Syrinx aruanus
| Syrinx aruanus | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Черепашка Syrinx aruanus у Музеї Природничих наук Хьюстона
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758)[2] | ||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми[6] | ||||||||||||||||||||||||||
| Синонім роду Syrinx: Megalatractus Murex aruanus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Syrinx aruanus — вид дуже великих черевоногих молюсків із роду Syrinx. Ймовірно, є найбільшим у світі черевоногим молюском.
Висота черепашки до 91 см, а її маса з молюском — до 18 кг.[7]. Більшість раковин — близько 25 см.
Забарвлення черепашки світло-абрикосового кольору, проте за життя молюска вона вкрита коричневим або сірим періостракумом (зовнішнім тонким шаром черепашки). Черепашка може вицвітати до світло-жовтого кольору. Форма черепашки веретеноподібна. Зазвичай завитки мають яскраво виражене загострення, на якому можуть бути потовщення у вигляді вузликів. Сифон черепашки довгий. На перегородці немає складок, на відміну від інших видів цієї ж родини. Ювенільна черепашка складається з 5 витків і відсутня у дорослих особин.
Прибережна область на півночі Австралії, включаючи прилеглі області — Індонезія та Папуа Нова Гвінея[8].
Живе на піщаних ґрунтах у припливній зоні і субліторалі, на глибині до 30 метрів.
Активний хижак. Живиться поліхетами з родів Polyodontes (Acoetidae), Loimia (Terebellidae) та Diopatra (Onuphidae)[8] .
- ↑ Röding P. F. (1798). Museum Boltenianus sive Catalogus cimeliorum e tribus regnis naturae olim collegerat. Pars secunda continens Conchylia sive Testacea univalvia, bivalvia & multivalvia. Trappi, Hamburg, viii. + 199 pp.
- ↑ Linnaeus C. (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. L. Salvii, Holmiae (Stockholm). 824 pp., page 275.
- ↑ Born I. von (1780). Testacea musei Caesarei Vindobonensis quae jussu Mariae Theresia. J. P. Kraus, Vienna. 442 pp., page 9.
- ↑ Lamarck J.B.P. de M. (1822). Histoire naturelle des Animaux sans Vertèbres. Verdiere, Paris. 711 pp., page 126.
- ↑ Tryon G. W. (1887). Manual of Conchology, structural and systematic, with illustrations of the species. Volume 9. Solariidae (by William B. Marshall), Ianthinidae, Trichotropidae, Scalariidae, Cerithiidae, Rissoidae, Littorinidae. 488 pp., 71 plates. Page 142, plate 26, figure 16.
- ↑ Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758). OBIS Indo-Pacific Molluscan Database, accessed 6 August 2009
- ↑ Wells F. E., Walker D. I. & Jones D. S. (eds.) 2003. Food of giants — field observations on the diet of Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758) (Turbinellidae) the largest living gastropod [Архівовано 3 жовтня 2009 у Wayback Machine.]. The Marine Flora and Fauna of Dampier, Western Australia. Western Australian Museum, Perth.
- ↑ а б Carpenter K. E. & Niem V. H. (eds.) 1998. FAO species identification guide for fishery purposes. The living marine resources of the Western Central Pacific. Volume 1. Seaweeds, corals, bivalves and gastropods[недоступне посилання з лютого 2019]. Rome, FAO, ISSN 1020-4547, 686 pp., pages 603-617[недоступне посилання з лютого 2019], page 605.