Маріуполь (футбольний клуб)

• 1936—1937: Завод ім. Ілліча
• 1938—1948: «Сталь»
• 1949—1958: «Металург»
• 1959—1960: «Авангард»
• 1961—1964: «Азовсталь»
• 1966—1970: «Азовець»
• 1971—1973: «Металург»
• 1974—1975: «Локомотив»
• 1976—1992: «Новатор»
• 1992—1996: «Азовець»
• 1996—2002: «Металург»
• 17 грудня 2002 — 14 червня 2017: «Іллічівець»
• З 14 червня 2017 — «Маріуполь»^[1]

В 1936 році на маріупольському заводі ім. Ілліча була створена футбольна команда, яка 18 липня 1936 року провела свій перший офіційний матч у 1/64 фіналі Кубка СРСР (програла 0:5 криворізькому «Динамо»). У 1938 році клуб отримав назву «Сталь».

У розіграші Кубка УРСР 1944 року завдяки неявці іншої команди, «ВЧ» (Ворошиловград), пройшла в друге коло, але там 17 вересня поступилася харківському «Локомотиву» — 1:7.

У 1945 році «Сталь» пройшла до четвертого кола (аналог 1/8), де завдяки неявці однойменного клубу з Дніпропетровська на матч 21 жовтня вийшла в 1/4. Там маріупольців знову зупинив харківський «Локомотив» (майбутній володар тогорічного кубка) — розгромом з рахунком 0:15.

У 1946 році «Сталь» вилетіла вже в першому колі, 29 вересня, від ворошиловградського «Динамо» — 1:2.

У кубковому розіграші 1947 року в першому колі «Сталь» 21 вересня пройшла ворошиловградського «Дзержинця» — 4:0. А в другому, 28 вересня, програла «Сталі» з Дніпродзержинська — 2:3.

У 1960 році команда «Авангард» (Жданов) об'єдналася з командою «Шахтар» (Рутченкове — зараз район міста Донецька), створивши команду «Азовсталь» (Жданов).

Протягом 1960-х років клуб виступав в класі «Б» і другій групі класу «А», а в наступні десятиліття в українській зоні другої ліги.

Перший чемпіонат незалежної України «Азовець» провів у першій лізі, але зайняв 11 місце і вилетів у другу лігу, де впродовж наступних двох сезонів був її середняком.

Влітку 1995 року «Азовець» об'єднався з одним із лідерів другої ліги — командою «Динамо» (Луганськ). 3 квітня 1996 року команда змінила назву на «Металург» і вже під цією назвою в першому ж сезоні об'єднаній команді вдалося зайняти перше місце і вийти до першої ліги.

У першій лізі команда несподівано легко зайняла третє місце і вперше у своїй історії вийшла до еліти українського футболу.

Перший сезон в вищій лізі команда провела не дуже вдало, посівши 12-те місце і відірвавшись від зони вильоту лише на одне очко, проте після цього команда стала незмінно займати місця в верхній половині таблиці, а сезон 2000—2001 взагалі став найкращим в історії клубу — «Металург» зайняв четверте місце в чемпіонаті і дійшов до півфіналу кубка України.

17 грудня 2002 року команда змінила назву на «Іллічівець» в честь генерального спонсора — ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Незважаючи на зміну назви, команда трохи погіршила результати, знову перемістившись в середину таблиці.

У сезоні 2004—05 команда знову нагадала про себе, посівши п'яте місце і за рейтингом Fair Play УЄФА вперше в своїй історії потрапила в єврокубки, зігравши у Кубку УЄФА. Там в першому кваліфікаційному раунді маріупольці обіграли вірменський «Бананц» (2-0, 2-0), але в другому поступилися австрійській «Аустрії» (0-0, 0-3).

Наступного сезону команда продовжила вдалі виступи, повторивши свій найкращий результат у сезоні — четверте місце в чемпіонаті і півфінал кубка України.

 

У сезоні 2006—07, після двох сезонів вдалих виступів, команда несподівано вилетіла до першої ліги, але наступного сезону посіла там перше місце і повернулась в елітний дивізіон.

З того часу команда в Прем'єр-лізі стала займати місця в нижній частині таблиці, кожного сезону борючись за виживання. Так в першому сезоні після повернення команда змогла забезпечити прописку лише після 30-го туру чемпіонату, у якому доля «Іллічівця» повинна була вирішитись на стадіоні «Україна» у львівському дербі «Карпат» і ФК «Львів». Маріупольцям була необхідна лише поразка «городян». У драматичному протистоянні (Григорій Баранець не забив пенальті) «синьо-золоті» поступились 1:2 і за результатами сезону саме вони повернулися до першої ліги, адже «Іллічівець» випередив львів'ян за кількістю перемог (якби кращого визначили за різницею м'ячів, то маріупольці покинули б Прем'єр-лігу).

Через рік доля «Іллічівця» знову вирішувалася в останньому турі — маріупольська команда посідала 15-те місце, відстаючи від ПФК «Севастополь», що знаходився на рятівному 14 місці на одне очко. «Севастополь» приймав «Таврію», а «Іллічівець» — «Динамо». «Іллічівець», поступаючись по ходу гри 0:2, здобув вольову перемогу з рахунком, а «Севастополь» поступився 0:1. Таким чином «Іллічівець» знову зберіг прописку в еліті на наступний сезон^[2].

У сезоні 2011/12 команда виступила трохи краще і в підсумку зайняла 11-те місце, після чого до команди на посаду головного тренера повернувся її багаторічний тренер Микола Павлов^[3].

14 червня 2017 року клуб було перейменовано на ФК «Маріуполь» в рамках виконання закону про декомунізацію^[1]. Після двох сезонів у першій лізі клуб цього ж року повернувся у прем'єр-лігу.

У лютому 2018 року ФК «Маріуполь» перейменував свій стадіон на честь колишнього президента меткомбінату В. Бойка^[4]

У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та тимчасовою окупацією міста Маріуполь війсковими підрозділами РФ, було оголошено про тимчасово призупинення участі футбольного клубу «Маріуполь» в українському футбольному чемпіонаті.

• Чемпіонат України
  • Бронзовий призер — 1963

Сезон	Ліга	М	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	О	Кубок України	Євротурніри		Примітка
1992	1 ліга «Б»	11 з 14	26	10	4	12	36	39	24	1/16 фіналу			Понизилася
1992—1993	2 ліга	13 з 18	34	9	11	14	34	47	29	1/64 фіналу
1993—1994	2 ліга	12 з 22	42	16	7	19	43	58	39	дискваліфікація
1994—1995	2 ліга	12 з 22	42	17	6	19	37	55	57	1/64 фіналу
1995—1996	2 ліга «Б»	1 з 21	38	30	4	4	70	24	94	1/32 фіналу			Підвищилася
1996—1997	1 ліга	3 з 24	46	29	6	11	92	56	93	1/16 фіналу			Підвищилася
1997—1998	Вища ліга	12 з 16	30	8	9	13	27	48	33	1/8 фіналу
1998—1999	Вища ліга	5 з 16	30	14	6	10	35	27	48	1/8 фіналу
1999—2000	Вища ліга	8 з 16	30	13	3	14	49	45	42	1/16 фіналу
2000—2001	Вища ліга	4 з 14	26	13	4	9	35	26	43	1/2 фіналу
2001—2002	Вища ліга	10 з 14	26	6	8	12	29	42	26	1/8 фіналу
2002—2003	Вища ліга	10 з 16	30	8	10	12	34	38	34	1/32 фіналу
2003—2004	Вища ліга	8 з 16	30	10	10	10	34	36	40	1/4 фіналу
2004—2005	Вища ліга	5 з 16	30	12	8	10	38	34	44	1/8 фіналу	Кубок УЄФА	2-й квал. раунд
2005—2006	Вища ліга	4 з 16	30	12	7	11	30	34	43	1/2 фіналу
2006—2007	Вища ліга	15 з 16	30	6	7	17	23	39	25	1/4 фіналу			Понизилась
2007—2008	1 ліга	1 з 20	38	26	7	5	65	26	85	1/4 фіналу			Підвищилася
2008—2009	Прем'єр-ліга	14 з 16	30	7	5	18	31	54	26	1/16 фіналу
2009—2010	Прем'єр-ліга	12 з 16	30	7	8	15	31	56	29	1/8 фіналу
2010—2011	Прем'єр-ліга	14 з 16	30	7	8	15	45	67	29	1/16 фіналу
2011—2012	Прем'єр-ліга	11 з 16	30	8	8	14	28	42	32	1/16 фіналу
2012—2013	Прем'єр-ліга	9 з 16	30	10	8	12	30	32	38	1/8 фіналу
2013—2014	Прем'єр-ліга	10 з 16	28	10	4	14	27	33	34	1/16 фіналу
2014—2015	Прем'єр-ліга	14 з 14	26	3	5	18	25	55	14	1/8 фіналу			Понизилась
2015—2016	1 ліга	4 з 16	30	14	11	5	34	24	53	1/16 фіналу
2016—2017	1 ліга	1 з 18	34	25	6	3	61	21	81	1/4 фіналу			Підвищилася
2017—2018	Прем'єр-ліга	5 з 12	32	10	9	13	38	41	39	1/2 фіналу
2018—2019	Прем'єр-ліга	4 з 12	32	12	7	13	36	47	43	1/8 фіналу	Ліга Європи	3-й квал. раунд
2019—2020	Прем'єр-ліга	8 з 12	32	12	9	11	40	46	45	1/2 фіналу	Ліга Європи	3-й квал. раунд
2020—2021	Прем'єр-ліга	11 з 14	26	6	8	12	27	41	26	1/8 фіналу

Сезон	Стадія	Суперник	Матч 1	Матч 2	Загальний рахунок
Кубок УЄФА 2004—2005	1 квал.	«Бананц»	2:0	2:0	4:0
	2 квал.	«Аустрія»	0:0	0:3	0:3
Ліга Європи УЄФА 2018—2019	2 квал.	«Юргорден»	1:1	2:1 (дч)	3:2
	3 квал.	«Бордо»	1:3	1:2	2:5
Ліга Європи УЄФА 2019—2020	3 квал.	АЗ	0:0	0:4	0:4

• 10 — Степан Молокуцько (посмертно)

У списку подані гравці, що виступали за національну збірну своєї країни.

Докладніше: Категорія:Футболісти «Маріуполя»

• У сезоні 2010/11 «Маріуполь» став автором антирекорду чемпіонатів України, поступившись у виїзному матчі київському «Динамо» з рахунком 0:9^[5].
• У сезоні 2011/12 у заявці «Маріуполя» був 21 гравець, що грав за маріупольців на правах оренди^[6]. Більшість з них — молоді гравці з донецького «Шахтаря».
• В квітні 2023 року бразильський клуб «Бател» зі штату Парана на знак солідарності прийняв назву, емблему та кольори «Маріуполя». У клубі заявили, що їхня команда носитиме кольори «Маріуполя», поки той не повернеться до свого міста.^[7]

•  
  Колишня емблема
•  
  Колишня емблема
•  
  Колишня емблема

• Іллічівець-2

 

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маріуполь

• Офіційний сайт [Архівовано 11 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• На сайті Ukrainian Soccer [Архівовано 2 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Інформація про клуб на сайті УЄФА