Збройні сили Філіппін
Збройні сили Філіппін (тагал. Sandatahang Lakas ng Pilipinas) — військова організація Філіппінської Республіки призначена для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Складаються із сухопутних військ, військово-морських та військово-повітряних сил.
| Збройні сили Філіппін | |
|---|---|
| Sandatahang Lakas ng Pilipinas | |
 Емблема Збройних сил Філіппін | |
| Засновані | 1897 — 25 вересня 1903 |
| Поточна форма | з 21 грудня 1935 |
| Види збройних сил | |
| Сухопутні війська Філіппін (Філіппінські Армія) (тагал. Hukbong Katihan ng Pilipinas); Військово-морські сили Філіппін (тагал. Hukbong Dagat ng Pilipinas), включаючи морську піхоту; Військово-повітряні сили Філіппін (тагал. Hukbong Himpapawid ng Pilipinas) | |
| Командування | |
| Командувач | Генерал-лейтенант Дельфін Банго[1] |
| Людські ресурси | |
| Вік | 18-25 років[2] |
| Населення у призовному віці | 25,079,262 ч., віком 16-49 (оц. 2010), 24,556,912 ж., віком 16-49 (оц. 2010) |
| Придатних для військової служби | 19,650,825 ч., віком 16-49 (оц. 2010), 21,029,243 ж., віком 16-49 (оц. 2010) |
| Щорічно досягають призовного віку | 1,039,679 ч. (оц. 2010), 1,001,448 ж. (оц. 2010) |
| Активні службовці | 125 000 (2014) (140 місце) |
| Резерв | 131 000 (2014) |
| Витрати | |
| Відсоток у ВВП | 0.9 % (2005)[3] |
| Історія | |
| Філіппінська революція 1896 — 1898 Філіппіно-американська війна 1899 — 1903 Друга світова війна 1941 — 1945 Корейська війна Війна у В'єтнамі Війна в Перській затоці Іракська війна Повстання на Філіппінах | |
Збройні сили Філіппін у Вікісховищі | |
Історія
ред.Після революції 1896 року на Філіппінах почалася збройна боротьба проти іспанського колоніального правління. На зборах в місті Техерос революційний уряд, на чолі з Еміліо Агінальдо (тагал. Emilio Aguinaldo), оголосив про створення Філіппінської армії, основою якої були Філіппінські революційні сили, які 30 серпня 1896 року підняли повстання проти іспанських військ. Війна з іспанцями тривала до 10 грудня 1898 року, коли, за Паризьким мирним договором, Іспанія відмовлялася від усіх прав на Філіппіни на користь США.
Оскільки США відмовилися визнати незалежність Філіппін, Філіппінська Республіка в 1899 році оголосила США війну, яка офіційно тривала до 25 вересня 1903 року, коли останні філіппінські частини, під командуванням генерала Симеона Оли (тагал. Simeon Ola), здалися американцям.
Після філіппіно-американської війни Філіппіни стали залежною від США територією, і лише в 1935[4] році, з наданням їм ширшої автономії, почалося формування нової Філіппінської армії, в складі якої також утворилися Берегова охорона та Армійський авіакорпус.
Ще одним збройним формуванням були Філіппінські поліцейські сили (англ. Philippine Constabulary), які підпорядковувалися Департаменту внутрішніх справ.
7 вересня 1950 року уряд Філіппін ухвалив рішення відправити філіппінський експедиційний корпус до Південної Кореї, щоб допомогти відбити агресію з півночі. Філіппіни послали п'ять батальйонів піхоти, загальною чисельністю 7420 солдатів.
23 грудня 1950 року Філіппінська армія отримала свою сучасну назву — Збройні сили Філіппін. Спочатку вони складалися з чотирьох основних компонентів: сухопутних військ, військово-повітряних сил, військово-морських сил і поліцейських сил. Територія країни спочатку ділилася на чотири військові округи, однак, на початку 80-х років XX століття, загострення становища в країні змусило знову реорганізувати національні збройні сили. Замість 4 військових округів були створені 12 регіональних командувань[5].
Склад збройних сил
ред.Цей розділ статті ще не написано. |
Сухопутні війська
ред.Цей розділ статті ще не написано. |
Військово-морські сили
ред.
|
Першими бойовими одиницями військово-морських Філіппін, оснащенних ракетами, стала модифікація MK. 3 Multi-Purpose Attack Craft.
Військово-повітряні сили
ред.На озброєнні ВПС Філіппін знаходиться наступна техніка та засоби ураження:[6] (англ.)
| Тип | Кількість | Заказ |
|---|---|---|
| FA-50 | 12 | |
| OV -10 Bronco | 8 | |
| C-130 B/H/T Hercules | 3 | 2 |
| C.212 | 2 | |
| C.295 | 3 | |
| F27 | 2 | |
| Nomad 22 | 1 | |
| Turbo Commander | 1 | |
| AS.550 | 4 | |
| AW.109 | 8 | |
| Bell 205 | 8 | |
| Bell 212 / 412 | 1 | 5 |
| MD.520 | 25 | |
| S-76 | 9 | |
| SF.260 | 20 | |
| S-211 | 3 | |
| W-3 | 7 | |
| UH-1D / H | 28 | 11 |
Галерея
ред.
|
Примітки
ред.- ↑ Leadership. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ Military of Philippines, CIA — The World Factbook. Архів оригіналу за 19 липня 2015. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ Philippines. Архів оригіналу за 9 липня 2010. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ National Defense Act. Архів оригіналу за 13 січня 2009. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ History of the Armed Forces of the Philippines. Архів оригіналу за 19 квітня 2008. Процитовано 14 листопада 2014.
- ↑ Flightglobal Insight's World Air Forces 2015
Посилання
ред.- Офіційна сторінка Департаменту національної оборони Філіппін [Архівовано 19 вересня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Офіційна сторінка Збройних сил Філіппін [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] (англ.)
| Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про Філіппіни. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |