Northrop A-17

Northrop A-17
Призначення:	легкий бомбардувальник, штурмовик
Перший політ:	жовтень 1934
Прийнятий на озброєння:	1936
Знятий з озброєння:	1950
Період використання:	1935–1950
На озброєнні у:	Повітряні сили армії США Повітряні сили Швеції
Розробник:	Northrop Corporation
Виробник:	Northrop Corporation
Всього збудовано:	450
Конструктор:	Джон Кнудсен Нортроп
Екіпаж:	2 особи
Максимальна швидкість (МШ):	332 км/год
Бойовий радіус:	1045 км
Дальність польоту:	1995 км
Бойова стеля:	6310 м
Швидкопідйомність:	7,75 м/с
Довжина:	9,67 м
Висота:	3,62 м
Розмах крила:	14,55 м
Площа крила:	33,72 м²
Порожній:	221 кг
Споряджений:	3328 кг
Двигуни:	Pratt & Whitney R-1535-11
Тяга (потужність):	725
Підвісне озброєння:	до 454 кг авіаційних бомб
Кулеметне озброєння:	5 × 7,62-мм кулемети
Northrop A-17 у Вікісховищі

«Нортроп» A-17 (англ. Northrop A-17) — американський штурмовик/легкий бомбардувальник виробництва авіакомпанії Northrop. Перебував на озброєнні ВПС армії США і Повітряних сил Швеції перед і під час Другої світової війни.

Створивши непоганий транспортний літак Gamma, компанія Northrop вирішила виготовити на його базі бомбардувальник/штурмовик. В результаті було створено два експериментальні літаки Gamma 2C/F^[en], які зберегли від цивільного літака крила і шасі, але отримали значно тонший фюзеляж і озброєння. Перший прототип Gamma 2C випробовувався весною 1933, другий Gamma 2F, який мав змінене хвостове оперення, шасі що прибиралось і нову кабіну, піднявся в повітря в жовтні наступного року. Gamma 2F з доопрацюваннями був прийнятий на озброєння армії США під позначенням A-17, а перший серійний літак був готовий в грудні 1935 року.

Після поглинання Northrop компанією Douglas подальші модифікації отримали нове фірмове позначення — «модель 8A», і під цим позначенням DB-8A літаки виготовлялись на експорт. Загалом було виготовлено 450 літаків, включаючи виготовлені за ліцензією в Швеції.^[1]

• A-17 — оснащувався 14-и циліндровим двигуном Pratt & Whitney R-1535-11^[en] потужністю 725 к.с. Шасі не прибиралось, а оснащувалось обтічниками. З грудня 1935 року по січень 1937 року було виготовлено 110 літаків.
• A-17A — оснащувався двигуном Pratt & Whitney R-1535-13^[en] потужністю 825 к.с. і шасі, яке прибиралось. Перший літак випробовувався з 16 липня 1936 року, а серійне виробництво почалось в квітні 1937. До вересня 1938 року було виготовлено 129 літаків.
• B5 (заводське позначення DB-8A-1) — експортний варіант для Швеції. Оснащувався двигуном Bristol Mercury XXIV, що виготовлявся в Швеції за ліцензією, і шасі, яке не прибиралось. Перший прототип (B5A) був зібраний в США в 1938 році, решта 103 літаки випускались по ліцензії в Швеції в 1940-41 році, варіанти B5B і B5C.
• DB-8A-2 — експортний варіант для Аргентини, оснащувався двигуном Wright R-1820-G3 потужністю 840 к.с, шасі не прибиралось. В 1938 році було виготовлено і доставлено 30 літаків.
• DB-8A-3P — експортний варіант для Перу, оснащувався двигуном Wright R-1820-G103 потужністю 1000 к.с і шасі яке прибиралось. В кінці 1938 року було виготовлено і доставлено 10 літаків.
• DB-8A-3N — експортний варіант для Нідерландів, оснащувався двигуном Pratt & Whitney R-1830-S3C-G потужністю 1100 к.с і шасі яке прибиралось. Восени 1939 року було виготовлено і доставлено 18 літаків.
• DB-8A-4 — експортний варіант для Іраку, аналог DB-8A-3P. В квітні-червні 1940 року було виготовлено 15 літаків.
• DB-8A-5 — експортний варіант для Норвегії, оснащувався двигуном Wright R-1820-G205A потужністю 1200 к.с. З жовтня 1940 року по січень 1941 року виготовлено 36 літаків, з яких 31 залишились в США (позначались A-33), а пізніше 13 було передано Перу.

В армії США A-17 надійшли на озброєння 3-ї і 17-ї штурмових груп, але до 1941 року вже знімались з озброєння. В грудні 1941 і на початку 1942 року вони патрулювали Тихий океан поблизу панамського каналу, але в бойові дії не вступали.

В червні 1940 року було вирішено передати 93 A-17A армії США Франції. Літаки були передані на ремонт і підготовку до передачі, але за цей час Франція була окупована. Як і багато інших літаків, A-17 натомість були передані Великій Британії, де вони позначались як Nomad Mk.I. В ВПС Британії вони використовувались як навчальні, а через деякий час майже всі було віддано — 57 Південній Африці, 32 — Канаді.

В ВПС Нідерландів DB-8A-3N надійшли на озброєння 3-го загону винищувальної групи взаємодії з армією. Станом на 10 травня 1940 року в строю було 11 літаків, але вже за перший день німецького наступу всі вони були знищені на землі, або в повітрі. При цьому нідерландські DB-8A змогли збити один Ju 52/3m.

Іракські DB-8A-4 були знищені британською армією під час приборкання повстання Рашида Алі.^[1]

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы^[2]

Стрілецьке

• Курсове:
  • A-17, A-17A, DB-8A-1/3/4 — 4 × 7,62-мм кулемети
  • DB-8A-2 — 2 × 12,7-мм кулемети і 2 × 7,62-мм кулемети
  • DB-8A-5 — 2 × 12,7-мм кулемети і 4 × 7,62-мм кулемети
• Захисне:
  • A-17, A-17A, DB-8A-1/3/4/5 — 1 × 7,62-мм кулемет
  • DB-8A-2 — 2 × 7,62-мм кулемети

Бомбове

• A-17, A-17A, DB-8A-1/2/3/4 — до 454 кг. (20 × 13,6 кг бомба в бомбовому відсіку і 2 × 45 кг бомби під крилами)
• DB-8A-5 — до 816 кг.

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Northrop A-17