Державні стандарти України

Запит «Держстандарт України» перенаправляє сюди; про центральний орган виконавчої влади України див. Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Державні стандарти України (ДСТУ) — стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом. Стандарти ДСТУ існують з 1993 року.

Станом на жовтень 2014 фонд національних стандартів в Україні становить 27,5 тис. документів, 7489 з яких гармонізовані з міжнародними та європейськими. Протягом 2014 прийнято 175 національних нормативних документів, з яких 115 гармонізовані з міжнародними та європейськими, підготовлено до затвердження 350 проектів стандартів.^[1]

Основні положення

Згідно із Законом України «Про стандартизацію» це Положення стосується національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів, каталогів, а також міждержавних нормативних документів. Відповідно до Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» до державних стандартів України прирівнюються державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.

Державні стандарти України розробляються на організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме:

організація проведення робіт зі стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, певні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;
вироби загальномашинобудівного застосування (вальниці, інструмент, деталі кріплення тощо);
складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);
продукцію міжгалузевого призначення;
продукцію для населення та народного господарства;
методи випробувань.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.

До обов'язкових належать:

вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;
вимоги техніки безпеки й гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми та правила;
метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують певність і єдність вимірювань;
положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;
поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації;
способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об'єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.

Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:

це передбачено чинними актами законодавства;
ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та постачання продукції;
виробником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

Державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів — спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.

Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання і публікуються українською мовою.

Див. також

Примітки

↑ Ігор Веремій взяв участь у обговоренні економічних переваг від запровадження міжнародних стандартів в Україні. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.

Посилання

ДСТУ // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 86. — ISBN 978-966-7407-83-4.
Державний стандарт [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
Закон України «Про стандартизацію» [Архівовано 23 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Правовий статус державних стандартів, ГСТУ і ТУ

[1] Ігор Веремій взяв участь у обговоренні економічних переваг від запровадження міжнародних стандартів в Україні. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.

[1]