувачів повідомили, що їх використання мало позитивний ефект, інші, особливо жінки, були стурбовані проблемами образу тіла, причиною яких є нереалістичний образ «краси», який зображує порнографія.^[296] Дедалі більшу поширеність передбачуваних процедур для покращення краси, таких як збільшення грудей і лабіопластика, серед простого населення пояснюють популярністю порнографії.^[297]

Дані з порнографічних вебсайтів щодо звичок перегляду людей вивчаються вченими для аналізу сексуальних уподобань і вибору шлюбу.^[298] Чоловіки частіше шукають жінок з більшими грудьми та стегнами, з меншим співвідношенням талії та стегон.^[174] Встановлено, що жінки віддають перевагу чоловікам, які є вищими, сильнішими, виглядають надзвичайно мужніми та займають ролі, які можуть забезпечити ресурси, водночас захищаючи (генеральний директор, лікар, спортсмен, юрист).^[299]

 

Дослідження шкідливого впливу порнографії включають виявлення будь-якого потенційного впливу порнографії на зґвалтування, домашнє насильство, сексуальну дисфункцію, труднощі в сексуальних стосунках і сексуальне насильство над дітьми.^[300] Продовжнє дослідження засвідчило, що використання порнографії не може бути чинником насильства з боку інтимного партнера.^[c] Дослідження 2020 року, яке проаналізувало зображення у відео-порнографії, виявило, що нормативна сексуальна поведінка (наприклад, вагінальний статевий акт, фелляціо) була найчастіше зображена, тоді як зображення екстремальних актів насильства та зґвалтування були дуже рідкісними.^[302] Немає чітких доказів того, що порнографія є причиною зґвалтування.^[303] Декілька досліджень дійшли висновку, що лібералізація порнографії в суспільстві може бути пов’язана зі зниженням рівня зґвалтувань і сексуального насильства, тоді як інші припускають, що це не впливає на це, або є непереконливими.^[304] Не було виявлено жодного зв’язку між використанням порнографії та практикою сексуальної згоди або її відсутності.^[305]

Експерти з питань психічного здоров’я розділилися щодо того, що використання порнографії є проблемою для людей.^[306] Хоча деякі огляди літератури свідчать про те, що використання порнографії може викликати залежність, недостатньо доказів, щоб зробити висновки.^[307] Вчені заявили, що використання порнографії не впливає на громадське здоров'я, оскільки не відповідає визначенню кризи громадського здоров'я.^[169] Неврологія відзначила, що розум молодих людей перебуває на стадії розвитку, і вплив емоційно насиченого матеріалу, такого як порнографія, ймовірно, матиме на них вплив, на відміну від дорослих, і запропонував бути обережними, відкриваючи потенційний доступ до такого матеріалу.^[308]

Протидія використанню порнографії пов’язана з багатьма проблемами, пов’язаними із сексуальним задоволенням,^[309] гендерним насильством^[310] і якістю шлюбу (дружини, які частіше дивляться порнографію, отримали набагато кращі результати, ніж решта).^[311] Деякі проблеми доксингу та порно з помстою були пов’язані з кількома порнографічними вебсайтами.^[312] З середини 2010-х стала проблемою фейкова порнографія.^[159]

«Порно» — найпопулярніший запит в Україні у пошукових системах: станом на червень 2013 року Яндекс щомісяця показував результати пошуку по слову «порно» — 13,8 млн раз^[313]. За період весна 2011 — весна 2012 інтерес до споживання порнографії у користувачів Яндекса зріс удвічі^[314]. За аналітичними даними рейтингового агентства Alexa, кілька порно-порталів входять до 100 найвідвідуваніших сайтів в Україні^[315].

В лютому 2007 Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі затвердила критерії розмежування порнографії та еротики стосовно друкованої, аудіовізуальної, електронної й іншої продукції, реклами, а також переданих і отриманих комунікаційними лініями повідомлень і матеріалів, які належать до порнографічної або еротичної продукції. За ними:

• Порнографією вважається детальне зображення сцен статевого акту і деталізована демонстрація оголених геніталій, якщо вони використовуються для збудження сексуальних інстинктів глядачів без будь-якої художньої або навчальної мети.
• До еротики відносяться зображення оголеного тіла, а також геніталій — якщо кількість таких зображень не перевищує 20 % від загальної кількості зображень і 50 % від площі кадру або всього зображення. Показ відвертих сцен на дальньому плані «без явної візуалізації взаємодії геніталій» варто вважати еротикою, а демонстрацію групових і гомосексуальних зносин на передньому плані, сцен сексуального насильства і статевих збочень — порнографією.

Документ розроблений експертною комісією, ще має бути опрацьованим профільним комітетом ВР і затверджений Верховною Радою.

Згідно із законом «Про захист суспільної моралі»^[316], який набув чинності у 2003 році, виробництво й продаж продукції порнографічного характеру в Україні заборонені в будь-якій формі. Виробництво й поширення порнографії карається позбавленням волі терміном до 5 років, а повторні порушення — терміном до 10 років (ст. 301 Кримінального кодексу)^[317].

З часу прийняття закону за звинувачення у поширенні порнографії за ним притягались:

• Вінницька правозахисна група через розміщення її координатором в особистому блозі ролика порнографічного змісту^[318];
• лауреата Шевченківської премії Олеся Ульяненка за книгу «Жінка його мрії»^[319].

Законодавство виключає можливість виробництва порнографії на території України, але разом з тим не забороняє громадянам України фільмуватися за кордоном.