Папуга-червоногуз синьоголовий
| Папуга-червоногуз синьоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pionus menstruus (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psittacus menstruus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́га-червоногу́з синьоголовий[2] (Pionus menstruus) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Південній Америці.
Довжина птаха становить 24-28 см, вага 209-295 г. Довжина крила становить 171-194 мм, хвоста 65-78 мм, дзьоба 22-27 мм, цівки 18-22 мм. У представників номінативного підвиду голова кобальтово-синя, скроні чорнуваті. Верхня частина тіла зелена, плечі мають оливково-бурий відтінок. Махові пера зелені, забарвлення верхніх покривних пер крил варіюється від мідного до жовтувато-оранжевого і зеленого. Пера на підборідді і горлі кобальтово-сині. біля основи червоні. Верхня частина грудей кобальтово-синя, решта нижньої частини тіла зелена, нижні покривні пера хвоста червоні. стернові пера зелені, крайні стернові пера біля основи сині. Очі темно-карі, навколо очей кільця головї світло-сірої шкіри. Дзьоб чорнуватий, біля основи рожевувато-червоний. Лапи світло-сірі.
У представників підвиду P. m. rubrigularis забарвлення більш бліде, на горлі у них є помітна рожева пляма. У представників підвиду P. m. reichenowi нижня частина тіла переважно синя, а дзьоб світліший. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів голова менш синя, а навколо дзьоба у них є червоні або рожеві пера. Вона набувають дорогослого забарвлення у віці 8 місяців, однак повністю кобальтово-синою голова стає лише на 2 році життя.
Синьоголовий папуга-червоногуз був науково описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм в 1766 році в дванадцятому виданні його праці Systema Naturae під біномінальною назвою Psittacus menstruus[3]. При описанні виду Лінней покладався на французького натураліста Матюрен Жака Бріссона, який у 1760 році опублікувавав опис синьоголового папуги-червоногуза за зразком з Французької Гвіани[4], та на британського натураліста Джорджа Едвардса, який у 1674 році описав і проілюстрував цього птаха у третьому томі своєї праці Gleanings of Natural History[5]. У 1832 році німецький біолог Йоганн Георг Ваглер перевів синьоголового папугу-червоногуза до роду Папуга-червоногуз (Pionus)[6]. Цей вид є типовим у своєму роді.
Виділяють три підвидів:[7]
- P. m. rubrigularis Cabanis, 1881 — від північної Коста-Рики до західної Колумбії і західного Еквадору;
- P. m. menstruus (Linnaeus, 1766) — від східної Колумбії до Гвіани, північно-східної Бразилії і Болівії, острів Тринідад;
- P. m. reichenowi Heine, 1884 — північно-східне узбережжя Бразилії (від Алагоаса до Еспіріту-Санту).
Деякі дослідники виділяють підвид P. m. reichenowi у окремий вид Pionus reichenowi[8].
Синьоголові папуги-червоногузи мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в широколистяних тропічних лісах і саванах, а також на плантаціях, у вторинних заростях, в Бразилії в заростях каатинги. Зустрічаються зграйками, в Панамі на висоті до 1200 м над рівнем моря, у Венесуелі на північ від Ориноко на висоті до 1000 м над рівнем моря, в Колумбії місцями на висоті до 1500 м над рівнем моря.
Синьоголові папуги-червоногузи живляться насінням, плодами і квітками, яких шукають в кронах дерев. Іноді розорюють поля кукурудзи і поїдають ґрунт, з якого отримують необхдні мінерали. В Панамі гніздування відбувається з лютого по квітень, в Колумбії з лютого по березень, у Венесуеклі в лютому, в Тринідаді у березні і жовтні, в Еквадорі з лютого по травень. Синьоголові папуги-червоногузи гніздяться в дуплах дерев. В кладці 2-4 яйця. Інкубаційний період в неволі триває 26 днів, пташенята покидають гніздо через 10 тижнів після вилуплення.
- ↑ BirdLife International (2016). Pionus menstruus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 16 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 148.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (French та Latin) . Т. 4. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 247—251.
- ↑ Edwards, George (1764). Gleanings of Natural History, Exhibiting Figures of Quadrupeds, Birds, Insects, Plants &c. Т. 3. London: Printed for the author. с. 226—227, Plate 314.
- ↑ Wagler, Johann Georg (1832). Monographia Psittacorum. Abhandlungen der mathematisch-physikalischen Classe, Königlich-Bayerische Akademie der Wissenschaften (Latin) . 1: 463-750 [497].
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ BirdLife International (2016). Pionus reichenowi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 16 січня 2023
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
- Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
- World Parrot Trust Parrot Encyclopedia - Species Profile
- Stamps (for Suriname) with RangeMap
- Blue-headed parrot photo gallery VIREO--(includes Clay-cliffs photos) Photo-High Res
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |