Nothing Special   »   [go: up one dir, main page]

Паклітаксел

хімічна сполука

Паклітаксел (англ. Paclitaxel, лат. Paclitaxelum) — природний лікарський препарат, який за своїм хімічним складом є алкалоїдом із кори тисового дерева Taxus brevifolia (натепер препарат може також мати синтетичне або напівсинтетичне походження)[2] та належить до групи таксанів.[3][4] Паклітаксел застосовується виключно внутрішньовенно.[5] Дослідження паклітакселу розпочались у 1962 році[6] у рамках розпочатої у 1955 році дослідницької програми американського інституту раку по розробці та синтезу нових лікарських препаратів для лікування раку.[7] У цьому році ботанік Артур Барклі передав серед зібраних матеріалів від більш ніж 200 видів рослин до дослідницької лабораторії Національного інституту раку зразки кори одного із американських видів тису Taxus brevifolia, після дослідження яких встановлено, що вони містять речовини, які мають цитотоксичний ефект.[8] Подальші дослідження препарату проводились у Research Triangle Institute у Північній Кароліні американськими біохіміками Монро Воллом і Мансухом Мані, яким уперше вдалось виділити та дослідити чистий паклітаксел у лабораторії.[9] Уперше випуск препарату розпочала американська компанія «Bristol-Myers Squibb» під торговою маркою «Таксол» у 1991 році, а у 1992 році паклітаксел був схвалений FDA для лікування раку яєчників, а у 1994 році для лікування раку молочної залози.[10]

Паклітаксел
Систематизована назва за IUPAC
(2α,4α,5β,7β,10β,13α)-4,10-Bis(acetyloxy)-13-{[(2R,3S)-3-(benzoylamino)-2-hydroxy-3-phenylpropanoyl]oxy}-1,7-dihydroxy-9-oxo-5,20-epoxytax-11-en-2-yl benzoate
Класифікація
ATC-код L01CD01
PubChem 36314
CAS 33069-62-4
DrugBank DB01229
Хімічна структура
Формула C47H51NO14 
Мол. маса 853,906 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 100% (в/в)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 3—52,7 год.
Екскреція Нирки, Жовч
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ПАКЛІТАКСЕЛ "ЕБЕВЕ",
«ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг. КГ»,Австрія
UA/0714/01/01
04.10.2013-04/10/2018
МІТОТАКС-М,
«БАЙОЛІЗ ФАРМА КОРПОРЕЙШН»,Канада
UA/14997/01/01
16.03.2016-16.03.2021
ЕГІЛІТАКС®,
ВАТ «Фармацевтичний завод ЕГІС»,Угорщина
UA/12993/01/01
15.07.2013-15/07/2018
ПАКЛІТАКСЕЛ АМАКСА,
Амакса Фарма ЛТД, Велика Британія
UA/15145/01/01
12.05.2016-12.05.2021
[1]

Фармакологічні властивості

ред.

Паклітаксел — природний лікарський засіб, який отримується з кори тихоокеанського тису Taxus brevifolia. Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні препарату із бета-тубуліном мікротрубочок цитоплазми, що призводить до порушення процесу його деполімеризації, наслідком чого є порушення процесів динамічної реорганізації сітки мікротрубочок, що порушує функціонування внутрішньоклітинних структур, а також порушує процес мітозу.[2][5][11] Паклітаксел також індукує утворення аномальних пучків мікротрубочок протягом усього періоду мітозу, а також утворення так званих зірочок із мікротрубочок, що призводить до зупинки циклу клітин у G2- або M-фазі мітозу, а також стимулює утворення кількох центріолей протягом мітозу.[2][5][11] Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то паклітаксел активніший до клітин злоякісних пухлин. Окрім цього механізму дії, паклітаксел індукує фосфорилювання білка BcL-2 та апоптоз пухлинних клітин, які його продукують.[11] Паклітаксел застосовується у складі комбінованої терапії при раку яєчника[3], раку шийки матки та раку ендометрія[4], раку легень, раку рото- та носоглотки, раку гортані, раку слизової оболонки ротової порожнини, раку стравоходу, раку простати[11], саркоми Капоші[12], а також раку молочної залози, причому його ефективність при щотижневому застосуванні є рівнозначною застосуванню при раку молочної залози доцетакселу 1 раз у три тижні.[13] Паклітаксел має також властивість гальмування ангіогенезу[11], і він також застосовується для покриття стентів із метою профілактики рестенозів стенту, хоча стенти із покриттям із паклітакселом (так звані паклітаксел-еліюючі стенти) менш ефективні, ніж стенти з сиролімусом або еверолімусом[14][15] Побічні ефекти при застосуванні паклітакселу спостерігаються частіше при використанні високих доз препарату[4] (переважно більше 200 мг на квадратний метр поверхні тіла).[3]

Фармакокінетика

ред.

Біодоступність паклітакселу при пероральному застосуванні становить лише 6,5 %[16], препарат застосовується виключно внутрішньовенно. Після внутрішньовенного введення динаміка концентрації паклітакселу в плазмі крові має двофазний характер; початкове швидке зниження концентрації спричинене швидким розподілом препарату у тканини організму, період напіврозподілу препарату із крові у тканини становить 30 хвилин, пізніші підйом та зниження концентрації пов'язані із повільним вивільненням паклітакселу із тканин. Препарат створює високі концентрації у більшості тканин та органів. Паклітаксел добре (на 89—98 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат частково метаболізується у печінці. Виводиться препарат із організму із жовчю, а також частково із сечею, переважно в незміненому вигляді, частково у вигляді метаболітів. Період напіввиведення препарату варіює в залежності від дози паклітакселу та тривалості інфузії препарату, та може становити від 3 до 52,7 годин. При порушенні функції печінки час напіввиведення препарату може збільшуватися.[2][5]

Показання до застосування

ред.

Паклітаксел застосовується для лікування раку яєчника, раку шийки матки, раку молочної залози, раку легень, раку стравоходу, раку ротової порожнини і області шиї та голови, раку сечового міхура.[2]

Побічна дія

ред.

При застосуванні паклітакселу побічні ефекти спостерігаються частіше при застосуванні високих доз препарату (переважно більше 200 мг на квадратний метр поверхні тіла), найчастіше спостерігаються гематологічні побічні ефекти — лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, пригнічення функції кісткового мозку; також часто спостерігається периферична нейропатія.[3][4] Іншими побічними ефектами паклітакселу є[2][5]:

Протипокази

ред.

Паклітаксел протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вираженій нейтропенії, вагітності та годуванні грудьми.[2][5]

Форми випуску

ред.

Паклітаксел випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для внутрішньовенних інфузій у флаконах по 5; 16,7; 17; 25; 35; 41; 43,3; 46; та 50 мл[17]

Примітки

ред.
  1. Державний реєстр лікарських засобів України
  2. а б в г д е ж ПАКЛІТАКСЕЛ (PACLITAXELUM) Діюча речовина
  3. а б в г Паклитаксел в химиотерапии рака яичников (рос.)
  4. а б в г Паклітаксел у лікуванні хворих на рак жіночих статевих органів
  5. а б в г д е [1] [Архівовано 2016-12-21 у Wayback Machine.](рос.)
  6. Taxol® (NSC 125973). National Cancer Institute:. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 14 лютого 2016. Wayback machine (англ.)
  7. Goodman та Walsh, 2001, с. 17.
  8. Goodman та Walsh, 2001, с. 51.
  9. ME, WALL; MC, Wani (15 лютого 1995). amptothecin and taxol: discovery to clinic--thirteenth Bruce F. Cain Memorial Award Lecture. Cancer Res. 55 (4): 753—60. PMID 7850785. (англ.)
  10. A Story of Discovery: Natural Compound Helps Treat Breast and Ovarian Cancers (англ.)
  11. а б в г д Международный опыт применения паклитаксела в лечении больных ранним раком молочной железы [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. Saville, M.W.; Lietzau, J.; Pluda, J.M.; Wilson, W.H.; Humphrey, R.W.; Feigel, E.; Steinberg, S.M.; Broder, S. та ін. (1995). Treatment of HIV-associated Kaposi's sarcoma with paclitaxel. The Lancet. 346 (8966): 26—8. doi:10.1016/S0140-6736(95)92654-2. PMID 7603142. (англ.)
  13. ЕЖЕНЕДЕЛЬНОЕ НАЗНАЧЕНИЕ ПАКЛИТАКСЕЛА ПРИ АДЪЮВАНТНОМ ЛЕЧЕНИИ РАКА МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ (рос.)
  14. Элютинг-стенты нового поколения. Евролимус-стенты. Конгресс Европейского общества кардиологов (ESC) 2011 (рос.)
  15. НИРКИ І ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2-ГО ТИПУ. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
  16. Peltier, Sandra; Oger, Jean-Michel; Lagarce, Frédéric; Couet, William; Benoît, Jean-Pierre (2006). Enhanced Oral Paclitaxel Bioavailability After Administration of Paclitaxel-Loaded Lipid Nanocapsules. Pharmaceutical Research. 23 (6): 1243—50. doi:10.1007/s11095-006-0022-2. PMID 16715372. (англ.)
  17. [2] [Архівовано 2016-12-23 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

ред.

Посилання

ред.