Папуга-червоногуз брунатний
| Папуга-червоногуз брунатний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pionus fuscus (Müller, 1776) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psittacus fuscus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́га-червоногу́з брунатний[2] (Pionus fuscus) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.
Довжина птаха становить 26 см, вага 179-229 г. Голова тьмяно-блакитна, над дзьобом з боків червоні плями, на скронях чорні плями. Пера на горлі і потилиці мають кремово-білі краї. Пера на підборідді тьмяно-рожеві. Верхня частина тіла брунтатна, пера на ній мають бліді краї, нижня частина тіла має рожевувато-червоний відтінок. Хвіст зверху темно-синій, знизу тьмяно-червоний. Внутрішня сторона крил має яскравий фіолетово-синій відтінок, верхня сторона крила має фіолетово-синій відтінок. Очі карі, навколо очей сіруваті кільця. Дзьоб темно-сірий, біля основи жовтий, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають подібне забарвлення. однак пера у них мають зеленуватий відтінок.
Брунатні папуги-червоногузи мешкають в центрі і на сході Венесуели (на схід від Ориноко), в Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані, на північному сході Бразильської Амазонії (на схід від Ріу-Бранку, на південний схід до злиття Арагуаї і Токантінса), а також в горах Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели. Вони живуть у вологих тропічних лісах та на узліссях, іноді в заболочених лісах і саванах, уникають відкритих рівнин. Зустрічаються переважно на висоті до 600 м над рівнем моря, в горах Сьєрра-де-Періха на висоті від 100 до 1600 м над рівнем моря. Гніздяться в дуплах дерев, в кладці 3-4 білих яйця. Інкубаційний період триває 26 днів, пташенята покидають гніздо через 70 днів після вилуплення.
- ↑ BirdLife International (2016). Pionus fuscus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 16 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 січня 2023.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
- Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |